Цього року Великодні звичаї та обряди, самобутні мистецькі вироби впродовж двох тижнів презентувала Яворівщина – мальовничий край на Львівщині, який здавна відомий своїми глибокими народними традиціями та самобутнім мистецтвом народних майстрів.

Запрошуємо вас ще раз оглянути виставку, пірнути в неповторний дитячий світ яворівської іграшки та ознайомитися з різьбленими виробами, а також вподобати собі чудові яворівські скрині.

Допоможуть  Вам рукотворити студенти Художньо-професійного училища №14 міста Яворова.

В програмі заходу:

• майстер-клас з розпису яворівської іграшки — з 12:00 до 16:00;
• закриття виставки «Великодня Яворівщина» — 15:00-16:30;
• «Великодні забави»: веснянки, гаївки, риндзівки – гурти «Царина» та «Левеня» — 16:00-17:00;
• гостина пасками  та писанками з шоколаду – з 16:00 до 18:00

Вхід у Музей для дорослих — 15 грн, для дітей та пенсіонерів — 3 грн

А поки пропонуємо поринути у світ творінь майстрів очима нашого фотооб'єктиву.

"Ті, що несуть Сонце"

"Писанкове дерево"

Яворівська іграшка

Писанка, розписана яворівським стилем

Адреса Музею Павла Тичини:  Київ, вул.Терещенківська, 5, кв.1, 3

Світлини Катерини Качур

Для виготовлення яворівської іграшки різьбяр використовує деревину осики, яка, як здавна вважається, має властивість відганяти усе лихе. Отож, з-під рук майстра та його помічників виходять такі народні іграшки, як: деркачі, коники з візочками й без, пташки з рухомими крильцями, колиски, лапавки, калатала, дитячі меблі й інші рухомі забавки.

Дерево майстер розмальовує яскравими фарбами – оздоблює яворівським традиційним розписом.

Походження

Народився 10 лютого 1957 року в селі Лісоводи Городецького району на Хмельниччині.

Мешкає в місті Івано-Франкове Яворівського району Львівської області.

Освіта

1972 року вступив в Художнє училище в місті Івано-Франкове на Львівщині. Пізніше  закінчив технікум МОД (механічна обробка деревини) та Івано-Франківський педагогічний інститут, художньо-графічний факультет.

Досвід

Першу іграшку зробив ще 1972 році для здачі курсової в Художньому училищі. Майже 30 років працює вчителем різьби в Художньому училищі.

Звання

Член Національної спілки художників України та Національної спілки народних майстрів України

Ярмаркова діяльність

З іграшками часто буває на різних ярмарках та етно-фестивалях. Планує в кожному обласному центрі заснувати представництво своєї майстерні та зробити виставки традиційної яворівської забавки.

Семен Тлустий з братом

— Ми цю пластмасу витіснимо з ринку і китайців тут не має бути з їхніми шкідливими іграшками. Наші ж іграшки зроблені з осики, бо це така деревина, яка відганяє лихого. Бо ж кілком осиковим кого вбивають? Вампірів, упирів. І тому дітям давали такі іграшки з дитинства, щоб ніяке лихе до них не підсувалося. І через те іграшка з осики має силу оберегу.

— Чи вистачить осики для відродження забавки?

— Якраз осика такий матеріал, що його ніде в будівництві не використовують. Вистачить нам осики ще на сто років. А ми стільки хіба проживемо? Мені 52 роки вже. (сміється)

— Досить яскраво розмальовані вироби. Які кольори й орнаментику використовуєте при розписі? 

Дівчинка з яворівською забавкою

— Наш розпис другий в Україні. Перший – Петриківський, а другий – Яворівський. Орнамент називається «вербівка» – малюнки у вигляді вербових гілочок. У Яворові було дуже багато верб, які росли на піску. То люди робили ці забавки, продавали їх і на тому й жили. Бо землі не були родючими через пісок.

У розписі є чотири кольори – зелений, червоний, синій і жовтий. Червоний, то плоди, ягоди. Зелений – травичка, листя. Синій – небо і водичка. А жовтий – сонце. Все — більше кольорів ніяких не беру. Я навіть сорочку собі замовив під кольори. І свій солом’яний бриль теж таким орнаментом оздобив.

— Самі розписуєте вироби чи хтось вам допомагає? 

— Іграшки я зараз сам розписую й сам шаблони роблю, бо майстрів ще тільки готую. Зараз навчаю дівчаток, які будуть малювати. Вони ж не будуть біля циркулярки стояти. А от хлопчики і чоловіки займатимуться заготівлею виробів. І вони таким чином місце роботи матимуть, зі мною по виставках їздитимуть. Я їм вже навіть форму готую — вишиваночки з Яворівським орнаментом.

Сила яворівських іграшок

Я незалежний ні від кого, бо маю досвід, освіту. Ну і до того, мабуть, Бог дав мені чуйку в 50 років забавками бавитися. Бо в житті чого я тільки не робив. Старі речі відворював, яким 500-1000 років, ресторани під старовину з братами оформляємо, церкви будуємо і помірковану оплату берем за це і через те нам Бозя помагає.

— Коли ви започаткували серійне виробництво іграшок?

— Зовсім недавно, у 2008 році. Я одного чоловіка знайшов, який мене спонсорує, який має гроші. Він буде у мене замовником номер один, який теж реалізацією займатиметься.

— Як вам взагалі ведеться з цим бізнесом на українському ринку? 

— Ворогів вже маємо, прихильників маємо. Все маємо. Але ми не здамося і всерівно ті коники будуть мати життя. І в кожному обласному центрі ми хочемо мати представництво забавки.

— А зараз десь представництво маєте?

— В салонах у Львові наші забавки вже є. У Києві домовленість ми вже провели. Нам дадуть місце там, де людно. Нам багато не треба – два метри стінки і ми робимо таку експозицію, що можна понад 100 іграшок виставить.

«Рукотвори»