Europe would envy our wedding songs

Europe would envy our wedding songs
June 24, 2010 22:34

To celebrate a wedding in accordance with all the canons of our ancestors has become simpler nowadays. At least, it will not be needed to “dig for” the song scenario for the ceremony in the museum archives. An Art Agence “Art Veles” supported by the International Charity fund “Ukraine 3000” published a collection of authentic wedding songs on two CDs.

The presentation of the edition took place on the 21st October in the Ukrainian center of the national culture “Ivan Honchar Museum” in Kiev with the participation of the first lady of the country – Kateryna Yushchenko.

Під час презентації "Українського весілля"

Під час презентації "Українського весілля"

Musical compositions for this project were selected from private collections of over than thirty folklorists of Ukraine and from the “Art Veles” archive. Also scientists were selecting ritual songs from those found in the expeditions both on the Ukraine’s territory and abroad at the places densely populated by Ukrainians.
Олекса Ткачук
Olexa Tkachuk, expedition participant:
— Usually coming to a village we either already know someone particular in it or start looking for such people asking around about those who can sing ancient songs or play violins at weddings. And then we go directly to these people. The practice shows that we need to look for old women, born around 1920-30th; but beside them there are women born in 1940-50th who since their childhood listened to such songs of their mothers and grandmothers. It is very difficult to persuade people to recall and sing something… “Do you really need it? Go record Baskov or Povaliy, they sing really well, not like we do.” It is interesting that coming to different regions of Ukraine we hear the same songs; and if ever there are dialect differences in the language – I am speaking about Chernihiv, Lviv, Donetsk and other regions – they all tend to disappear when people start singing, so it means these dialects exist only when people are talking.

The published collection is the result of work which had lasted for tens of years. In particular, “Art Veles” took part in the expeditions of the 1990th.

Тарас ГрималюкTaras Hrymalyuk, The director of the “Art Veles” Agency: 
— We have realized a series of expeditions during which over 300 hours of music were recorded. We have already digitized and compressed into archives about a thousand and a half hours of traditional national music. In the whole, our archive which is probable the largest digital archive of traditional music contains approximately 30 thousand informational units: songs, plays, narrations and so on.

«Ukrainian wedding» was being prepared for two years. There are more than a hundred songs on two CDs. They were collected all over different regions of Ukraine: at Dnipro region, Polissya, Podillya, Volhynia, in the Carpathians, Pidlyashya, Slobozhanshchyna, Kuban and in steppe areas. The musical compositions are arranged so as to be able to illustrate the entire scenario of a traditional wedding ceremony, starting from engagement and through to the seeing the guests off.

Taras Hrymalyuk, The director of the “Art Veles” Agency: 
— It is very simple to record an artist in a studio and produce a compact disk the following day. Everything is different in what we deal with: it means tens of thousands kilometers of roads; lots of days, weeks and years of the archive work. It is also a very difficult choice because we need to select those songs which are authentic, the most ancient and the best by their sound and performance. We also need all the forms most typical for different ethnographic regions of Ukraine to be represented. It means a complete profile of the wedding tradition anthology. 

Ukrainian people have preserved the unique traditions much better than some European countries – recognized Kateryna Yushchenko. In particular, in Britain, Belgium, Germany a gap in the connection between the country and the cities appeared several generations earlier than in Ukraine.
Катерина Ющенко
Kateryna Yushchenko, the Head of the Supervision Council of the International Charity Fund “Ukraine 3000”:
— In spite of the fact that the soviet regime and different other regimes that existed earlier tried to destroy our traditions we were preserving them and passing to the following generations; due to this we have a lot saved… When Andrew was getting married I thought about finding some films which could show people what the ceremonies from the past looked like; also the songs and the clothes. Maybe our young people will not use all this at once and will not celebrate weddings for four or five days… But if with each coming year our young people took at least a small part of this ceremony, it would become fashionable with time.

During the CD presentation several authentic groups performed ceremonial songs. The women performers were not professionals and did not graduate from any conservatory but the folk song is closely interlaced with their everyday life. They sing practically everywhere and all the time. In particular, the same is said by the folk group of Chudynovych family who came from Svarytsevychy, Rivne region.
родина Чудиновичів
Vira Chudynovych, folk group member: 
— We have been singing long, since 1971. Our group consists of four sisters, a sister-in-law and our mother-in-law. Our names are Ganna, Vira, Mokrenya, Mariah, Tetyana and Palazhka. We’ve been singing from the cradle. Our mother was lulling us and singing. We were not taught intentionally and never took down any lyrics — it was just communicated among people. Whatever we were doing we sang. Whether we were digging the potatoes, or sitting at the porch or shepherding cattle we sang. Nowadays the traditions have been revived but once during Soviet times when we sang “Oh, Trinity, The Holy Virgin”, all our Heads at work were dismissed from their positions. But at present, thank goodness, the traditions are revived and we are invited to Poland, Latvia and to Kiev.

Half of the “Ukrainian Wedding” edition which makes about 2 thousand copies will be submitted to the Ukrainian musical schools, colleges and universities which have chairs of folklore. The other part will be sold. It will be possible to purchase the CDs in the “Art Veles” and at the counters with the Ukrainian music in Kiev.

By the way, Ukrainian folklore was the most popular in Europe in ХІХ and at the beginning of the ХХ century. European monarchs took interest in it, and as for the artists of the world level – writers Mykola Gogol’, Lesya Ukrainka and Lev Tolstoy, composers Petro Chaikovsky and Igor Stravinsky, artists Illya Repin and David Burluk – studied it and used in their creative work.  For example, Mykola Gogol’ recorded over a thousand of Ukrainian songs and Mykola Lysenko even more – practically a thousand and a half of authentic songs.


The art project named «My Ukraine. Colors», which is jointly run by the International Charity Fund «Ukraine 3000» and the art agency «Art Veles» was started in 2006. Its main target is recording Ukrainian folklore, preservation of the unique archives by means of digital technologies, publishing of audio and multimedia CDs and their wide popularization; preservation and popularization of Ukrainian traditional art.

Earlier in the frames of the Project 10 CDs were published. They are «Lullabies», «Ukrainian folk tales», a collection of Ukrainian instrumental music performed by a kobzar Taras Kompanichenko and others.

Kateryna Kachur, Bohdan Hdal’ — Rukotvory

If you find a mistake in the text, select it and press Ctrl + Enter, please
  • Весільні пісні-це чудово... Але особисто мене цікавлять інші весільні моменти. Яку ролю, скажімо виконувала світилка? Зрозуміло, що вона супроводужувала молодого під час весільного поїзда з букетом хмелю, або квітів, світила свічки... Але це не все. Бо і сама роля свічок тут чимось обумовлена, — та й не тільки свічок... Долучаю сачтину!!! мого дописа на цю тему. Буду рада, якщо хтось відгукнеться. Щиро — Наталя Литвиненко — Орлова. Росія — Мурманськ — 69 паралель.

    А нещодавно доля мене наділила ще й таким подарунком, як знайомство з піснею «Журавка» композитора Олександра Білаша на вірші поета Василя Юхимовича.

    Ось маленька смужечка пісні:

    «Не взяв мене за дружину,

    в свiтилки вiзьми…»

    Пригадалось мені моє дитинство та не дуже вдалий, та що там, слізний досвід, коли в моєму «городському» пальтечку на сільському весіллі світилкувала дівчинка Валя, а я «пухла» від сліз, бо на мене нап’яли Вальчину кухвайчинку. Відтак не хотілося мені навіть дивитися на те весілля, але мама, мало не «відлупивши» мене за таку настирність, таки випхала мене за хвіртку, аби я побачила, що то за диво — українське весілля!..

    А коні неслися піднесено! А дуги над кіньми були рясно та різнобарвно заквітчані, а ще й видзенькували гомінкими дзвониками. А люди, й старе, й мале, сиплять з дворів, аби подивитися на той весільний поїзд. А молоді, такі гарні… А та Валька, та така гонорна, бо їде на святково прикрашеній підводі разом з молодими, тримаючи в руках величезний букет заквітчаного хмелю та ще й в моєму пальтечку. А ще й, аби мене подратувати та підбурити до слізних жнив, та як піддасть мені нишком дулю, з під того букету, — ой лишенько, хоч стій, хоч падай… Ото такі я мала жалі та печалі, які відбувалися в селі Пушкарне (нині Грабовське) Краснопільського району, що на Сумщіні. І було тоді мені всього вісім незахмарених рочків життя. Та тільки такої думки я стала дотримуватися дещо пізніше, а тоді плакала та обурювалася від такої «жорстокої несправедливості».

    Значно пізніше, вже від своєї сестри Люби я дізналася, що світилка в весільному обряді, то є дівчинка, що з боку молодого. Отож, не слід плутати її з дружками, бо дружки, то є представниці з боку молодої. І на цьому наголошують рядки веселої пісні: «Ой, весільні дружки, дружечки, молодої ви подружечки. Косу її розплітаєте і таємні чари знаєте. Ой весільні дружки, дружечки — білі лиця, брови дужечки. Поцілунками медяними робите ви хлопців п’яними»

    Стало мені цікаво, кому ж з наших мурманських дівчат, учасниць хору «Лелеки», та й пощастило більше, ніж мені. Виявилося, що колись давненько світилкувати довелося Катерині Карі, та Катерині Багній.

    Катерина Кара була світилкою на весіллі старшого брата. Відбувалося воно в селищі Пальмира Золотоноського району, що на Черкащині. Отже, Катя повідала мені, що світилкою має бути обов’язково маленька дівчинка, або й старша, але «чиста», тобто не займана… Не може бути світилкою молодиця, навіть та, що щаслива у подружньому житті (як це належить бути тій жіночці, що випікає весільні короваї). Катерині довелося бути однією світилкою на тому пам’ятному їй весіллі. Вона тримала в руках букет з штучних квітів, в якому були міцно закріплені ДВІ великі свічки. Одна довша (молодий), а друга коротша (молода). Свічки були настільки великі, що мали довжину мало не по півметра. Однак над поверхнею букета вивищувалось лишень сантиметрів п'ятнадцять. Бо й сам букет був дуже великим. Коли гості сідали за стіл, то світилка продовжувала дуже обережно та рівненько тримати той букет з запаленими свічками, а старші бабці пильнували за тим, як вони горітимуть та на що вкажуть… Залишився Катерині в пам’яті той момент, коли свічки вигнулися в різні боки (бабці аж зітхнули та невтішно залопотали), але згодом свічки знову виладнались та виструнчились. Бабці ж дали відповідну оцінку майбутньому життю молодих, а подальші подружні роки засвідкували на те, що так воно і сталося. Коли вперше гості виходили з-за столу (треба розуміти, що до танців) то свічки тихенько та обережно переносили від букету до якоїсь посудини, що була повною від засипаного в неї жита. Там свічки продовжували горіти далі. Світилка ж могла долучитись до столу з смачними наїдками та загального весілля. Букет залишався світилці на згадку.

    Катерина Багній була світилкою на весіллі, яке відбувалося в селі Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району, що на Київщині. Вона доводить, що на одному й тому ж весіллі світилками могло бути декілька дівчат, однак, не більше семи. Одну з них визначали за старшу. Молоді сиділи за столом у вив’язі. (вив’яз — українське вбрання та обов’язкові весільні аксесуари молодих під час весілля). Букет також ладнали з штучних квітів. І свічки були, але від початку застілля стояли в посуді з житом. Посудина була переперезана червоною стрічкою.

    Цікава тема породжує нові запитання, на які іноді можна знайти відповіді в сучасній мережі інтернету. Однак про світилку там повідомляється не рясно. І в книгах з української етнографії досить скупі відомості. Більше затонотовано про дружок з боку молодої, дружків, бояр та дружбів з боку молодого та всіляких сватів та свашок. Про світилку написано лише те, що вже розповіли наші дівчата. Але серед тих скупих тлумачень, щодо персони «світилки», на тих таки етнографічних сторінках інтернету, трапилось і отаке: «Світилка. Дівчина, що виконує обряд тримання меча й свічки на весіллі»

    А з якої нагоди тут меч? Інтернет про те мовчить, а дівчатка наші такого не пригадують.

    Воно й не дивно, бо, як розібратися до пуття, то обидві наші Катрусі світилкували в сусідніх місцевостях України. Відтак і згадки майже однакові. А хочеться узнати більше про цю цікавинку в українському весільному обряді. Цікаво навіть те, що саме знаменував сам букет, який обов’язково тримала дівчинка-світилка? Можливо він символізував побажання квітучого подружнього життя? А ще й те, яка саме роль відводилась запалюванню свічок? (Адже йдеться вже про застілля, але не про вінчання) Вірогідно, що оте споглядання старших жінок за процесом горіння свічок, то справа другорядна. А що ж саме слугувало за першочергове їх призначення? Можливо світилка освітлювала молодим добрий путь на довгий вік? Отже, прошу відгукнутися тих наших україночок, і старших і молодших, яким пощастило колись світилкувати на справжньому українському весіллі. Додайте до наших згадок та свої спогади, — долучить до нашої пам’яті — свою. З цих спогадів висіється одне з перлинних зерняток нашої культури, нашого українського родинознавства. Отже, запрошую до щирої розмови.


    P/S. Можливо хтось має весільні світлини, на яких є дівчинка Світилка з традиційним букетом. Будьте Ласкаві, надішліть копію фото… Буду дуже рада.

    183052, Мурманськ – Росія, пр. Кольський 173, Кв. 9

    Улюблена пісня на згадку:


    Музика Олександра Білаша, слова Василя Юхимовича

    Чом Журавка об крижину

    Забилась крильми?

    Не взяв мене за дружину,

    В свiтилки вiзьми. (2)

    Де ж отого розрив-зілля

    Ти не обминув?

    Що не кликав на весілля,

    Лиш мене одну? (2)

    Може місяць на ту пoру

    За хмару зайшов,

    Що ти вже до мого двору

    Шляху не знайшов? (2)

    Та як з нею, не зі мною

    Будеш ти в журбі —

    Я веселкою ясною

    Засвічу тобі. (2)

    Чом Журавка об крижину

    Забилась крильми?

    Не взяв мене за дружину,

    В свiтилки вiзьми. (2)

  • Катеринка

    Підкажить будьласка, яку пісню можна заспівати молодій під час її одягання чи то готування до шлюбу...хочу зробити подрузі подарунок, я в неї на весіллі за дружку...

RecommendGo to Shop
What's newAll news
Subscribe to NewsletterHide
1140 users has subscribed
Our news on Google+ and Vkontakte
Project blogView All
Latest comments
Rukotvory, 2009-2019.Articles, photographs and videos are the intellectual property of their authors.
We welcome spreading of the content with obligatory references to the sources.
Site powered by Wordpress
Designed by: Bohdan Hdal
Facebook livejournal RSS/Feed

Notify us of a mistake

Please complete all fields!
Email-address must be correct!

Primary text:

Your correction:

Your name:

Your e-mail: