Майстер з Закарпаття займається традиційним старовинним ремеслом — ручним виробництвом бондарних виробів.

Низинні райони Закарпаття традиційний виноробський регіон. Виробництво бондарної продукції має свої уставлені давні традиції.

З дерев'яних дубових, акацієвих, шовковицевих, черешнєвих клепок виготовляє бочки, кухлі, барила для вина та коньяку об'ємом від 5 до 2000 літрів. Діжки для соління різної форми та величини. А також вироби для бань: дерев’яні відра, шайки, черпаки, запарники, чани від 5 до 5000 літрів. Вазони для квітів і декоративних дерев: лимон, мандарин, інжир і т.д. від 10 до 150 літрів.

Походження

Народився в місті Мукачево, Закарпатської області в 1959 році.

Освіта

Освіта базова вища – технічна.

Досвід

Знання перейняв від батька – бондаря, з дитинства. Працював бондарем, майстром, начальником бондарного цеху в 1980-х роках. В даний час працює вдома у власній невеличкій мастерні.

Ярмаркова діяльність

Часом відвідує ярмарки Закарпаття.

Різьбяр працює переважно в напрямку ложкарства. Виробляє ложки, черпаки, михалики, ковші, коряки, великі і малі «Ладді», ступки та тарелі, цукерниці, хлібниці, дитячі іграшки.

Походження

Народився 26 липня 1958 року в м. Звенигородка Черкаської області.

Освіта

Закінчив Уманський державний педагогічний інститут.

Працював старшим викладачем кафедри теорії і методики трудової підготовки Уманського державного педагогічного університету, займався питаннями історії та розвитку народної деревообробки.

Досвід

З 1999 року — член Національної спілки майстрів народного мистецтва України

«З деревом знайомий з дитинства. Дід по матері, Стоколос М.Ф., на жаль, помер у 1943 році, залишив мені лише деякі інструменти та оригінальні меблі в українському стилі, які дещо перекликаються з меблями Амвросія Ждахи.

Всього навчився сам, черпаючи знання з наукових видань, а техніка прийшла з багаторічним досвідом роботи. Деревом серйозно почав займатися з 20-ти років. Тепер ми з ним нерозлучні: розуміємо потреби один одного, приносимо людям радість».

Виставкова та ярмаркова діяльність

Учасник обласних та всеукраїнських виставок, ярмарків народного мистецтва, серед яких:

1991 — Всеукраїнський фестиваль народного мистецтва «Хортиця», присвячений 500-річчю Запорозького козацтва;
1998 — Мистецький льох (м.Гданськ, Польща);
2004

• Лауреат обласного фестивалю народної творчості «Земля Богдана і Тараса — вкраїни вільної окраса»;
• Нагороджений за відродження і розвиток традицій української народної іграшки та активну просвітницьку діяльність;
• XIV Міжнародний гуцульський фестиваль «Путила-2004»

2005

• Міжнародне молодіжне свято «Дружба — 2005» в с.Сеньківка;
• Відзначення 40-річчя заснування ПРООН

2006

• організація "Не будь байдужим;
• XVIII Міжнародна агропромислова виставка -ярмарок «Агро — 2006»

2006—2008 — Щедрий Миколай;
2006—2009

• Печенізьке поле;
• Карпатський вернісаж;
• Покровський ярмарок

2007 — XXX міжнародний фольклорний ярмарок в м. Ангожево (Польща);
2008

• Трипільське коло «Вода»;
• виставка народних майстрів у м. Черкаси

2009

• Хмельницький вернісаж;
• Виставка в ТРЦ «Екватор» «Святкові мрії»; ; громадська

Персональні виставки:
2009

• «Козацький степ» (м.Черкаси);
• Персональна виставка в м. Умань

2010 — виставка в Державному історико-архітектурному заповіднику «Стара Умань»

Згадки у пресі

Роботи представлені в наступних виданнях:

1.  Шевченко М.І. Ярмарок майстрів. — Харків, 2009 . — С. 53-55
2. Жива традиція: майстри народного мистецтва Черкащини. — Черкаси, 2009. — С. 120-123
3. Черкащина — Духовності скарбниця. — К.:Книга, 2009. С. 61
4. Лідія Орел, Людмила Стонога. Народне мистецтво України на межі тисячоліть. — К.: Вістка. — С. 101

Діжечка з врізаним дном і цільним остовом може використовуватися для зберігання рідких продуктів, на відміну від посудин точених або довбаних з цільної колоди, бо в них рідина буде просочуватися крізь пори в дні або в бічних поверхнях. У врізаному дні пори дна назовні не виходять, тому рідина не просочується.

Конструкцію діжечки в розрізі зображено на Малюнку 1, обручі умовно не показані.

Малюнок 1

Кришка може мати руків`я іншої форми або не мати його взагалі, або притискатися до посудини за допомогою клина, що вставляється в отвори у «вухах» остова, але нижче піде мова про те, як з`єднати дно з остовом, тобто, одержати, власне, посудину, а чим вона буде накрита – несуттєво.

Матеріалом для діжечок може бути деревина липи, верби, осики, тополі. Я використовую липу і вербу. З осики і тополі діжечки робити не пробував, але в літературі стверджують, що виходить добре. Деревина повинна бути добре висушена.

Після довгого використання діжечки для зберігання рідини, в остові можуть з`явитися тріщини, для того, щоб виріб був придатний для використання і надалі, при виготовленні на посудину натягують обручі. З ними діжечка, маючи тріщину, працює, як діжка, зроблена з клепок.

Обручі краще робити з клена, береста, або іншої твердої і гнучкої деревини, бо на маленьку діжечку великий і товстий обруч не посадиш, а якщо деревина обруча буде слабка, то він може розірватися.

Розміри основних  конструктивних елементів діжечки показані на Малюнку 2. Більші величини розмірів – для виробів більшого розміру, менші — для менших.

Дно. Нижня площина дна завжди повинна бути вище нижньої торцевої поверхні остова, тобто діжка, коли стоїть, не повинна опиратися на дно. Діаметр дна не повинен перевищувати найбільший внутрішній діаметр паза.

Зовнішня поверхня  діжечки має бути трохи конічна, щоб можна було натягувати обручі, опускаючи їх донизу від меншого діаметра до більшого. Внутрішня поверхня остова  від нижнього торця до паза має бути циліндрична, вище паза – як захоче майстер.
Якщо товщина стінки остова буде замала, то наш виріб може тріснути вже при виготовленні.

Інструменти. Для перших спроб можна користуватися звичайними столярними і різьбярськими інструментами, тільки для нарізання паза, в який вставляється дно, треба буде зробити спеціальний інструмент, що зображено на  Малюнку 5. Пилку (різець) цього інструмента можна зробити з шматка полотна від ножовки по дереву, зубів на пилці повинно бути не менше 5.

Робимо діжечку вручну, як наші далекі пращури.

Виготовлення остова

• Відрізати заготовку з колоди, помітити її нижній і верхній торці. З боку нижнього торця будемо ставити дно.
• Розмітити площини, перетин яких утворює вісь за допомогою косинця (Малюнок 3).
• Розмітити чистову лінію нижнього торця (вісь має бути перпендикулярною до чистової поверхні нижнього торця).
• Обрізати нижній торець заготовки по чистовій лінії.
• Побудувати верхню і нижню точки осі (Малюнок 3).
• Побудувати за допомогою циркуля лінії зовнішньої і внутрішньої поверхонь остова (див. Малюнок 3).

Малюнок 2

Малюнок 3

• Обробити внутрішню поверхню остова до отримання чистових розмірів. Спочатку внутрішній об`єм вибираємо за допомогою свердла, потім – різцем. Можна в кінці скористатися стругом, але для перших спроб, можна обійтися і без нього. Пам`ятайте, що поверхня від нижнього торця до паза має бути циліндрична, вище паза – як захоче майстер.

Отримаємо виріб приблизно такий, як на Малюнку 4.

Малюнок 4

Нарізання паза для дна.

Цю операцію виконаємо  за допомогою інструмента, зображеного на Малюнку 5. Пилка на інструменті призначена для нарізання паза. Від її товщини залежить ширина паза. Відстань від широкої дошки інструмента до пилки визначає відстань паза від торця остова.

Нарізання паза
Вставити інструмент в остов з боку нижнього торця пилкою до внутрішньої поверхні, рухаючи інструмент по колу, притиснувши його широкою дошкою до торця остова, нарізати паз (Малюнок 6). Глибину паза контролювати шаблоном, або звичайним сірником.

Малюнок 5

Малюнок 6

В результаті наших дій одержимо остов, як на Малюнку 7.

Малюнок 7

Виготовлення дна

Дно повинно заходити в паз, тобто, його зовнішній діаметр має бути на 5...7мм ( це залежить від розміру нашої посудини) більший, ніж внутрішній діаметр остова, але не більший за внутрішній діаметр паза. Дощечку для дна краще зробити з тієї ж колоди, що і остов. Її можна спочатку виколоти, а потім обробити рубанком. Якщо використовуєте готову дошку, то вона має бути зроблена шляхом розпилу вздовж колоди.

Розмітка дна
Встановити остов на дощечку, як на Малюнку 8, окреслити олівцем внутрішній контур остова на дощечці, поставити риски на дощечці і на остові. Це треба для того, щоб можна було при з`єднанні готового дна і остова, їх вірно зорієнтувати одне відносно одного, бо в житті внутрішня поверхня остова ідеально круглою не буде, а верхня і нижня площини дошки дна можуть бути непаралельні.
Накреслити на дощечці лінію на відстані 2,5…3мм від лінії (залежить від розміру нашого вироба), якою було окреслено внутрішню поверхню остова. Ця лінія окреслює діаметр дна, дивись Малюнок 9.

Малюнок 8

Малюнок 9

Обрізати дощечку по лінії «Діаметр дна». Бічна поверхня, яка утвориться після цього повинна бути перпендикулярною до верхньої площини дощечки, на якій є риска (Малюнок 9). Одержимо деталь,зображену на Малюнку 10.

Малюнок 10

Розмітити лінію, відносно якої зріжемо фаски дна (кут 90…110°,  Малюнок 2) за допомогою рейсмуса. Рейсмус базувати відносно верхньої площини заготовки (там де риска). Відстань, на якій проводиться лінія має дорівнювати приблизно половині товщини заготовки дна (див. Малюнок 11).

Малюнок 11

Зняти фаски на заготовці дна (див. Малюнок 2). Одержимо дно (див. Малюнок 12).

Малюнок 12

З`єднання дна і остова.

Занурити заготовку остова (Малюнок 7)  у воду нижньою частиною на глибину не менше,як 2/3 її висоти,  витримати у такому стані приблизно добу. Заготовка остова збільшиться у діаметрі.
З`єднати дно і заготовку остова так, щоб дно увійшло в паз, а риска на дні співпадала з рискою на заготовці остова (не переплутайте  верхню і нижню сторони дна).

Увага! Дно повинно входити в остов досить щільно, це в ідеальному випадку. Якщо після того, як ми з’єднали дно з остовом, дно трохи хитається, це не страшно, бо коли остов всохне, то він затисне дно. Якщо дно завелике і зовсім не хоче входити в остов, то можна трохи пошліфувати дно по зовнішньому діаметру, але не перестарайтеся.
Торці остова з’єднаного виробу можна помастити клеєм, про всяк випадок.

Помістити наш виріб у місце, де немає протягів і прямого сонячного проміння, поставити виріб так щоб під дно проходило повітря, і витримати в такому стані не менше двох місяців, чим довше – тим краще. Остов повинен всохнути і щільно затиснути дно.

Якщо все зроблено добре, то наша діжка не повинна протікати, коли остов добре висохне.

Якщо, не дивлячись на всі старання, діжечка протікає – не страшно, бо по-перше, наберіться терпіння і почекайте ще, може, остов недостатньо усох, по – друге, якщо щілина досить велика, її можна залити воском або парафіном  з зовнішньої сторони посудини. Тільки заливайте щілину, коли виріб буде готовий. Після цього Ваша діжечка буде цілком придатна для використання.

Обробити зовнішню поверхню діжечки (див. Малюнок 2) після того, як вона досить висохне. Одержимо виріб, приблизно, як на Малюнку 13.

Малюнок 13

Робимо кришку, яку забажаємо.

Обручі

Обручі робимо з висушених пагонів. При виготовленні обов`язково треба видалити серцевину і шар деревини, що поряд з нею. Заготовка обруча  повинна мати більшу довжину, ніж готовий обруч. Заготовку обруча треба розпарити для того, щоб зігнути.
Технологій розпарювання  існує декілька, тому кожен може вибрати на свій смак, зараз ми їх розглядати не будемо.
Кінці обруча з`єднуються за допомогою замка, дивись Малюнок 14.

Малюнок 13

Конструкцію обручів зображено на Малюнку 15 і Малюнку 16. Це – обручі, зняті з готового виробу, і кінці їх уже зрізані, заготовки обручів мають бути довші.

Малюнок 15

Малюнок 16

Натягуємо обруч за допомогою інструмента, зображеного на Малюнку 17.

Натягування обруча

Розпарити заготовку обруча.
Зігнути заготовку обруча на тому місці виробу, де ми його розраховуємо розташувати, і розмітити місце на заготовці обруча, де повинен замикатися замок.
Вирізати замок (Малюнок 15, Малюнок 16).

Зігнути заготовку обруча на виробі вище місця, де буде розташовано обруч і замкнути замок,дивись Малюнок 14,  після цього пальцями натягнути обруч якомога нижче і без нахилу.

Натягнути обруч, як показано на Малюнку 18. Поставити інструмент на верхній край заготовки обруча і злегка вдарити по інструменту рукою, перемістити інструмент вздовж обруча і знову вдарити по інструменту рукою, таким чином обходити обруч по колу до тих пір, поки він не займе належне місце, або не розтягнеться так, що далі не зможе рухатися. Слідкуйте, щоб обруч не перекошувався.

Увага! Пам`ятайте вислів — « сила есть — ума не надо» — і все буде добре.
Зрізати кінці заготовки обруча (див. Малюнок 14, 17), що занадто виходять за коло обруча.

Малюнок 17

Малюнок 18

Готова діжечка матиме приблизно вигляд, як на Малюнку 19. Діжечка на Малюнку 19 має два верхні подвійні обручі. В такому випадку замок треба розташовувати там, де перехрещуються перше і друге кола обруча.

Малюнок 19

Ось і все! Якщо щось не вийде з першого разу – не впадайте у відчай, проаналізуйте причину невдачі і зробіть нову спробу.
Успіхів вам!

Матеріал підготував Володимир Іншаков
Світлини та графіка автора

А поки пропонуємо поринути у світ творінь майстрів очима нашого фотооб'єктиву.

"Ті, що несуть Сонце"

"Писанкове дерево"

Яворівська іграшка

Писанка, розписана яворівським стилем

Адреса Музею Павла Тичини:  Київ, вул.Терещенківська, 5, кв.1, 3

Світлини Катерини Качур

З липи та верби власноруч створеними інструментами (різці, ножі та ін.) майстер виготовляє традиційні побутові речі — ложки, сільнички, діжечки, – якими користувалися ще наші предки.

Орнаменти для виробів запозичує або з музейних експонатів або з ілюстрацій книжок про народну творчість. За словами майстра, в книжках часто пояснюють значень орнаментів, як і де вони застосовуються, що означають. От він і намагається у своїх роботах користуватися тим, що зрозумів з літератури.

Іноді пан Володимир при виготовлені задумів користується сучасними технологіями — робить на комп‘ютері 3-вимірні моделі своїх виробів, це допомагає побачити, який вигляд вони можуть мати.

Походження

Народився 13 квітня 1960 року в Криму. Живе та працює в Києві.

Освіта

Закінчив зварювальний факультет Київського політехнічного інституту  (зараз це політехнічний університет).
Працює інженером.

Досвід

Різьбою займається з дитинства. Першим учителем був дід. Ось як пише про своє захоплення сам майстер:
«Мені подобається читати народні казки й історичні романи, завжди було цікаво, як жили раніше люди  без сучасних технологій, якими інструментами працювали, якими речами користувалися в побуті, як виготовляли і те й інше. В дитинстві деякі інструменти для себе робив сам, пробував кувати, робити термообробку, заточував, іноді різці виходили добрі, іноді — невдалі, але таким чином я з‘ясовував, якими вони мають бути. Потім цими інструментами користувався. Знання, набуті під час навчання в інституті, допомогли мені зробити інструменти, якими я користуюся зараз, на професійному рівні».

Ярмаркова діяльність

Постійний учасник ярмарків та фестивалів.

Майстер художнього різьблення по дереву. Працює в техніці рельєфного та скульптурного різьблення, має великий досвід роботи з садово-парковою скульптурою.

Походження

Народився 31 серпня 1954 року в місті Полтава. Там досі мешкає і працює.

Освіта

Закінчив Полтавський інженерно-будівельний інститут (за фахом  інженер–будівельник) та Московський заочний університет мистецтв ім.Крупської (декоративно-ужиткове відділення).

Досвід

Дерево-різьбленням займається з дитинства.
Протягом 1981—1994 років створив та очолював майстерню з різьблення по дереву та дерев’яної скульптури при Полтавському РБУ зеленого будівництва.
З 2006 року Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Педагогічна діяльність

З 1994 по 2001 рік працював  керівником гуртка з різьблення по дереву у Навчально-дослідницькому центрі учнівської молоді міста Полтави.  Учні студії постійно брали участь у міських, обласних виставках та конкурсах. Два учні були стипендіатами конкурсу «Нові імена України» (Київ – 1997), Міжнародний конкурс «Золотий лелека»  (Миколаїв – 2000, 2001) – друге, перше місце.

Виставки

Учасник першого Всеукраїнського симпозіуму з народної дерев’яної скульптури «Велес 2005» та першого Всеукраїнського  симпозіуму з різьблення по дереву «Сіверщина 2006». Також брав участь у багатьох Всеукраїнських та міжнародних виставках.

Ярмаркова діяльність

Народний майстер щорічно бере участь у ярмарках та фестивалях.

Матеріали:

— дерев'яна заготовка іграшки;
— акрилові фарби (червоного, зеленого, жовтого, синього, білого кольорів);
— пензлик;
— ганчірка (для витирання небажаних плям фарби);
— склянка води (для миття пензлика).

По живому (не лакованому) дереву робимо жовтою фарбою основу, на яку далі накладатимемо інші кольори.

Спочатку беремо червону фарбу і по жовтому тлу мазками малюємо так, як показано нижче на світлинах.

Далі переходимо до зеленої фарби і накладаємо мазки щільно до червоних.

Крапками синього кольору довершуємо композицію.

Повторюємо подібну послідовність на усіх частинах іграшки.

За бажанням, можна додати білих цяток для настрою.

За правилами яворівского розпису, жовтим кольором роблять основу малюнка, червоним і зеленим кольорами малюють листочки. Синіми і білими крапками закінчують композицію.

За тлумаченнями майстра, червоний колір – означає ягоди, зелений – листя дерев і травичка, синій колір – небо і вода, жовтий колір – сонце.

Семен Тлустий з яворівською іграшкою

Провів майстер-клас Семен Тлустий
Світлини Катерини Качур

Символи є невидимими стовпами світу. Вони додають бажання жити, любити, підсилюють одвічні мрії, захищають і рухають вперед.

Хто їх відчув і навчився відтворювати — грає свою позитивну роль у великому оркестрі життя. Світло має властивість ширитися безмежно. Аби тільки очі були відкритими.

«Рукотвори»

Ложки та інші вироби з дерева у цього майстра гладенькі та легкі. Береться за діло тільки тоді, коли має гарний настрій та творче натхнення. З різних порід дерев (липи, клена, верби, груші, осики) за допомогою сокири, ножів та різьців виготовляє ложки, черпаки, друшляки, лопатки, молоточки, дошки, веретена, люльки.

Походження

Народився 1934 року в селі Тептіївка (давнє село ложкарів) Богуславського району Київської області. Нині мешкає в місті Богуславі.

Освіта

Має середню технічну освіту — свого часу закінчив Ірпінський горний технікум. Спочатку працював на шахті «Краснолиманській» в Донецькій області, а потім на гранітному кар'єрі в Богуславі. Ложкарство все життя було як хобі.

Досвід

Ложкарством та різьбленням дрібних побутових виробів з дерева народний майстер займається понад 40 років. Завзятість та кмітливість до цього промислу передалася від батька. До того ж, село Тептіївка, в якому народився майбутній майстер, славилося умільцями, які здавна виготовляли ложки з дерева та продавали в сусідні села.

Ярмаркова діяльність

Зі своїми виробами часто виходить в люди — на ярмарки та фестивалі. Буває в Музеях народної архітектури та побуту в Пирогові та в Переяславі-Хмельницькому, на ярмарках в Ніжині, в Музеї Івана Гончара у Києві, на фестивалях «Країна мрій» та «Трипільське коло».