31 Гру 2012 20:13 Розмови

Як Марія Бурмака поєднувала майстрів і музику

Як Марія Бурмака поєднувала майстрів і музику

Часто народне мистецтво вариться у “своєму соку”. Є вузьке середовище людей, поціновувачів, науковців, які добре розбираються у цій сфері. Але розширення аудиторії, яка просто відкриває для себе світ мистецтва, відбувається за рахунок поєднання на перший погляд не поєднуваних речей. Один з прикладів – програма Марічки Бурмаки “Музика для дорослих” на телеканалі ТВі. Здавалося б, телепродукт про музику. Тоді до чого тут майстри? Але вони таки стали незмінним атрибутом цієї програми. У розмові з авторкою дізнаєтеся, чому і як це сталося.

Фото Галини Тельнюк

Фото Галини Тельнюк

Марія Бурмака, автор програми “Музика для дорослих”:
Після зміни концепції телеканалу ТВі був створений великий простір, як одна велика квартира. Нам дали всю волю творчості і робіть що хочете. Тому у нас була сцена, було де посадити глядачів, гостей, і ось в нас є ще кухня. Чому б нам паралельно щось там не робити, бо це 2 години часу.

Якщо ми проводимо вечір в колі друзів, то логічно, що на кухні мало би щось відбуватися. Перше, що ми зробили, це запросили Юрася Красюка, і він варив борщ. Потім була пісочна анімація, складання букетів, а пізніше ми почали запрошувати майстрів. Горщики ліпили, вишивали, плели з соломи і зрозуміли, що це особливо наповнює простір.

Програма з Наталкою Катриченко

Програма з Наталкою Катриченко

Багато хто каже, що наша програма була наповнена особливою теплотою. Людям, які там перебували, було гарно. Вони розуміли, що життя починається не лише тоді, коли вмикається камера, а після того вони нікому не потрібні. Вони могли відразу, коли прийшли, піти на кухню і зробити собі кави і підійти, подивитися, що кожен з майстрів робить. І це відбувалося в рекламних паузах. Це програма про музику і багато чого залишалося за кадром. Але заявити про майстрів, про людей, які вміють щось і роблять, в нас можливість була.


Програма з соломникаркою Іриною Білай

Я чув, що було завдання заєднати роботу з темою музики?

Не завдання, а прохання. Людина чує саунд-трек, а в кінці було цікаво, що ж вийшло. Хотілося, щоб майстри цим надихалися  й так виходило. Ми старалися так підбирати майстрів, щоб це було дотично. Все сподобалося – від плетіння бісеру до вишивання рушника. Наприклад, на День Незалежності вишивався рушник. А на великому екрані позаду людей, які виступали, ми показували руки, сам процес творення.

Ми намагалися підбирати так людей, щоб вони не почували себе чужими у цьому просторі. Наприклад, коли був дитячий хор “Радість”, то ми хотіли, щоб було створене щось таке, що можна було б з’їсти, коли була осінь, то розуміли, що має бути щось пов’язане з осіннім листям, коли був Ярмола з Гайдамаків, то зрозуміли, що це має бути гончар, бо це чоловіче мистецтво і досить строге – ці глеки, ця кольорова гама! Тобто, мені здавалося, що нам це вдавалося. Хоча кожен раз це була одна велика імпровізація.

Іван Бобков та Галина Бабій

Іван Бобков та Галина Бабій

Чи дарували вам щось майстри?

Мені майстри дарували і картини, і картини на склі, і дзвіночок Ірина Пастернак подарувала з її чоловіком. Вона робила іграшки на ялинку з тіста. І це перше, що я повішу на неї. Дещо купували. Мені хотілося, щоб про цих людей дізналися. Бо митцям не так просто в нашій країні. Спочатку думали, що це буде акустична програма розмови з одним інструментом, а вийшов осередок культурно-мистецького життя з фольклором, академічною музикою, з новинками, з презентаціями альбомів. Речі здавалося б не поєднувані, але багатьом людям, музикантам цей момент дуже подобався. Казали: “Ой, нам так подобається, у вас там постійно щось робиться, це так цікаво”. І це для людей, які не з цього світу, не з цієї сфери.

Зйомка новорічної програми

Зйомка новорічної програми

Чи є сподівання, що програма виходитиме надалі?

Щодо теперішньої ситуації то не знаю. Я шукаю підтримку, фінансову допомогу. Фінансова складова є основною. Зменшилися бюджети телеканалу і фінансування інвесторами. Бо ж не тільки нашу програму призупинили. Тому виходи на інші телеканали я теж шукаю.

Гончарить Зоя Предко

Гончарить Зоя Предко

В нас було завдання завершити рік, у січні йтимуть повтори. А з лютого ми або знайдемо можливості або ні. Бо після резонансу брали інтерв’ю в генпродюсера Наталки Катеринчук і вона сказала, що ще невідомо і рішення не ухвалене. Немає можливості відстежувати, що думають про нас люди. А тут виявляється, що ця програма була комусь потрібна і мала суспільний резонанс.

На скільки місяців наперед у вас є матеріалу для продовження роботи?

Був момент що ми думали чи вистачить нам музики. Спочатку був один гурт. А в новій студії ми могли вже запрошувати двох. Потім ми почали запрошувати дітей, академічні гурти і виявилося, що музики багато. І це було відкриттям і для нас. Програма існує півтора року і є довжелезний список людей, яких хотілося б запросити. Як мінімум є три музичні одиниці в програмі. А в кожного виконавця чи гурту є музики як мінімум на годину-півтори. А ще є гурти, які гастролюють в Україні, але їх не показують. Наша програма підштовхнула людей, які вже давно не виступали, до продовження репетицій.

Марія Бурмака

Мені вже немало років, і є певна кількість моментів, за які я ставлю собі плюсик. Я вважаю, що я щось важливе зробила сама. Півтора року програма виходила і вже зараз інтернет наповнений якісним українським музичним матеріалом. Я буду намагатися зберегти цей проект.

Дивіться записи на каналі програми на Youtube, підтримайте проект Марії Бурмаки або напишіть їй відгук у профілі на Facebook.

Розмовляв Богдан Гдаль, “Рукотвори”
Світлини автора, Галини Бабій, Галини Тельнюк, Назара Стригуна, Марії Бурмаки.