Як повідомили УНІАН у прес-службі О.Бригинця, за його словами, відповідний проект рішення Київради не підтримала очолювана ним комісія.

За інформацією О.Бригинця, у проекті, підготовленому в КМДА, йдеться про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та відведення земельної ділянки музею, площею 111,519 га, для розміщення експозиції музею.

Депутат нагадав, що 17 липня 2008 року Київрада прийняла рішення «Про оформлення права користування земельною ділянкою державній установі «Музей народної архітектури та побуту України Національної академії наук України» для експлуатації та обслуговування експонатів, будівель і споруд музею у с. Пирогів у Голосіївському районі м. Києва», яким прийнято рішення про оформлення музею ділянки площею 131,55 га. Таким чином, прийняттям нового рішення Київради площу музею буде зменшено на 20 га.

«Цей проект нібито говорить про виділення земельної ділянки музею, а насправді позбавляє його майже 20 га», — заявив О.Бригинець.

Депутат пояснив позицію комісії тим, що чиновники КМДА, готуючи цей проект, “підмінили поняття і приховали від громадськості справжню мету – перерозподілити особливо цінні землі в інтересах приватних забудовників”.

«Мене дивує позиція керівництва музею, яке погодилась на незаконне зменшення своєї площі. Переконаний, що в даному випадку йдеться або про незаконний тиск на музей, або про змову музейників з потенційними власниками цих 20 га. Сподіваюсь, керівництво музею виявить принциповість і стане на захист свого закладу, не віддавши рейдерам жодного метра заповідних музейних земель», — заявив О.Бригинець.

УНІАН

Мірило успішності сезону у кожного своє. У когось за кількістю проданих речей, у інших за відвіданими дійствами. Хтось придумав нові витвори, а хтось просто не хоче нічого підсумовувати і насолоджується спілкуванням з однодумцями. Висновки різні, і скоріше залежать від настрою того чи іншого майстра.

Віктор Чорний, гончар, Київщина

«Цей рік був успішним, бо я їздив на фестивалі в Косів, сюди в Пирогів... Фестивалів вистачає, а рік ще не закінчується... Он буде свято у Віті Поштовій, день села, потім Прилуки, потім Ніжин... Я і так зараз сутками роблю все... А на ярмарок зазвичай 50 робіт взяв тай вистачає...
А щодо мрій, то хочу у Васильківському районі зробити дворик майстрів, ставочок є, рибу запустив... Аби зібрати друзів і робити отакі фестивалі.»

Ганна Шкрібляк, ткаля, Івано-Франківщина

«Зараз набагато слабше торгівля йде. Люди бідніші стали... Була на Країні Мрій, в Пирогові, на Андріївському узвозі... Найкраще було за Ющенка. Тоді люди більше цим цікавилися. Навіть 2009 року краще торгувалося... А зараз бензин дорогий... На Покрову може ще приїду... Ми всі зроблені вироби беремо з собою... Ми гірські люди... Нас зима спасає, бо є вільний час... Якби купували всі речі, то було б нормально...

Буває вночі пробуджуюся і придумаю якийсь узір, рано намалюю, до того шось додам... Мені від того задоволення і я хочу, щоб це було гарно. Може й не ті гроші, але шоб людина була задоволена. І мені тоді добре. Але що від того, що будеш падати духом. Треба підніматися, треба йти, треба вірити в краще.»

Хаірбєнат Сеіт-Аметова, з родини кераміста Абдюля Сеіт-Аметова, Крим

«Наші недавно їздили в Туреччину. Зараз моя донька поїде в Краків з виставкою. На день Ялти нас запрошували. Але небагато запрошують, бо в Криму більше комерції. Ми дякуємо шанувальникам, що завжди нас чекають. Нам багато дзвонять.

Майстер не може забезпечити всіх. Треба створювати умови, як у інших майстрів, що працюють з учнями. Син працює один і ледь встигає на подібні ярмарки. От ми поїхали з Країни мрій. Минуло 2 з половиною місяці. І тільки до цього ярмарку були готові роботи. Цієї кількості ярмарків для нас вистачає.

Буває до нас заїжджають бізнесмени, що вже відбулися, люди середнього віку. Беруть вироби для представницьких цілей. Їдуть в Америку, в Африку. Вони це цінують, дарують і приїджають до нас зі словами вдячності. Вони задоволені тим, що іншим людям дарують задоволення.»

Віктор Андрощук, гончар, Рівне

«Ми 100% працюємо на замовлення і виставки, ярмарки — це спосіб відпочити. Не дати замовнику виробів, а самому взяти, поїхати і поторгувати. Це ми можемо собі дозволити 3 рази в рік. Ми були на Співочому полі. Ми їдемо заради спілкування, побачити тенденції. Я побачив, що люди більше прагнуть до ужиткових речей. І коли людям розказати, що ми використовуємо природні властивості глини, це відновлення, то люди починають розуміти, що краще шукати щось натуральне. 

В ці дні в першу чергу пішли горшки, супниці, ємності для готування їжі. Традиційно турки йдуть, щоб каву варити, кухлики, і традиційно наші ворони. Нас питають, чи ще ми кудись їдемо. Ми не встигаємо. Навіть не встигли на Сорочинський ярмарок потрапити...

Із останнього, я зліпив такі великі глеки. Мабуть більше 10 літрів. Вони в мене потріскали, бо я мав їхати сюди і не доробив... А ще хочу зліпити глек на 40-50 літрів, щоб можна було самому туди сховатися. Колись такий посуд робили для збереження зерна. Зараз люди ними користуються з декоративною метою. Поставити у дворі... Воно настільки привабливе, має енергетику в собі, що хочеться біля нього постояти, потриматися...»

Олена Дзіядевич, художнє вишивання, Київ

«Виходячи з того, що в мене одяг сезонний, осінній ярмарок для мене і вдалий зазвичай, і люди цікавляться. Я люблю його. Це дійcно підсумок, зустрічаєшся з майстрами, якісь вже задумки на зиму. Ідеї шукаєш. Дещо нове придумала, але ще не розповідатиму, бо ж не вийде. На Рожаницю планую взяти участь, на Покрову. Щодо цього року, то люди може й більше цікавляться, але у них менше змоги купити. Спілкування більше, а от з прагматичної точки зору вже люди не можуть собі дозволити.  Якби була якась державна підтримка, можливість реалізувати вироби. Але справжній майcтер і далі буде творити, які б часи не були. Воно з тебе лізе, і його не природньо в собі душити.»

Анатолій Бровченко, вироби з дерева, Київ

«Я цей рік захистив дисертацію на ступінь, тому не було часу займатися творчою роботою по дереву, їздити по ярмарках. Матеріалу надбав достатньо. Думаю, що взимку надолужу. Та й далеко не заїдеш без автомобіля, в сумках далеко не повезеш. Є тільки плани великі. А що буде далі — побачимо.»

Олександр Титаренко, вироби з дерева, Київ

«В мене зараз більше індивідуальні замовлення. А по ярмарках беруть небагато. Але хочеться звісно, щоб краще купували тут, бо для ярмарків робиш, те що хочеш, як душа лягає. А замовлення — це нав'язується думка і терміни. Це речі, які дещо заважають творчості... В цьому році вийшло так. 

Іншими роками в мене забирали ці роботи з першого ж разу. Найгірший варіант — це коли робота залишається непроданою. А раз багатий покупець „жме“ гроші, то треба переходити на дрібніші речі. Я ось іграшки роблю. Попродавав їх на Країні Мрій. В Копачеві вони пішли. Треба, щоб була інтелігенція багата, середній клас. Бо зараз ці люди тратять гроші на картоплю... Зараз роблю шафу-бандуру, гарбу і вітряк дуже класний.

А так — я плани, які на рік построїв, здійснив, грошей скільки хотів, стільки заробив. Тільки хочеться більше отут працювати, щоб роботи брали. А для цього треба людям гроші платити...»

Зоя Предко, гончарка, Київ

«Цього року я „прілічно“ наміняла речей. І сумочки, і пташечки, і картиночку з маленькою дівчинкою у віночку виміняла. Вона там з кошиком гусяток випасає. Гусятки вищі за неї зростом. На всіх ярмарках приблизно однаково міняється. Хоча на цей раз на осінній ярмарок більше всього. На Країні Мрій намінялася з „петриківцями“. Вони поруч стояли. Дзиґами, шкатулочками маленькими. Де станеш, там і міняєшся (сміється)...

Зараз у мене і кухлики, і тарілочки, ужиткові речі купують. Беруть саме те, чим можна користуватися. В мене цього року успішно все. Я задоволена. Бувало що так в перший день купили, сподобалось дуже, а на наступний день кажуть — нам не вистачило, ми прийшли добрати. Щодо нових робіт, то я ще не робила кицьок, коників. Часом ці речі приходять самі по собі. Просинаєшся і: „О! Треба коників зробити“...

Ще на Мамаєву Слободу хочу. Не була там жодного разу, то хочу і подивитися і поторгувати... Цього року я собі вирішила подарувати літо в майстерні, тому мені виробів вистачає. Але не завжди так виходить. Буває так, чи більше замовлень, чи є якась робота, і воно затягає так, що не встигаєш.»

Варвара Мацелла, лялькарка, Київ

«От ідуть, дивляться, а купляти, то не купляють. На Співочому полі на виставці квітів перші дні було нормально. А потім уже так. Уторгуєш 50-70 гривень, але хіба це гроші. Я раніше не робила тряп'яні ляльки. А це одну зробила, і вона вже брала участь у виставці у мистецькому центрі на Позняках... А ле я працюю. Я не кину ляльки! Вони вже для мене як діти. Мені це подобається!»

Тамара Швець, з родини ложкарів, Київщина

«Останнім часом ми почали робити ложки „кінь зі дзвоником“. А іграшку — після народження внука. Квіти пішли. Пошук триває. Були на Сорочинцях, в Пирогові. Їду в Дніпропетровськ, потім в Київ, в Музей Гончара... Можна назвати успішною участь у ярмарках. Раз людям подобається, то треба працювати (сміється). Доньки роботи в Софіївці. Ми там буваємо. У нас вся сім'я працює: чоловік ріже, донька малює, я шліфую. Це нам подобається і радість приносить.

Мені здається, що коли ти несеш позитив, то він до тебе вертається. Значить треба може полюбити свої роботи. Які б реалії не були, посміхайся, роби, знаходь в усьому позитив і все буде добре. Може людина мати масу грошей і нещасна. Може мати найнеобхідніше і щаслива. Не створюйте собі проблем, і вони вас не будуть шукати...

А щодо смішних історій, то... приходить жінка. А ми продавали ступки. Питає: „А з чого ступка?“ Кажу: „З горіха!“. Вона: „Да? А мені треба для часнику...“. І пішла (сміється)...»

Ірина Пастернак, декоративний живопис, Київ

«В мене ше такі творчі задуми, що я й не знаю... Відвідали багато ярмарків, Пирогів, Країну Мрій, Андріївський узвіз. Ще буде Мамаєва слобода. А ще нас запросили на свято вишиванки у Хотів і в мене трагедія — я одна, а у мене 15 вишиванок (сміється)...

В нас ще підсумків немає. Ще є 2 ярмарки. У нас вічний процес. А по іншому і не виходить. Чоловік ше хоче сорочку з вишивкою і джинсом... Є матеріал, але ще не зібраний в таку сучасну річ. Який підсумок? Давайте так — 31 грудня про підсумок і поговоримо...»

Текст та світлини Богдана Гдаля, «Рукотвори».

Для тих, хто захоче добратися до місця події громадським транспортом, нагадаємо, що у зв’язку зі спорудженням трьох нових станцій метрополітену тролейбус №11 змінив свій маршрут. Тепер він їде від станції «Деміївська». На «Либідську» тролейбус не заїжджає.

До Пирогова також їдуть: від Бесарабського ринку — маршрутка № 156, від станції метрополітену «Дружби народів» — маршрутка № 172, від «Академмістечка» — № 576 та від «Лук’янівської» — маршрутка № 496.

Репортаж з весняного ярмарку та світлини дивіться тут.

Традиційно після жнив в період, пов’язаний з літнім сонцестоянням, наставав час, коли повсемісно гулялися ВЕСІЛЛЯ. Саме цей період укладання шлюбів породив в обрядових піснях тематичні паралелі між весіллям і жнивами: «Свате Миколаю, дай мені короваю, я пшениченьку полола, рученьки поколола». Весільна обрядовість – яскравий показник етнічної ідентичності народу. У ній простежуються пережитки архаїчних уявлень, соціальних та сімейно-шлюбних відносин, що формувалися в різні історичні епохи. Гості фестивалю матимуть змогу особисто долучитися до справжнього українського весілля та відчути об’єднуючу силу весільної та жнивної обрядовостей.

Склад гуртів та розклад фестивальних подій наразі уточнюється.

Основні фестивальні заходи

• Жнива, молотіння зерна та виготовлення борошна жорнами, випічка хліба
• Традиційний обід у полі
• Традиційне Весілля (субота, неділя)
• Майстер-класи з ковальства, соломоплетіння, гончарства, вишивки,писанкарства тощо
• Лекції з народного художнього мистецтва, історії українського вбрання,традиційного українського співу та музикування, історії українського друкарства
• Виступи кобзарів та лірників
• Традиційні українські танці під троїсті музики
• Виступи українських та закордонних фольклорних гуртів
• Посиденьки на кутках села біля «вогнищ» зі співами, танцями та народнимиремеслами
• Народні розваги: дитячі ігри, казки, човен-гойдалка, катання на возі поселу, вироблення дерев’яних іграшок та ляльок-мотанок
• Катрусин кінозал – перегляд українських та світових етнографічних фільмів
• Етно-диско — Етно-ДЖЕМ
• Колиска нової генерації – «Колиска українських геніїв»
• Виготовлення гнізд для лелек
• Ярмарок виробів майстрів-ремісників
• Виставка антикварних речей сільського побуту

У фестивалі братимуть участь автентичні гурти з різних сіл України, професійні ансамблі вторинного виконавства та закордонні worldmusic гурти.

Програма фестивалю

5 серпня (п’ятниця)

ПРИЇЗД УЧАСНИКІВ ТА ГОСТЕЙ ФЕСТИВАЛЮ
ІНФОЦЕНТР
9.00 – 21.00 Реєстраціяучасників, преси, видача буклетів та карти фестивалю, поселення учасників.
ЖНИВА
10.00 – 16.00 Жнива у полі, обрядові жнивні пісні відпровідних фольклорних та автентичних гуртів.
13.00 – 13.30 Традиційний обід у полі.
ТІК, ЖОРНА
14.00 – 18.00 Молотіння зерна ціпами на току, меленняйого на борошно жорнами.
СНІП
16.00 — 19.00 Встановлення святкового снопа на центральному майдані музею.
ЯРМАРОК
10.00 — 20.00 Виставка-продаж виробів майстрів народного мистецтва та ремесел.
КУТОК РЕМІСНИКІВ
11.00 – 19.00 Майстер-класинародних ремесел: виготовлення дідухів, різьбярство, лозоплетіння, ковальство,вишивка, ткання, прядіння, писанкарство, гончарство тощо.
КОБЗАРСЬКА СЦЕНА
14.00 – 18.00 Виступи кобзарів та лірників
ДИТЯЧИЙ КУТОК
15.00 – 18.00 Майстер-класидля дітей з ліплення, соломоплетіння, писанкарства, вироблення народних іграшок.
16.00 – 16.30 Народні ігривід гурту Володар.
16.30 – 17.30 Казки Сашка-лірника.
17.30 – 18.00 Народні ігривід гурту Рай-городок.
КОЛИСКА УКРАЇНСЬКИХ ГЕНІЇВ
10.00 тацілодобово Гойдання діток у колисках в затишних куточках музею та в старовинних хатах.
УКРАЇНА — ЛЕЛЕЧИЙ КРАЙ
15.00 – 19.00 Виготовлення гнізд для лелек.
ЛЕКЦІЇ
14.00 – 18.00 – Лекції з народного художнього мистецтва,історії українського вбрання, традиційного українського співу та музикування, історії українського друкарства в приміщенні старовинної сільської школи.
НАРОДНІ РОЗВАГИ
10.00 – 21.00 Прогулянки мальовничими куточками музеюта околицями на підводі.
11.00 – до ранку Гойдання на човні-гойдалці.
10.00 – 20.00 Катання на човнах по озеру.
КАТРУСИН КІНОЗАЛ
21.00 – 23.00 Переглядукраїнських та світових етнографічних фільмів.
ПОСИДЕНЬКИ НА КУТКАХ
19.00 – 21.00 Вечорниці на кутках музею в старовинних хатах та біля багать.
ЕТНО-ДИСКО
21.30 – 23.00

6 серпня (субота)

ВЕСІЛЛЯ День Перший
8.00 – В хаті Молодого учиняють тісто, бгають тавипікають Коровай та обрядові хліби у традиційній печі. Коровайницькі обрядивід автентичних гуртів Київщини.
11.00 – 12.00 Молодаз дружками запрошують на весілля. В цей же час Молодий з боярами скликають до себе людей.
12.00 – Дружки в хаті Молодої в’ють вильце. Танцюютьпоки не приїде Молодий.
13.00 – Молодий з музиками, боярами і родом приїздитьдо Молодої. Молодих саджають на покуті. Рід Молодого дарує Молоду за хустки. Старша дружка пришиває Молодому квітку до шапки.
16.00 – Сідають вечеряти.
17.00 — Рід Молодого повертається додому. ДружкиМолодої просять у Свахи по чарці, щоб піти додому. Молода лишається у матері.

МУЗИЧНА ПІДВОДА
17.00 – 19.00 Вулицями музею їздитиме підвода з весільними музиками.
ЯРМАРОК
9.00 -20.00 Виставка-продаж виробів майстрів народного мистецтва та ремесел.
КУТОК РЕМІСНИКІВ
11.00 – 17.00 Майстер-класи народних ремесел: виготовлення Дідухів, різьбярство, ковальство, вишивка, ткання, прядіння, писанкарство, гончарство, народназачіска тощо.
ДИТЯЧИЙ КУТОК
11.00 – 17.00 Майстер-класи для дітей з ліплення, соломоплетіння, писанкарства, вироблення народних іграшок.
15.00 – 16.00 Ігри від ватаги Гуртоправці.
КОЛИСКА УКРАЇНСЬКИХ ГЕНІЇВ
Цілодобово
УКРАЇНА — ЛЕЛЕЧИЙ КРАЙ
11.00 – 14.00 Виготовленнягнізд для лелек та встановлення їх на хатах та стовпах.
НАРОДНІ РОЗВАГИ
10.00 – 20.00 Променад мальовничими куточками музею таоколицями на підводі.
9.00 – 21.30 Гойдання на човнах-гойдалках.
11.00 – 19.00 Катання на човнахпо озеру.
ПОСИДЕНЬКИ НА КУТКАХ
18.00 – 19.00 Вечорниці на кутках музею в старовинних хатах та біля багать.
КАТРУСИН КІНОЗАЛ
Перегляд українських тасвітових етнографічних фільмів.
21.00 – 23.00
СЦЕНА НА МАЙДАНІ
19.00 – 21.00 Етно-ДЖЕМ

7 серпня (неділя)

ВЕСІЛЛЯ День Другий
9.30 – Молодий з боярамизабирає Молоду до вінчання.
10.00 – Вінчання.
11.00 – Повернення до хатиМолодої. Благословіння батьків.
11.30 – Обід. Після нього іод Молодої і од Молодого ідуть у шинок танцювати.
12.00 – Молодий їде до себедодому збирати поїзд.
14.30 – Молодий з боярами і з усим родом прибуває дохати Молодої. Перейми, викупи. Дружко викупає Молоду у її братів. Молодийобдаровує рід Молодої.
15.30 – Поділ Короваю.
16.00 – Вечеря у Молодої. Молода прощається з Дружками.
17.00 – Молоді вечеряють у коморі, їм збирають воза удорогу. Прощання з Батьками і з усим родом. Від’їзд до Молодого.
17.30 – Зустріч Молодих Батьками Молодого. Приготування постелі у коморі.
18.00 – Молодих ведуть у комору. Гості п’ють,танцюють.
МУЗИЧНА ПІДВОДА
18.00 – 19.00 Вулицями музеюїздитиме підвода з весільними музиками.
ЯРМАРОК
9.00 -20.00 Виставка-продажвиробів майстрів народного мистецтва та ремесел.
КУТОК РЕМІСНИКІВ
11.00 – 17.00 Майстер-класинародних ремесел: виготовлення дідухів, різьбярство, ковальство,вишивка, ткання, прядіння, писанкарство, гончарство, народна зачіска тощо
ДИТЯЧИЙ КУТОК
11.00 – 17.00 Майстер-класидля дітей з ліплення, соломоплетіння, писанкарства, виробленнянародних іграшок.
КОЛИСКА УКРАЇНСЬКИХ ГЕНІЇВ
Цілодобово
НАРОДНІ РОЗВАГИ
10.00 – 20.00 Променад мальовничими куточками музею таоколицями на підводі.
9.00 – 21.30 Гойдання начовнах-гойдалках.
11.00 – 19.00 Катання начовнах по озеру.
СЦЕНА НА МАЙДАНІ
18.30 Молодих запрошують на сцену, вітають чеснотуМолодої. Розплітання коси та завивання намітки Молодій. Танці під троїстумузику.
19.00 – 21.00 Виступи українських та закордоннихетно-гуртів.
ЗАКРИТТЯ ФЕСТИВАЛЮ.

zhnyvafest.com

Накрапав дощ і було холодно. Але на настрої людей на ярмарку це не відбивалося. Ті, хто зважився прийти у суботу, були обдаровані як усмішками, так і хорошими ужитковими речами.

Світлини та текст Богдана Гдаля, «Рукотвори».

Для тих, хто захоче добратися до місця події громадським транспортом, нагадаємо, що у зв’язку зі спорудженням трьох нових станцій метрополітену тролейбус №11 змінив свій маршрут. Тепер він їде від станції «Деміївська». На «Либідську» тролейбус не заїжджає.

До Пирогова також їдуть: від Бесарабського ринку — маршрутка № 156, від станції метрополітену «Дружби народів» — маршрутка № 172, від «Академмістечка» — № 576 та від «Лук’янівської» — маршрутка № 496.

Нагадаємо, Ви можете подивитися наші попередні фоторепортажі з першого та другого дня весняного ярмарку у Пирогові 2009 року.

Стая з полонини Германівка була занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Це унікальна пам'ятка народної архітектури, яка презентувала високогірне будівництво Карпат. Такі стаї будувалися на полонинах і виконували як житлові, так і виробничо-господарські функції. Стая завжди була головною будівлею полонини, навколо неї розміщували інші господарські та виробничі будівлі, які разом утворювали цілий комплекс з своїм унікальним обличчям.

Полонинська стая з Гуцульщини. Таким будинок був до підпалу

Все, що лишилося від унікальної споруди

Ця стая датувалася початком ХХ ст. Вона була перевезена з полонини, яка належала радгоспу Брусторівський, що у Косівському районі Івано-Франківської області, і встановлена в музейній експозиції «Карпати» на поч. 1970-х років. Це була традиційна зрубна житлово-господарська будівля з двосхилим дахом. Конструкція стаї відображає давні будівельні традиції і зберегла унікальні архаїчні конструктивні елементи − як, наприклад: однозрубна кліть з кругляка, ґарівниця, посіжняк, димник, ватарник з берфелом тощо. Внутрішнє планування будівлі пристосоване до виробничих процесів, пов'язаних з переробкою молочних продуктів на сири й масло. Тут були відведені місця для зберігання продукції і для відпочинку ватага та його помічника.

Скотарство, а відтак і полонинське господарювання було чи не найголовнішим заняттям у Карпатах. Тому, маючи на меті відтворення й показ відвідувачам традиційного побуту Карпат і, зокрема, Гуцульщини, неможливо обминути увагою полонинські будівлі та обладнання, у яких втілено традиції, досвід і конструктивні знахідки багатьох поколінь. На сьогодні германівська стая була єдиною автентичною будівлею, яка представляла у Музеї традиційне полонинське будівництво. Тут планувалося розгорнути цілий полонинський комплекс з традиційними будівлями й огорожами, який би відображав традиційне будівництво і побут карпатських горян. Тому втрату цієї пам'ятки неможливо ототожнювати з втратою її суто фінансової вартості: це була давня, на сьогодні унікальна і архетипна традиційна будівля, яка мала велику історичну, культурну та наукову цінність.

Михайло Матійчук,
зав. науково-дослідного відділу «Карпати»
Національного музею народної архітектури та побуту України

За його словами, у згорілого карпатського будиночка був солом'яний дах і дерев'яні стіни: «Він згорів повністю буквально за 15 хвилин. На щастя, поруч з ним не було інших будинків, і вогню просто не було на що перекинутися».

«Будинок був привезений з карпатського села Германівка. Він був зроблений за унікальною технологією, якою уже навіть в Карпатах не користуються», — сказав заввідділом експозиції Михайло Матійчук.

Поки що найімовірнішою версію вважають підпал.

«Наші фахівці виїжджали на місце пожежі. Про причини сказати поки важко, але підпал не виключається. Ні світ, ні опалення, які теоретично могли спровокувати пожежу, туди підведені не були. Ведеться дослідча перевірка», — повідомила прес-офіцер Голосіївського РУВС Юлія Мусташ.

У музеї вважають так само. «Сарай розташовано окраю території. З того боку немає паркану, і будь-хто може пройти. Ті, хто підпалили експонат, мабуть, стежили за охоронцем, і коли він пішов на обхід, взялися за справу», — припустив Каленяк. За його словами, охоронець розповів, що бачив трьох молодих людей, які тікали від сараю. Але які могли бути мотиви підпалу, у «Пирогові» не знають.

ТСН

Учасники Свята вирушать з експозиції «Слобожанщина» до центральної співочої площі Музею. Зазвучить пісня «Масляна, оце я йду!». Попереду на санях повезуть «Кострубатого діда», опудало якого встановлять на полі.
Будуть і забави на співочому полі: перетягування канату, катання на ослоні, та ін. Ярмарково-кулінарна частина запропонує святкові українські страви (куліш, узвар, цілющі напої з та ін.). Виставки-продажі виробів українських майстрів. На завершення Свята спалення «Кострубатого діда».

В 2011 році Масляна неділя припадає на 28 лютого — 6 березня.

Джерело: thisisukraine.org
Світлина epochtimes.com.ua

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
на підтримку Національного музею народної архітектури та побуту України
та його директора Павла Федаки –
щодо концепції діяльності та розвитку Музею

Шановні співгромадяни!

Протягом останнього року в українському інформаційному просторі прокочуються хвилі брутальної дезінформації щодо стану справ у Національному музеї народної архітектури та побуту України та щодо особи нинішнього директора музею Павла Федаки. Впадає в око одностайна неадекватність цих претензій – вона наводить на думку про сплановану акцію, ймовірно, суто рейдерського характеру.
Національний музей народної архітектури та побуту є гордістю України. Це музей світового рівня за обсягом колекції (близько 80 тисяч, з них 278 архітектурних експонатів), унікальною етноландшафтною експозицією, масштабами польових досліджень та засадами автентичності у реставрації пам'яток. Директор музею П.М.ФЕДАКА має авторитет серед фахівців як знавець народної культури і музейної справи. У його доробку 25 окремих видань, понад 300 наукових праць та близько 900 науково-популярних публікацій, кандидатська і докторська дисертації, присвячені народному будівництву, а також багаторічний досвід керівної роботи у Закарпатському музеї народної архітектури та побуту.

В особі П.Федаки Музей вперше за сорокарічну історію свого існування одержав фахового керівника, який рішуче став на захист інтересів музею, його засад, стану, перспектив розвитку. Він послідовно сприяє консолідації зусиль колективу, передусім досвідчених науковців. Тому дивує набір звинувачень у публікаціях дезінформаторів – «пенсійний вік», «відсутність реставрації в музеї», «утиски щодо перспективних співробітників». Oстаннє – маючи на увазі нових заступників директора. Але ж ніяка «молодість» не замінить їм набутого досвіду музейної роботи і фахової кваліфікації. На жаль, це були призначення «згори», і жоден з них не мав ані найменшого досвіду музейної роботи. Тому й сталося, що некомпетентні особи прагнули реорганізовувати музей світового значення з величезним науковим доробком у такий собі розважально-комерційний «етнопарк», і своїми діями підтримували тих, хто зазіхає на музей та його довкілля.

Що ж, можна припустити, що ці люди, як і автори диких обвинувальних публікацій, були і є дезінформовані. А хтось – як знати? – може бути і прямо зацікавлений у співпраці з особами, що для них музей і охоронна зона – лише вигідний шмат київської землі, досі не відданий під забудову...

Що ж до «відсутності реставрації в Музеї», то державне фінансування її припинене з початку 2009-го року. Новий директор прийшов на посаду у 2009-му. Відтоді власними силами було проведено ремонт та часткову реставрацію близько 40 пам'яток. 6 архітектурних експонатів були відреставровані коштом фонду п.Рината Ахметова «Розвиток України». Так само завдяки фонду було відремонтовано та відновлено частину водогону та облаштовано дорогу в зоні «Поділля».

Але у 2010 році керівники проектів Фонду «Розвиток України» висунули вимоги щодо докорінних змін у структурі та менеджменті Музею, спрямовані на знівелювання його статусу наукової установи та перетворення його, по суті, на розважальний заклад. Тому сьогодні постає питання про необхідність збереження фахової концепції музейної роботи − хоч би й ціною відмови від спонсорської допомоги. Зрештою, невже ж Музей, що має статус Національного, не заслуговує державного фінансування реставраційних робіт?

Шквал негативних публікацій та листів у різні інстанції призвів до ДВАДЦЯТИ ДЕВ'ЯТИ перевірок і комісій з боку різних контролюючих органів, які протягом 2010 року перевіряли роботу музею в цілому і директора зокрема. Жодного «криміналу» знайдено не було. Кадрові переміщення всередині музею, ініційовані директором, відбувалися і відбуваються на законних підставах.

Сьогодні довкола багатьох музеїв виникають штучно створені проблеми – в одних через приміщення, в інших – через територію... Є ризик, що уся культура в Україні може стати жертвою людської захланності. Але що ж тоді ми залишимо у спадок дітям і онукам? Звідки вони знатимуть правду про те, якою була Україна?

Вважаючи за необхідне підтримати збереження й розвиток музейної справи в нашій державі, а також вболіваючи за долю найбільшого скансена в Європі, ми висловлюємо підтримку Павлові ФЕДАЦІ в його музейній роботі, і, зокрема, поділяємо основні принципи, якими він незмінно керується:

1. Пріоритет у музейній роботі має надаватися збереженню автентичності та наукової достовірності пам'яток, їх професійному зберіганню, реставрації та дослідженню. А для цього потрібен насамперед кваліфікований науковий підхід до справи.

Унікальне зібрання музею, ґрунтовна наукова концепція його створення й розвитку, і, зрештою, вкладені в нього за 40 років існування громадські та державні кошти заслуговують на те, щоб Музей міг провадити далі науково-дослідну та просвітницьку роботу, не розмінюючись на комерцію та дешеву індустрію розваг.

2. Просвітницька робота у музеї має провадитися на властивих йому засадах. Адже Музей створювався не заради бізнес-прибутків, а як скарбниця духовної спадщини народу. І головний обов'язок Музею − охороняти цю спадщину і повертати її в осмисленій формі суспільству.

При цьому структура Музею передбачає найширші й найрізноманітніші форми роботи з відвідувачами, які радикально відрізняються від пропонованих нині бізнес-програм, лише зовні прикрашених етноекзотикою.

3. Охоронна зона довкола Музею є надзвичайно важливою його частиною – вона зберігає унікальне етноландшафтне середовище народу-хлібороба.

Це середовище, по суті, є основною пам'яткою Музею. Обрання території для розміщення Музею не було випадковим. І сьогодні саме завдяки унікальному поєднанню ландшафту й експозиції Музей у Пирогові є одним з найкращих скансенів світу.

4. Реставрація у Музеї має провадитися за державний кошт – національний статус Музею того заслуговує.
А при залученні додаткових коштів обов'язково слід зважати також на обсяги й характер можливих зацікавлень спонсорів на території Музею.

Тож сьогодні просимо Вас захистити Музей і його директора від незаконних втручань і зазіхань на територію, охоронні зони, права та концептуальні засади діяльності. Ваша підтримка стане великим внеском у розбудову держави і її майбутнього.

========================================================
Детальніше ознайомитися зі станом справ у Музеї можна, зокрема, на інтернет-ресурсах:
 http://www.dt.ua/
 http://rukotvory.com.ua/kolektyv-muzeyu-v-pyrohovi-za-dyrektora/
 http://www.noble.kiev.ua/novosti
 http://old.novaya.com.ua
 http://www.socmart.com.ua/articles
=======================================================

Збір підписів до листа триває.
На сьогодні, 8 грудня 2010 року, ВІДКРИТИЙ ЛИСТ підписали:

Тиводар Михайло Петрович
Докт.істор.наук, етнолог, професор Ужгородського національного Університету

Задорожний Володимир Євгенович
Докт.істор.наук, професор Ужгородського національного Університету

Мушинка Микола
Докт.філолог.наук, академік НАН України, м. Пряшів, Словаччина

Сополига Мирослав
Докт.істор.наук, директор Музею української культури у м. Свидник, Словаччина

Зускінова Івета
Голова Асоціації музеїв під відкритим небом Словаччини

Коукал Вітєзслав
Директор Музею під відкритим небом у м. Рожнів, Чеська Республіка

Лангер Юрій
Докт.істор.наук, етнолог, Чеська республіка

Пархоменко Микола Трохимович
Заступник голови Українського товариства охорони пам’яток історії та культури

Титова Олена Миколаївна
Директор Центру пам’яткознавства НАН України та УТОПІК, канд...істор.наук.

Шпара Ігор Петрович
Народний архітектор України, двічі лауреат Державної премії України в галузі архітектури, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, голова Комітету із Державної премії України в галузі архітектури, президент Національної спілки архітекторів України

Кролевець Сергій Павлович
Голова Всекраїнської асоціації музеїв та заповідників

Верговський Сергій Володимирович
Ст.н.сп. НМНАПУ

Орел Лідія Григорівна
Ст.н.сп.  НМНАПУ

Вовченко Петро Трохимович
Зав.відділом «Полтавщина та Слобожанщина» НМНАПУ

Свирида Раїса Олександрівна
Зав.відділом «Середня Наддніпрянщина» НМНАПУ

Матійчук Михайло Михайлович
Зав.відділом «Карпати» НМНАПУ

Несен Ірина Іванівна
Зав. відділом «Полісся» НМНАПУ, канд.іст.наук

Пономаренко Світлана Григорівна
Вчений секретар НМНАПУ

Василенко Тамара Миколаївна
Зав.відділом «Південь України», «Українське село 60-70 р. ХХ ст.»

Назаренко Людмила Станіславівна
Зав. відділом фондів НМНАПУ

Ситниченко Світлана Миколаївна
Мол.наук. співробітник НМНАПУ

Костенко Людмила Анатоліївна
Наук. співробітник НМНАПУ

Карандєєва Тетяна Іванівна
Мол. наук. співробітник НМНАПУ

Вознюк Надія Степанівна
Зав.відділом матеріально-технічного забезпечення НМНАПУ

Кукліна Інна Миколаївна
Мистецтвознавець НМНАПУ

Верговська Марія Сергіївна
Мистецтвознавець  НМНАПУ

Бойченко Валентина Федорівна
Мол.наук.працівник відділу фондів НМНАПУ

Шафранська Галина Костянтинівна
Наук. співробітник відділу фондів НМНАПУ

Коломієць Ганна Олексіївна
Зав. науковою бібліотекою НМНАПУ

Войнова Валентина Євгеніївна
Художник-реставратор НМНАПУ

Савич Володимир Олександрович
Фотограф-реставратор, інженер 1 категорії НМНАПУ

Світлина doba.ua