За 4 роки свого існування фестиваль став відомий не лише в районі та області — на Млиноманію приїздять люди зі всієї України та навіть з-за кордону. Бурхливі пороги, кремезні скелі, долини, повні різнотрав`я, ліси, поля, дендропарк, козацька Церква (1764 р.) та костел-усипальниця родини Потоцьких в с. Печера (архітектор – сам Городецький), величний млин ХІХ ст. в с. Сокілець – таке дивовижне та неповторне поєднання природного багатства та історичних пам`яток є однією з головних родзинок фестивалю.

Місцевість ідеально підходить для творчості, відпочинку, для знайомства з творчістю народних митців, щирих та непопсових фольк- та рок-гуртів, тут є де показати свою спритність та майстерність козакам.

Цього року «Млиноманія» переїжджає з млина в Сокільці на протилежний берег Південного Бугу – фестиваль відбудеться в перші вихідні серпня на галявині біля турбази «Печера» (с. Печера).

Основні ідеї, заради яких проводиться фестиваль:

• поєднання фольклорних традицій наших предків та сучасних мистецьких течій;
• живе спілкування, жива музика, єднання з природою;
• об`єднання вільних людей поза політикою – задля реалізації спільних творчих задумів на лоні природи;
• розвиток зеленого туризму, популяризація села;
• привернення уваги громадськості та влади до екологічних та соціальних проблем місцевості;
• відродження культурних, історичних, зокрема козацьких, традицій;
• пропаганда здорового способу життя.

Програма «Млиноманії-2011» включатиме:

• майстер-класи з витинанки, ляльки-мотанки, боді-арту, гончарства;
• майстер-класи з гри на етнічних музичних інструментах;
• ярмарок виробів народних майстрів;
• ленд-арт;
• частування по-українськи: борщ, куліш, вареники, квас;
• денні виступи акустичних колективів, виступи місцевої народної самодіяльності;
• екскурсії історичними місцями: Сокілецький Млин (пам`ятка архітектури та містобудування), церква Різдва Пресвятої Богородиці, Костел-усипальниця сім`ї Потоцьких, Печерський парк, історичний краєзнавчий музей, узбережжя Бугу;
• сільський екстрім — катання на підводах;
• козацькі забави;
• виступи запрошених музичних гуртів.

Контактні телефони організаторів фестивалю:

097 897 51 57 – Анатолій Доспехов
098 440 22 38 – Олексій Мошин
www.mlinomaniya.org.ua
E-mail: tgf_dtolya@ukr.net

Мисткиня працює в техніці кераміки, витинанки, графіки, живопису, акватипія, каменю, дерева; ілюструє книжки.

Вона не руйнує камінь, а лише толерантно непомітно підкреслює його природну красу і естетичні якості. Композиційні рішення як в камені, так і в живописі, графіці, витинанці, поезії поєднує толерантно. Звертається до сформованої ренесансної схеми пластичної будови з фольклорно казковою основою народного світобачення.

Її скульптури кристалізують в об'ємно просторових структурах плинні магнітно-силові струми, що вирують у довкіллі, створюючи дивні мережива з каменю, рослин, думок і чуттів людей, аури місцевості, всесвіту.

Коли мисткиня працює над твором, намагається вилікувати оточення, глядача, світ. Вважається засновницею нового напряму в монументальній кам'яній скульптурі філософсько-естетичного, хвильового енергетизма, де метафізичне переважає над формальним.

Походження

Народилася 10 серпня 1957 року в Мінську.  Мешкає в селі Букатинка Вінницької області.

У 1978 році вийшла заміж за не менш талановиту людину – Альошкіна Олексія. Свій талант вони передають дітям, яких у них п’ятеро: син Петро, донька Дарина, син Олексій, молодші двійнята – Ганнуся і Михайло.

Освіта

1973–1975 — навчання в студії Л.Пономаренка в Мінську;
1975—1980 — навчання в Білоруському театрально-художньому інституті

Досвід

Пані Людмила з 1986 року є засновником руху пленерів з каменя пісковику на Поділлі, які відбувалися в Ямполі, Буші, Букатинці, Гальжбіївці, Іллічівську, а також в Івано-Франківську і Коломиї. Співпрацює з чоловіком, Олексієм Альошкіним. Разом вони створили понад 200 кам'яних скульптур.

Є лауреатом премії ім.Трублаїні за пам'ятник загиблим у Афганістані, який встановлений у м. Могилів-Подільському.

Працює вчителем образотворчого мистецтва у с.Букатинка, с.Вила-Ярузькі вже понад 20 років.

Виставки

Мисткиня з 1980 року бере участь у творчих симпозіумах-практикумах: обласних, республіканських і міжнародних виставках в Україні.

Скульптури встановлені у багатьох містах та селах України, Іллічівськ, Коломия, Вінниця, Івано-Франківськ, Калуш, Ямпіль, Умань тощо.

Професійний маляр і графік, також працює в жанрі традиційної витинанки. За основу митець бере релігійні та народні сюжети. Часто можна спостерігати зображення дерева життя, яке має багатовікову історію в українському декоративному мистецтві. А крім того — зорі, сонце, куполи, церкви, зерна, тризуб, писанки, квіти. Саме тому майже всі виставки Василя Корчинського мають назву «З народних джерел».

Походження

Народився 1 січня 1955 року в селі Вовчок Бершадського району Вінницької області. Мешкає у Києві.

Освіта

1988 — закінчив Київський вечірній факультет Львівського поліграфічного інституту імені Івана Федорова за спеціальністю “Художнє оформлення друкованої продукції”.

Досвід

Приїхавши до Києва у 1975 році, після служби в армії, працював на будівництві зварювальником, пізніше – художником-оформлювачем в об’єднанні “Укргазпром”. Після закінчення інституту був запрошений до нього на викладацьку роботу, де працював старшим викладачем до 1999 року.

Своїми вчителями вважає: художника-монументаліста Галину Олександрівну Зубченко, професора, завідувача кафедри мистецтва книги Бориса Васильовича Валуєнка, доцентів, заслужених художників України Федора Тимофійовича Глущука, Олександра Івановича Мікловду та Аркадія Івановича Нечипоренка.

1993 — член Національної спілки художників України

Лауреат премій Георгія Якутовича за 2004 і 2009 роки. Член мистецьких гуртів “Світовид” і “Чарунка Поділля”.

Виставкова діяльність

За час своєї творчої діяльності брав участь у республіканських і регіональних виставках Національної спілки художників України. Мав 13 персональних виставок у різних містах України (Київ, Чернігів, Львів, Бершадь) та дві – за кордоном (США і Польща).

Неодноразово брав участь у пленерах у селі Поташня Вінницької області у проекті “Поташня – Чарунка Поділля”, підтримку якому в різні роки надавали Спілка художників України та Міністерство культури України.

Поширення світом

Твори зберігаються в музеях України, приватних колекціях у США, Канаді, Швеції, Польщі, Німеччині, Угорщині. Мав закупівлі з виставок Міністерством культури та Фондом Спілки художників України.

Скульптор та витинанкар. Творить з каменю, дерева, металу, кераміки, паперу.

Темами для творчості найчастіше обирає жінку у різних її проявах. А ось тема кохання для Дарини є найцентральнішою у всіх видах мистецтва. «Кохання дає натхнення — натхнення дає творчість. Не дивлячись на сильну течію абстрактного мистецтва, авангардного, всеодно душа тягнеться до традицій, символіки і декоративного мистецтва».

Походження

Народилась 5 березня 1982 року у Києві. Виросла та навчалась в родині скульпторів на Вінниччині. Мешкає у Львові.

Освіта

• 2001 – закінчила Вижницький коледж прикладного мистецтва ім. В.Ю.Шкрібляка
• 2007 – закінчила Львівську Національну Академію Мистецтв, магістратуру за спеціальністю монументально-декоративна скульптура (І.М.Самотос, Ю.Е.Мисько, О.М.Фіголь).

Досвід

З 1996 року бере участь у виставках та симпозіумах.  З 2009 року режисер Театру Тіней «Див» (Львів).

«Творення в камені перейшло у спадок. З дитинства, допомагаючи батькам творити скульптуру, цей навик вкоренився й в мені. Камінь подобався завжди найбільше, тому що відчувала в ньому вічне. Працюю у камені вільно, відчуваючи його зсередини».

«Витинанка живе у всіх, хто родом із Вінничини. Ширше почала витинати після народження доньки, бо на скульптуру часу було мало, а витинанку раз-два і зробив — якось мусила в цей період себе творчо реалізувати. А ще дуже хотілося цей вид мистецтва відродити, щоб він став на рівні із усіма іншими. Зайнялася популяризацією витинанки на заході України. Після трьох персональних виставок витинанки нарешті добилась успіху».

Виставки

1996 — “Іліада” — Всеукраїнський симпозіум скульптури (м.Іллічівськ)
1997 — “Подільський оберіг” — Всеукраїнський симпозіум скульптури (с.Цекінівка, Ямпільський р-н, Вінницька обл.)
1998 — 2002 — “Подільський оберіг” — Всеукраїнський симпозіум скульптури (с.Буша, Ямпільський р-н, Вінницька обл.)
2003 — Міжнародна виставка Львівський Осінній Салон “Високий замок-2003”
2004

• Молодіжний всеукраїнський симпозіум скульптури (м. Жовква, Львівська обл.). Володарка ІІІ премії за скульптуру “Ангел”.
• Всеукраїнський симпозіум скульптури “Воскресіння” (м.Калуш, Івано-Франківська обл.)

2005

• Міжнародний симпозіум скульптури “ PLAWNA 9” (Вроцлав, Польща)
• Молодіжний симпозіум скульптури із каменю “Витоки” (Київ)
• Конкурс скульптури (Львівська Національна Академія Мистецтв)

2006

• Міжнародний симпозіум “Родово” (Гданськ, Польща)
• «Подільський оберіг” — Всеукраїнський симпозіум скульптури (с.Буша, Ямпільський р-н, Вінницька обл.)
• Х ювілейна міжнародна вистака Львівський Осінній Салон “Високий замок-2006”
• Всеукраїнська молодіжна виставка (Київ)

2007

• Молодіжна виставка “Арт Хаос” (Львів)
• V Київський міжнародний фестиваль пісочної скульптури
• Участь у спорудженні пам’ятника крайовому провіднику ОУН-УПА Карпатського краю (с.Липа, Долинський р-н, Івано-Франківська обл.)
• “Подільський оберіг” — Всеукраїнський симпозіум скульптури (с.Буша, Ямпільський р-н, Вінницька обл.)
• Всеукраїнський скульптурний пленер на Фестивалі Української Середньовічньої культури “Ту-Стань –2007” (с. Урич, Сколівський р-н, Львівська обл.)
• Персональна виставка «Невідома». Скульптура, витинанка (Львів)
• Міжнародний симпозіум скульптури «Камарт» (Придністров’я)
• Проект «Веселка»

2008

• Всеукраїнський симпозіум крижаної скульптури (Львів)
• Персональна виставка витинанки «Сонцеіній» (Львів)
• Персональна виставка витинанки і скульптури (м.Могилів-Подільський)
• Всеукраїнська виставка скульптури «Трієналіє» (Київ)
• Проект «Геометрія» (галерея «Дзиґа», Львів)
• Подільський оберіг” Всеукраїнський симпозіум скульптури (с.Буша, Ямпільський р-н, Вінницька обл.)
• Проект «Гротеск» (Музей ідей, Львів)
• Всеукраїнський скульптурний пленер на Фестивалі Української Середньовічньої культури “Ту-Стань –2008” (с. Урич, Сколівський р-н, Львівська обл.)
• Скульптурний пленер на фестивалі «Звенигород»
• Міжнародний симпозіум скульптури «Камарт» (Придністров’я)
• Всеукраїнська виставка витинанки «Паперове мереживо українських художників

2009

• Всеукраїнський скульптурний пленер на Фестивалі Української Середньовічньої культури “Ту-Стань –2009” (с. Урич, Сколівський р-н, Львівська обл.)
• Скульптурний пленер «АНТОНИЧ ФЕСТ»
• Міжнародна вистака Львівський Осінній Салон “Високий замок-2009”
• «Мистецький вертеп» у «Мистецькій рамарні»
• Виставка проект «Завжди Ніколи і Навіки» (Київ)

2010

• Персональна виставка витинанки «Сонцеіній» (Музично-меморіальний музей С. Крушельницької, Львів)
• Проект «Геометрія» (Музей ідей, Львів)
• Виставка «Живо». Скульптура та витинанка (Львів)

Майстер гобелену, живопису на склі (малює ікони та українські народні картини, часто із зображенням Козака Мамая).

У розписі ікон використовує традиційні сюжети біблійної тематики, створює сюжети з великою кількістю персонажів. В малюнку та кольорі його композиції нагадують саме барокову українську ікону 18 століття. Яскравими барвами за власною технологією художник відтворює своє бачення національної традиції. Картини на склі Олександра Ковальчука тяжіють до народного примітиву, але з професійним підходом до малюнка й особливо декоративною виразністю (За характеристикою Надії Юрченко, мистецтвознавець).

Деякі твори, виконані у гобеленовій техніці, нагадують мотиви подільського вишиваного рушника чи народного килима. Однак, трансформовані у творчій уяві художника, вони виглядають як сучасні, цілком самостійні твори (Ніна Саєнко, заслужений діяч мистецтв України).

Походження

Народився 9 червня 1962 року. Мешкає у Вінниці.

Освіта

1989 — закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (відділення художнього текстилю).

Досвід

Такий вид українського малярства як ікона на склі художник почав вивчати ще за студентські роки у Львівському музеї етнографії. А у Львівському музеї національного мистецтва видатна дослідниця української ікони Віра Іларіонівна Свенцицька надала можливість Олександру не тільки бачити, а й копіювати давні образи. З того часу минуло понад 20 років, і домашнє захоплення майстра стало професійною потребою створення ікони на склі.
Окрім того, Олександр Ковальчук є відомим майстром гобелену та батику (ручний розпис по тканині).

2009 — заслужений художник України
1990 — член Національної спілки художників України

Виставки

З 1987 — учасник багатьох всеукраїнських і міжнародних виставок.

Поширення світом

Роботи майстра зберігаються у багатьох музеях України: Києві, Сумах, Донецьку, Севастополі, Херсоні, Вінниці, Луганську, а також у приватних колекціях як в Україні, так і за кордоном.

Майстер виготовляє цілий ансамбль сопілок: сопілки денцівки-діатонічні та хроматичні, сопілки альт, тенор, бас, джоломиги (дводенцівки), телинки. Для виготовлення улюблених інструментів пан Володимир використовує майже усі породи дерева. Бувають у нього дубові та березові сопілки, хоча найбільше полюбляє грушу, калину та граб.

Також, окрім дерев'яних інструментів Володимир виготовляє ансамбль глиняних (керамічних) інструментів, які мають назву «окарина» (більш поширена назва в Україні  — «зозуля»):  окарина-пікало, окарина-прима, окарина-альт, окарина-тенор, окарина-бас.

Походження

Народився в селі Баланівка Бершадського району Вінницької області, де проживає і нині.

Освіта

1986 — закінчив Вінницький педагогічний інститут, музичний факультет. За спеціальністю вчитель музики та співів.

Досвід

Навчаючи дітей гри на народних інструментах, зіштовхнувся з проблемою відсутності якісних інструментів у школі. І у 1990 році виготовив свою першу сопілку. За два десятиліття педагогічної праці виготовив понад тисячу сопілок, на яких грають не тільки учні Володимира (В.Віхренко є керівником зразкового дитячого ансамблю сопілкарів «Жайвір», у якому навчається гри на сопілці понад 25 дітей), а й діти і дорослі по всій Україні та за кордоном.

Ярмарково-виставкова діяльність

Свої роботи Володимир Віхренко виставляє на різноманітних культурно-мистецьких заходах. Є постійним учасником етнічних ярмарків та фестивалів.

Горнята, тарелі, кухлики, макітри, великі амфори — виготовляє Володимир Слубський й розписує загадковими орнаментами. А їхні зразки митець черпає із далекої минувшини. Досягнення давніх гончарів-трипільців вражають своєю формою і вишуканою графікою. Навісні і хвилясті лінії, кола, ромби, спіралі, завитки — символи, якими давні люди позначали сили природи. Це підтверджувалось яскравими фактами в історичній Буші (нині — державний заповідник «Буша»), де знайдено залишки трипільської кераміки. Саме це надихнуло гончара на відродження фантастичних форм і вишуканих орнаментів, які важко порівняти із сучасною комп'ютерною графікою.

Випалює художник свої роботи тільки у власноруч виготовленій печі дровами. Він вважає це мистецтво — породжене вогнем. Сучасні електричні печі не мають таких можливостей. Із них виходять красиві керамічні вироби, але холодні, як «снігова королева», а тут бувають яскраві, блідо-ніжні, приємно теплі, із переливами, обціловані пекучим полум'ям горна. У складному ланцюзі взаємин із глиною пан Володимир оволодів гончарним колом. Та великі форми потрібно виготовляти вручну. Доводиться бути одночасно і робітником (добуває глину і готує її до роботи) і скульптором, і технологом (готує фарби) і художником, і пічником і теплотехніком.

Походження

Народився 1 липня 1955 року в селі Довжок Ямпільського району Вінницької області.

Освіта

1976—1981 — навчався в Ростовському художньому училищі імені Грекова.

Досвід

В аматора-кераміста Володимира Слубського поєднання мистецького таланту з глиною — це поклик минулого і його єднання із сучасним, тому що в роду митця гончарів не було. Не славилось гончарями і рідне село майстра Довжок (давня назва — Кетроси). Хоч воно і розкинулось на кам'яних схилах, які покриті різними видами глини (Щоправда до 40-х років ХХ століття в селі працював великий цех по виготовленню червоної черепиці. Випалювали її у печах).

І ось пану Володимиру самостійно вдалося вивчити властивості місцевої глини. Ще в дитинстві його приваблювали пташки-свищики. Їх у село привозили цигани із інших регіонів України. Діти, долаючи страх (тому що їх батьки лякали циганами), потайки забирали з дому курячі яйця і вимінювали їх на різнокольорових півників, коників, загадкових птахів-свищиків.

Виставки

• З 1986 року брав участь в симпозіумах каменярів «Подільський оберіг», що відбувалися на Вінничині. Також був учасником обласних і республіканських виставок.
• З 2003 року активно працює над відродженням трипільської кераміки.
• З 2005 року — член національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Також передбачається організація виставки «Скарби Поділля», на якій представлять різні напрямки народного декоративно-прикладного та ужиткового мистецтва.

В експозиції виставки, зокрема буде представлено народне малярство – роботи Івана Геробчука з м. Вінниці, Тетяни Філь з смт. Липовця та Олександра Свіргуна з с. Стрижавки Вінницького району, а також різьба по дереву – роботи Юрія Дяченка з м. Гайсина.

Кияни та гості міста зможуть побачити верета та тернові хустки, традиційне подільське народне вбрання та костюми, об’ємні роботи з дерева Петра Пипи з с. Андрушівки Погребищенського району, приклади робіт з лозоплетіння (майстер-клас проводять Володимир Ігушев з с. Гущенці Калинівського району (лоза темного кольору) та Людмила Ніколаєнко з м. Могилева-Подільського (лоза світлого кольору).

Загалом будуть представлені майже всі напрями традиційного народного мистецтва:

• вишивка
• ткацтво
• кераміка
• гончарство
• народне малярство
• різьба по дереву
• соломоплетіння
• лозоплетіння
• писанкарство
• витинанка
• ковальство
• живопис
• фотовиставка
• гобелени
• виставка короваїв від кожного району області

Мінкульт

Світлина Мистецької сторінки

З каменю пісковика Олексій Альошкін творить дивовижні скульптури-імпровізації. Теми черпає зі спадщини предків й сягає у тисячолітню глибину. Втілює у камені образи з міфології, рослинного та тваринного світу, піднімає козацьку тематику та історичні мотиви.

Крім каменярської справи, Олексій Альошкін разом з дружиною також займаються керамікою, графікою, витинанкою, ведуть театр ляльок та тіней, організовують акції та різні свята.

Походження

Народився 5 січня 1957 року в Луганську.

1963 — переїхав у Київ.
1979 – поїхав навчатися у Мінськ, Білорусь.
З 1980 року разом з дружиною мешкають в селі Букатинка Чернівецького району Вінницької області.

Має 5 дітей. Творчо співпрацює з дружиною Людмилою Альошкіною (Сафо) та зі старшими дітьми, теж митцями: Петром, Дариною, Олексієм.

Освіта

• 1971—1975 – Республіканська художня середня школа (РХСШ), м. Київ – скульптура;
• 1975—1979 – Київський державний художній інститут (КДХІ) – скульптура;
• 1979—1980 – Мінський державний театрально-художній інститут — декоративно-прикладне мистецтво, кераміка.

Громадська діяльність

Родина Альошкіних започаткувала всеукраїнські пленери митців-каменярів «Подільський оберіг» (Букатинка, Буша, Ямпіль, Гальжбіївка, Цекінівка, Могилів-Подільський), і перший офіційний з яких відбувся 1986 року в селі Буша Ямпільського району Вінницької області. Пленери стали регулярними та традиційними.

З 1982 – керує народним театром тіней “Оберіг Мурафи”. З творчими доробками та театральними виставами відвідує різні фестивалі та заходи по всій Україні.

Крім творчої праці, Олексій Альошкін працює викладачем історії у місцевій школі. А його дружина – викладачем трудового виховання та малювання.

Виставкова діяльність

З 1980 року бере участь в міжнародних, республіканських, обласних та районних виставках, симпозіумах.

1986

• Симпозіум, м. Тростянець (дерево)
• Пленер, с.Буша (камінь)

1987

• Пленер, м. Ямпіль
• Пленер, с.Буша

1988 — Пленери, м. Ямпіль, с.Буша, с.Букатинка

1989 — Пленери, м. Ямпіль, с.Буша, с.Гальжбіївка

1990

• Пленер, с.Буша
• Створив пам’ятника Джону Леннону (Могилів-Подільський)

1991 — Пленер, с.Букатинка

1996 — симпозіум, м. Іллічівськ “Іліада-96”

1997

• Пленери, с.Цекінівка
• Симпозіум, м. Мукачево “Берегиня-97”

1998 — Пленер, с.Буша

1999

• Пленер – с.Буша
• Симпозіум – м. Івано-Франківськ “Апостоли”

2000 р.

• Симпозіум – м. Коломия “Тіні забутих предків”
• Пленер – с.Буша

2001 — Симпозіум, м. Кременчук “Кремінь-2001”

2002 — Симпозіум, м. Кременчук “Кремінь-2002”, с.Буша

2003 — Симпозіум, с.Букатинка “Тіні забутих предків”

Кам"яні скульптури Альошкіна стоять в багатьох місцях України, зокрема в Мукачеві, на Львівщині (Львів, Звенигород), на Вінничині (с.Букатинка, с.Буша), в Іллічівську, Умані, Калуші.

До прикладу, елементи скульптури Олексія Альошкіна «Крісло патріарха» «Рукотвори» знайшли у фундаменті вигрібної ями за маєтком одного з представників місцевої еліти. У підмурок заклали уламок кам'яного поручня твору з написом «Возлюби ближнього як самого себе».

Серед ушкоджених або повалених скульптура одеського майстра Кліма Степанова, «Мурафа» його батька Миколи Степанова, ангел Георгія Чуєнка, робота Георгія Матвієнка, скульптури молодих авторів та ще кілька творів родини Олексія Альошкіна.

Скульптори скаржаться, що їхні роботи позміщували з тих місць, де вони їх виставляли на симпозіумах. Хоча на це вони потратили немало творчих сил. Свого часу сперечалися, де краще ставити. Кажуть, зараз керівництву слід було просто звільнити майданчик у центрі Буші під свої потреби.

Перші скульптори в Буші — небажані гості

Останні кілька років першу генерацію скульпторів, які створили своєю працею комплекс у Буші, на симпозіуми не кличуть. Востаннє вони творили 2002 року. «Нас не запрошують, бо ми постійно знаходимо якісь недоліки», — каже Олексій Альошкін.

Й самі скульптори не хочуть там працювати, коли бачать, що роботи нікому не потрібні. «Ми віддали їх на зберігання, а не для того, щоб їх нищили. Забрати скульптури з комплексу — останній крок. Але ми до нього можемо вдатися, якщо нічого не зміниться», — наголошує Альошкін.

Зі слів митця, люди в Буші не усвідомлюють цінності робіт. Адже, в Європі кубометр каменю коштує 4 тисячі євро. А робота скульптора вартує кількох десятків, ба навіть сотень тисяч. Бо ж вартість не лише має компенсувати тяжку працю, а й дозволити митцю прожити після того хоча б 3 місяці.

Ямпіль «не пасе задніх»

В місцевому парку скульптур пропала робота відомого скульптора Юрія Багаліки «Зустріч Марії та Єлизавети». Твір Людмили Альошкіної «Жорна», присвячений Голодомору, розкидали й побили. Роботу Юлія Сінкевича «Прометей» перекинули. Мабуть завадила їздити автомобілям — кажуть майстри. Зараз у парку, де раніше не було руху, відсунули квіткові клумби з дороги і продають алкогольні напої. Будь-яке фіксування розваг на фотоапарати публіка сприймає болісно.

Скульптурний комплекс під відкритим небом у селищі Буша на Вінничині є найбільшим в Україні. З 1986 року на більш ніж 20-ти симпозіумах митці створили близько двохсот унікальних творів з каменя-пісковика.

Парк у Ямполі налічує близько 20-ти робіт відомих скульпторів.

Богдан Гдаль, «Рукотвори»