Протягом свята майстри витинанки проводитимуть майстер-класи, проведуть науково-практичну конференцію з мистецтва витинанки.

11 вересня в рамках проведення конкурсу на центральній площі міста для всіх охочих працюватиме «містечко майстрів», а також відбудеться відкриття пам’ятника українській витинанці, нагородження майстрів та святковий концерт.

Джерело: УНІАН
На світлині витинанка Миколи Теліженка.

До уваги відвідувачів — писанки, витинанки, вишиваники, інші вироби декоративно-прикладного мистецтва народних майстринь: Зої Сташук, Лесі Турукіної, Людмили Проценко, Наталії Фененко та інших.

Роботи на світлині Зої Сташук

Працює в Сумах в школі мистецтв №29. Завідує кафедрою прикладного мистецтва. Викладає кераміку, вишивку, витинанку, народну ляльку та народний одяг. «Мої вихованці постійно беруть участь у всіх конкурсах і фестивалях, посідають призові місця на обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсах».

У вільний час любить вишивати весільні рушники. Має велику колекцію обрядових рушників.

Походження

Народилася у місті Суми у грудні 1949 року. Там мешкає та працює.

Освіта

Закінчила Київський інститут легкої промисловості. Отримала спеціальність інженер-технолог швейного виробництва.

Досвід

«Виховувала мене бабуся, яка закінчила у Петербурзі гімназію шляхетних дівчат. З дитинства вона ознайомила мене  з усіма видами декоративно-ужиткового мистецтва, — каже майстриня Лариса Кириченко. — Основам композиції, кольоровій гамі, декоративному розпису та швейній справі мене навчили у вузі, а технологію виготовлення виробів — бабуся. Я опанувала майже всі техніки вишивки.
Гончарному мистецтву навчалася влітку під час шкільних канікул у відомого майстра з Опішні Василя Омельяненка.
До народних ремесел мене залучила директор музею декоративно-прикладного мистецтва у Сумах — Кочерженко Євгенія Іванівна, голова місцевої спілки народних майстрів. Вона запропонувала мені вишивати рушники та одяг, оскільки у Сумах не було досвідчених вишивальниць, особливо вишивати лиштвою та прозорими вишивками. Отже, я швиденько виконала та повідроджувала сумські вишивки і у 2000 році стала народним майстром».

Виставки

Персональні виставки були в Росії та Харкові. Майстриня готується до персональної виставки у Сумах.

Ярмаркова діяльність

«Участь у ярмарках беру постійно, але тільки у весняних. Рушники та одяг продаються слабо. Бо наш регіон не має таких яскравих кольорів, як Західна Україна, та і рушники великі 2.5-3 метри, тому і коштують дорого. За кожний ярмарок продається 1-2 вироби та й то тільки весільні рушники. Кожен рік я представляю свої роботи на конкурсі „Кращий виріб року“  у Спілці майстрів у Києві, так що я можу вишивати тільки три рушники на рік та по 2 сорочки. Багато часу забирає робота в школі. Керамічні вироби зараз не виготовляю, бо немаю де їх випалювати, так що займаюсь рукоділлям, вивчаю петриківський розпис — беру уроки у майстрів Вакуленків з м. Харкова».

Моя мама прикрашала витинанками полички для посуду. Пам’ятаю в дитинстві, як вона вирізала їх з газети, бо папір тоді не продавався. Я малою не дуже звертала на це увагу, а виявляється, то вона ще від мами своєї навчилася. Я не можу сказати, що це була традиція всього села. Якось мама у нас зимувала, побачила вирізаного мною голуба з крилами і каже: «Ти знаєш, Люда, я коли була мала, то згадала, що у нас такий самий голуб висів». Моя бабуся рано померла, мама не встигла в неї щось розпитати. Та й коли люди почали в колгосп ходити, вже не до голубів було.

У мене є кума Зінаїда Косицька, яка професійно займається витинанкою. Свого часу Михайло Селівачов (доктор мистецтвознавства — авт.) її підтримував, давав напрямок. Якось вона зробила свою персональну виставку. Я бачила, як вона ріже витинанки вдома, але коли я побачила їх на виставці, то подумала: ну, невже я так не зможу? То по троху почала й собі пробувати. Це було десь у 1992 році. Спочатку я копіювала роботи Зінаїди, а потім вже й своє з’явилося. Якось кума побувала в мене, побачила роботи і каже: «Знаєш, Люда, я тебе спочатку ревнувала, що ти мене копіюєш, а потім зрозуміла, що твори таким чином живуть далі...».

Зінаїда ріже витинанки, не малюючи. Так робити вона й мені радила. Я спочатку різала, не малювала. А потім подумала, якщо писанкарі олівчиком готують яєчко, то чому я не можу витинанку собі так підготувати, композицію закласти. Хоча й Василь Парахін вважає, що не треба малювати. Але дітей я все-таки вчу малювати, кажу, отут у вас повинна бути пташечка, тут гілочка, тут листочок, а там квіточка.

Навчитися вирізати витинанки можуть всі. Дітки ж усі вміють, хтось гірше, хтось краще. Треба просто пробувати і різати. Але багато паперу треба перевести, щоб навчитися добре.

Я літом у спеку за день вирізала три витинанки розміром А3. Якщо маленькі листівочки, то більше можу вирізати. Але як казав один художник, я все життя вчився, щоб за дві години стільки то зробити, тому я до цього тільки йду.

Коли довго ріжеш папір, часто виникають мозолі від ножиць. Особливо це в сезон, наприклад до Різдва, чи просто сідаєш щось багато вирізати. До тебе приходить нова ідея, а через мозолі різати більше не можеш .

Наклеювати витинанки мене навчила Ольга Шинкаренко, яка працює в Палаці дітей та юнацтва. Але вона казала, що їм на семінарах розказували, що витинанку не треба клеїти. Вона має бути живою.

Клеїти витинанки зручно за допомогою клейоночки. Воно виходить охайно та швидко. Так робити мене навчив майстер з Житомирщини Сергій Танадайчук.  На клейонку кладу витинаночку, змазую клеєм. І перевертаю на картон, як накладні картинки. Витинанка вся в клею, а потім клей обережно знімаю.

Папір купую звичайний наш. Не люблю білого паперу, швидко брудниться. Подобається жовтий, персиковий кольори.

Мій улюблений образ це пташка. Не якийсь окремий вид птахів, а просто птах. А ще хрест як символ людства. Ангелика робити нас навчила Романа Кобальчинська з музею у Пирогові. Розказала, що така традиція була на Західній Україні, а тоді й до наш прийшла.
На Країні мрій у мене білоруси брали посібник, так казали, що в них теж вирізають витинанки.

Витинанка дуже доступна, проста. Якщо взяти теж саме писанкарство чи кераміку, то треба мати вогонь, фарбу, глину, місце, де випалити. А для витинанки потрібні папір, ножиці і клей і якийсь виріб вже є, можна брати в рамку і на стіну вішати. Навіть якщо при вирізанні помилку зробиш, все одно щось виходить.

Колись майстрам витинанок замовляли багато. У свій час це була мода, хати ними прикрашали.

Зараз роблю витинанок більше тоді, коли хтось замовить. А раніше я часто вирізала, щоб утвердитися чи навчитися. Коли замовляють, то для художника це поштовх, починаєш щось творити. Одна вчителька у школі замовила мені пори року, то я й собі зробила. А в основному самі майстри-колеги цікавляться, часто ми міняємося виріб на виріб.

Витинанки важко оцінювати. Бо до золота одне ставлення, до паперу зовсім інше. А багато людей просто не цінять. Іноді стоїш на ярмарку, підходить жіночка : «Ой, смотрі ето дєткі вирізалі». Що тут скажеш?

Якось я робила оформлення сцени для дитячого колективу. В Музеї Івана Гончара вони репетиції проводять. Я зробила композицію з чотирьох ватманів, то взяла по сто гривень за ватман. Не знаю, дорого це чи ні. А листівочки продавала по 5 гривень, коли ще долар був по п’ять.

Великого інтересу збоку до витинанки я не відчуваю. Може я ніде не буваю, не виставляюся. Довгий час я взагалі соромилася показувати свої роботи. Чогось мені було боязко, що нікому воно не сподобається. Окрім того, я ж спочатку, коли вчилася, то трішки копіювала роботи і мені було не зручно. Але якось Олекса Долі мене по простому якось підтримав. Каже: «Та чого ви, он інші нічого не вміють робити і лізуть, а ви соромитеся. Давайте-давайте, будьте сміливішими».

Я зараз працюю в основному з дітьми. Мій час йде на дітей. Ми з ними і писанкуємо і лялечки робимо, і витинанки, ангелики. Дітей беру з першого класу і за бажанням до дев’ятого класу навчаю. Гурток у нас бюджетний, всі безплатно ходять. Батьки іноді якісь кошти збирають, бо ж треба інструменти, фарби, а зараз світло робимо у класі, бо школі не до цього.

Навчаю дітей називати все своїми іменами. Розказую, що у нас на заняттях не повинно бути слів: оця, отой – всі форми, образи чи символи повинні якось називатися. Тому у нас є «гребінчики», «драбиночки», «косиночки». Це я вичитала в монографії Станкевича, а дещо додумала для практичності, а щось діти й самі називають.

Коли були маленькими, мої діти різали витинанки, а зараз в них вже інші заняття. Але чогось думаю, що будуть цього своїх дітей вчити. Все-таки виховання проходить не в школі, а в сім’ї. Те, чого ти дітей вчиш, вони все одно повторять на своїх дітях. Я запам’ятала на все життя, коли була маленька, моя мама малювала для мене. Нічого так не згадується, як оте, що вона мені щось малює.

Я кажу батькам, якщо ви хочете, щоб дитина чимось серйозно захопилася, ви повинні самі цим захопитися. І є батьки, які приходять у гурток, поруч сідають, щось там записують, творчо працюють.

Довідка

Витинанка як вид народного декоративно-вжиткового мистецтва своїм горінням сягає в сиву давнину. Ще у V ст. до н. е. кочові народи прикрашали свій побут візерунками зі шкіри, хутра, повсті. Прототипом українських витинанок вважають невеликі шматочки білого паперу з ажурно витятими краями, так звані кустодії, що служили підкладкою і оздобою для канцелярських печаток у середині XVI ст. Витяті кустодії на документах виходять із вжитку в другій половині XIX ст. А в середині цього століття в українських селах з'являються народні паперові прикраси, котрі призначались для оздоблення інтер’єру сільської хати: мережками з паперу люди прикрашали горщики для квітів, сволоки та віконні наличники в хатах, рамочки для портретів, картин. У розвитку паперових витинанок певну роль відіграли настінні розписи. На Поділлі паперовий декор співіснував із мальованим, інколи доповнюючи його. Мотиви орнаменту і способи розташування їх у витинанках аналогічні стінним розписам. Селяни віддавали перевагу витинанкам тому, що виготовляти їх легше і швидше ніж розписи, простіше змінити при наступній побілці хати. Виготовляли витинанки навесні перед святами, коли селяни білили і прикрашали житло. Подекуди міняли витинанки й перед Новим роком. На стіну їх наклеювали молоком, аби легко зняти при наступній побілці.

Найдавніші українські витинанки, що дійшли до нас, походять з Прикарпаття і Західного Поділля.

Розмовляла Катерина Качур

Звичайний кольоровий та білий папір майстриня перетворює за допомогою ножиць в орнаментальні композиції — витинанки. Улюблений мотив — охрест. Улюблений образ — пташка.

Також майстриня займається писанкарством та захоплюється народною лялькою. Проводить тематичні майстер-класи для дорослих та дітей шкільного віку.

Походження

Народилася 28 вересня 1963 року в селі Жовтневе Прилуцького району Чернігівської області. З 1979 року проживає в м. Києві.

Освіта

1982 — закінчила Київський механіко-металургійний технікум за спеціальністю технік-математик-обчислювач.

Досвід

Народним мистецтвом цікавилася все своє свідоме життя. Займалася різноманітними видами рукоділля для сімейного вжитку. Вишивала дітям сорочки. Виготовляла для них одяг, килимки, ляльки для домашнього лялькового театру. Згодом відвідувала студію вишивання в Юрія Мельничука. Писанкарства та витинанкарства навчилася від Зінаїди Косицької. Перші уроки лялькарства взяла у Людмили Тесленко-Пономаренко.

Педагогічна діяльність

З 1996 року працює керівником творчого об'єднання «Писанкарик» в Центрі позашкільної роботи Святошинського району м. Києва. Навчальна програма ТО «Писанкарик» носить навчально-пізнавальний характер. Оскільки писанкарство безпосередньо пов'язане з народною традицією, то діти разом з писанкуванням вивчають народні дитячі ігри, виготовляють ляльки-мотанки, знайомляться з системою святкових та повсякденних хатніх прикрас. Керівник ТО «Писанкарик» Людмила Проценко вважає, що саме така робота з дітьми надійно закладає основи національної культури та формує світогляд майбутнього українця.

Виставкова діяльність

2006—2008 — виставка «Українська традиційна іграшка та лялька», яка відбувалася в Національному музеї Тараса Шевченка
2006—2010 — конкурс-виставка на найкращий твір року, який проводить Національна спілка майстрів народного мистецтва України
2009—2010

• виставка «Новорічна народна іграшка-саморобка» в Музеї іграшки, Київ
• виставка «Українське Різдво» в Національному музеї Тараса Шевченка, Київ

Публікації

В 2007 році Київський міський центр народної творчості та культорогічних досліджень видав, написаний Людмилою Проценко, посібник методичних рекомендацій «Витинанка у дитячій творчості».

Тематична палітра майстра витинанки широка: Голодомор, історичні постаті, фольклорні мотиви, пейзажі, політична сатира… Вже створив понад двох сотень витинанкових творів.

Походження

Народився 22 березня 1964 року на Черкащині, в невеличкому селі Поташ Маньківського району.

Освіта

• Уманський державний педагогічний інститут, факультет загально-технічних дисциплін та праці
• 1990 — закінчив Одеський педагогічний інститут, художньо-графічний факультет

Досвід

З ранніх років любив малювати, випилювати лобзиком або ж ліпити іграшки з пластиліну. Улюбленій справі віддавав більшу частину вільного часу. Першим вчителем вважає свою маму Поліну Максимівну — художницю-самоука, яка досить професійно для сільської жінки копіювала картини відомих російських та українських художників.

Під час навчання у вищих навчальних закладах Тарас не покидає займатись малярством. Наполегливо шукає людей, які б могли поглибити його знання та уміння з малювання. З особливим інтересом вивчає декоративно-прикладне мистецтво, зокрема українську витинанку. Цій темі присвячує курсову, а згодом і дипломну роботу.

Опісля педагогічна робота вчителем, а з часом директором школи приносить задоволення, але забирає чимало часу і сил. Більшість творчих задумів залишаються лише у вигляді власних замальовок та ескізів.

Перейшовши працювати до Жашківського Будинку дитячої та юнацької творчості керівником студії образотворчого мистецтва, Тарас Володимирович з новою енергією береться за улюблену справу. Особливий поштовх до творчої роботи дає знайомство та дружні стосунки з подружжям Миколи та Олександри Теліженків, Заслужених художників України та знаних майстрів народного мистецтва. Тарас Крамаренко починає експонувати свої роботи.

Звання

• Вчитель-методист образотворчого мистецтва, Відмінник освіти України
• З 2005 — Член Національної  Спілки майстрів народного мистецтва України

Виставки

2003

• виставка з ініціативи історико-культорологічного товариства ім. Докії Гуменної в м. Жашкові
• ювілейна виставка Черкаського осередку Національної Спілки майстрів народного мистецтва України “Тобі, Черкащино”, присвячену 50-річчю Черкаської області та 10 річниці створення осередку
• виставка обласного фестивалю народної творчості в рамках III Всеукраїнського конкурсу народної творчості та аматорів народного мистецтва (м.Черкаси)

2004

• виставка-звіт майстрів народної творчості та аматорів народного мистецтва Черкащини в палаці “Україна” (м. Київ)
• виставка претендентів у члени НСМНМУ в Національній Спілці майстрів народного мистецтва (м. Київ)

2005

• виставка, присвячена відкриттю музею Івана Гончара (м. Київ)
• дипломант «Свята витинанки 2005» (м. Могилів-Подільський)
• виставка “Черкащина --  інвестиційна” (Київ, Український дім)
• виставка претендентів у Національній Спілці майстрів народного мистецтва (м. Київ)

2006 — участь у виставці-конкурсі на кращий твір року (Київ)
2007

• участь у виставці «Спасівський гостинець» стипендіатів обласної державної стипендії (Київ, НСМНМУ)
• участь у симпозіумі народних майстрів України «Чигирин-Суботів – 2007»
• участь у виставці-конкурсі на кращий твір року (Київ)
• персональна виставка «Витинанки – мережені думи мої» у Черкаському художньому музеї

2008

• персональна виставка в музеї декоративно-прикладного мистецтва м. Канева
• участь у виставці «Художники Черкащини Тарасу» (Черкаський музей «Кобзаря»)
• участь у ювілейній виставці Черкаського осередку НСМНМУ (Черкаський художній музей)
• участь у «Всеукраїнському святі витинанки-2008», м. Могилів-Подільський; участь у симпозіумі народних майстрів України «Суботів – 2008»

• участь у виставці-конкурсі на кращий твір року (Київ)
• участь у Всеукраїнській виставці витинанки «Паперове мереживо українських художників», Музей Етнографії та Художнього промислу» (Львів)

2009

• участь у виставці «Черкаські художники у вінок шани Великому Кобзареві» (Черкаський музей «Кобзаря»)
• участь у симпозіумі народних майстрів України «Суботів – 2009»
• дипломат ХІІ міжнародного пленеру художнього текстилю «Витинанка» (Львів-Яворів)
• участь у виставці-конкурсі на кращий твір року (Київ)

2010

• участь у виставці «Черкаські художники у вінок шани Великому Кобзареві» (Черкаський музей «Кобзаря»)
• дипломат ХІІ міжнародного пленеру художнього текстилю «Рукотворні текстильні полотна –техніки й технології створення» (Яворів — Кривка)

Мисткиня працює в техніці кераміки, витинанки, графіки, живопису, акватипія, каменю, дерева; ілюструє книжки.

Вона не руйнує камінь, а лише толерантно непомітно підкреслює його природну красу і естетичні якості. Композиційні рішення як в камені, так і в живописі, графіці, витинанці, поезії поєднує толерантно. Звертається до сформованої ренесансної схеми пластичної будови з фольклорно казковою основою народного світобачення.

Її скульптури кристалізують в об'ємно просторових структурах плинні магнітно-силові струми, що вирують у довкіллі, створюючи дивні мережива з каменю, рослин, думок і чуттів людей, аури місцевості, всесвіту.

Коли мисткиня працює над твором, намагається вилікувати оточення, глядача, світ. Вважається засновницею нового напряму в монументальній кам'яній скульптурі філософсько-естетичного, хвильового енергетизма, де метафізичне переважає над формальним.

Походження

Народилася 10 серпня 1957 року в Мінську.  Мешкає в селі Букатинка Вінницької області.

У 1978 році вийшла заміж за не менш талановиту людину – Альошкіна Олексія. Свій талант вони передають дітям, яких у них п’ятеро: син Петро, донька Дарина, син Олексій, молодші двійнята – Ганнуся і Михайло.

Освіта

1973–1975 — навчання в студії Л.Пономаренка в Мінську;
1975—1980 — навчання в Білоруському театрально-художньому інституті

Досвід

Пані Людмила з 1986 року є засновником руху пленерів з каменя пісковику на Поділлі, які відбувалися в Ямполі, Буші, Букатинці, Гальжбіївці, Іллічівську, а також в Івано-Франківську і Коломиї. Співпрацює з чоловіком, Олексієм Альошкіним. Разом вони створили понад 200 кам'яних скульптур.

Є лауреатом премії ім.Трублаїні за пам'ятник загиблим у Афганістані, який встановлений у м. Могилів-Подільському.

Працює вчителем образотворчого мистецтва у с.Букатинка, с.Вила-Ярузькі вже понад 20 років.

Виставки

Мисткиня з 1980 року бере участь у творчих симпозіумах-практикумах: обласних, республіканських і міжнародних виставках в Україні.

Скульптури встановлені у багатьох містах та селах України, Іллічівськ, Коломия, Вінниця, Івано-Франківськ, Калуш, Ямпіль, Умань тощо.

Професійний маляр і графік, також працює в жанрі традиційної витинанки. За основу митець бере релігійні та народні сюжети. Часто можна спостерігати зображення дерева життя, яке має багатовікову історію в українському декоративному мистецтві. А крім того — зорі, сонце, куполи, церкви, зерна, тризуб, писанки, квіти. Саме тому майже всі виставки Василя Корчинського мають назву «З народних джерел».

Походження

Народився 1 січня 1955 року в селі Вовчок Бершадського району Вінницької області. Мешкає у Києві.

Освіта

1988 — закінчив Київський вечірній факультет Львівського поліграфічного інституту імені Івана Федорова за спеціальністю “Художнє оформлення друкованої продукції”.

Досвід

Приїхавши до Києва у 1975 році, після служби в армії, працював на будівництві зварювальником, пізніше – художником-оформлювачем в об’єднанні “Укргазпром”. Після закінчення інституту був запрошений до нього на викладацьку роботу, де працював старшим викладачем до 1999 року.

Своїми вчителями вважає: художника-монументаліста Галину Олександрівну Зубченко, професора, завідувача кафедри мистецтва книги Бориса Васильовича Валуєнка, доцентів, заслужених художників України Федора Тимофійовича Глущука, Олександра Івановича Мікловду та Аркадія Івановича Нечипоренка.

1993 — член Національної спілки художників України

Лауреат премій Георгія Якутовича за 2004 і 2009 роки. Член мистецьких гуртів “Світовид” і “Чарунка Поділля”.

Виставкова діяльність

За час своєї творчої діяльності брав участь у республіканських і регіональних виставках Національної спілки художників України. Мав 13 персональних виставок у різних містах України (Київ, Чернігів, Львів, Бершадь) та дві – за кордоном (США і Польща).

Неодноразово брав участь у пленерах у селі Поташня Вінницької області у проекті “Поташня – Чарунка Поділля”, підтримку якому в різні роки надавали Спілка художників України та Міністерство культури України.

Поширення світом

Твори зберігаються в музеях України, приватних колекціях у США, Канаді, Швеції, Польщі, Німеччині, Угорщині. Мав закупівлі з виставок Міністерством культури та Фондом Спілки художників України.

Скульптор та витинанкар. Творить з каменю, дерева, металу, кераміки, паперу.

Темами для творчості найчастіше обирає жінку у різних її проявах. А ось тема кохання для Дарини є найцентральнішою у всіх видах мистецтва. «Кохання дає натхнення — натхнення дає творчість. Не дивлячись на сильну течію абстрактного мистецтва, авангардного, всеодно душа тягнеться до традицій, символіки і декоративного мистецтва».

Походження

Народилась 5 березня 1982 року у Києві. Виросла та навчалась в родині скульпторів на Вінниччині. Мешкає у Львові.

Освіта

• 2001 – закінчила Вижницький коледж прикладного мистецтва ім. В.Ю.Шкрібляка
• 2007 – закінчила Львівську Національну Академію Мистецтв, магістратуру за спеціальністю монументально-декоративна скульптура (І.М.Самотос, Ю.Е.Мисько, О.М.Фіголь).

Досвід

З 1996 року бере участь у виставках та симпозіумах.  З 2009 року режисер Театру Тіней «Див» (Львів).

«Творення в камені перейшло у спадок. З дитинства, допомагаючи батькам творити скульптуру, цей навик вкоренився й в мені. Камінь подобався завжди найбільше, тому що відчувала в ньому вічне. Працюю у камені вільно, відчуваючи його зсередини».

«Витинанка живе у всіх, хто родом із Вінничини. Ширше почала витинати після народження доньки, бо на скульптуру часу було мало, а витинанку раз-два і зробив — якось мусила в цей період себе творчо реалізувати. А ще дуже хотілося цей вид мистецтва відродити, щоб він став на рівні із усіма іншими. Зайнялася популяризацією витинанки на заході України. Після трьох персональних виставок витинанки нарешті добилась успіху».

Виставки

1996 — “Іліада” — Всеукраїнський симпозіум скульптури (м.Іллічівськ)
1997 — “Подільський оберіг” — Всеукраїнський симпозіум скульптури (с.Цекінівка, Ямпільський р-н, Вінницька обл.)
1998 — 2002 — “Подільський оберіг” — Всеукраїнський симпозіум скульптури (с.Буша, Ямпільський р-н, Вінницька обл.)
2003 — Міжнародна виставка Львівський Осінній Салон “Високий замок-2003”
2004

• Молодіжний всеукраїнський симпозіум скульптури (м. Жовква, Львівська обл.). Володарка ІІІ премії за скульптуру “Ангел”.
• Всеукраїнський симпозіум скульптури “Воскресіння” (м.Калуш, Івано-Франківська обл.)

2005

• Міжнародний симпозіум скульптури “ PLAWNA 9” (Вроцлав, Польща)
• Молодіжний симпозіум скульптури із каменю “Витоки” (Київ)
• Конкурс скульптури (Львівська Національна Академія Мистецтв)

2006

• Міжнародний симпозіум “Родово” (Гданськ, Польща)
• «Подільський оберіг” — Всеукраїнський симпозіум скульптури (с.Буша, Ямпільський р-н, Вінницька обл.)
• Х ювілейна міжнародна вистака Львівський Осінній Салон “Високий замок-2006”
• Всеукраїнська молодіжна виставка (Київ)

2007

• Молодіжна виставка “Арт Хаос” (Львів)
• V Київський міжнародний фестиваль пісочної скульптури
• Участь у спорудженні пам’ятника крайовому провіднику ОУН-УПА Карпатського краю (с.Липа, Долинський р-н, Івано-Франківська обл.)
• “Подільський оберіг” — Всеукраїнський симпозіум скульптури (с.Буша, Ямпільський р-н, Вінницька обл.)
• Всеукраїнський скульптурний пленер на Фестивалі Української Середньовічньої культури “Ту-Стань –2007” (с. Урич, Сколівський р-н, Львівська обл.)
• Персональна виставка «Невідома». Скульптура, витинанка (Львів)
• Міжнародний симпозіум скульптури «Камарт» (Придністров’я)
• Проект «Веселка»

2008

• Всеукраїнський симпозіум крижаної скульптури (Львів)
• Персональна виставка витинанки «Сонцеіній» (Львів)
• Персональна виставка витинанки і скульптури (м.Могилів-Подільський)
• Всеукраїнська виставка скульптури «Трієналіє» (Київ)
• Проект «Геометрія» (галерея «Дзиґа», Львів)
• Подільський оберіг” Всеукраїнський симпозіум скульптури (с.Буша, Ямпільський р-н, Вінницька обл.)
• Проект «Гротеск» (Музей ідей, Львів)
• Всеукраїнський скульптурний пленер на Фестивалі Української Середньовічньої культури “Ту-Стань –2008” (с. Урич, Сколівський р-н, Львівська обл.)
• Скульптурний пленер на фестивалі «Звенигород»
• Міжнародний симпозіум скульптури «Камарт» (Придністров’я)
• Всеукраїнська виставка витинанки «Паперове мереживо українських художників

2009

• Всеукраїнський скульптурний пленер на Фестивалі Української Середньовічньої культури “Ту-Стань –2009” (с. Урич, Сколівський р-н, Львівська обл.)
• Скульптурний пленер «АНТОНИЧ ФЕСТ»
• Міжнародна вистака Львівський Осінній Салон “Високий замок-2009”
• «Мистецький вертеп» у «Мистецькій рамарні»
• Виставка проект «Завжди Ніколи і Навіки» (Київ)

2010

• Персональна виставка витинанки «Сонцеіній» (Музично-меморіальний музей С. Крушельницької, Львів)
• Проект «Геометрія» (Музей ідей, Львів)
• Виставка «Живо». Скульптура та витинанка (Львів)

Зі слів художниці: «На мій погляд, дуже важливим є процес відродження техніки традиційної витинанки і паралельно з цим розвиток її у сучасному мистецтві, експерименти з новітніми матеріалами, які дають цікаві можливості і засоби для втілення ідей.
Більшість майстрів, які займаються різними техніками вирізання з паперу, спочатку малюють свій ескіз, у цьому, безумовно, є своя логіка і плюси, але особисто для мене, завжди цікавіше працювати з чистим паперовим аркушем, і саме у його пустому просторі бачити образ. Тому більшість моїх робіт створені без ескізу. Такий підхід має свої складності, особливо, коли мова йде про фігуративні композиції, які вимагають дотримання певних пропорцій, але він дає й більше свободи!»

Походження

Народилася 26 червня 1981 року на Волині. Мешкає у Луцьку.

Освіта

1999—2005 — Київська Академія образотворчого мистецтва та архітектури (факультет: Вільна графіка (майстерня проф. А.Чебикіна))
1996—1999 — Республіканська художня школа ім.Т.Г.Шевченка (факультет: Живопис)

Досвід

Витинанками захопилася ще з дитинства, коли, за словами художниці, ще й не усвідомлювала до кінця, що воно таке.
Брати участь у виставках почала з 1995 року.
У творчому доробку має понад 500 витинанок.
Ще займається графікою, живописом, дизайном книг, ленд-артом.

З 2002 — член Молодіжного об’єднання Національної Спілки художників України та член Національної Спілки майстрів народного мистецтва
2003—2004 – стипендіат Міжнародного благодійного фонду «Смолоскип»

Виставки

2010 — Міжнародний зимовий фестиваль ленд-арту « Міфогенез — 2010» (Немирів, Львівщина)
2009 — Всеукраїнське трієнале графіки (Київ)
2008

• Виставка у рамках Всеукраїнського симпозіуму «Українська витинанка» (Могилів-Подільський, Вінничина)
• II Всеукраїнська виставка витинанки «Паперове мереживо українських художників» (Львів)

2007

• Всеукраїнська жіноча виставка (Київ)
• Персональна виставка  «Відлуння образу». Галерея «Університет» (Київ)

2006 — Всеукраїнське трієнале графіки (Київ)
2005 — ХХІ Міжнародний пленер ілюстраторів (м.Красноброд, Польща)
2004

• Всеукраїнська виставка «Великодня» (Івано-Франківськ)
• Всеукраїнська виставка «Мальовнича Україна» (Севастополь)
• ХХ Міжнародний пленер ілюстраторів (м.Красноброд, Польща)
• The 5th International Triennial of Small Graphic Forms (м.Вільнюс, Литва)
• «Mini-print international – 23» (м.Барселона, Іспанія)

2003

• Всеукраїнська виставка «Жінки України – митці» (Черкаси)
• Міжнародна виставка «Осінній салон» (Львів)

2002 — «Міжнародні верстати екслібрису у Польщі» (м. Крижова, Польща)
2001

• Всеукраїнська виставка «Чорнобиль» (ЦБХ, Київ)
• «Triennial of the small graphics» (м. Вільнюс, Литва)
• «Mini-print international — 21» (м. Барселона, Іспанія)

1998 — Виставка «Ми обираємо традиції» (Київ) (дві роботи закуплені Міністерством культури)
1997 — ІІ Всесвітній форум українців – персональна виставка витинанок (Національний Палац «Україна», Київ)
1996

• Обласний конкурс «Сонячна палітра» (Луцьк) (І місце за ілюстрації до твору «Лісова пісня» Лесі Українки)
• Дні української культури в Польщі – персональна виставка витинанок (м. Більськ-Підляський, Польща)