Інакше важко було б зрозуміти нинішніх земляків Юрія Шкрібляка, котрий творив тут колись свої дерев’яні шедеври, пише Україна молода.

«Я із задоволенням працюю над тарілками і шкатулками, хоча цим не займалися ні мій дід, ні тато, — розповідає юний майстер Андрій Кобчук, в роботах якого фа­хівці вже помітили ознаки непересічного таланту. — Мабуть, досвід предків не вивітрився з нашого роду, бо моя мама Ольга — прапраправнучка Юрія Шкрібляка».

«Гори, небо і смереки — оце і вся цивілізація»

Аби яскравіше уявити історичне тло, на якому Юрію довелося піднімати гуцульське різьбярство по дереву до рівня, здатного здивувати Європу, зауважимо, що народився він лише на вісім років пізніше від Тараса Шевченка.

І якщо майбутній автор знаменитого Кобзаря вже в 14–рiчному віці із закріпаченої Кирилівки потрапив в аристократичне Вільно, а невдовзі — в стольний Петербург, то Юрій Шкрібляк упродовж усього життя не бував далі Косова.

У це провінційне містечко, розташоване за 12 кілометрів від Яворова, майстер ходив на ярмарки, аби щось продати зі своїх виробів і купити найнеобхідніший товар, передусім — солі. Усе решту, що потрібне було для невибагливого прожитку, давало власне натуральне господарство.

«Юрій був унікально обдарованою людиною, народним генієм у повному сенсі цього слова, — гаряче переконує «УМ» мистецтвознавець, доцент Прикарпатського національного університету, праправнук видатного різьбяра Василь Корпанюк. — Тільки уявіть собі: гори, небо і смереки — оце і вся цивілізація, що впродовж життя оточувала Юрія Шкрібляка. Він був неписьменний і ніякої професійної науки, звісно ж, не вивчав, але яким Божим даром був наділений! Це — абсолютна досконалість, якої не можна навчитися: неймовірне чуття форми, пропорцій, пластики».

Талантів вистачило на два роди

Той факт, що кревною спорідненістю із зачинателем гуцульського, а якщо ширше, — й українського класичного різьбярства нині може похвалитися чимало сучасників — не дивина. У сім’ї його батька Івана, знаного в Яворові бондаря, було вісімнадцятеро дітей.

Нащадки самого Юрія по чоловічій лінії обзавелися своїми сім’ями, а донька Катерина на рівні генетичного коду передала дещицю різьбярського таланту Шкрібляків ще одному шанованому в селі роду Корпанюків. Катерину, талановиту вишивальницю, посватав і забрав на своє обійстя у яворівському присілку Широкий Іван Корпанюк.

Їхні сини — Юрій і Семен — так захопилися різьбярством, що майже кожної неділі та у свята (в інші дні не відпускала щоденна робота) ходили крутосхилами до вуйків Шкрібляків, аби помилуватися їхніми вже готовими виробами. Як над ними чаклували майстри–віртуози, хлопці могли лише уявляти, бо у свята ніхто з побожних гуцулів і гадки не мав братися за інструмент.

Згодом вони зробили різці і самотужки досягнули такої філігранної техніки, що піднялися на один щабель визнання зі своїм славним дідом Юрієм.

Цьогоріч, за постановою Верховної Ради, на державному рівні в Україні відзначатиметься не тільки 190–річчя від дня народження класика різьбярства, а й 120–річчя його внука Юрія Корпанюка, одного з двох уже згадуваних синів доньки Катерини.

Шкріблякам — від цісаря

До епохи Юрія Шкрібляка гуцульські майстри також управно володіли різцем, створюючи симпатичні ужиткові речі — ­скрині, ліжка, мисники, посуд, топірці, пістолі, сідла та архітектурні оздоби — двері, лиштву, сволоки.

Юрій же, ніби за Божественним повелінням, узявся за обробку деревини з іншої, високохудожньої, сторони. Він не тільки самостійно опанував токарство, різьблення, випалювання, а й виготовив різні за розмірами і конфігурацією долота та стамески, сконструював оригінальний верстат.

Усе це, зрештою, відкрило нові можливості щодо пошуку невідомих доти форм виробів із дерева, прикрашених густою мережею заглиблених штрихів, що значно посилювало декоративну виразність. І хоча в його творчості домінували геометричні мотиви, майстер інколи доповнював їх стилізованими зображеннями людських постатей, квітів, чого раніше ніхто на Гуцульщині не практикував.

Розпочату справу успішно продовжили його сини Василь, Микола та Федір. Засвоївши уроки батька, вже визнаного Європою умільця, вони пішли ще далі — розвинули технічні та технологічні прийоми різьблення, урізноманітнили вироби інкрустацією з різних порід дерев, металу та бісеру.

Вишуканими роботами родини Шкрібляків захоплювався сам австрійський цісар Франц–Йосиф, котрий часто демонстрував прихильність до гуцулів та Гуцульщини. «Імператор після оглядин в Коломиї Першої промислово–господарської виставки в 1880 році так високо оцінив творчість яворівських різьбярів, що подарував старшому синові Юрія — Василеві — найдосконаліший на той час токарний верстат на підшипниках. Василь, між іншим, мав не лише талант до індивідуальної праці. На початку ХХ століття він став засновником промислової школи різьбярства на Буковині. І нині у Вижниці діє коледж декоративно–прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка, а на подвір’ї навчального закладу встановлено йому пам’ятник», — розповідає директор Яворівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів Петро Лосюк.

Ускладнення після сувенірної лихоманки

Успіхи представників династій Шкрібляків–Корпанюків за більш як півтора століття слугували односельцям добрим прикладом для наслідування. І хоча більшість із них не досягли вершин мистецького визнання, та вміння орудувати різцем завжди давало гарантований кусень хліба. Так тривало до сімдесятих років ХХ століття, допоки Гуцульщину не охопила сувенірна лихоманка і не перевернула все з ніг на голову.

На фініші існування СРСР не надто талановиті ремісники стали головними дійовими особами в гірських селах, надовго «перекривши кисень» визнаним майстрам різьбярства. Далекі від художніх цінностей, але дешеві гуцульські сувеніри з дерева заполонили радянські промторги від Карпат до Курильських островів. Яворівський колгосп «40–річчя Жовтня» почав гриміти на весь Союз, пачками отримуючи з Москви перехідні червоні прапори. Та горяни вже мало тішилися кумачевими обрізками — в колгоспну касу звідусіль текли тугі фінансові потоки. Щорічні прибутки «40–річчя Жовтня» перед розпадом Країни Рад перевищували 7 мільйонів карбованців. Ці легкі «дерев’яні» рублі, як шрапнель, продірявлювали народне мистецтво, позаяк над кожною таріллю справжньому майстрові треба було працювати цілий місяць, а фінансову винагороду він отримував не більшу, ніж ремісники–халтурники за два–три дні.

Дурні сувенірні гроші швидко знецінилися, та від тодішнього жорстокого удару художня різьба по дереву на Гуцульщині повною мірою не оклигала дотепер. Та, на щастя, не все так безнадійно.

Про те, як яворівчани потроху реанімують класичне народне мистецтво, завдяки чому їхнє село перетворилося на столицю ліжникарства, та як тут починав свою трудову біографію майбутній Президент Віктор Ющенко — в одному з наступних матеріалів.

Довідка

Юрій Іванович Шкрібляк народився 28 квітня 1822 року в гуцульському селі Яворів, у віддаленому присілку Плоский. З юних літ, за прикладом батька, сам робив барильця, ракви — посудини для зберігання бринзи, прикрашаючи їх простим орнаментом. Згодом процес плаского (або сухого) різьблення довів до мистецьких вершин. Його вироби з дерева з незмінним успіхом експонувалися у Відні, Трієсті, Празі, Львові, Станіславі, Коломиї. Деякі з них дотепер прикрашають експозиції найбільшого в Європі Віденського музею народного мистецтва та інших відомих колекцій старожитностей.
Епідемія тифу в 1884 році забрала життя Юрія Шкрібляка. Львівська газета «Діло» тоді писала: «Зійшов зі світу надзвичайний талант… Був чоловік неписьменний, але з природи дуже інтелігентний, спокійний, відданий цілим существом своїм штуці. Все, що випускав із своїх рук, носило на собі знам’я довгої та витривалої праці, артизму та гармонії, композиції і викінченості».

Іван Крайній, «Україна молода».
Передрук з ridna.ua, світлина з kosiv.info

*Печеніжин – селище міського типу Коломийського району Івано-Франківської області. 

Найкраще різьбленню, за словами митця, піддається грушка. Це дерево однотонне, не сколюється. Своєрідна структура у липи чи явора, проте найбільш привередливий дуб. Матеріал Василь Скрипник сам сушить ось уже 40 років. Для цього заготовку потрібно заточити, покласти під батарею десь на півроку, знову відточити, просушити, а тоді і до роботи можна братися.

Загалом для різьблення однієї тарілки потрібно понад 20 різців. Кожен з них використовується для певного узору. Наприклад, за допомогою різця-пшенички робить колоски, скісним — «копанички», цьокалом набиває структуру або ж цьоканий фон. Фучок призначений для спеціальних ліній. Однак якщо майстер замислює зробити щось оригінальне, то відповідно для цього виготовляє новий різець.

Василь Скрипник не закінчував жодного вишу, де б його вчили різьби по дереву. Переймав досвід у товаришів, у діда стельмаха, переглядав книги по різьбленню, яких на той час було обмаль. Захоплення згодом перейшло у основний спосіб заробітку, оскільки пан Василь – інвалід І групи, має проблеми з ногами. Проте, на відміну від багатьох сучасних майстрів, від бізнесу його відділяє особлива любов до дерева. Так, у колекції майстра майже 1000 виробів різної складності. Найбільшою популярністю користуються кубки, скриньки, рамки, тарелі з бісером, різьблені писанки і дерев’яні церковці. Для своєї оселі майстер виготовив мисник, яким найбільше тішиться дружина, світильник, зробив оббивку стін і стелі. До речі, жінка також пробувала себе у мистецтві різьблення – розмальовувала тарелі, прикрашала бісером.

Роботи Василя Скрипника користуються великою популярністю як і в Україні, так і за кордоном. Одним з перших, хто оцінив його майстерність, був попередній президент України Віктор Ющенко.

Оксана Романенчук, Євген Гапич (фото), для «Рукотворів»

Діжечка з врізаним дном і цільним остовом може використовуватися для зберігання рідких продуктів, на відміну від посудин точених або довбаних з цільної колоди, бо в них рідина буде просочуватися крізь пори в дні або в бічних поверхнях. У врізаному дні пори дна назовні не виходять, тому рідина не просочується.

Конструкцію діжечки в розрізі зображено на Малюнку 1, обручі умовно не показані.

Малюнок 1

Кришка може мати руків`я іншої форми або не мати його взагалі, або притискатися до посудини за допомогою клина, що вставляється в отвори у «вухах» остова, але нижче піде мова про те, як з`єднати дно з остовом, тобто, одержати, власне, посудину, а чим вона буде накрита – несуттєво.

Матеріалом для діжечок може бути деревина липи, верби, осики, тополі. Я використовую липу і вербу. З осики і тополі діжечки робити не пробував, але в літературі стверджують, що виходить добре. Деревина повинна бути добре висушена.

Після довгого використання діжечки для зберігання рідини, в остові можуть з`явитися тріщини, для того, щоб виріб був придатний для використання і надалі, при виготовленні на посудину натягують обручі. З ними діжечка, маючи тріщину, працює, як діжка, зроблена з клепок.

Обручі краще робити з клена, береста, або іншої твердої і гнучкої деревини, бо на маленьку діжечку великий і товстий обруч не посадиш, а якщо деревина обруча буде слабка, то він може розірватися.

Розміри основних  конструктивних елементів діжечки показані на Малюнку 2. Більші величини розмірів – для виробів більшого розміру, менші — для менших.

Дно. Нижня площина дна завжди повинна бути вище нижньої торцевої поверхні остова, тобто діжка, коли стоїть, не повинна опиратися на дно. Діаметр дна не повинен перевищувати найбільший внутрішній діаметр паза.

Зовнішня поверхня  діжечки має бути трохи конічна, щоб можна було натягувати обручі, опускаючи їх донизу від меншого діаметра до більшого. Внутрішня поверхня остова  від нижнього торця до паза має бути циліндрична, вище паза – як захоче майстер.
Якщо товщина стінки остова буде замала, то наш виріб може тріснути вже при виготовленні.

Інструменти. Для перших спроб можна користуватися звичайними столярними і різьбярськими інструментами, тільки для нарізання паза, в який вставляється дно, треба буде зробити спеціальний інструмент, що зображено на  Малюнку 5. Пилку (різець) цього інструмента можна зробити з шматка полотна від ножовки по дереву, зубів на пилці повинно бути не менше 5.

Робимо діжечку вручну, як наші далекі пращури.

Виготовлення остова

• Відрізати заготовку з колоди, помітити її нижній і верхній торці. З боку нижнього торця будемо ставити дно.
• Розмітити площини, перетин яких утворює вісь за допомогою косинця (Малюнок 3).
• Розмітити чистову лінію нижнього торця (вісь має бути перпендикулярною до чистової поверхні нижнього торця).
• Обрізати нижній торець заготовки по чистовій лінії.
• Побудувати верхню і нижню точки осі (Малюнок 3).
• Побудувати за допомогою циркуля лінії зовнішньої і внутрішньої поверхонь остова (див. Малюнок 3).

Малюнок 2

Малюнок 3

• Обробити внутрішню поверхню остова до отримання чистових розмірів. Спочатку внутрішній об`єм вибираємо за допомогою свердла, потім – різцем. Можна в кінці скористатися стругом, але для перших спроб, можна обійтися і без нього. Пам`ятайте, що поверхня від нижнього торця до паза має бути циліндрична, вище паза – як захоче майстер.

Отримаємо виріб приблизно такий, як на Малюнку 4.

Малюнок 4

Нарізання паза для дна.

Цю операцію виконаємо  за допомогою інструмента, зображеного на Малюнку 5. Пилка на інструменті призначена для нарізання паза. Від її товщини залежить ширина паза. Відстань від широкої дошки інструмента до пилки визначає відстань паза від торця остова.

Нарізання паза
Вставити інструмент в остов з боку нижнього торця пилкою до внутрішньої поверхні, рухаючи інструмент по колу, притиснувши його широкою дошкою до торця остова, нарізати паз (Малюнок 6). Глибину паза контролювати шаблоном, або звичайним сірником.

Малюнок 5

Малюнок 6

В результаті наших дій одержимо остов, як на Малюнку 7.

Малюнок 7

Виготовлення дна

Дно повинно заходити в паз, тобто, його зовнішній діаметр має бути на 5...7мм ( це залежить від розміру нашої посудини) більший, ніж внутрішній діаметр остова, але не більший за внутрішній діаметр паза. Дощечку для дна краще зробити з тієї ж колоди, що і остов. Її можна спочатку виколоти, а потім обробити рубанком. Якщо використовуєте готову дошку, то вона має бути зроблена шляхом розпилу вздовж колоди.

Розмітка дна
Встановити остов на дощечку, як на Малюнку 8, окреслити олівцем внутрішній контур остова на дощечці, поставити риски на дощечці і на остові. Це треба для того, щоб можна було при з`єднанні готового дна і остова, їх вірно зорієнтувати одне відносно одного, бо в житті внутрішня поверхня остова ідеально круглою не буде, а верхня і нижня площини дошки дна можуть бути непаралельні.
Накреслити на дощечці лінію на відстані 2,5…3мм від лінії (залежить від розміру нашого вироба), якою було окреслено внутрішню поверхню остова. Ця лінія окреслює діаметр дна, дивись Малюнок 9.

Малюнок 8

Малюнок 9

Обрізати дощечку по лінії «Діаметр дна». Бічна поверхня, яка утвориться після цього повинна бути перпендикулярною до верхньої площини дощечки, на якій є риска (Малюнок 9). Одержимо деталь,зображену на Малюнку 10.

Малюнок 10

Розмітити лінію, відносно якої зріжемо фаски дна (кут 90…110°,  Малюнок 2) за допомогою рейсмуса. Рейсмус базувати відносно верхньої площини заготовки (там де риска). Відстань, на якій проводиться лінія має дорівнювати приблизно половині товщини заготовки дна (див. Малюнок 11).

Малюнок 11

Зняти фаски на заготовці дна (див. Малюнок 2). Одержимо дно (див. Малюнок 12).

Малюнок 12

З`єднання дна і остова.

Занурити заготовку остова (Малюнок 7)  у воду нижньою частиною на глибину не менше,як 2/3 її висоти,  витримати у такому стані приблизно добу. Заготовка остова збільшиться у діаметрі.
З`єднати дно і заготовку остова так, щоб дно увійшло в паз, а риска на дні співпадала з рискою на заготовці остова (не переплутайте  верхню і нижню сторони дна).

Увага! Дно повинно входити в остов досить щільно, це в ідеальному випадку. Якщо після того, як ми з’єднали дно з остовом, дно трохи хитається, це не страшно, бо коли остов всохне, то він затисне дно. Якщо дно завелике і зовсім не хоче входити в остов, то можна трохи пошліфувати дно по зовнішньому діаметру, але не перестарайтеся.
Торці остова з’єднаного виробу можна помастити клеєм, про всяк випадок.

Помістити наш виріб у місце, де немає протягів і прямого сонячного проміння, поставити виріб так щоб під дно проходило повітря, і витримати в такому стані не менше двох місяців, чим довше – тим краще. Остов повинен всохнути і щільно затиснути дно.

Якщо все зроблено добре, то наша діжка не повинна протікати, коли остов добре висохне.

Якщо, не дивлячись на всі старання, діжечка протікає – не страшно, бо по-перше, наберіться терпіння і почекайте ще, може, остов недостатньо усох, по – друге, якщо щілина досить велика, її можна залити воском або парафіном  з зовнішньої сторони посудини. Тільки заливайте щілину, коли виріб буде готовий. Після цього Ваша діжечка буде цілком придатна для використання.

Обробити зовнішню поверхню діжечки (див. Малюнок 2) після того, як вона досить висохне. Одержимо виріб, приблизно, як на Малюнку 13.

Малюнок 13

Робимо кришку, яку забажаємо.

Обручі

Обручі робимо з висушених пагонів. При виготовленні обов`язково треба видалити серцевину і шар деревини, що поряд з нею. Заготовка обруча  повинна мати більшу довжину, ніж готовий обруч. Заготовку обруча треба розпарити для того, щоб зігнути.
Технологій розпарювання  існує декілька, тому кожен може вибрати на свій смак, зараз ми їх розглядати не будемо.
Кінці обруча з`єднуються за допомогою замка, дивись Малюнок 14.

Малюнок 13

Конструкцію обручів зображено на Малюнку 15 і Малюнку 16. Це – обручі, зняті з готового виробу, і кінці їх уже зрізані, заготовки обручів мають бути довші.

Малюнок 15

Малюнок 16

Натягуємо обруч за допомогою інструмента, зображеного на Малюнку 17.

Натягування обруча

Розпарити заготовку обруча.
Зігнути заготовку обруча на тому місці виробу, де ми його розраховуємо розташувати, і розмітити місце на заготовці обруча, де повинен замикатися замок.
Вирізати замок (Малюнок 15, Малюнок 16).

Зігнути заготовку обруча на виробі вище місця, де буде розташовано обруч і замкнути замок,дивись Малюнок 14,  після цього пальцями натягнути обруч якомога нижче і без нахилу.

Натягнути обруч, як показано на Малюнку 18. Поставити інструмент на верхній край заготовки обруча і злегка вдарити по інструменту рукою, перемістити інструмент вздовж обруча і знову вдарити по інструменту рукою, таким чином обходити обруч по колу до тих пір, поки він не займе належне місце, або не розтягнеться так, що далі не зможе рухатися. Слідкуйте, щоб обруч не перекошувався.

Увага! Пам`ятайте вислів — « сила есть — ума не надо» — і все буде добре.
Зрізати кінці заготовки обруча (див. Малюнок 14, 17), що занадто виходять за коло обруча.

Малюнок 17

Малюнок 18

Готова діжечка матиме приблизно вигляд, як на Малюнку 19. Діжечка на Малюнку 19 має два верхні подвійні обручі. В такому випадку замок треба розташовувати там, де перехрещуються перше і друге кола обруча.

Малюнок 19

Ось і все! Якщо щось не вийде з першого разу – не впадайте у відчай, проаналізуйте причину невдачі і зробіть нову спробу.
Успіхів вам!

Матеріал підготував Володимир Іншаков
Світлини та графіка автора

Іван Приходько живе в селі Дударків на Київщині. Там його знає кожен: 

-    Не підкажете, де у вашому селі живе майстер, що виготовляє дерев’яних ангелів? – запитую у жінки-продавця магазину при в’їзді в село.
-    Це ви про Івана Приходька?! Чого ж, знаю! Їдьте прямо до центра села, а за мостом повернете направо, там постійно прямо, майже до краю села.
 

Хата Івана Приходька, народного майстра

Вже 15 років як пан Іван за 9 тисяч рублів купив стареньку хату з дерев’яних кругляків. При вході в помешкання повісив власноруч мальовану картину — червоний лелека на блакитному тлі. У сінях двоє дверей. Ліворуч — до темної комори з усіляким вжитковим скарбом, праворуч — до єдиної кімнати. Низька стеля, глиняна долівка, притрушена стружками, старі рушники на вікнах. Напис на сволоку сповіщає, що хату зробили: «1903 года месяца апреля 29 дня». Якби не телевізор в кутку, економна флуоресцентна лампочка на стелі та сучасний годинник на стіні, можна подумати, що на дворі XIX століття.

— Я тут живу і це у мене як майстерня. Купив хату, щоб створити тут музей. Але голова сільської ради виявився шахраєм, як більшість у нас зараз керівників. Він абсолютно нічого не дає робити, роздав всю землю. Він повинен допомагати, хоча би раз у місяць у мене побувати. А то дорога сюди тільки тепер появилася.

У хаті смачно пахне смаженою картоплею. Біля груби туляться кілька котів, а веселі пси стрибають на ноги.

— Звичайно, тут треба порядок навести, але ніхто не хоче допомогти. І свої родичі теж на таке скоса дивляться, вони люблять, щоб килимами було все заслано. А стружки — це дуже вигідно — куряви нема, сохне і тепло, а потім, як висохнуть, я грубу ними палю. У мене безвідходне виробництво (сміється).

Господар Іван у горщику ставить воду на куліш. Засипає пшоном та водночас показує черпака, на перший погляд ніби дерев’яного. 

Це ви самі зробили? 

Це у мене такі гарбузи ростуть (сміється).

За якусь мить хлюпає трохи води на долівку і дрова. 

— А долівка завжди повинна або водою поливатися або снігом. Як тільки сніг випав, то його обов’язково треба в хату занеси, хоча би піввідра і розкидати кругом. Тоді ніби прибуває до тебе космос…

На стінах висять кілька картин у стилі Марії Приймаченко. Іван Приходько називає себе її учнем, хоча в житті ніколи не бачив. 

А ці картини самі малювали чи де взяли?

Це мої, народний розпис. Я учень Марії Приймаченко, знаєте таку? Мабуть, і Ганну Собачко чули? То я самий-самий такий їхній прихильник в Україні. Це тепер про Марію Приймаченко взнали, а я давним-давно — тільки вона почала в 60-х роках тих звірів малювати, то я одразу почав вивчати їх.

Був такий Григорій Абрамович Местечкін, мистецтвознавець, сам єврей, але любив Україну більше за усіх українців і він зробив Марію Приймаченко. Він їй допоміг, їздив до неї додому ще тільки починалось це все діло на початку 60-х років. Він каже: «Маріє Оксентіївно, малюйте щось таке дитяче, звірів». Але вона теж мудра була — знала, що натуральне не можна малювати: навіщо, воно ж вже є, кому воно потрібне… Мені часто кажуть: «Який ти художник, ти мій портрет не намалюєш», а я кажу: «Як не намалюю? Ось я звіра цікавого зробив, ложку дерев’яну — ось це вже твій портрет. Ти вже є, навіщо я буду тебе малювати?»

Помічаю, на припічку сохне з десяток вирізаних ангелів та пташок, а біля них примостився й спить біло-чорний кіт.

Коли ви почали займатися творчістю? 

Ангелів почав робити років 15 тому. Ще роблю пташок з дерева, скриньки у вигляді коників, левів — їх можна розписувати або ж робити різьблення. Я майже з дитинства займаюся цими речами. А малювання у мене, це як Білокур ото казала, що «я все життя хотіла бути художницею», то так і я… Майже усі вироби у мене вербові, буває з липи роблю. То я колись придивився у Музеї українського народного декоративного мистецтва. У них в кутку дерев’яний птах висів. То ж думаю, можна такі речі робити. І тепер я роблю різні.

У 1985 році про мене фільм вийшов, «Вернісаж Івана Приходька» (показує стареньку відео касету, на якій фото молодого майстра). Тоді вже багато творів моїх було. З середини 80-х років я вже постійно робив  вироби, на виставки їздив. Але віддушина відчулася, коли Україна вільною стала. Я відчув, що ніхто не забороняє. Тоді ж заборонялося все кругом. В селі не можна було навіть коня тримати, це ж страшне що було.

А за радянських часів я малював агітацію в народному стилі – розписи робив в селі на клубі, на сільській раді, на радгоспних хлівах. Але районні керівники приїхали і кажуть: «Что ви здєсь пєтухов понавєшувалі! Треба «Слава КПРС» писати". А я їм: «Та ж квіти то і є слава». Але голова радгоспу каже: «Іване, треба познімати це все діло. Люди сміються над тобою, що ти корів понамальовував з десятьма дійками». А я кажу: «Федоре Андрійовичу, не вміщається більше, я б більше намалював. Я ж і малюю для того, щоб люди веселі були, а корова більше молока давала, це ж породиста корова». Він теж почав сміятися, але потім каже, щоб познімав, бо його можуть зняти з роботи.

Внизу біля печі на глиняній основі туляться одне біля одного різного кольору кілька котів. 

У вас стільки котів у хаті! 

У мене їх, я вже рахунок згубив, шестеро по-моєму. Вони всі біля мене сплять, гріють мене (сміється). Другий раз із Києва приїду, бува на виставках затримаюся, пізно, холодно, а вони на постелі і всі до мене і гріють мене. Вже натомлений, нема коли грубу топити, а вони біля мене мурчать — диво якесь — і зразу засинаєш. Люди якісь здогадалися, що у природі не ми котів тримаємо, а коти нас. От бачте, вони на нас не дивляться, а щось таке роблять, що нам потім зовсім легко на душі.

А як ви їх звете?

В основному усі «Васі» (сміється). А той котик (показує на білястого) прибився до мене. Зима тільки почалася і всі багаті люди, як вони себе називають (які великі хати мають, великі бетонні паркани, залізні ворота), позакривалися, а у мене все кругом відкрите, щілини кругом, можна куди-завгодно залазити. Так цей котик до мене прийшов. Дивлюсь, бідняжка, замерзає — і я його пригрів, але він якийсь хворенький. Але розумний. Він, видно, десь на полях жив.

Котам не сумно — з псами, напевне, дружать?

Це Жучок, а то теж прибилась, сучечка. Дивлюся, майже подихала. Вони відчувають, що у мене свобода, воля кругом — та й прибігають. Внуки назвали її Жуля, а я кличу Цьоня, так швидше. У нас в селі якось так кличуть собак: «Цьо-цьо-цьо».

Онуки часто навідуються? – спитала й одразу помітила на обличчі майстра майнула тінь. 

Буває приїжджають. Але батьки хочуть бути багатими, щоб машину купити, гроші зароблять, все таке сучасне купляють, але ж я бачу, яка це трагедія... Ця хата завжди сучасна, це та ж вишиванка, тільки тут треба реставрацію зробить…

Зараз онуки то у школу ходять, то у дитсадок, але я наголошую невістці Юлі, кажу: «Юлю, не треба ніякі садки, майже в школу не потрібно — школа зіпсує… А я чуда навчу, а там учительці якійсь будемо платити і вона основні предмети вестиме – читати, писати… А головне ж малювати, на бубоні грати, на гармошці – ну, все таке народне…
Люди по золоту ходять і не бачать того золота. Кудись їдуть заробляти, та отут сідай і заробляй любі гроші, тільки не лінись… Особливо ангели такі, пташечки — я ж бачу, як люди тягнуться до нього…Так от ці діти і ця ж невістка Юля могли б уже і розписи робить, а син Василь міг би вирізати. Але вони дивляться скоса, я не знаю, що це за народ такий.

Куліш доварився. Пан Іван дістає кілька десятків розмальованих дерев’яних ангелів та пташок, які тримає біля печі у торбах. Розкладає на ліжку. 

Бачу, ви вже підготувалися до весняно-літніх ярмарків?

Аякже (сміється).

За скільки продаватимете такі вироби?

Ну, такі десь за 50 грн купляють, як багатші люди. А якщо дивлюся грошей немає, то я дешевше віддаю. А деякі вироби до 100 грн, хоча оцей ангел, я знаю, що дорожче коштує. Але я бачу, як у деяких майстрів язик повертається ще дорожче просити… Дивлюся, отакі ложки він або по 50 або по100 грн, то як же це людину обдирати?! Але буває, бачу, ніби багатші люди, як хлопці ото круті ходять, то я для жарту кажу: «Та то 200 грн». Дивись і дасть 200, але це дуже рідко.

Вистачає вам на життя, роблячи такі речі?

Ось у мене внук Сергій, йому на 20-й рік пішло, кажу: «Сергіє, ти будеш ходити у золоті. Я тебе навчу, я буду тобі допомагати, всі гроші забирай». Але він йде в якийсь там інститут… Та тут же ціла академія. Всі в інститут пішли, усі хочуть бути з дипломом і що далі? Я із школи тікав — я в першому класі день-два посидів у тиждень і втік, мене шукає вся школа, а я побіг на поля…

А ви взагалі закінчували якийсь навчальний заклад?

Не дай Бог, я би щось закінчив. Мені даром би дипломи давали, не брав (сміється).

Іван Приходько знімає зі стіни колоритну дерев’яну маску чорта. Каже, робив її дуже давно. Одягають такі маски зазвичай на Маланку. Але зараз такі не робить, бо довго і дорого. 

Чи часто їздите на ярмарки? 

Три рази на рік у Пирогів мене запрошують. Он вже запрошення прийшли (показує листа). Весною, літом (День різьбяра) і восени. На «Країні мрій» буваю, у музеї І.Гончара майже кожну суботу-неділю влітку — багато запрошень. Мене й за кордон скрізь запрошували, щоб з бубоном і оцими виробами приїжджав.

А вже їздили кудись? 

Так я ж прив’язаний до кіз, до котів — якби ж їх комусь залишити. А так би я побував і в Франції і ще десь.

Розходяться ваші вироби за літо? 

Аякже. Я з бубоном на ярмарках, де тільки музика грає, а продавати доручаю тому, хто рядом стоїть. Мені не так продати, як люди хай подивляться. А як куплять, то хай купляють.

Щоб показати нахвалений бубон, майстер знімає його зі сволоку і вибиває в ритм кілька народних пісень. Співає, ще й пританцьовує.

Попередньо ескізи своїх виробів робите чи куди рука поверне з інструментом? 

Береш припустимо деревину і я вже бачу у цій деревині, який розмір ангела, як крила мають бути — весь час треба творити.

Марія Приймаченко на весь світ одна, от і я хочу, щоб мої речі… Вік же людина не буде жити. Але бажано зараз навчать дітвору. Хоча я в школу ходжу раз на тиждень навчаю дітей. Я їх розвиваю в малюнках. Треба, щоб у них рука була натренована, щоб могли коло намалювати чи звіра якого чи коня, але дитячо-казкового коня. Ну, це як японці роблять, вони з натури не малюють, у них заборонено з натури малювати.

А я бачу, як вчителі псують дітей, тому що вчать натуралістичне все малювати… Фактично, він той малюнок украв, а він повинен його видумати. Коли я приходжу до дітей, то перше, що кажу: «Дітки, я прийшов до вас навчатися. Ви великі художники, ви майстри». Як дитина малюнок зробить, ніякий академік так не зробить. Багато кольорів не треба, спочатку шість, хоча би до п’ятого класу, а то всякі там тіні-півтіні. Я показую їм свої вироби, ними я їх ніби заряджаю. І кажу: «Ви повинні, як Кличко, який постійно боксується, весь час тренуватися — тільки тоді будете великими майстрами. Малюйте або сонечко або квіточку, звіря якого, ангелочка». Я їм на дошці раз-раз намалював і бажано, щоб вони цей малюнок зафіксували в голові, а тоді стираю і кажу: «Ви ж запам’ятали, як я це намалював! І тепер по своїй пам’яті самі малюйте, розвивайте свій мозок».

Іван Приходько. Картина "Маруся Чурай"

Іван Приходько дістав складену біля печі колекцію своїх картин, за стилістикою схожих на твори Марії Приймаченко. Каже, з них колись робив виставку в Українському домі, а тепер їх вже обснували павуки. Продає картини по сто доларів. Каже, купують. 

— Я ніколи картин не змальовував, не дай Боже. Але я вивчаю, я придивляюся, як люди роблять. Якщо це звір, то можна плями по-різному робити і треба думати, щоб воно пасувало, і відчувати, чи той хвіст пасує чи ні. Ти повинен вміти в картину вдихнути енергетику своєї душі.

Коли робиш мистецтво, то йдеш у поле і черпаєш з природи, як повинні квіти бути, як вода, як дерева, як осока, як очерет. Ти відчуваєш і тоді тільки можеш правду намалювати, тоді тільки може бути цікавою картина чи виріб. Якщо ти будеш працювати на якомусь заводі, то воно тебе вимучить, то не потрібне все, а природа кричить, як повинно бути, тільки зроби, зрозумій її. Але ж біда людей, що вони так. Ну от бачте син не розуміє, дружина була не розуміла.

Розкажіть про дружину. 

Дружина померла. Женився я на Уралі, де в армії служив, а вона виявилася не надійна, хоч про покійних не можна поганого говорити. Ну, випивала, як зазвичай, росіяни і не дуже розуміла мене у цій справі.

Вийшли на подвір’я й пішли до хліва, звідки чується помекування кіз.  На порозі нас зустрічає характерний цап з великими рогами. 

— Коля, Коля! – гукає пан Іван. – Дивіться, як він уважно дивиться. Думає, що йому козу привели. Кози — це взагалі якесь диво, вони дуже розумні.

У хліві мешкає ще четверо кіз. Одне з них, маленьке козенятко, нещодавно народилося. 

Як довго тримаєте кіз?

Ого, вже 30 років. Але я молоко рідко коли п’ю, в основному годую котів та собак…

Показує курей. Через сніг вони збилися на горищі хліву на сіні. Тим часом кози вибігли на подвір’я і високо підстрибують. 

— У мене тут замків ніяких немає, як треба кому, то хай приходить що забирає. А то люди замикаються, ворота залізні, а у мене все проглядається (сміється).

Навпроти старенької хати Приходька якийсь багатій вимурував сучасну цегляну двоповерхівку й обгородився високим парканом. Мабуть, через те й швидко дорогу проклали до краю села, де мешкає дивакуватий народний майстер. 

Гостювали у майстра Богдан Гдаль та Катерина Качур

Заходимо в одну з кімнат. Бачу, в темному куточку шафи туляться з десяток робіт учнів. А особливо вирізняється композиція з двох дерев’яних журавлів біля озера, зробленого зі скла.

— Це (композицію з журавлями – авт.) студенти робили під моїм дуже, я б сказав, чуйним керівництвом, — пояснює, — бо молодь зараз заробляє гроші і небагато хто хоче працювати з деревом.

А ви в якому стилі зазвичай працюєте? — допитуюся.

Мені подобаються старовинні форми, старовинний декор, колорит… А різьблене дерево в старовинних тонах, в яких я й працюю, назвав би стилем сірого дерева. Я люблю сірі кольори — ті, які ми бачимо в природі. Коли дерево довго полежить на повітрі, починає сіріти: там проходить процес окислення. Тому вирізане біле дерево інколи штучно пристарюють і воно стає сіруватим.

Воли

Роботи за цим стилем може й не такі яскраві з точки зору декоративності, але якщо вони змістовні, то виглядають досить гарно. Але про свої вироби мені важко говорити, це вже люди хай кажуть: комусь подобається, а комусь ні. Я ж буваю на ярмарках, то бува хтось проходить і каже: «А-а, ето кустарщіна. Так што пойдьом, я тєбє такоє самоє сдєлаю»... А дехто цікавиться, як ви робите, що ви робите, тобто я спілкуюся і людям щось несу... Стараємося працювати від душі і на совість.

Чим вас як майстра приваблює іграшка? 

Своєю простотою, монументальністю. Все чітко, ясно, просто. І якщо це хвіст, то два рази зробив якусь там борозну (поздовжня заглибина в чому-небудь; зморшка, складка — авт.), то зрозуміло й дитині й дорослому, що це хвіст — всі це сприймають як фігурку тваринки. А вже коли зарозуміло роблять — на коні вирізають чи виліплюють, скажімо, волосинки, які спадають з гриви, вії, брови, ніс — то буде справжній кінь, але такого коня я можу вийти й у полі подивитись. А от добитися, щоб трьома-двома зарубками зробити фігурку тварини, яка була б і символічна і разом з тим, щоб вона дійсно сприймалася як та тварина, яку ти хотів передати — це вже складно. Тому майстерність, мабуть, в тому й полягає, щоб добитися якомога більшої простоти і відобразити ті емоції, які ти хотів.

Коли почали займатися іграшкою? 

Деревом загалом я займаюся з четвертого класу. А вже напрям чистого різьблення почав опановувати років 8 тому, бо до того я займався тільки коренепластикою – робив підсвічники, дзеркала, столи, стільці, полички, панно … Потім повільно перейшов на дерев’яний видовбаний посуд, а трохи пізніше на іграшки, чим зараз й займаюся. Цьому сприяв ще Олексій Доля, що із музею Пирогова. Якось я показав йому виріб, а він: «Так це ж і є іграшки. Ти давай роби, ось виставка буде». Я на виставці виставив, то всім сподобалось… Почав робити і якось втягнувся. А іграшка ще чим зацікавила, що затрат небагато — ні в матеріалі ні фізичної сили, і ти її зразу бачиш, можеш втілювати багато будь-яких задумів…

Можете перерахувати назви іграшок, які ви вирізаєте? 

Це рухома іграшка – коник-каталка, воли з возом. Недавно почав робити деркачі з гілок яблуні, воно покручене і специфічний вигляд має. Бо у нас є один майстер, який давно деркачі робить, то щоб йому не переходити дорогу (бо у нас не люблять майстри, як хто починає щось аналогічне робити), роблю зовсім інакші деркачі. Зараз ще хочу зробити мальовані іграшки у формі скрипок… Потім придумую всякі візочки з коником з цільного куска дерева, вони можуть бути різної форми, але сутність одна — це кінь і якийсь транспортний засіб (сани, віз). Щось тягне мене до копитних (сміється). А недавно іграшки почав робити у формі птахів. Це птах з розкритими крилами, він вішається десь на люстру чи під люстру. Коли його торкнешся, то він хитається і наче летить. Іграшка ця давня — птах символізував божий дух. Птахи надихають своєю простотою і якоюсь розмашистою силою, тобто ти їх зробив нібито з двох кусків дерева, але в ньому щось таке є, навіть не можу пояснити, що.

Тому сказати, що я тільки якийсь сектор іграшок роблю, то ні. Стараюся робити все, що подобається — сьогодні я вам оце розповідаю, а завтра щось побачу, придумаю і буду інше робити. Головне задум, бажання. І коли майстер зробив виріб, то надивився на нього два дні і воно вже не цікаве, треба щось інше робити. А людина теж — дивиться, купує, повісила — може вона два дні дивиться може й більше, я не знаю, але їй знову хочеться купувати, тобто є такий перегук — майстер зробив, подивився, продав і хтось взяв купив, далі подарував.

Творець іграшок продовжує екскурсію по майстерні. Підходимо до стелажу, забитого різним деревом та корінцями. 

— Це у мене заготовки всякого коріння чудернацького. З нього можна зробити дуже багато різних красивих речей. Буває, що у мене є замовники, яким щось таке хочеться. І я тоді з цього можу зробити будь-що – світильника, поличку, якогось бонсая (мініатюрна рослина в плоскій посудині – авт.).

А з якого дерева це коріння? – показую на кручену форму, з якої видно колись буде модерна поличка. 

Це липа. Бачу, біля дороги старезна гнила липа, то я з неї повиривав це коріння.

А це йшов по лісі і знайшов (витягнув з полички прикиданого корінця з довгими відростками ). Ним собак тренували, а це ж практично страус готовий. Бачите: дві ноги, хвіст, голову треба доробити. Затрати мінімум. Стати день попрацювати і з нього буде «супер». Навіть продавати можна…

З лісовичком

А це у нас лісовичок з винограду. Теж хтось, видно, виноград вирубав і викинув. А ми з нього ось таке зробили. Це давні роботи.

Тобто практично з усього можна щось гарне робити? 

З усього! Навіть із ржавого заліза, проволоки, банок можна зробити — тільки варто трохи клепкою попрацювати.

А з якої деревини зазвичай робите вироби на ярмарки? 

Липа, тополя, верба, що попаде під руку, тому не приходиться перебирати, бо немає з чого.

Спеціально дерев не рубаєте? 

Та ні. В лісі корчі сухі, гілляка якась завжди є. А живе дерево нема потреби рубать, бо воно живе, його сушити треба й на собі його не повезеш. Зараз можна купити дерево, ціна відносно нормальна.

Пан Анатолій тягнеться до верхньої полиці. Дістає ще один свій виріб. 

— А це з товаришем робили підставки під вазони. Такі речі називаються обапіл (дошка з крайньої зовнішньої частини колоди, розпиляної вздовж – авт.), його викидають, коли пиляють колоду на дошки. Так ми його під вазон взяли — воно міцне, статичне, досить довго слугуватиме. От поставити — і вже тобі феншуй (сміється).

Луки навіть ми робили. Виявляється непроста це штука. На ринку вони зараз дуже дорого коштують. Це я для свого хлопця робив (показує довгий лук з білого дерева). Треба знати властивості деревини, а так просто не зробиш. Звичайно, можна палицю вирізати, до коліна зігнути, але то буде вже не те. Бувало такі луки робив, що можна дійсно на полювання ходити — так вже б’є, як справжня зброя.

Головне дерево заготовити вчасно, правильно висушити, щоб не потріскалося. Або беру просто обрізки. Наприклад, великі деревообробні майстерні, як правило, такі обрізки викидають, то я йду там беру і з них роблю коників.

Практично золоте дерево, навіть фінансово перерахувати. А його просто палять. У мене знайомий має на Борщагівці майстерню, у нього там такі склади цих обрізків. Він каже, це ми на дрова. Суха деревина, там десь сучечок обрізати, а вони все спалюють. Та відкрити б майстерню й дерев’яними іграшками можна всю ту Троєщину закидати! Ніхто не робить, бо то не вигідно, то влада задавлює, то робити не хочеться.

Одиниці займаються. Один мій знайомий відкрив таку майстерню, але іграшки треба сертифікувати на екологічну чистість, то він каже, щоб одну іграшку сертифікувати треба було, по-моєму, до півтори тисячі доларів. То каже, що йому простіше було сертифікувати іграшки в Прибалтиці і прибалти із задоволенням їх купляють. А в нас ніяк. У всьому світі вигідно робити іграшки, а от в Україні не вигідно.

А чому не вигідно?

Будь-який товар потрібно пропагувати. А для того треба, щоб була його певна кількість. Це треба якусь статистику робити, чому не роблять (масово дерев’яні іграшки – авт.). Сам факт, що нема. А є всі умови – матеріали, майстри, інструменти.

Вже скільки було сказано про це, коли проводили виставки в музеї Тараса Шевченка. Щороку проводили і всі приходили — і урядовці, і журналісти і телебачення. І всі розводили руками. Казали, як це добре — та це ж усе в нас є, так це ж краще, як «кукла Барбі», це екологічно чисте, це взагалі пропаганда національного, це ж діти не будуть рости такими, як «бетмени», злими… Ну, всі поговорили, урядовці сказали: «Так, треба робить», і на цьому все заглухло.

Що треба робити, я не знаю. Я людина така майстровита, маленька. Я роблю — хай мені сприяють і ми будемо робити більше.

Ви казали про сертифікацію продукції… А на фестивалях її не вимагають? 

Це ж так, як на базарах сало.  Провірили, мікробів нема — можна їсти. Я зробив якусь ложку — продав — сертифікації не треба. Тим більше, його ж не жувать. Хоча мами і купляють діткам маленькі коники — «гризунці» називаються, щоб ті, коли зубки ріжуться, гризли їх.  І це дійсно краще, як пластмасу гризти. Я не дуже в це входжу і не знаю, які там принципи, які ті сертифікати. От дають нам продавати на ярмарках – продаєм, заборонять – значить не будемо продавати.

З роками збільшується охочих купувати майстровані вироби чи навпаки? Яка тенденція? 

Кожен рік збільшується. Можливо люди бідніше жили, а зараз почали жити розкішніше, почали більше їздити за кордон, подарунки потрібно… Я сам колись поставив себе на їхнє місце. От скажімо, товариш мій десь там в Чехії. Ну, що я їм привезу, у них все є… А зайдеш по сувенір – матрьошки, ще віночки оці дурацькі продають й обереги, ну й все. А людина хоче привезти, щоб воно було і національне і функціональне, і зручне, і красиве. Тому йдуть люди на ярмарок і вибирають. Навіть оптовики приїжджають і скуповують такими партіями, що практично в майстра все забирають.

І ціна зростає… Але купують іграшки люди не самі бідні, і навіть досить дорогі. Ті ж самі воли (я їх дуже мало роблю, бо великі затрати) можуть коштувати тисячу, навіть декілька тисяч гривень, а середня ціна коня (залежно від складності) 100 гривень.

Я ж не живу на цьому, щоб тільки ходив і думав, куди його все діти, щоб лише на хліб заробити. Я працюю, а коли у мене є вільний час — навіть вдома ввечері сиджу телевізор дивлюся і щось собі роблю. Я зробив — продав, людям приємно і заробив на якісь там пундики своєму хлопчикові і з людьми побачився. Тому що майстри, коли приїжджають на ярмарки, то вже ніби яке братство чи навіть родичі… Тому і стають на ярмарку поруч майстри, які вже знають один одного, і вже, як сусіди, можна і свій товар оставити на кого та й просто поговорити. Тому багато приїжджають вже просто для спілкування.
Я думаю, що майбутнє у таких ярмарках є і майстри продовжуватимуть творити, а чи буде це масово чи буде це направлено на те, щоб зробити справжній український сувенір — це вже залежить не від нас, а від уряду.

Як живеться зараз майстрам в Україні? 

Вже багато було намагань дати якісь пільги майстрам, але є Спілка народних майстрів і, коли який закон ухвалюється, то орієнтуєшся на Спілку. А до неї приймають обмежену кількість людей, я не кажу по якому принципу це робиться, може й правильно. Але Спілка виділила певні принципи, що оцей є народним майстром, а цей ні. Хоча з іншого боку, що значить народний? Я що не народний, а вони народний? Але раз уже визначили, то виходить що їм дають пільги по оплаті газу, якісь надбавки до пенсії. А цей майстер, який не хоче або не знає, як туди йти до Спілки, він вже виходить якби дискримінований. Тому треба якийсь такий підхід, щоб всі були задоволені…

Іграшки Анатолія Бровченка, народного майстра

На який перший весняний ярмарок ви виходите зі своїми виробами в люди? 

Перша субота-неділя травня в музей в Пирогові. Це перший ярмарок-вихід для майстрів після зими. Ото самий багатий ярмарок. До речі, туди треба приходить, хто хоче купить, бо вже як дальше піде в літо, то розкуплять кращі вироби. А потім вже протягом літа там багато таких «під-ярмарочків»…

Більшість виробів у мене зараз вдома лежить. Вдома я наскладував, заховав і жду (сміється): коли то я поїду на виставку…
Багато майстрів їздить на Сорочинський ярмарок, такий рекламований. Я їздив на нього разів два чи три… Вперше поїхав – організація не дуже, але нічого. Вдруге поїхав, вони там дорогу закатали 20 метрів і кажуть, нам же треба окупить цю дорогу, то давайте гроші. Почали мірять землю квадратними дециметрами, і брати такі гроші з майстрів. Обміряли мене кругом рулеткою, поставили і сказали, оце сумку сюди не клади, зате за участь у ярмарку заплатив купу грошей… А переспати… Я в Крим їжджу, то там дешевше заночувати… Я сказав, що більше туди не поїду, хоча зараз ходять і запрошують… Поганий ярмарок і це ганьба Україні, коли Сорочинський називається національний ярмарок України…

А куди їздите? 

Оце дуже гарний фестиваль Олег Скрипка робить, «Країна мрій». Організація як слід, супер фестиваль. Дай бог нам таких фестивалів хоча би три, хоча зараз по Україні їх там сотнями. Ходять по ярмарку і запрошують: «приходьте до нас в Кам’янець-Подільськ, приходьте до нас в Луцьк, приїжджайте до нас в Одесу»… Так, вони ставлять це питання «приїжджайте», а я що, літаю? У мене сумка одна з деревом скільки важить, її важко підняти. Я кажу, ви знаєте, ви можете приїхати мене забрати і назад привезти, тоді я приїду. А вони хочуть так: виграти, щоб було дешево і сердито. Майстер приїхав, дали йому 10 грн, сказали, що ми тобі сосиску дамо і до побачення. Я ж теж, якщо їду, то маю отримати хоч прибуток якийсь, переночувати нормально.

На Шешори їздили? 

На Шешори не їздив, колись запрошували і гарно запрошували, але я відмовився. А потім вже не запрошували і якось часу не було, все-таки у мене робота, я не можу відірватися. От у мене влітку відпустка 2 місяці — це такий вільний час, коли можу їздити. Це у мене знайома Пономаренко-Тесленко (народна майстриня Людмила Тесленко-Пономаренко, відома своїми ляльками-мотанками – авт.) їздила, то по розповідям і фотознімках, мабуть, можна там гарно час провести.

А так, якщо людина ставить за мету щось заробити, продати, щоб діти голодні не були, то не всі фестивалі відповідають таким критеріям. Можна звичайно взяти 5 виробів, вкинуть у сумку, туди поїхати, випити горілки, потанцювати — це чудово, я люблю такі речі, але то вже трішки інша сфера. А вже якщо ти їдеш, набираєш дві сумки виробів і тягнеш аж руки відриваються, то тоді треба машину купувати, а якщо машину купувати, значить треба, щоб коники ще дорожчими були (сміється). Тоді замкнене коло. То це слава богу, що я живу в Києві…

Майстер нашвидкоруч вирізає з дерева квітку

А індивідуальні замовлення вам роблять? 

Цей рік менше, бо у мене і часу не було багато. А так вистачає, я навіть відмовляюся. Раніше рекламував себе. А потім вже давай брати замовлення лише або цікаві або ж дорогі. Дрібні речі взагалі не дуже цікаво робити з тої точки зору, що важко вгадати, що людина собі надумала. То я їм кажу, я ж не баба Ванга, що ви подумали і я зрозумів. Зробив виріб, а вони мені: «Ви знаєте, аби тут ще дірочка, а тут заокруглити, та якщо б він не був таким жовтеньким, а став коричневеньким, то оце б точно… Не можна так зробить?» То кажу, якщо я наробив вироби, а кожен виріб роблю, як-то кажуть, з душею… Я його виставив. Людина приходить і каже, ось цей виріб подобається, і всі задоволені – і майстер і покупець. А то робиш і думаєш, оце так він, інтересно, думав чи не так. Тому такі вироби не дуже, але якщо вже вартісний виріб, то тоді робиш проект, показуєш, узгоджуєш, уточнюєш колір на шматку дерева. Фонди буває замовляють, люди — зараз же модно там всякі дачі мати.

А яке з найдивніших замовлень вам запам’яталося? 

У мене знайома колекціонує наперстки і каже: “У вас такі вироби, то зробіть мені наперсток у формі стільця. От як ви робите відра дерев’яні з цільного куска дерева, отакий наперсток». Я почухав потилицю, думаю, треба зробить, але який? Ну, я ж не знаю, який вона бачить. Тоді я кажу: «Ви хоч якось розкажіть». А вона: «Як зробите, так і буде». Ну, я зробив, а всі кажуть: «Це відро!» А я кажу: «Ні, це наперсток». Усі: « Та ти що!» А їй сподобалось. А я ще думав, якщо не підійде, то я його так переверну і буде відро — і продам, як відро (сміється).

Щоб показати умілість рук, пан Анатолій буквально за 5 хвилини на очах вирізав з дерева квіточку і подарував мені на згадку. 

Катерина Качур

Екскурс в історію 

Російська імперія визнала українське різьбярство лише наприкінці ХІХ століття, дозволивши відкрити 1878 року у Полтаві Губернське ремісниче училище з відділенням “художня обробка дерева”. У Західній Україні споконвіку дерево обробляли гуцули, і вироби карпатських майстрів розходилися світом. Крім того, понад сто років тому художньо-промислові школи, які готували різьбярів, були створені у Києві і Харкові.

Коли ви почали займатися різьбленням? І від кого навчилися цієї справи? 

Батько мій був добрий столяр, плотник, майстрова людина. І це у мене відклалося від батьків, від моїх дідів. І спонукало мене робити ті іграшки чи вироби з дерева. Вже майже 26 років я серйозно займаюся цією справою. Під час навчання в училищі в Чернігові почав займатися творчою роботою. Тоді такого розвитку цього (ремесел – авт.) ще не було і взагалі в радянські часи воно не було популярним, скільки стало з часом. А вже коли я прийшов з армії у 1979 році, і у 80-му працював на підприємстві, тоді профспілки почали звертати трошки увагу на відродження ремесел, робити якісь виставки і таким чином отой пласт піднімався.
Я абсолютно всі речі робив вжиткові, деякі були декоративні, але потім так сталося, що зацікавила мене рухома іграшка. Тим більше, що у мене син народився, підростав, і треба були йому якісь іграшки, а те, що було в магазині, мене так дивувало, лякало навіть. Тобто та пластмаса або метал не зовсім були фахово зроблені, і тим більше для дітей вони були навіть шкідливі. Оскільки навіть на підприємстві в Ніжині, де я працював, вироблялися автомобільчики, і коли дитина розбирала цей автомобіль, обов’язково ним ранилася, бо не був він до кінця фахово зроблений. І коли мій син поранився від того, я зрозумів, що треба робити щось своє краще, бо ти можеш сам врахувати і виправити усі недоліки.

Які саме іграшки виготовляєте? 

Я старався мало того, що рухомі іграшки робити, але щоб і шумові вони були. Тобто ті ж самі деркачі, колотили, дзиґи, фуркало. Багато майстрів на Косівщині, на Львівщині роблять, в Чернігові є хлопці, що роблять такі іграшки. Але не таких – іншого ґатунку, інших розмірів, іншої якості і т.д. Я багато навчався і спілкувався з Іваном Сидуроком – відомим майстром дитячої іграшки. Ну, і Бог милував, як то кажуть, ми один одному дороги не перейшли, тобто навпаки підсилили один одного.

Крім того ви тут бачите є і морока і дерев’яні маленькі велосипедики. Крім того Романа Поручинська колись мені запропонувала зробити і таким чином відтворити покутські «бички» (різдвяно-новорічний обряд віншування – авт.), так звана дитяча гра.

Покутські

Розкажіть про цю гру. 

Під час новорічних свят та колядувань, бачте он маленькі різні фігурки з дерева (це тільки невелика їх частинка), діти складали ці фігурки в торбинку. Виготовлялися ці фігурки різноманітні – і сільськогосподарський реманент і скульптурки людей і тварин і хатки – подібне до того, що ви тут бачите. Воно все складалося в торбу і під час колядувань, коли заходили до господаря, витягували з торбинки якусь фігурку, яка собою ніби передбачала на майбутній рік долю господаря. І відповідно, господар тоді вже обдаровував дитину чи грошима чи цукерками. Тобто він дякував, що сам собі визначив долю на майбутнє.

А яким чином така фігурка може визначити долю на майбутнє?

Кожна фігура — і та ж сама школа і та ж сама хатка, вітряк, дзвіниця, церква — в житті людини має певне значення, певне призначення. І робився той же самий рубель (колода, якою притискають (рублюють) сiнo пiд час перевезення в кузовi машини чи причепi трактора – авт.) — мініатюрний, невеличкий сантиметрів 7–8 довжиною. І якщо витягувався рубель, то чітко можна сказати, що це все розладиться, тобто почнуться всілякі негаразди. Якщо праник, або прач (дерев’яне знаряддя для вибивання білизни під час прання – авт.) витягувався, то відіб’єшся від ворогів. Єдина там прикрість була, чорна паличка – це дорога до пекла, десь сантиметрів 6–7 довжиною. І сорочка-дранка – це на бідність. Тобто переважною кількістю речей, яких там, мабуть, до сотні було (у мене було десь біля 60-ти) визначалася доля на майбутнє людини. Але бачте, тільки декілька предметів були, що визначали негаразди на майбутнє.

Ви ще згадували про таку іграшку як морока… 

Це національна українська іграшка, яка називається морока, хоча в деяких випадках її називають ще вузлом Макарова. Дехто каже, що це головоломка. Але головоломка, пробачте за нескромність, це тоді, коли голова болить (сміється). Морока складається з шести абсолютно правильної форми планочок чи брусочків. Вони можуть бути різні по величині, але пропорції повинні бути чіткі і підігнані абсолютно точно, до десятої долі міліметра навіть.

Морока

Гратися морокою означає спробувати її розібрати і скласти на місце. Тобто це гра на уважність, на кмітливість, вона розвиває інтелект, увагу.

Ви є одним з тих, хто відроджує Чернігівське різьблення. Розкажіть, які знаки чи символи використовує в орнаментиці своїх виробів?

Все залежить від призначення виробу. Якщо це скриня, то там можуть бути одні знаки, якщо це деркач, то обов’язково я використовую знак відведення грому, знаки засіяного поля, або опрацьованої землі, бо ці ж самі деркачі застосовувалися для відганяння нечистої сили або птахів, або звіра. А для такої нечистої сили — це все символічно.

На виставку з собою ви привези маленького дерев’яного велосипедика… 

Це декоративний велосипед. Але за останній час були зроблені два дитячі велосипеди, на які я навіть сам сідав їздив. Розміром десь сантиметрів 50, абсолютно дерев’яний, подібний до цього. Роблю також різноманітні автомобільчики рухомі, в які закладений принцип деркача, каченяти. Дітки назвали її деркачка, а я хотів назвати качка-деркачка, а воно у співзвучності вийшло деркачка.

З Оксаною (відома писанкарка Оксана Білоус – авт.) співпрацювали, зробили велику виставку. Я змайстрував багато всіляких полиць та підставок під писанки. В адміністрації Президента є полиця. Ось в Оксани виникла ще ідея – робити скриньки, в які поміщати писанки. Воно цікаво. Крім того, що воно привабливо, ще й практично. Не треба переміщати з одного контейнера в інший. Раніше писанки в Оксани були у паперових коробках. Це було не зручно. Зараз співпрацюємо таким планом, що вона у мене щось замовляє чи при зустрічі чи по телефону. Мені не треба пояснювати детально, що воно буде, я вже уявляю, яким воно повинно бути.

Яка середня ціна ваших виробів, зокрема, деркачів? 

Ну, десь в межах 100 грн. Це якщо брати середню, бо їх там 5 різновидів. Є колотила, найменша ціна приблизно 50 грн.

Сергій Святний, народний майстер

Ще розкажіть, як гратися з колотилом? 

Колотило, це не обов’язково забавка, але як і засіб передавати інформацію. Ним також можна відганяти нечисту силу або страх. Тому після війни, скажімо, люди ходили парами, маючи в руках колотило більших-менших форм і таким чином давали сигнал, що ось ми тут і якщо траплялися якісь негаразди, то колотилом вони попереджали про такі негаразди. Це мені старші люди розказували.

А це колотило я колись побачив у газеті «Сільські вісті» 20 років тому, тоді на них ще ніхто не звертав уваги. Десь в Запорізькій області жінка тримала своє колотило. Мені довелося експериментальним шляхом його зробити, відтворити. Таким чином зацікавились люди. Хтось купує, хтось не купує. Але на скільки воно мелодійне, почути тільки треба.

Крім того, бачите, тут лежать шаблі. Довелось мені якось на замовлення сину Президента робити… Оскільки я займаюся дитячою іграшкою, людина зацікавилася цим і запропонувала зробити. Ну і для того, щоб її зробити, треба було перечитати літературу, знайти джерела, яка шабля повинна бути. А шаблю не зробиш же турецьку або якусь китайську чи японський меч самурая. Тобто треба було знайти дійсно ту шаблю, яка була у козаків. Ну, і дуже багато літератури перебрав щодо козаків-мамаїв. А на зображенні «Козака Мамая» здебільшого була коротка шабля, подібна до цих (до шабель майстра – авт.), я навіть використав ті знаки, які там були або трапляються на деяких шаблях. Це вже як народна картина «Козак-Мамай». Таким чином й у мене така шабля є.

Розмовляла Катерина Качур