Програма фестивалю:

1 травня 
10:00
— відкриття ярмарку народних ремесел (народні майстри з Харкова, Запоріжжя, Донецька, Чернівців, Львова, Волині)
— відкриття VI з'їзду писанкарів (візьмуться участь понад 400 майстрів села Космач, а також писанкарі з Донецька, Харкова, Запоріжжя, Львова, Вінниці, Чернівців, Луганської області). Місце проведення з'їзду: актова зала центральної школа села Космач

12:00 — відкриття фестивалю:

• Національний академічний гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія»
• Виступ місцевих чиновників
• Народний аматорський ансамбль пісні і танцю села Космач Косівського району
• Співачка Світлана Весна
• Народний аматорський фольклорно-етнографічний колектив села Великі Ключі Коломийського району

Також братимуть участь місцеві фольклорні колективи й ансамблі з селища Богородчани, с.Радча, с.Угринів, с.Підгороддя, села Фитькіл, села Голинь, села Топорівці, м. Долини, села Гостів, м. Яремче, м. Львів, м. Калуш, м. Червоноград.

Інші культурно-мистецькі заходи:

• У цей день в селі Космач відбудеться справжнє традиційне гуцульське весілля з вінчанням у церкві та обрядами.
• Відкриття трьох меморіальних дошок на честь: художника Григорія Смольського (намалював близько 400 картин про село Космач), етнографа Володимира Шухевича (написав 5-ти томну працю «Гуцульщина», у якій третю частину займає матеріал з Космача), письменника Бориса Антоненка-Давидовича (жив у Космачі 8 років).
• В будинку культури відкриється виставка дніпропетровського художника Станіслава Брунса, який змальовує життя в гуцульських та грузинських горах.

Оріентовно о 21:00 біля річки Пістенька, що на території села Космач, організатори обіцяють запалити традиційну ватру висотою до 30 метрів.

2 травня

• Ярмарок народних ремесел
• Традиційна гуцульська кухня
• Виступ фольклорних колективів Косівського району та рок-гурту «Гуцули»

Світлина community.livejournal.com/ornament_ru/

Журі обирало з понад 150 робіт, які загалом містили близько півтисячі писанок. Витвори учасники надіслали з 13 областей України. Зокрема з Луганщини (міст Алчевськ, Перевальськ, Лисичанськ, Сватове, Сєвєродонецьк), Волинської (Володимир-Волинський), Сумської (Конотоп, Ромни, Ямпіль), Львівської (Стрий), Донецької (Торез), Хмельницької (Хмельницький, Шепетівка), Закарпатської (Хуст), Київської (Обухів, Переяслав-Хмельницький, Фастів, Васильків), Вінниці, Чернігова, Кіровограда, Миколаєва, Харкова, Хмельницького та столиці.

Окрім того, в межах підготовки до конкурсу на організованих Музеєм майстер-класах розписувати писанки навчилися близько тисячі киян.

Стадниченко Ганна (Центр народних ремесел для дітей та юнацтва, м. Чернігів, студія художнього розпису, керівник – Стадниченко Т.П.)

А сам конкурс передбачав створення писанок, мальованок, писанкових композицій, плетених і наповнених великодніх кошиків, великодніх рушників. Найважливішою вимогою було дотримання традиційності та регіональних особливостей писанкарства.

Роботи оцінювали члени Національної спілки майстрів народного мистецтва України та Заслужені майстри народної творчості на чолі з директором Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» Петром Гончаром.

Гурток «Писанкарство» Конотопської середньої школи №7 ім. Г.Гуляницького, керівник – Тарасенко Оксана

Відзнаки отримали три десятки робіт-переможців у семи номінаціях: «Великодній кошик (плетіння)», «Великодній кошик», «Великоднє деревце», «Великодня композиція», «Збереження та правдиве відтворення регіональних традицій», «Великодня витинанка», «Майбутні майстри», а це — 10 третіх, 8 других і 12 перших місць.

Переможцям подарували набори для малювання, пізнавальні книги і диски, а також рукотвори – плетені кошики, іграшки з дерева, глиняні намиста та свищики.

Церемонія нагородження переможців, 8.04.2010, НЦНК "Музей Івана Гончара". Петро Гончар вручає нагороду

Відзнаками І першого ступеня нагороджені:

1. Бортник Софія (Київський палац  дітей та юнацтва, майстерня «Лозоплетіння», керівник – Лугова З. І.)
2. Бойко Віта, Коваліцька Наталія(Вінницький державний центр естетичного виховання учнів професійно-технічних навчальних закладів, керівник – Гавриленко Л.П.)
3. Моспаненко Вікторія (Фастівська школа народної майстерності, керівник – Коломієць Анастасія)
4. Чала Яна (Загальноосвітня санаторна школа-інтернат для дітей, хворих на сколіоз №13, м. Харків, гурток «Творча студія СВІТЛЯЧОК», керівник – Ходячих С. Ю.)
5. Дармостук Ольга, Глущенко Ольга, Турукіна Наталія (Центр дитячої та юнацької творчості м. Василькова, зразкова школа писанкарства «Дивосвіт», керівник – Турукіна Л. В.)
6. Родинний центр «Як намалювати птаха...» при Печерській гімназії №75 м. Києва
7. Болдирева Василина, Супрун Інна (Кіровоградський обласний центр дитячої та юнацької творчості, Зразковий художній колектив студія образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва «Писанка», керівник – Стороженко Т. О.)
8. Крачун Софія (Алчевська приватна школа «Гармонія», керівник – Луткова О. А.)
9. Котляров Іван (Алчевська приватна школа «Гармонія», керівник – Луткова О. А.)
10. Кісліцин Денис (Алчевська приватна школа «Гармонія», керівник – Луткова О. А.)
11. Мірошниченко Михайло (Алчевська приватна школа «Гармонія», керівник – Луткова О. А.)
12. Бульба Тарас, Руднюк Ніна, Артамонова Анастасія, Артамонова Ірина, Бабенко Юлія, Прима Оксана (ДЦЮТ Дніпровського району м. Києва, гурток «Чарівна соломинка», керівник – Павленко Р. А.)

Гран-прі — робота учениць Хмельницького палацу творчості  дітей та юнацтва Шерстинюк Богдани та Войтишиної Віти (гурток «Роксолана», керівник – Делікатна С.М., гурток «Сувенірний», керівник — Воскобойникова І.О.).

Шерстинюк Богдана, Войтишина Віта Хмельницького палацу творчості дітей та юнацтва (гурток «Роксолана», керівник – Делікатна С.М., гурток «Сувенірний», керівник - Воскобойникова І.О.)

Відзнаки ІІ ступеня отримали:

1. Лоскутова Анастасія (Київський палац  дітей та юнацтва, майстерня «Лозоплетіння», керівник – Лугова З. І.)
2. учні 5-го класу Середньої загальноосвітньої школи №6, м. Сєвєродонецьк, керівник – Лісюк С. А.
3. гурток «Писанкарство»  Конотопської середньої школи №7 ім. Г. Гуляницького, керівник – Тарасенко Оксана
4. Махоткіна Анастасія (Київський палац дітей та юнацтва, майстерня «Писанкарство», керівник – Сташук З. В.)
5. Печенюк Ірина (Київський палац дітей та юнацтва, майстерня «Писанкарство», керівник – Сташук З. В.)
6. Стадниченко Ганна (Центр народних ремесел для дітей та юнацтва, м. Чернігів, студія художнього розпису, керівник – Стадниченко Т. П.)
7. Матушевич Наталія (Київський палац дітей та юнацтва, майстерня «Писанкарство», керівник – Сташук З. В.)
8. Глинянчук Данило, Мельник Катерина (Кіровоградський обласний центр дитячої та юнацької творчості, Зразковий художній колектив студія образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва «Писанка», керівник – Стороженко Т. О.)

Церемонія нагородження переможців, 8.04.2010, НЦНК "Музей Івана Гончара"

Відзнаки ІІІ ступеня отримали:

1. Бортник Антон (Київський палац дітей та юнацтва, майстерня «Лозоплетіння», керівник –  Лугова З. І.)
2. Родина Посполітак (м. Київ)
3. Конолош Тетяна, Фляшко Олеся, Ковач Наталія, Ковчар Наталія (Хустинський міський центр науково-технічної творчості учнівської молоді, гурток «Народні ремесла», керівник –  Пригара О. В.)
4. Лутков Ростислав (Перевальська  дитяча школа мистецтв, керівник – Луткова О. А.)
5. Алєйнік Катерина, Кузьменко Руслана, Зайченко Юрій, Богдан Катерина (Центр народних ремесел для дітей та юнацтва м. Чернігова, студія соломоплетіння, керівник –  Гачегова Н. Ф.)
6. Бай Марія, Данилюк Людмила (Володимир-Волинський педагогічний коледж ім. А. Кримського, студія «Писанки княжого граду», керівник –  Білик О. С.)
7. Боровікова Лілія (Фастівська школа народної майстерності, керівник – Павленко Н. С.)
8. Гладій Леся, Поліщук Юлія, Шамралюк Софія, Фролова Іванна, Коленчук Владислав (Шепетівський міський центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді, керівники – Елеон Н.Е., Коленчук О.І.)
9. Васянович-Кобальчинська Марія (м. Київ)
10. Бігіч Крістіна (Дошкільний навчальний заклад №387, м. Київ)

Текст — Вікторія Гріго, Мирослава Вертюк
Світлини — Богдан Пошивайло

Цього року Великодній день видався надто мокрим. Освячували людей не тільки священники, а й саме небо. Та попри негоду люди поспішали до церков, ховаючи кошики під парасольками. На Мамаєвій Слободі, як і в попередні роки, на свято було ніде яблуку впасти. Прихожани ставали навколо церкви у кілька рядів. Як тільки перші отримали благословіння на розговіння, підступали інші і так з пів на п'яту ранку і до обіду.

А за кілька днів до Великодня ми завітали до Мамаєвої Слободи, щоб паску спекти і про саме свято розпитати у директора Центру народознавства «Козак Мамай» Костянтина Олійника. За його словами, якщо зараз до церкви йдуть з кошиками, то наші прадіди до церкви їхали возами і на них везли всякі наїдки:

— Раніше родина не обмежувалася двома-трьома особами, а було і по десять і п’ятнадцять людей у сім’ї: дідусь і бабуся, а інколи і прабабуся з прадідусем, батько, мати і семеро дітей – тож однією паскою не обмежувалося. Кожен господар повинен був показати, на скільки він заможний, тому пеклося по кілька солодких пасок, по кілька медових, козацьких, по кілька кислих, по кілька сирних пасок; робилися із збитого масла ягнята, пеклися самі ягнята, начинені і гречкою і мигдалем; пеклися поросята звичайні і з начинкою; кілька видів ковбас, сала як солоного так і свіжого; обов’язково була пика кабана із хроном в роті; освячувалися великі пучки зелені, салату, петрушки, вінки цибулі. І протягом тижня родина оцим усім святкувала.

Освячені страви вдома ховали у спеціальні скрині, в які б не залізла миша. Вважалося, якщо миша з’їсть щось свячене, то вона стає летючою мишею.

Особливо трепетно господині ставилися і до випікання пасок. Замішували паски, як і хліб, у спеціальних дерев'яних діжах.  Коли сходило тісто, то слідкувала за тим, щоб у хаті було тихо й панувала спокійна атмосфера. Готувалося все у доброму настрої та з чистими думками. Як печуть паски на Мамаєвій Слободі, дивіться у попередньому матеріалі, а от до магазинних пасок директор скансену категоричний:

— Це стереотипи нашого урбанізованого суспільства, що ми купуємо паски у супермаркетах, а насправді паска із супермаркету – це не паска, це просто здобна булка, яка зроблена без таїнства.

У Великодній день на Слободі можна було залізти на дзвіницю й спробувати себе у ролі справжнього дзвонаря. На Великдень, це єдиний день, коли кожен бажаючий може залізти на дзвіницю і побамкати у дзвони, — розповідає Костянтин Олійник:

— Це дуже гарна традиція, оскільки дзвін вважається голосом самого Господа Бога. Із дзвоном пов’язано багато різних традицій. Дзвонили, коли бачили ворогів, дзвонили у благовіст, коли була якась радісна подія. Вчені кажуть, що наше вухо не ловить всього спектру дзвону, а він же навіть руйнує оболонку вірусів.

Окрім того, у Великодню ніч недалеко біля церкви розпалювали вогнище. У жида-гендляра напередодні свята навмисне цупили тин або діжку і вкидали у вогонь, який мав очистити людей.

На Паску є багато традицій, пов’язаних з відьомством. І хоча зараз важко повірити у розпатланих жінок, які літають у ступі, проте з часом все міняється, так само і відьми:

— Люди, яких ми зараз називаємо екстрасенсами, раніше звалися відунками, віщунками, ворожками. Відьми намагалися набратися сили, вхопивши священника за рясу, як той тільки вийшов із церкви. Перша відьма повинна була прийти і взятися за клямку церковних дверей, вкрасти недопалки свічок, які ставили у церкві, поцупити святу воду, яка окроплювалася священником. Відьми знали, що у день Великодня відкриваються небеса і Господь Бог сходить на землю, і янголи святкують разом з нами.

Це найсвятіше свято, яке може бути для нас.

Для парубків це також була гарна пора, — сміється у вуса натхненник Слободи. — Коли дівка відмовляла парубку навіть наблизитися до себе, то в даний момент козак, який любив дівчину, міг сміло підійти до неї сказати «Христос Воскрес» і три рази поцілуватися. Жодна дівчина не могла йому в цьому відмовити. І це давало можливість хлопцю та дівчині, якщо вони відчували якесь споріднення душ, по-іншому поглянути на свої стосунки.

Розмовляла Катерина Качур
Світлини Богдана Гдаля

Як і має бути, пекли на Слободі паски у Чистий четвер. Паска — це не просто ритуальний хліб, вона символізує тіло Христове і до її випікання треба підходити особливо натхненно, — каже кухарка Люба, що працює на Слободі. За її словами, випікати паски треба в доброму настрої та з чистими думками, а також з молитвами до Бога.

Є багато різних рецептів пасок — звичайна, сирна, ванільна, сметанна — та ще багато яких понавигадували. Люба ж нам показала, як спекти традиційну медову паску. У вправних руках кухарки це здалося не так вже й складно.

Замішували тісто у великій глиняній макітрі

Отже, для приготування медової паски потрібно:

• 300 г. молока
• 40 г. дріжджів
• 250 г. цукру
• 100 г. меду
• 5 жовтків
• 1 кг борошна
• Родзинки за смаком

В підігріте молоко додаємо дріжджі, перемішуємо їх так, щоб повністю розчинилися. Додаємо частину цукру і трохи борошна. Перемішуємо суміш до однорідної маси. Ставимо у тепле місце, щоб піднялося.

Опісля додаємо жовтки, мед, цукор, що лишився, родзинки, борошно і добре вимішуємо. Ставимо в тепле місце на півгодини, щоб тісто підійшло.

Продукти

Як підійде, формуємо з тіста невеликі хлібці. Кладемо їх у змазані маслом форми і ставимо у тепле місце, щоб тісто піднялося ще раз, але вже у самій формі.

Ділимо тісто на три частини

Формуємо хлібці, підгинаючи бокові частини тіста під низ

Кладемо тісто у добре змащену маслом форму

Коли підійде, прикрашаємо хлібець — викладаємо зверху хрест, змащуємо жовтками.

Робимо хрест на паску

Викладаємо його посередині хлібця

Дехто прикрашає паску ще й плетивом

Опісля змащуємо жовтком

Ставити у піч паску слід тоді, коли дрова вже перегоріли і залишився тільки жар. Випікати при температурі 200 градусів 30-40 хвилин.

Спекотно:-)

Справжня піч, що "дихає". Коли піч нагрівається, тріщина у ній розходиться, а коли охолоджується - сходиться.

Ставимо паску в піч

Посуваємо рогачем

За словами Люби, краще паску в печі не турбувати, щоб вона «не впала». Перед тим можна накрити зверху папером, щоб не підгоріла. Коли прийде час виймати паску, то перевіряють її на готовність так — добре випечена паска разом з формою буде легкою.

Паска добряче підрум'янилася, але від цього не менш смачна!

Великодня паска

Для замішування тіста здавна використовували спеціальні діжки з кришкою, виготовлені з береста (вид дерева — Рукотвори). До них господиня нікого не підпускала й нікому не позичала, — розповідає директор Центру народознавства «Козак Мамай» Костянтин Олійник.

— Вважалося, якщо хтось сторонній скористається діжкою для замісу тіста, то буде неврожай, родина бідуватиме. Власне, це така хатня добра магія. Якщо господиня добре доглядала за цією діжечкою, то у ній добре сходив хліб. А відомо, що у наших прабабусь хліб міг не черствіти по кілька тижнів.

Коли пекли паски, температура в кімнаті повинна була бути сталою, ніхто не повинен грюкати, кричати, бігати. Господиня зачиняла хату, не допускала нікого, тому що відбувалося таїнство, паска – це не просто хліб, це святий хліб.

Текст Катерини Качур
Світлини Богдана Гдаля

Отож, хто ще не розписав своєї писанки, зможе це зробити протягом півтора наступних місяці. І в цьому занятті немає нічого складного.

Для писання писанок необхідні такі матеріали:

•  яєчко
•  писачок
• анілінові фарби різних кольорів
• півлітрові банки з 2/3 води (для розведення фарби)
• свічка
• бджолиний віск
• простий олівець
• серветки з паперу або тканини

Спочатку треба розчинити фарбу у воді. Для цього беруться півлітрові банки з 2/3 води. Температура води має бути не нижче 38 і не вище 42 градусів.

Яєчко треба добре помити у теплій воді й легенько промокнути рушником або серветкою.

Мити яйце краще без мила, бо фарба слабко братиметься

Далі обираємо орнамент писанки, який би хотіли відтворити. Й легенько за взірцем наносимо олівцем лінії малюнка.

Лінії треба робити ледь помітними, щоб лінії олівця не було видно крізь фарбу

Опісля розігріваємо писачок над свічкою, набираємо у нього віск й наводимо спочатку лінії й місця, які за задумом малюнка мають бути білими.

Для початківців радимо відтворювати малюнки оригінальних писанок, а не вигадувати свої

Опісля на кілька секунд занурюємо яйце в оцет, одразу витягуємо й на 2-3 хвилини обережно кладемо у банку з жовтою фарбою (або якою іншою світлою фарбою). Коли вийняли яйце, обережно обтираємо його від залишків фарби. Далі наводимо воском інші деталі малюнка, які мають бути зафарбовані цим кольором. І так від найсвітлішого до найтемнішого кольорів. Остання фарба, в яку занурюємо писанку, чорна.

Видно, що жовта фарба взялася слабенько

Але тут є кілька секретів, без яких пофарбувати яскраво писанки не вдасться.

Ці писанки писалися у кілька заходів:-)

Зі світлини видно, що фарба на деяких писанках взялася слабенько. То в чому ж секрет?

— А вся справа в оцті. Класти в нерозведений оцет яєчко треба виключно перед першим! фарбуванням, коли вже нанесли перші лінії воском. Виймати з оцту яєчко треба дуже обережно, практично не торкаючись шкарлупки (бо під дією оцту її верхній прошарок м'якне й будь-які торкання його стирають, що унеможливлює проникнення фарби вглиб) й, не обтираючи, одразу занурюємо яйце у розчин фарби.

— Другий момент, про який варто пам'ятати. Зелена фарба після червоної, так само, як червона після зеленої, погано береться, тому писанкарки радять після фарбування в одній з цих фарб занурити яйце ще раз в оцет, який має «роз'їсти» частину нанесеною фарби й таким чином дозволить краще взятися червоній або, відповідно, зеленій фарбі.

Фарба цього разу добре взялася!

— Після того, як завощили весь малюнок і пофарбували в останньому кольорі фарби, дехто занурює писанку з воском у розігрітий парафін, щоб яйце взялося товстою шкіркою і це б дозволило «безболісно» видути з нього жовток та білок. Для цього надфілем або товстою голкою треба зробити отвір в яйці з тупого боку і за допомогою шприца видути вміст яйця. Промити порожнє яйце чистою водою.

Далі писанку очищують від воску. Для цього її на спеціальній підставці ставлять у слабко розігріту духовку (температура біля 50 градусів) до тих пір, поки з неї не стече віск та парафін. Опісля витягують з духовки, протирають чистою серветкою й натирають соняшниковою олією.

Також треба бути уважним, коли стираєте віск з писанки за допомогою свічки. Якщо довго тримати писанку над вогнем, то ненароком можна її обвуглити, а від чорних плям важко позбутися. Тому підносьте писанку до свічки лиш на мить і швидко обтирайте віск.

Не тримайте яйце довго біля вогню, бо писанка в такому разі обвуглюється

— Один і той самий писачок служить писанкарці не один рік. Бува, після довгої перерви або під час писання писанок він забивається. Проколюють писачок спеціальним металевим дротиком.

Пробивають писачок дуже тоненькою проволочкою

На Великдень писанками вітають один одного родичі і друзі. Зазвичай, пишуть від 15 писанок і більше. 1-2 кладуть до великоднього кошика на посвячення, 2-3 — на кладовищі, 1-2 — священику в церкві. Частину роздають дітям, що приходять христувати чи приносять «калач», частину — роздаровують. Дітям дарують світлі, яскраві писанки. Господарям — із зображенням 40 клинців, кривульок та безконечників. Старців обдаровують чорно-білими писанками з «небесними мостами» і «поясами». Дівчата дарують своїм коханим червоні писанки. А хлопці тим дівчатам, які їм подобаються, дарують на Великдень хустинку або намисто, — натяк на сподіване весілля. На найкращих писанках дівчата настоюють воду, а потім нею вмиваються, щоб бути «гарними як писанка».

Щоб бути гарним, як писанка!

Писанки, на відміну від крашанок, у їжу не вживають, адже це – обереги. Подаровані писанки зберігають в оселі на почесному місці до наступного Великодня, а то й протягом багатьох років. Їх кладуть на тарелі або ж чіпляють на плетені з кольорових ниток шнурочки з китичкою на кінці. Можна нанизати цілу гірлянду писанок й оздобити нею вітальню. Якщо писанка ненароком розіб’ється, її треба закопати у землю, бажано на городі або у полі.

Успіхів у писанкарстві!

Писанкарська атмосфера

Світлини та писання писанок від Рукотворів
Додаткова інформація svichado.com

Цього року великодній звичай презентує мальовнича Яворівщина – край здавна відомий своїми глибокими народними традиціями та самобутнім мистецтвом народних майстрів.

На відкритті виставки «Великодня Яворівщина» Ви зможете не лише ознайомитися з мистецькими виробами цього краю, але й власноруч спробувати виготовити і розписати яворівську іграшку, вирізьбити тарілку, скриньку, сплести вироби з рогози. А також, щоб все було у Вас гаразд, ковалі запропонують Вам викувати підкову на щастя.

Під час свята Ви зможете:

• покуштувати 12 освячених пасок, що гарантує неодруженим дівчатам шлюб у цьому році;
• навчитися моргати до хлопців;
• пограти у жартівливі весняні ігри та поводити криві танці;
• навчитися пекти та куштувати «жайворонків» з тіста.

В програмі заходу:

• майстер-класи з 12:00 до 18:00;
• відзначення переможців та вручення нагород учасникам Всеукраїнського родинного конкурсу великодньої атрибутики та писанок «Нумо, нумо, заплетемо шума» — 14:00-15:00;
• відкриття виставки «Великодня Яворівщина» — 15:00-16:00;
• Великодні забави: веснянки, гаївки, риндзівки, гостина пасками – з 16:00 до 18:00

Вхід в Музей для дорослих — 15 грн,  для дітей та пенсіонерів — 3 грн.

3 квітня (Субота)
23-00 – Читання діянь Святих Апостолів.

4 квітня (Неділя). СВІТЛЕ  ХРИСТОВЕ  ВОСКРЕСІННЯ,  ПАСХА,  ВЕЛИКДЕНЬ.
00-00 – Святкова опівнічна. Хресний хід із плащаницею. Пасхальна Утрення. Царські Пасхальні часи. Великодня Літургія свт. Іоана Золотоустого.
З 4-30 до 13-00 — Освячення Пасок.
Вхід до козацької церкви Покрова Пресвятої Богородиці вільний для освячення пасок до 13-00.

Значення великодніх традицій

В суботу, в ніч перед Великоднем, перед початком святочної полуношниці об одинадцятій годині вечора розпочинається читання Діянь святих Апостолів. Далі, після виходу Хресним ходом священика та прихожан з церкви та стояння біля її західних врат, коли у замкненій церкві вже нікого з людей  немає, янголи виводять Спасителя із гробу, а святі угодники виходять із ікон та цілуються між собою – Христосуються!

В той же час, коли в церкві йде відправа, неподалік на вигоні наші прадіди, котрі не змогли вміститися в церкві — розпалювали багаття, влаштовуючи так звані «гоніння смерті».

«Вогнище під Великдень,то так, як Ісусові присвічували, коли Він мав воскреснути» — так пояснювали наші прадіди.

Для цього багаття вважалося за добру прикмету поцупити у жида-шинкаря діжку або колесо від старого воза – «щоб було чим розпалити вогнище». Також для цього вогню різали десь в леваді суху вербу чи деревину дуба – «бо в сухому дереві нечиста сила ховається». Вогонь у багатті підтримували цілу ніч протягом служби в церкві, та так, щоб вогнище було видно на все селище.

Очищення землі вогнем від усякої нечисті, що відбувалося під час «гоніння смерті» тривало цілу ніч. Дрова підкидали аби вогонь не гаснув, бо «янголи над селом літають». Дійство не припинялось до того часу, поки священник не стане перед царськими вратами обличчам до народу і не скаже: «Христос Воскрес!!!», а люди у відповідь йому: «Воістину Воскрес!!!».

Також у наших прадідів був гарний звичай: «На Великдень, кожен намагався бодай кілька разів смикнути за мотузок і вдарити у церковні дзвони», адже це, за народними віруваннями приносило родині щастя та достаток. Тож всі навипередки намагалися піднятись на дзвінницю і задзвонити у церковні дзвони. Тому дзвони, у Світле Христове Воскресіння нестихаючи лунали над українськими містечками, слободами та селами цілісінький день!

«На Великдень цілий день дзвонять. Хвалять собі, як хто перший, укусивши паски, або свяченого яйця, задзвонить. Проте, молоді парубки, що ближче церкви сидять, перебігаються, аби перший задзвонив. Коли з’їдять обід, приходять до церкви і старі і молоді, бо ж колись на Україні люди дуже гарно вміли на дзвонах видзвонювати – «грати».

Більше на mamajeva-sloboda.ua

Великдень відзначають щороку у Світлу Неділю навесні. Великдень (Світле Воскресіння Христове, Пасха) свято яке в православному календарі не має визначеної дати, дату чергового святкування вираховують за місячним календарем. Оскільки у давній християнській церкві Пасху не у всіх місцевостях відзначали в один день. Тож після Першого Вселенського і Антіохійського Помісного Соборів було визначено правило про одночасне святкування у всіх церквах. Саме з цієї пори Великдень святкують у перший недільний день за весняним повним місяцем, котрий буде в день весняного рівнодення або безпосередньо після нього. Однак не раніше весняного рівнодення.

Пропонуємо до Вашої уваги майстер-клас із випікання пасок в традиційній Наддніпрянській печі однієї з хат на «Мамаєвій Слободі» та майстер-клас із писанкарства.

Тел. для замовлення: 044-361-98-48
Електронна адреса: mamayevasloboda@gmail.com

Паска – головний ритуальний Великодній хліб — виготовляєть­ся тільки з дріжджового тіста.
Пасок пекли й досі печуть бага­то, щоб вистачило всій родині, родичам і близьким. Починають пекти їх напередо­дні — у Чистий четвер, а то й у Великодню суботу. Страсна п’ятниця для цієї роботи була забороненим днем (Нагадаймо, що і в буденну п’ятницю хліб не пекли).

Пропонуємо придбати святкові Великодні кошики:

Наш кошик складається із трьох видів пасок: «Козацької», «Кислої» та «Медової», 12 крашанок  та воскової свічки. (Вербовий кошик та рушник із полотна входить до стандартної пропозиції). Всі інші складові «Великоднього кошика» (порося молочне печене, качка начинена печена, ковбаса домашня, ковбаса кров’янка, шинка, сальтисон, сало, сирна запіканка, бринза, пиріжки з маком, хрін та сіль, а також традиційні козацькі хмільні напої: медовуха квіткова та гречана, слив’янка та вишняк) Ви зможете обрати за власним смаком.

Тел. для замовлення «Великоднього кошика»: 044-361-98-48
Електронна адреса: mamayevasloboda@gmail.com

Більше про свято Великодня на mamajeva-sloboda.ua

Світлина з сайту проекту

Теми конкурсу:

• Писанки
• Крашанки
• Мальованки
• Трав’янки
• Крапанки
• Писанкові композиції (великоднє деревце, великодній кошик)
• Великодній рушничок (вишиття)
• Великодній кошик (плетіння)

Всіх охочих запрошуємо взяти участь у конкурсній програмі «Великодній кошик», що відбудеться 8 квітня 2010 року в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара». Для участі у конкурсі слід підготувати великодній кошик та наповнити його за традицією будь-якого етнографічного регіону України.

Умови конкурсу:

• До участі у конкурсі приймаються роботи колективні (родинні, гурткові) та індивідуальні. Вік учасників (дітей) – до 18 років включно.
• Виготовлені атрибути мають нести змістову відповідність традиційним зразкам.

Матеріали, що приймаються до участі у конкурсі повинні бути підписані: назва твору, інформація про автора (ПІП, вік, місце навчання, поштова адреса за місцем проживання, контактний телефон).

• Роботи приймаються до 25 березня 2010 року за адресою: Всеукраїнський  конкурс великодньої атрибутики вул.Івана Мазепи, 29, 01015, м. Київ, Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара»
• Нагородження переможців відбудеться 8 квітня 2010 року в НЦНК «Музей Івана Гончара»
• Роботи учасників будуть експонуватися на великодній виставці у приміщенні НЦНК «Музей Івана Гончара» з 26 березня по 25 квітня 2010 року.

В рамках підготовки до конкурсу всіх охочих запрошуємо до НЦНК «Музей Івана Гончара» на майстер-класи з писанкарства.

Довідкова література: 
1. Віра Манько «Українська народна писанка». – Свічадо, 2008.
2. Віра Манько «Взірці українських народних писанок». – Свічадо, 2008.

Розклад майстер-класів з виготовлення Великодньої атрибутики

Члени журі конкурсу:

1. Петро Гончар – член Національної спілки художників України, заслужений діяч мистецтв України,  директор Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара»
2. Евген Шевченко – голова Національної спілки майстрів народного мистецтва України
3. Юрій Мельничук – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заступник директора НЦНК «Музей Івана Гончара» з науково-фондової роботи
4. Тетяна Пошивайло — член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заступник директора НЦНК «Музей Івана Гончара» з науково-просвітницької роботи
5. Лариса Головня – майстер народного мистецтва, член Національної спілки народних майстрів України
6. Зоя Сташук — майстер народного мистецтва, член Національної спілки народних майстрів України.

Організатори конкурсу запрошують до співпраці ЗМІ та дитячі видання для розповсюдження інформації про конкурс та інші організації щодо питань підтримки конкурсу.

Координатор – Мирослава Вертюк:  оrеlіfest{a}ukr.nеt, (044) 229 56 87, (067) 316 68 79

До участі у фестивалі планується запросити науковців та колективи художньої самодіяльності і офіційні   делегації з Італії, Росії, США, Канади, Франції, Литви, Польщі, Австралії, Німеччини, Румунії та з усіх областей України.

Детальна інформація про фестиваль на http://my-kosmach.com.ua