— Тістом я займалася вже дуже давно, а згодом просто виникла ідея поєднати писанкарство й тісто. І вийшли такі, як я називаю, писанкові обереги. Хтось каже, що це богохульство, не можна з хліба ліпити, але побутує багато звичаїв і обрядів, в яких використовується хліб. Він шанується у нас і є священним. Тому ці речі також мають свою позитивну енергетику. Якщо взяти таку річ, то вона пахне хлібом й на вигляд тепла сонячна.

Ті символи, які зображені на виробах з тіста, є захисними – використовуються і в писанках і вишивці, гончарстві. Люди з прадавніх часів зображали їх, щоб удачу привернути на свій бік. Я думаю, що таке поєднання у мене вийшло досить вдалим. Людям подобається і це щось нове. До речі, використовую борошно, яке не є придатним для приготування їжі. Тим самим я надаю хлібу нове життя.

Це прісне тісто?

Солоне і запечене. Просте тісто згодом пліснявіє і псується, а таке тісто гарно зберігається і є досить міцним. Таку писанку не розіб’єш.

Я ще роблю не запечені вироби з тіста, зокрема картини. Мені подобається, коли тісто просто засихає. В дрібних виробах я використовую сіль мілку, а в картинах кам’яну, вона доволі крупна і виблискує на сонці, дуже гарний ефект виходить. Ці вироби не псуються, у мене вже близько 10 років зберігаються роботи. Єдине що, таке тісто боїться вологи, тому картини я покриваю лаком.

Орнаменти важко робити з тіста?

З тістом легше працювати, ніж з глиною. Воно дуже піддатливе, м’яке і є набагато більше можливостей з нього щось зробити цікаве, ніж з глини. З ним працюєш і душа радується. Найважче в такій роботі – задум, сам процес творіння. А втілювати задумане набагато легше.

Орнаменти берете з писанок чи авторські? 

Тут я використовую саме давні орнаменти, які в нас є в Україні – і хрестик і берегиня. Це саме такі оберегові знаки, сильні, енергетичні. А писанки пишу як традиційні так і полюбляю робити експерименти на Трипільську тематику.

Як давно займаєтеся такою творчістю?

З дитинства. Мене мама привчила, мама у мене теж художник. Я писанкарством займаюся з 5-го класу. А тістом років десять.

Розкажіть про свої картини. 

Ми створюємо різні картини — сюжетні і квіткові композиції. Розфарбовуємо їх спеціальним способом, щоб було видно, що то тісто. Працюємо не гуашевою, а акварельною фарбою, деякі місця затираємо, щоб було видно, що то тісто. Виходить дуже цікавий ефект світіння. А деякі картини, коли тісто засихає залишаємо просто білими.

А коричневий колір надаєте своїм писанкам з тіста за допомогою фарб, чи запікаєте?

Не фарбую — це тісто так запеклося. І то досить важко зробити, адже потрібно постійно слідкувати за процесом запікання, ловити момент, коли одну зняти, іншу повернути. Ліпити  швидше, аніж випікати.

До цього ви експериментом прийшли чи випадково?

Експериментом. Мене одразу не влаштував рівномірний колір при запіканні, тому спеціально намагалась досягти цікавого переходу від світлого до темного.

Їсти такі вироби можна чи їх не вгризеш?

Не зламаєш і не вгризеш. Я вже подумую, що треба робити і їстівні, бо народ питає.

Бачу, у вас на візитці є таке слово, як тістопластика, це визнаний вид мистецтва чи тільки поодинокі майстрині цим займаються? 

Зараз цей вид мистецтва набуває все більшої популяризації. Його називають по-різному — де вироби з «муко-солі», а де тістопластика. Частіше це використовується у роботі з дітьми. А майстрів, які б на професійному рівні займались цим видом мистецтва, я не зустрічала.

Когось навчаєте цього?

Так, у мене своя студія образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва «Писанка» при Кіровоградському обласному дитячо-юнацькому центрі. Там діти займаються і писанкарством і ліпленням, і розписом, і малюванням. Є недільна школа писанкарства для батьків та дітей. Перед Великоднем ми її відкриваємо і навчаємо усіх охочих — і дідусів і бабусь – це таке велике родинне свято.

Писанки цілорічно пишете чи тільки до свят?

Писанки взагалі пишуться від свята Колодія – це взимку, десь у лютому, і до Трійці. А використовуються в обрядових дійства то цілий рік. І на кожне свято є свої символи і кольори. На Водохреща, на Колодія – це білий, синій, на Великдень – це переважно червоний, на поминальні дні – це чорне тло, а на Трійцю – зелене, жовте – яскраві кольори.

Участь у виставках часто берете?

Так, часто. І на всеукраїнському і на міжнародному рівнях. В цьому році наша Студія «Писанка» планує зробити виставку в обласному художньому музеї, як підсумок за 10 років існування. А взагалі виставки це така справа — на неї багато коштів треба. Так що, часто таку розкіш ми собі дозволити не можемо.

На останок хочу усім побажати: хай не переводяться у Вашому домі хліб і сіль, а  мої обереги у цьому допоможуть.

«Рукотвори»

Традиційні та трипільсько-орнаментальні писанки мисткиня пише протягом 15 років. Тетяна відшуковує і відмальовує класичні писанки, вивчає їх давню символіку і створює авторські композиції зі старовинних мотивів. З них робить кольорові сюжетні картини, у центрі яких розписане символами яйце. Також Тетяна володіє декоративним розписом та тістопластикою — творить писанки та картини з солоного тіста. Деякі вироби потім розмальовує аквареллю. Серед її робіт можна побачити і рушники вишиті за власними мотивами; розписні тарілі, скриньки, дощечки із витонченими візерунками; прикраси з бісеру виконані за старовинними взірцями; сюжетні мініатюри з тіста із вишуканими стилізованими рослинними мотивами; панно з писанок, оздоблених пахучими сухоцвітами, стиглим колоссям та керамікою. Родзинкою у роботах мисткині є поєднання писанок у композиціях з використанням різноманітних природних матеріалів, стрічок та керамічних елементів. Авторські панно з писанок є неповторними і унікальними – вони відбивають світоглядні та естетичні погляди наших предків.

Походження

Народилася 25 липня 1983 року у Кіровограді. Тут досі живе та працює.

Освіта

1998 — закінчила Кіровоградську художню школу;
2005 — Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В.Винниченка за спеціальністю «Початкове навчання».

Досвід

Писати писанки, малювати та ліпити з тіста мисткиню навчила її мама (пані Світлана Стороженко), яка 14 років тому заснувала студію образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва «Писанка» при Кіровоградському обласному центрі дитячої та юнацької творчості. Спочатку на заняття в студію Тетяна приходила як учениця, а 8 років тому після отримання вищої освіти стала там викладати.

У квітні 2011 року у Кіровоградському Обласному художньому музеї відбулась презентація колекції писанок В.Ястребова, реконструйованої Тетяною Стороженко. Ще у ХІХ столітті видатним етнографом було зібрано унікальну колекцію з 435 писанок Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. Колекція входила до двадцяти найбільших подібних зібрань країни. На жаль, на початку ХХ століття колекцію було втрачено. До теперішнього часу залишились лише замальовки та описи деяких писанок.

За ескізами майстриня надзвичайно точно відтворила 31 писанку з колекції, у тому числі і дуже цінні – з села Вільшанка «Велчі зебі-тя», «Юрдана», «Повна рожа». Ці писанки несуть інформацію про світогляд та традиції наших предків. Зараз мисткиня працює над відтворенням іншої частини колекції, яка описана у щоденниках і працях В.Ястребова.

Тетяна багато часу присвячує й відродженню забутого мистецтва випікання обрядового хліба. Здавна наш народ виготовляв різноманітні фігурки пташок, «панянок», коників, «миколайчиків» та ін. Такі прянички, як правило, були невід’ємною частиною святкування релігійних, календарних, храмових свят та різних обрядів. Щоб відродити забутий вид народного мистецтва, Тетяна за допомогою наукових співробітників Національного музею народної архітектури та побуту України у селі Пирогів відшуковує й відновлює старовинні зразки обрядового печива, пряників та за їх мотивами створює нові.

Виставкова та ярмаркова діяльність

Ще коли Тетяна навчалася в Студії, то активно брала участь у конкурсах й приносила мамі як викладачу багато нагород. А зараз вже учні мисткині творчо підросли й займають призові місця. У 2009 році на всеукраїнських фестивалях  діти взяли три перших місця – по тістопластиці та писанкарству.

Сама ж мисткиня постійно бере участь у виставках у Києві, Одесі, Дніпропетровську, Пирогові.
Її роботи експонувались у:

• Національній спілці майстрів народного мистецтва України, 2008—2011;
• Кіровоградському обласному художньому музеї, персональна виставка «Писанкові барви», 2011;
• Кіровоградському обласному краєзнавчому музеї, персональна виставка родини Стороженко «Обереги родини Стороженко», 2010;
• Національному виставковому комплексі «Експоцентр України», виставка «Щедрий Миколай», 2009;
• Кіровоградській обласній бібліотеці для юнацтва імені О. Бойченка, персональні виставки «Великоднє диво», 2009 та 2010;
• Кіровоградській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Д. Чижевського, 2007.

Разом із родиною майстриня тричі ставала володарем І премії обласного свята родинно-мистецьких традицій «Благослови, мати…» у номінації «Декоративно-ужиткове мистецтво» (2001, 2005, 2007).