Плетіння павуків – цікава, але рідкісна справа. Колись у Шепарівцях такі витвори вміли робити чи не в кожній родині. Однак тепер на павукоплетінні знається лише пані Дарія. І хоча багато мешканців запевняють, що також уміють плести павуків, ніхто доводити це ділом не квапиться.

Дарія Андрусяк каже, що павуків робила і її мама і батько. Щоправда, тато ще й шкатулки прикрашав соломою і рамки для картин з неї робив. Тепер жінка шкодує, що мало цікавилася процесом. Довелося вчитись і згадувати всю технологію самій. «Мама виплітали справжні шедеври», – згадує жінка.

Для виготовлення традиційних павуків потрібна житня, пшенична або вівсяна солома. Вона найбільше підходить для плетіння. Пані Дарія жито сіє сама, однієї грядки вистачає на 15-20 павуків. А цього на весь рік цілком достатньо.

Жінка над одним павуком працює від трьох днів до півмісяця. Все залежить від розміру. На кожну деталь потрібні соломинки різного розміру. Одна нитка проходить через усі соломинки. Нерідко під час процесу солома ламається, тоді доводиться все переробляти. У середину витвору можна ставити різні ялинкові прикраси, це вже залежить від уяви майстра.

– Я роблю так, як колись робили батьки, самого різдвяного павука, без прикрас, – каже майстриня. – Колись стеля була дерев’яною і павуків вішали на сволоки. А тепер – під люстри чи на плафони.

Згідно з народними повір’ями, павук виганяє злих духів. Але старожили оповідають, що дівчата плели павуків на Гнатія –аби парубки любили, аби доброго чоловіка мати. Тут переконані: павук притягує родинне щастя.

Взагалі-то павук має висіти до Водохреща, потім його спалюють. Однак у Шепарівцях немає такого звичаю, павуки висіли роками.

Павуків у майстрині часто замовляють на подарунки. Проте добрих грошей і слави на цьому не зробиш. Тому повідомлення про друге місце на конкурсі в Івано-Франківську було для Дарії Андрусяк трохи несподіваним. Перед тим вона на прохання райвідділу культури і туризму просто віддала павука на виставку. Проте нагороді рада, буде що показати внукам.

Чоловіка до плетіння павука не підпускає. Каже, що декілька разів він пробував допомогти, однак самій працюється краще. Запитую, чи вірить вона в те, що павук приносить щастя.

Якщо в сім’ї немає злагоди, поваги, розуміння, то ніякий павук вам не допоможе, – переконана пані Дарія. – Вважаю павукоплетіння гарним звичаєм наших предків і хочу зберегти його для нащадків.

Соломинка за соломинкою — і вже готовий «ліхтар», основна частина павука. Жінка жартує, що він чимось нагадує зовнішнім виглядом шестикінечну єврейську зірку. За словами Дарії Андрусяк, таке захоплення насамперед заспокоює душу й тіло. Ніколи не приступає до роботи з поганим настроєм. Тому в кожному сплетеному нею павукові є щось таємниче.

Оксана Романенчук, Євген Гапич (фото)

blogs.korrespondent.net

Международный фестиваль соломенного искусства «Сноп» (Рус)

1–7 серпня 2010 року на Волині відбудеться Міжнародний фестиваль соломникарства «Сніп». Тема фестивалю: Солом’яні обрядові символи народів світу.

Розпорядження Волинської ОДА про проведення фестивалю. Завантажити

Міжнародний фестиваль соломникарства «Сніп» (плетіння, аплікація,  інкрустація, скульптура ) є мистецько-виставковою акцією, яка репрезентує творчість майстрів України і зарубіжжя.

Мета  фестивалю: відродження, збереження і розвиток  народних традицій та інновацій в концепції художньої виразності локальних осередків, в індивідуальній творчості майстрів, художників декоративно-прикладного мистецтва, аматорів у світовій культурі соломникарства, обмін досвідом, знайомство з Україною, її культурою, традиціями і людьми.

До  участі у фестивалі запрошуються майстри з України та зарубіжних країн.

Інформація для майстрів (розгорнути) 

Програма фестивалю:

• майстер-класи;
• виставка–продаж  творчих робіт учасників фестивалю;
• авторська виставка робіт Марії Кравчук;
• міжнародна науково-практична конференція «Солом’яні обрядові вироби в культурі народів світу»;
• екскурсія у  музей «Солом’яне диво», студію «Житечко» (с. Купичів);
• жниварські обрядові дійства за участю фольклорних колективів;
• волинські вечорниці — музика, народні танці, пісні;
• знайомство з історично-культурними пам’ятками Волині.

Детальна попередня програма фестивалю. Завантажити

Програма майстер-класів з соломоплетіння в рамках фестивалю «Сніп». Завантажити
Заявка на участь у майстер-класах з соломникарства. Завантажити

Світлини Марії Кравчук, заслуженого майстра народної творчості 

24 березня початок майстер-класу о 16:30
27 березня — початок об 11:00.

Обов'язковий попередній запис за телефоном: +38(067)5697036
Вартість заняття — 30 грн.

Найбільше здивування викликали коники та баранці з лляної нитки, яка зветься шпагат. Скручена в образи нитка так, що нагадує ту саму солому.

Ірина Білай, майстер соломоплетіння:
— На майстер-класах люди запитують: а де ж нам взяти солому на коника, який ви пропонуєте зробити? Я завжди казала, що ви можете зробити коника з чого завгодно – нарвіть стрічки з тканини, візьміть нитки, траву чи рогіз – будь-які природні матеріали.
Ота пташка зроблена з лушпиння соломи, з того, що ми зазвичай викидаємо.

Другий зліва баранець зі шпагату (лляної нитки). Чим не солома на вигляд?

Пташка з солом'яного лушпиння

Вітряки

Особливо впадає в очі - солом'яний лелека з немовлям

Ірина Білай

На виставці майстриня представила й роботи своїх учнів. Окрім солом’яних творінь є й невелика кількість мініатюр з глини.

— Ми й з глиною почали працювати. От тільки вдумайтеся у слово «гончарі»: ті, що гонять чари (як колись Леся Денисенко сказала). Директор центру, де я працюю, якось мене запитав: ви візьмете гончарство? Я сказала, що цим не володію, але якщо купите гончарне коло, то оволодію. А він взяв і купив. То тепер біля дітей й сама вчуся.

Ще маленькі, а вже майстри

Фрагмент солом'яного ангела

Традиційний "павук"

До виставки майстриня готувалася три з половиною місяці, працювала по вісімнадцять годин на добу. Допомагала їй донька Марія, яка особливо вправна у «павуках».

Марія, донька майстрині: 
— Існує така легенда. Перше, що у світі з’явилося — це павучок. Він наткав усе з тканини і так з’явився світ. Павук має висіти у кутку хати перед образами. Коли приходиш з поганим настроєм, подивишся на павука, розкажеш йому про своє наболіле і він забирає всю негативну інформацію. Вона заплутується десь у його павутинні і ти вже про щось інше починаєш думати. Це як маленький всесвіт.

Про трипільського павука розповів мені чоловік, що його замовив. Я не знала, що він буде крутитися, коли під нього підставиш руку. Пірамідка у цього павука всередині пола (порожня - Рукотвори), ще там має бути довга соломинка і внизу прикріплений ще один ромб. Коли руку під цей ромб підставляєш, він починає сам гойдатися.

Марія Білай показує, що можна зробити з простих соломинок

З отаких численних робмів в'яжуть "павука"

На складного павука Марії знадобиться кілька тижнів. А простенького може і за день сплести. Інтерес до соломи молода майстриня виявила ще з дитинства, коли спостерігала за тим, як мама навчає цього мистецтва інших. Тепер же Марія мріє про власну виставку. Каже, що почне, напевне, з колекції солом’яно-повітряних павуків.

Текст та світлини Катерини Качур

По приїзді в село ви матимете можливість:

• дізнатися історію хатини ХІХ століття, яку придбала Ірина Білай, й поринути у побут того часу;
• долучитися до народної творчості під час майстер-класів з соломоплетіння, народної ляльки та ліплення з глини;
• сфотографуватися в старовинному народному одязі;
• відпочити душею за легкою розмовою з народними майстрами України — Іриною Білай та керамісткою Наталією Тригубовою, котра також долучиться до недільної подорожі на Черкащину.

Домовитися про зустріч та уточнити деталі поїздки ви можете за телефонами: +38(067)5697036; +38(067)4678039, Ірина Білай

Виставка триватиме протягом місяця, до 15 серпня.

Виставка триватиме протягом місяця, до 15 серпня.

Фотозвіт з відкриття виставки Ірини Білай дивіться тут.

Підвальна зала Музею Гетьманства, де знайшли тимчасове пристанище солом'яні творіння Ірини Білай та її учнів

Жінки-берегині відкривають вам свої серця та тягнуть руки, щоб захистити. Коники удачі й баранці вічності міцно стоять на довгих ніжках, готові в будь-яку мить відвезти вас на край світу всупереч швидкоплинності часу. Ангелики та пташки за цим усім спостерігають та оберігають.

Богині-берегині

Як каже київська майстриня Ірина Білай, соломоплетіння — не просто гарно, насамперед там дуже багато символічних речей. Взяти хоча б того павука, який колихається численним ромбиками під стелею, то це символ добробуту та злагоди у сім'ї.

Ірина Білай, майстриня соломоплетіння:
— Павучок – це традиційна річ складної математичної конструкції, яка відганяє злих духів і вбирає весь негатив. Він рік висить під стелею, а потім його спалюють і вважається, що таким чином спалюється весь негатив в сім’ї. Потім всією сім’єю роблять нового павука, цікавішого і складнішого.

Традиційний павук з соломинок

Частина з представлених робіт виконані учнями студії «Соломія», керівником якої є Ірина Білай та яку веде у двох установах — в Українському Державному Центрі Позашкільної Освіти та Спеціальній школі №5 для сліпих дітей.

Виставка триватиме до 15 серпня у Музеї Гетьманства у Києві.

«Рукотвори»

— А навчив мене так плести Іван Дмитрович Сопілко з села Личково Магдалинівського району Дніпропетровської області. Мені сказали його адресу, до того ми не були знайомі, але він приймав мене як рідну людину — все мені зразу показував, розказував. Він казав, що такі брилі робили на Херсонщині. Він сам звідти родом і привіз сюди оцю технологію. Я у нього був років 15–18 тому, йому тоді було десь за вісімдесят, а зараз, мабуть, його вже немає, бо раніше з ним переписувався, а потім на листи він перестав відповідати.

А взагалі ви давно займаєтеся соломоплетінням? 

Мабуть, десь років 25–30, я вже навіть не пам’ятаю. Я сам геолог, а це було як хобі. Коли ще Радянський Союз був, то ми жили у Дніпропетровську і там якось побачили виставку солом’яних виробів, але з України було майстрів десь два чи три. Мені тоді дуже сподобалися брилі. Але після виставки майстри роз’їхалися і я не знав в кого запитати, як робити ці брилі. Літератури про це не було. Потім знайшли в журналі «Изобретатель» на одній сторінці було показано плетіння. Ми почали з того і потім до всього іншого прийшли практично самі. Коли знайшли майстрів, виявилося, що ми йдемо трішки не так, як вони. Якщо ви подивитеся на деякі солом’яні роботи, то побачите між соломою нитки, а в нас бачите нитки? Немає. Це каже про те, що ми не знали старих майстрів, а прийшли самостійно до цього своїми методами.

Майстер показує, на скільки високим виростає його жито

А жито де берете, самі вирощуєте? 

Так, самі садимо жито. З хатою у нас 11 соток, але ми там і картоплю садимо і жито сіємо. Хоча у нас жито росте не таке як в полі — я так піднімаю руку (є у нас знімок такий) так до деяких колосків я дістаю, а до деяких і не дістаю. Земля дуже добра біля хати. Живу я в Коропі Чернігівської області, найкраще місто в Україні…

Жито якось спеціально удобрюєте, що маєте такий добрий врожай?

Ні, крім органіки, більше нічого, але я ще як роблю: залишаю собі зерно тільки із найвищих стебел. Я ще й яру пшеницю сію, то вона у мене десь по 60 сантиметрів – моя пшениця вища, ніж жито в полі. Я фермерам колись показував свої колоски жита і казав їм, що вам треба таку вирощувати, то будете мати 50–70 центнерів з гектара. Менше будете сіяти і більше мати.

Цього року на ярмарок у Пирогів народний митець привіз чимало солом’яних виробів — обручки, браслети, обручі, круглі та овальні цукерниці, ляльки, козаки, коні, ангели, брилі різних форм. Займатися творчістю Василю Перепаді допомагає його дружина Інна Олександрівна. Вона встигає і в хаті попорати і брилів наплести.

— Ми разом вчилися цьому мистецтву. Побачили ці вироби на виставці, а потім вже самі вчилися один в одного. Але перший бриль я шила сама і вчила чоловіка шити, бо так як жінка, то я більше з голкою мала справу.

Василь Перепадя додає: 
— Але зараз я шию, а дружина плете, бо мені не сподобалося, що дружина повільно шила. (сміється)

— Бо ж в нього часу більше, — протестує жінка, — бо треба ж і їсти приготувати і щось поприбирати, а він сів і шиє, йому їсти подали і він далі шиє. Звичайно, у нього більше виходить. (сміється)

Василь та Інна Перепадя, подружжя майстрів соломоплетіння

Можна сказати, що ви знайшли одне одного в цьому мистецтві? – питаю в дружини.

Так, але ми знайшли одне одного давно, ще в школі у восьмому класі і вже 54 роки разом. Ми і по гриби разом і по ягоди разом. Мені на роботі жінки усі заздрили, що маю такого чоловіка.

А дітям своїм передали це мистецтво? – звертаюся до пана Василя. 

Ми чужим дітям передаємо це мистецтво, бо у нас діти – один в Севастополі декан факультету, а інший в Москві завідувач відділом міністерства. У нас вже правнуки є, аж два, здорові хлопці, скоро поїдемо на них дивитися.

В дитячому центрі на нас тиснуть, щоб ми викладали і ми викладаємо, але я сказав, що ще рік максимум, тому що нам вже за 76 років, вік добрий. І ми їдемо сюди не для того, щоб заробити грошей, у нас пенсія є достатня, я вже казав, що геологом працював, а дружина конструктором по металоконструкціям. А це хобі і задоволення, хіба б цю штуку хтось робив, щоб заробити гроші.

Історія життя Василя Перепаді

Тоді жінки народжували вдома і я живу зараз в тій хаті, в якій я й народився. І почуваєш себе набагато краще. Нашій хаті більше, мабуть, як сто років. Вона десь до революції зроблена, але зроблена дуже добре, хоч і дерев’яна, але фундамент поставили з цегли високий і глибокий. Ми тільки обклали її цеглою, прибудували сауну, на всяк випадок. І як тільки четвер, то ми її топимо і паримо там кістки. І краще ніж тут у місті, бо газ є, включив і яку хочеш температуру собі зробив, а вода у нас є і гаряча і холодна із своєї свердловини -чистіше, ніж отут у вас в Києві.

За освітою геолог – закінчував спочатку Київський геолого-розвідувальний технікум, а потім Московський геолого-розвідувальний інститут, а дружина Інна Олександрівна закінчила Дніпропетровський транспортний інститут. Вона займалася все життя металоконструкціями, а я мотався як бродяга, то в Каракумах (піщана пустеля в Середній Азії в межах Туркменістану – авт.), то на Мангишлаку (півострів у Центральній Азії – авт.) працював за спеціальністю — і там і там були уранові руди…

Розмовляла Катерина Качур
Світлини Богдана Гдаля