Гостей фестивалю чекає музично-розважальна програма за участю народних колективів, фолк-рок-груп. Проводитимуться купальські ігри, козацькі розваги, театралізоване вогняне шоу, вечірній концерт і етно-дискотека.

На дійстві очікується від 15 тисяч переяславців, зокрема іноземні туристичні делегації Польщі, Естонії, Росії та Норвегії.

Учасники фестивалю-ярмарку: 

• фермери та землевласники Київської області та всіх регіонів  України;
• творчі колективи;
• художники;
• ремісники;
• яхт-клуб;
• митці народних промислів;
• лісгоспи київської області та всіх регіонів України;
• громадські та комерційні організації;
• птахофабрики;
• м'ясозаводи.

Цілі:

• зближення сучасної молоді з традиціями святкування купальських свят;
• підвищення культурного розвитку міста, залучення активної молоді до співпраці;
• залучення фермерів та землевласників до розвитку зеленого туризму;
• залучення туристів до чудового міста-музею Переяслав-Хмельницький;
• зменшення рівня безробіття, залучення жінок-домогосподарок до розвитку зеленого туризму.

Довідки: (050) 168-33-29, Володимир,  (066) 130-95-39 Вікторія, (067) 835-74-90, (063) 391 15 92, Інна.

Вхідний квиток – 30 грн., партер – 100 грн.

Попереднє замовлення квитків за телефоном 238-28-88

Запитання та пропозиції надсилайте на скриньку:  natalkaskrypka{равлик}gmail.com

Деталі згодом...

Джерело: www.krainamriy.com

Вже традиційно у виставці беруть участь українські майстри народної творчості. На даний момент вже підтвердили свою участь представники 7 областей, 13 міст і 40 районів України. Головною метою проведення міжнародного фестивалю-ярмарку є пропаганда українського мистецтва на світовій арені, подальший розвиток народних ремесел, створення сприятливих умов для «зеленого» туризму в Україні.

Джерело: artvertep.com
Розпис Галини Назаренко

Національний центр народної культури “Музей Івана Гончара” вже вкотре запрошує майстрів народного мистецтва на ярмарок на своє подвір’я. І щоразу для відвідувачів і просто для перехожих це стає своєрідним відкриттям – насамперед тому, що тут збираються майстри, які працюють в автентичних народних традиціях.

Чимало  речей, виставлених  на продаж, вражають простотою й гармонійністю, що витворювалися віками й передавалися з покоління до покоління. Незнані сьогодні генії українського ремесла передавали дітям у спадок свій досвід і прозріння, традиції й оригінальні знахідки в технологіях, формах, матеріалах виробів. А поруч із виробами суто традиційними на ярмарку будуть і авторські мистецькі твори, виконані на грунті народних традицій – вбрання, прикраси та вжиткові речі...

Цей ярмарок ще не має  широкого розголосу; він не настільки багатолюдний, як, наприклад, ті, що проводяться віддавна в Національному музеї народної архітектури та побуту України. Але тим, хто потрапляє сюди, одразу пригадується батьківщина, пісні рідного села; люди переходять у спілкуванні на українську мову. І часто-густо хапаються за кишені: шкода, не брали більше грошей, не знали, що тут таке є! Та й ціни тут бувають значно нижчі, ніж десь інде – бо ж продає сам виробник.

Тож і нині до Дня Києва тут можна буде оглянути та придбати косівську, васильківську, подільську кераміку; ткані та вишивані речі, виконані різними техніками – у т.ч. весільні рушники; вироби з лози, соломи, бісеру, дерева; килими, витинанки, мальованки, народні картини тощо, а також поспілкуватися з майстрами.

Тканина в народі вважалась мірилом багатства та працелюбності. З неї значною мірою складався дівочий посаг. Приходячи жити до свекрухи, невістка насамперед застеляла стіл своєю скатертиною, вішала на кілок рушник-утиральник. Тканина була головним подарунком на родинах. А маленький клаптик домашнього полотна, покладений небіжчику під плечі, вважався надійним оберегом для нього на Страшному Суді.

Прядива, нитки, полотно наділялися в народі магічними властивостями. Моток ниток був вмістилищем людської пам’яті та сакральних таємничих знань (тож таки вузликове письмо), а довге полотно зв’язувало Світи та вказував легендарному мандрівникові правильну дорогу до Потойбіччя (загадаймо казки про походи героїв до Тридев’ятого царства. Рушник, витканий і вишитий за один день допомагав у разі хвороби дитини, а насіння рослин, з яких робили тканину відлякувало від людей нечисті сили.

Гості нашого свята зможуть переконатися у невмирущості цього народного промислу, мальовничість та багатство української вишивки.

На святі вони побачать, як працюють майстри. Поторгувавшись зможуть придбати виріб і навіть, спробувати щось створити власноруч.

Широко буде представлена на святі і народна лялька – ігрова, ритуальна. Всіх бажаючих навчатимуть крутити ляльку… на гончарному колі.

А розважатиме гостей свята концертна програма: – шоу-група “Red Star», народний цирк «Дружба», ростові ляльки театру ляльок на Перемозі, фольклорний ансамбль «Криниця» (с. Чаплі), талановиті діти міста.

А ще – дефіле моделей швацького училища, ігри і розваги, гарний настрій і подарунки!!!

Телефон для довідок: 46-34-22

Джерело: artvertep.com

Світлина з Дня вишивальниці та ткалі в Музеї народної архітектури та побуту України (Пирогів, Київ)

На вас чекають:

• ярмарок святкових подарунків;
• вироби народних майстрів, святкова атрибутика, прикраси, сувеніри, одяг, взуття, іграшки, книги, товари для дітей, господарчі товари продукти харчування та напої до святкового столу;
• майстер-класи народних майстрів, катання на конях, атракціони, святкові  дійства для дітей і дорослих.

Світлина розпису Наталі Дворяківської 

• Продукти харчування і напої
• Сільськогосподарська продукція
• Вироби народних промислів
• Товари легкої промисловості
• Насіння, саджанці

expoua.com

В селі є п’ять музеїв народних ремесел, родинні школи мистецтв, музей етнографії та ремісництва Гуцульщини, народний етнографічний колектив «Черемош».

Тут збереженні автентичні народні традиції, справляються колоритні гуцульські весілля, тут пізнається історія гуцульського роду не лише за підручниками та музейними експонатами а через безпосередню участь при виготовленні ремісницьких виробів власноруч.

Саме тому в цьому краї народився фольклорно – етнографічний фестиваль – ярмарок « Захарецький Гарчик», заснований у 2001 році.

Програма фестивалю

І. Творчі майстерні : 26. 09.2009

• Образотворче мистецтво
• Декоративно-прикладне мистецтво
• Ленд–арт: мистецтво землі – вироби з каменю, води, піску, листя, квітів

ІІ. Дивосвіт гуцульського роду та магія старожитніх атракцій: 27.09.2009 початок о 10.00

• Майстер–класи народних промислів та ремесел
• Ярмарок пропозицій : «Сільський туризм на Буковині» — презентація агросадиб, атракцій
• Виставка–ярмарок : „ Гуцульське рукомесництво”
• Виставка–ярмарок екологічно чистої продукції місцевих виробників
• Народна медицина: „ Цілюще зілля ”
• Духовні скарбниці Путильщини: екскурсійна програма музеями с. Підзахарич
• «Родинні школи мистецтв » села Підзахаричі
• Круїз „по–Підзахарецьки” (катання на бричках, верхи…)

ІІІ. Та най я си наспіваю, та на й набуду… початок о 11.00

• Урочисте відкриття фестивалю: вітальні слова засновників, генеральних партнерів, меценатів, почесних гостей
• Гретилювання мешканців села з нагоди фестин
• Конкурсна програма: „Гуцульська Чічка”
• Виступи фольклорно – етнографічних колективів та митців
• Вінчування учасників та меценатів фестивалю
• Лотерея „Чарівний Гарчик”

ІV. Їжте, пакуйте, в пустері, си чуйте…стіл не голіть, газду в біду не загоніть

• Ватра & Кужба з K*
• Смаковинки від „Кофички”
• Дегустація екологічно чистої продукції від місцевих підприємців
• Корчма „У діда Захарія”

V. Забави на Царинці для гостей та туристів:

• конкурси
• розваги
• змагання

VІ. Екологічний вернісаж:

• фотовиставка
• ленд–арт (мистецтво землі, води, каміння)
• екологічна вікторина «Знай, Люби, Бережи»

VІІ. “Захарецькі притрафунки”:

• „ Смійсє Гафіє, дгорі дараба їде…” під час дегустації фіто-чаїв та гуцульських напоїв за старовинними рецептами.

Світлина керамічного виробу народного майстра Ігора Радиша
Джерела інформації: Буковина online та garchik.cv.ua

Тематичні розділи виставки:

• Продукція сільського господарства
• Продукти харчування
• Вироби майстрів народних промислів
• Подарунки, сувеніри
• Товари легкої промисловості

Світлина

Та у Пирогові нововведення все-таки внесли. По-перше, відвідувачів вже возять традиційним народним... екскурсійним потягом з вагончиками на колесах. Схожий катає людей у Маріїнському парку в центрі столиці. Очевидно, в адміністрації вирішили, що цей вид транспорту ідеально вписується в тематику, стилістику комплексу і доповнює його.

По-друге, через недогляд чи зі згоди керівництва збільшується кількість торгашів з асортиментом, який більше властивий Андріївському узвозу, аніж самому музею. Зокрема, перед ярмарковою площею в суботу торгували масажерами, шапками для лазні, сувенірними виробами з пластику, цибулинами різних видів квітів.

Умовна межа між справжнім і не дуже

Щоправда, якщо навесні перекупники стояли в перемішку з майстрами, то зараз музей зробив своєрідну браму з написом «Осінній ярмарок: свято народних майстрів». Мовляв, ярмарок починається за нею, а все, що поза виокремленим майданом, ярмарку не стосується. Однак і це не врятувало ситуацію, бо «целительные валики из можжевельника» прекрасно себе почували поміж глечиків і писанок.

Ще одним нововведенням став оригінальний музичний супровід. Українського духу ярмарку додавав... латино-американець, який у мікрофон грав на флейті, одночасно торгуючи компакт-дисками. Щоправда, з ярмаркової сцени організатори частково «реабілітувалися». Настрою майстрам з колонок з-поміж інших виконавців додавав гурт «Океан Ельзи». Музику відтворювали з комп’ютера, який стояв обабіч підмостку. До слова, його відремонтували. Місцями виднілися щойно замінені дошки сценічної підлоги. Однак, в момент перебування на ярмарку, випробовувати їх на міцність було нікому.

На передньому плані Олена Тіменик, майстриня ткацтва зі Львова

Майстри, у свою чергу, скаржилися, на ставлення до них з боку організаторів. Мовляв, допоміжних засобів — ні лавок, ні стільців не надають. Все треба везти з дому. А як приїхав здалеку, то вмощуйся на землі.

Володимир Каракуц, столяр, різьбяр з Києва:
— Мені повинні чай і каву носити. Мене повинні привезти і завести. Всім майстрам, що тут сидять, треба заживо пам'ятник поставити, що вони роблять за копійки. Та навіть не копійки. Головне, щоб була повага — де руки помити, щоб туалет був не платний. Їх взагалі тут треба всіх повиганяти і найняти таку владу, як на Заході, де майстер іде, а йому директор кланяється, а майстер йому кланяється. Той того поважає, а цей цього поважає. Оце чого я тут сиджу? Ні сцени нормальної не зроблять, ні лавок, щоб люди отак не сиділи і на тряпках не розкладали. Це що, повага до майстра?

Попри це, Музей народної архітектури зібрав кількасот майстрів з різних куточків України. Були гончарі, ткачі, лялькарі, різьбярі, плетільники з кореня сосни та лози, вишивальники, писанкарі та багато інших. Здебільшого — це люди, які здавна традиційно беруть участь у подібних заходах. І серед їхнього розкладеного краму можна було знайти багато унікальних витворів мистецтва.

Богдан Гдаль, Катерина Качур, «Рукотвори»