10 Лип 2012 22:53 Вісті

Бориспільський історичний музей присвоїв картини народної художниці?

Бориспільський історичний музей присвоїв картини народної художниці?

Народний майстер Іван Приходько стверджує, що керівництво Бориспільського державного історичного музею з кінця 90-х років не повертає картини його двоюрідної тітки народної художниці Галини Каленченко із села Дударків, що біля Києва. Зі слів пана Івана, за особистою домовленістю з тодішнім директором музею Віктором Йовою до 50-ти зразків живопису у два етапи були передані музеєві для організації персональної виставки художниці. Однак з того часу установа роботи так і не віддала.

Іван Приходько з картинами тітки Галини Каленченко

Ніяких документів, які би підтверджували передачу, Іван Приходько не підписував, бо, з його ж слів, приятелював з директором Віктором Йовою і довіряв йому. Згодом установу очолила донька Наталія Йова. Майстер наголошує, що звертався до правоохоронних органів та місцевої влади, однак усе зупинилося на рівні обіцянок. Одну роботу під приводом передачі до малої батьківщини вдалося повернути і вона зараз перебуває в садибі майстра. Доля решти лишається невідомою. Галина Каленченко вже померла. У селі живуть донька Надія та неповносправна сестра художниці.

Іван Приходько, народний майстер:
“В голові не вкладається, як це може бути! Я в прокуратурі був, ходив до головного прокурора, потім зайшли до голови адміністрації. А він каже, добре спробуємо повернути, і так заглохло все. А міліції директор музею відповіла, що у них немає робіт, мовляв, шукайте. Колись сестра Марія, коли була жива, їздила. А вони так з “ухмилкою” подивились. Вони ж користуються тим, що сестри – інваліди”.

Натомість директор музею Наталія Йова наголошує, що у музеї є лише ранні роботи, які ще у 70-х роках особисто передала Галина Каленченко. І їх не більше десяти. А неодноразові перевірки, зокрема й місцевої прокуратури, засвідчили, що жодних порушень з боку музею немає.

Наталія Йова, директор Бориспільського історико-краєзнавчого музею:
“Я втомилася про це говорити, чесно. Івану Васильовичу немає чим зайнятися. Як ми можемо їх повертати, якщо це є державним надбанням? Є музейний фонд і картини належать не мені особисто, а належать Україні! Які можуть бути порушення? Ми коли беремо роботи, то беремо їх на основі акту. А казати можна що завгодно! З 98-го року він нас мордує і ніхто не може зрозуміти, що він хоче. Я представляю державну установу. Це ж не приватна колекція якась! Картини не зберігаються у мене вдома”.

Картина Галини Каленченко

Галина Каленченко народилася 1924 року. Була неповносправною, тому працювала вдома, вишивала, шила в Дударкові людям одяг, чим і підробляла. Саме завдяки Івану Приходьку, який запропонував їй малювати і показав зразки народного живопису, розкрила свій талант. Її роботи свого часу високо оцінив відомий мисцецтвознавець Григорій Мєстєчкін, який добився, щоб їй почали виплачувати пенсію. Зі слів Івана Приходька, проблема в тому, що роботи лишаються недоступними для загалу. Немає навіть буклету, який би презентував їх. І припускає, що деякі з картин без дозволу родини вже могли розійтися у приватні руки.

Богдан Гдаль, “Рукотвори”