Малювання на склі – традиційний жанр українського народного мистецтва, який поширився й набув популярності у ХІХ столітті на Закарпатті, подекуди – на Поділлі. Тематика розпису на склі у ті часи здебільшого релігійна. Понад століття ікони на склі були пріоритетними видами народної образотворчості. Зазвичай, такі роботи зустрічалися у селянських хатах, оскільки церква не визнавала подібного роду малювання ікон.

Хатня ікона

На тлі гобелену "Райський сон"

В експонованих скляних полотнах художник Олександр Ковальчук пропонує своє бачення національної традиції, зображуючи шанованого у народі персонажа народної картини — козака Мамая та біблійну тематику. Майже кожен сюжет має прототип попередньої ікони. Як професійний художник, Олександр Ковальчук іноді вносить до нього свої корективи.

— Ви бачите хатню ікону. В її оригінальний сюжет втручаюся лише трішки. Я дуже багато років копіював, наслідував традиційну ікону, внаслідок чого набув певних здібностей, а з часом почав по троху дозволяти собі певні зміни в композиції, кольорі.

Якщо говорити про гобелен «Райський сон», то я його зробив на основі ікони «Успіння Богородиці». Але гобелен не є іконою. Просто сам сюжет ікони слугував для втілення ідеї в нитці.

"Святий Юрій", зліва:2008, справа:2006. Скло, темпера, олія, сусальне золото

Тема Юрія Змієборця – моя найулюбленіша. На основі ікони Святого Юрія ми можемо прослідкувати відношення українців до теми боротьби Добра і Зла. Бачте, зло переможене, але ж воно не вбите. Добро і Зло – це поняття вічні. Юрій сидить зверху на коні, перемагає зло, але в нього на обличчі немає оскалу зубів, а в змія кров не хлище. Це є символічна перемога. Він перемагає зло силою духу. Білий кінь – це дух, за допомогою якого Юрій перемагає зло.

Гобелени, зіткані на ткацькій рамі

На виставці з-поміж інших представлені два гобелени під назвою «Дерево життя» — один на темному фоні, а інший — на білому. Першу роботу майстер зіткав у 2008 році, а ту, що на світлому тлі — ще 2003. Так само дві, на перший погляд, однакові ікони Святого Юрія (про які йшла мова) писані двічі — 2006 і 2008 років відповідно.

— Це є певне внутрішнє незадоволення попередньою роботою. Та мрія, яку я хотів виконати у матеріалі, була не досягнута, тому той матеріал хочеться якимсь чином поправити, щоб досягнути тої феєрії, тої думки.

На відвідувачів чекають біля 20-ти гобеленів, зітканих руками на ткацькій рамі — з вовни, льону та штучних волокон. Приблизно стільки ж картин, мальованих на склі. Триватиме виставка до 26 березня 2010 року.

Текст та світлини Катерини Качур
Додаткова інформація 20minut.ua

88-річна народна майстриня не мислить себе без малювання! Дитиною вона розмальовувала крейдою сараї й комори свого рідного села Васильки, що у Лохвицькому районі на Полтавщині. Не залишала яскравих фарб, коли друга світова примусила її стати остарбайтеркою в Німеччині. Не залишає і зараз, коли очі стали зовсім слабкими – щодня з пензлем в руках!

Свого часу Париж сприйняв її за “українського Піросмані”, грузинський геній живописав на полотні, а українка – на склі!

Цю старовинну техніку наївного малярства 12-річна Анастасія опанувала самотужки. Приходила в Лохвицю, в райцентр на базар, а там бабці продавали свої картинки на склі, вона все у них допитувалася, як це можна таке намалювати… Тепер її шедеври на склі прикрашають музейні та приватні колекції. Для Майстрині це особливе малювання стало родинною традицією — всі тонкощі цієї живописної справи вона передала своїм дітям.

Її донька, Світлана Рак, проводить майстер-класи “Народна картинка на склі”, по вівторках в Меморіальній квартирі-музеї Павла Тичини.

У день відкриття своєї виставки Анастасія Рак особисто провела майстер-клас і тихо, ніби Душею, промовила: “Я хочу навчити малювати весь світ!”