• 2002 — закінчила історичний факультет Полтавського державного педагогічного університету імені Володимира Короленка за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Історія та основи економіки».
• 2007 — закінчила аспірантуру Інституту народознавства НАН України за спеціальністю «Етнологія».
  Тема кандидатської дисертації: «Системне опанування професійними знаннями як визначальний засіб збереження й розвитку гончарних традицій в центрі народної художньої культури України (1894–2003)»

• Керамолог, етнолог, етнограф, краєзнавець, історик, старший науковий співробітник Відділу етнографії гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, молодший науковий співробітник Відділу керамології новітнього часу Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України.
• 2001—2002 — працювала вчителем історії та економіки в Державній спеціалізованій художній школі-інтернаті І–ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному».
• Здійснила керамологічні експедиції на Полтавщині (2002–2008), Івано-Франківщині (2006), Черкащині (2002–2003), Київщині (2006).
• Автор понад 70 публікацій з проблематики керамології, етнопедагогіки та гончарної освіти, 6 рецензій, 3 відгуків на дисертаційні дослідження, радіопередач на місцевому радіомовленні.
  Головні напрямки наукових досліджень: етнопедагогіка, гончарне шкільництво, передовсім діяльність гончарних навчальних закладів Опішного та їх вплив на стан місцевого гончарства; глиняний посуд у культурі харчування українців; весільний обряд Полтавщини, історія Опішного.
• Взяла участь у понад 60 наукових конференціях, семінарах, симпозіумах.
• 2007—2008 — взяла активну участь у науковому проекті  «Гончарство Опішного в іменах його майстрів».
• 2008, 7-11 липня, Опішне — куратор Міжнародного наукового керамологічного симпозіуму «Гончарне шкільництво на глобалізаційному роздоріжжі: нереалізовані можливості й перспективи розвитку».
• 2009, 1-5 липня, Опішне — куратор Міжнародного мистецького фестивалю-ярмарку «Гончарний Всесвіт в Україні–2009».
• 2006—2010 — депутат Опішнянської селищної ради п’ятого скликання другого виборчого округу (2006–2010).
• 2007—2010 — член комісії Опішнянської селищної ради з питань місцевого радіомовлення.

1999

1. Скрипка Олена. Православні храми Диканьки // Християнські старожитності Лівобережної України. – Полтава: Археологія, 1999. – С.115–119. (Вперше подано стислу історію визначних архітектурних та історичних пам’яток – церков Диканьки – від першої згадки про містечко до сьогодні).
2. Скрипка О. Православні храми Диканьки // Трудова слава. – 1999. – С.4. (Про історію визначних архітектурних та історичних пам’яток – церков Диканьки – від першої згадки про містечко до сьогодні).

2000

3. Скрипка О.В. Становище православної церкви на Полтавщині у першій половині 50-х років ХХ ст. // Збірник матеріалів ІІІ студентської наукової конференції історичного факультету. – Полтава, 2000. – С.43–45. (На основі архівних джерел висвітлено проблеми православної церкви Полтавщини зазначеного періоду на фоні загальнодержавних подій).

2001

4. Скрипка О.В. Деякі аспекти формування особистості студента // Виховна робота у вищих навчальних закладах: симбіоз нового і традиційного. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний педагогічний університет, 2001. – С.104–107 (Про виховні засади освітнього процесу сучасного вищого навчального закладу).
5. Скрипка О. До проблеми ціннісних орієнтирів концепції А.С.Макаренка // Світ очима молодих дослідників: Збірник наукових праць студентів. – Полтава: ПДПУ імені Володимира Короленка, 2001. – Вип.1. – С.37–39. (Про виховну систему видатного українського педагога Антона Семеновича Макаренка. Подано результати психологічного дослідження зроблено автором з метою виявити причини зародження відхилень у дітей середнього віку).
6. Скрипка Олена. Вплив системи оцінювання на активність навчальної діяльності школяра // Світ очима молодих дослідників: Збірник наукових праць студентів. – Полтава: ПДПУ імені Володимира Короленка, 2001. – Вип.1. – С.93–94. (Про зміни в системі оцінювання в руслі загальнодержавних освітніх перетворень. На основі власного педагогічного досвіту автора зроблено висновки про те, що вони створюють передумови підвищення активності учнів).

2002

7. Щербань Олена. Глиняні «хлібці» скіфського часу // Український керамологічний журнал. – 2002. – №1. – С.20–22. (На основі керамологічних матеріалів знайдених на поселеннях скіфського часу біля смт Диканька археологом Анатолієм Щербанем, описано глиняні «хлібці», в тому числі унікальний, орнаментований. Подано авторську класифікацію цих виробів. Висловлено думку про використання глиняних «хлібців» у аграрних культах місцевого населення).
8. Щербань Олена. Земська гончарна школа в Опішному // Археологія та етнологія Східної Європи: матеріали та дослідження. – Одеса: Одеський національний університет, 2002. – Т.3. – С.267–268. (Коротко охарактеризовано діяльність першого гончарного навчального закладу на Полтавщині і Лівобережній Україні – Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства (1894–1899)).
9. Щербань Олена. Про діяльність земської гончарної школи в Опішному // Збірник матеріалів V студентської наукової конференції історичного факультету. – Полтава: Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка, 2002. – С.24–26. (Розглянуто основні етапи діяльності Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства (1894—1899). Зроблено спробу підкреслити важливість першого гончарного навчального закладу в Опішному для подальшого розвитку місцевого гончарства).
10. Щербань Олена, Щербань Анатолій. Життя, окрилене творчістю // Зоря Полтавщини. – 2002. – №132. – 21 серпня. – С.3. (Про життєвий та творчий шлях майстра народної творчості, талановитого гончаря з Опішного Володимира Нікітченка).
11. Щербань Олена. Шевченківські лауреати: Іван Білик // Український керамологічний журнал. – 2002. – №3. – С.104–112. (Подано біографічні відомості про заслуженого майстра народної творчості, опішнянського гончаря, лауреата Державної премії імені Тараса Шевченка Івана Архиповича Білика. Подано фото майстра та його творів)

2003 

12. Щербань О. Навчання гончарству в Опішному в кінці ХІХ–ХХ століттях // Проблеми історії та археології України. Збірник доповідей Міжнародної наукової конференції до 100-річчя ХІІ археологічного з’їзду в м. Харкові 25-26 жовтня 2002. – Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003. – С.141–143. (Вперше подано відомості про діяльність в Опішному гончарних навчальних закладів у хронологічному порядку: Зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства; Гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства; Опішнянської керамічної кустарно-промислової школи; Опішнянської школи майстрів художньої кераміки; Опішнянської філії Решетилівського середнього професійно-технічного училища №28; Спеціалізованої художньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному»).

2004

13. Щербань О. Опішнянська школа майстрів художньої кераміки (1936–1941) // Український керамологічний журнал. – 2004. – №2-3 (12-13). – С.124–133. (Вперше в науковій літературі детально висвітлено діяльність Опішнянської  школи майстрів художньої керміки (1936–1941). Описано навчальний процес, подано відомості про вчителів і учнів, проаналізовано навчальний план, методику викладання гончарства. Визначено вплив школи на подальший  розвиток гончарства в Опішному та Україні).
14. Щербань О. Співає півник-свистунець // Зоря Полтавщини. – 2004. – №46-47. – 26 березня. – С.12. (Про опішнянську технологію виготовлення глиняних півників-свистунців).
15. Щербань О. Техніка виготовлення півників-свистунців у Опішному // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Проблеми ревалоризації феномена української народної іграшки у сучасних культурно-освітніх умовах». – Полтава: Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка, 2004. – С.66–70. (Подано матеріали польових керамологічних досліджень автора, на основі яких описано два найпоширеніші способи виготовлення глиняних півників-свистунців у Опішному та висвітлено окремі аспекти їх продажу та використання).
16. Щербань Олена. Техніка виготовлення півників-свистунців у Опішному // Постметодика. – 2004. – №5-6 (51-52). – С.26–28. (Про виготовлення глиняних півників-свистунців у Опішному).
17. Щербань Олена. Нотатки про традиційні правила поводження з новим глиняним посудом // Український керамологічний журнал. – 2004. – №4 (14). – С.91–94. (Про традиційні правила приготування до використання нового глиняного посуду. Описано способи первісної його обробки, а також під час тривалого використання глиняного посуду в господарстві. В науковий обіг уводяться матеріали польових керамологічних досліджень автора).
18. Щербань А. Щербань О. Про виготовлення глиняного посуду в Каневі // Український керамологічний журнал. – 2004. – №4 (14). – С.27–38. (Подано унікальні матеріали про гончарство Канівського гончарного осередку, зібрані під час польових керамологічних досліджень авторів).
19. Щербань О. Проблеми ревалоризації феномена української народної іграшки у сучасних культурно-освітніх умовах // Український керамологічний журнал. – 2004. – №4 (14). – С.135–136. (Про Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Проблеми ревалоризації феномена української народної іграшки в сучасних культурно-освітніх умовах», яка відбулася в Полтаві в травні 2004).

2005 

20. Щербань Олена. Техніка виготовлення півників-свистунців у Опішному // Український керамологічний журнал. – 2005. – №1-4. – С.183–187. (Про виготовлення глиняних півників-свистунців у Опішному. Подано фотоілюстрації процесу виготовлення глиняного півника-свистунця. Стаття може бути використана як методичний посібник на уроках гончарства).
21. Щербань Олена. Кераміка Володимира Нікітченка // Український керамологічний журнал. – 2005. – №1-4. – С.245–250. (Перше керамологічне дослідження життєвого та творчого шляху майстра народної творчості, талановитого гончаря з Опішного Володимира Нікітченка)
22. Щербань О.В. Історія діяльності Опішнянського гончарного навчально-показового пункту (1912–1924) // Духовна культура як домінанта українського життєтворення: Зб. Матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К.: ДАКККіМ, 2005. – Ч.ІІ. – С.316–322. (Вперше в українській керамології подано історію діяльності Опішнянського гончарного навчально-показового пункту (1912–1924). Зібрано матеріали, стосовно його роботи. Виокремлено три етапи його діяльності. Зроблено спробу визначити його роль і місце у розвитку опішнянського гончарства).
23. Щербань Олена. Традиційні правила поводження з новим глиняним посудом на Полтавщині й Черкащині // Збірник матеріалів ІІ Міжнародного науково-практичного семінару «Кайндлівські читання». – Чернівці, 2005 (На основі польових матеріалів автора описано традиційні правила приготування до використання нового глиняного посуду. Представлено способи первісної його обробки, а також під час тривалого використання глиняного посуду в господарстві).

2006

24. Щербань Олена. Потрави з полив’яних мисок // Зоря Полтавщини. – 2006. – №32. – 1 березня. – С.3. (Про призначення і використання глиняного посуду в «Енеїді» Івана Котляревського. Наведено цитати, в яких класик української літератури згадує не тільки назви посуду, але і його призначення та способи використання наприкінці ХVІІІ століття).
25. Щербань Анатолій, Щербань Олена. До синіх Карпат. Як опішняни мандрували до Закарпаття // Відомості Полтавської єпархії. – 2006. – вересня. – №9. – С.11. (Про туристичну подорож по Закарпаттю).
26. Щербань О. Музеї кераміки в гончарних навчальних закладах Опішного // Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею. – Одеса: Астропринт, 2006. – С.84-85. (Вперше в науковий обіг уведено інформацію про збірки кераміки, які існували в гончарних навчальних закладах Опішного що діяли в містечку впродовж періоду від кінця ХІХ століття до початку ХХІ століття).
27. Щербань Олена. Діяльність Опішнянської керамічної кустарно-промислової школи (1924–1932) // Полтавський краєзнавчий музей: Збірник наукових статей 2005 р. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток. – Полтава: Дивосвіт, 2006. – С.193–202. (Про історію функціонування Опішнянської керамічної кустарно-промислової школи (1924–1932). До наукового обігу уводяться унікальні матеріали, пов’язані з діяльністю цього гончарного навчального закладу в Опішному. Імена викладачів та учнів, охарактеризовано продукцію навчального закладу. Наголошено на важливій ролі школи у розвитку опішнянського гончарства, зокрема у формуванні «класичного» стилю опішнянської кераміки).
28. Щербань Олена. Музей в Опішному як осередок збереження і розвитку місцевого гончарства // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. (Матеріали наукової конференції 25-26.10.2006 р.) – Рівне: Волинські обереги, 2006. – Вип. ІV. – С.256–258. (Про діяльність Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Згадано Колегіум мистецтв у Опішні).

2007

29. Щербань О. Глечик, що «відбув» п’ять весіль // Зоря Полтавщини. – 2007. – №… – 23 лютого. – С.6. (Вперше описано рідкісний глиняний глечик-перепієць, який використовувався під час весільного обряду в селі Постав-Муки (Миргородський р-н, Полтавщина)).
30. Щербань Олена. Опішненська керамічна кустарно-промислова школа (1925–1932) // Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. – Випуск 22. – К.: УНІСЕРВ, 2007. – 164 с. – С.131–137. (Вперше в українській керамології подано матеріали про діяльність одного з визначальних гончарних навчальних закладів Опішного – Опішнянської керамічної кустарно-промислової школи (1925–1932)).
31. Щербань Олена. «…Як було в селі весілля, все цвіло» // Зоря Полтавщини – 2007. – 11 травня – №67-68. – С.10–11. (Про весільний обряд села Велика Павлівка (Зіньківський р-н, Полтавщина)).
32. Щербань Олена. Про приготування борщу та каші в глиняному горщику // Минуле і сучасне Волині й Полісся: роде наш красний. Випуск 24. Матеріали Третьої Волинської обласної науково-етнографічної конференції, 14-16 червня 2007 р., м. Луцьк – Луцьк: Волинський краєзнавчий музей, 2007. – С.139–141. (Про використання поліфункціонального глиняного посуду – горщика під час приготування їжі в печі. Авторка акцентує увагу на особливостях приготування борщу та каші в горщику).
33. Щербань О. Гончарство в Колегіумі мистецтв у Опішному // Лукомор’я: археологія, етнологія, історія Північно-Західного Причорномор’я – Одеса: Видавничий дім «Паллада», 2007. – Випуск 1. – 342 с. – С.286–290. (Про викладання гончарства в навчальному закладі мистецького спрямування – Державній спеціалізованій художній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному»).
34. Щербань Е. Гончарные школы как эфективный способ сохранения гончарства (на примере известного гончарного центра Украины – Опошни // Матэрыялы Міжнароднай навуковай канференцыі, прысвечанай 50-гадоваму ювілею Інстытута мастацтвазнауства, этнаграфіі і фольклору імя Кандрата Крапівы Нацыянальнай акадэміі навук Беларусі «Мастацтва, фольклор, этнічныя традыі у вырашенні актуальних задач сучаснай культуры», Мінск, 7-8 чэрвеня 2007 г. – Мінск: ВТАА «Права і экономіка». – 2007. – Вып. 3. –  С.210–212. (Про низку гончарних навчальних закладів Опішного та їх визначальний вплив на гончарство відомого осередку народної художньої культури України).
35. Щербань Олена. Звідки походить назва села Човно-Федорівка? // Голос Зіньківщини. – 2007. – 17 жовтня – С.3. (На основі документів вперше подано інформацію про походження назви села Човно-Федорівка Зіньківського району, Полтавської області).
36. Щербань Олена. Посуд в «Енеїді» Івана Котляревського // Збірник матеріалів ХVІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні». – Харків, 2007. – С. (З тексту славнозвісної «Енеїди» Івана Котляревського виокремлено назви посуду, особливу увагу звернено на назви та опис глиняного посуду. Наголошено на тому, що поему можна використати як унікальне джерело для дослідження народного  побуту ХVІІІ століття).

2008

37. Щербань Олена. Хутір Човнової Федори // Зоря Полтавщини. – 2008. – №11. – 23 січня. – С.2. (На основі документів, вперше подано інформацію про походження назви села Човно-Федорівка Зіньківського району, Полтавської області).
38. Щербань Олена. Про що розповість стара каплиця // Зоря Полтавщини. – 2008. – №150–151. – С.12. (Вперше подано відомості про архітектурну пам’ятку в Полтаві – каплицю, збудовану в 1909 році з нагоди 200-річчя Полтавської битви. Наголошено на тому, що облицювальну плитку для споруди було виготовлено опішнянськими гончарями під керівництвом завідувача та інструктора Опішнянського гончарного навчально-показового пункту (1912–1924) Юрія Лебіщака).
39. Щербань Олена. Яреха Ганна. Весільний обряд села Велика Павлівка. – Берегиня. – 2008. – С.30–54. (Вперше в етнології описано архаїчний весільний обряд у селі Велика Павлівка (Полтавщина). Здійснено спробу максимально точно відтворити кожен з його етапів, систематизуючи окремі деталі. Акцентовано увагу на тому, що кожен етап весілля супроводжувався піснями. Наголошено на використанні глиняного посуду в українському весільному обряді. Зроблено висновки про причини трансформації великопавлівського весілля в сучасних умовах).
40. Щербань Олена. Архітектурно-будівельна кераміка Опішненського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства (1912–1925) // Вісник Львівської національної академії мистецтв. Львів: ЛНАМ, 2008. – Вип.19. – С.225–233. (Вперше до наукового обігу введено зразки архітектурно-будівельної кераміки (облицювальні плитки та кахлі), виготовлені в 1913—1916 роках у Опішнянському гончарному навчально-показовому пункті Полтавського губернського земства (1912–1922). Подано їх детальний опис. Зроблено висновок, що їх виготовлено під керівництвом західноукраїнського кераміста Юрка Лебіщака. Вироби атрибутовано. Досліджені плитки та кахлі є яскравим зразком українського модерну).
41. Щербань Олена. Глиняний «перепієць» у весільному обряді українців // Чумацький шлях. – 2008. – №5. – С.30. (Про унікальний обрядовий глиняний глечик-перепієць, знайдений у с. Постав-Муки, що на Полтавщині, який за висловом його колишньої власниці (нині він зберігається в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному) «відбув п’ять весіль»).
42. Щербань Олена, Щербань Анатолій. Іван Мазепа і Опішне // Чумацький шлях. – 2008. – №5. – С.6–7. (Вперше систематизовано розрізнені в численних джерелах факти про зв’язок українського гетьмана Івана Мазепи з Опішним).
43. Щербань Олена. Глиняний посуд у весільній обрядовості Полтавщини // Традиційна культура в умовах глобалізації: проблема збереження і оновлення етнічно-культурної спадщини: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. 27-28 серпня 2008 р. – Харків: АТОС, 2008. – С.252–256. (Вперше зібрано матеріали про використання глиняного посуду під час весільного обрядодійства Полтавщини. На основі польових матеріалів Олени Щербань, описано основне функціональне призначення глиняного посуду: його використовували під час приготування та подавання страв, виконання ритуальних обрядів, дарували, розбивали «на щастя»).
44. Щербань Олена. Різдвяні опішненські ласощі // Чумацький шлях. – 2008. – №6. С.4–5. (Про традиційні різдвяні ласощі, які виготовляють в Опішному – «чубаті канхвети», опішнянські різдвяні пряники, котелевські «панянки», закарпатські «ляльки-пряники», львівські «миколайчики», весільні житні коники, жайворонки з тіста).
45. Щербань Олена. Бариня, панянка – лялька, яку можна з’їсти // Народне мистецтво. – 2008. – №3-4. – С.80–81. (Про фігурні вироби з тіста, які готували на обрядові та календарні свята наші предки на території України).
46. Щербань Олена. [Шмагало Р.Т. Мистецька освіта в Україні середини ХІХ – середини ХХ ст.: структурування, методологія, художні позиції. – Львів: Українські технології, 2005. – 528 с., 742 іл.]// Бібліографія українського гончарства 2005: Національний науковий щорічник / За ред. доктора історичних наук Олеся Пошивайла.  – Опішне: Українське Народознавство, 2008.  – Вип.7. – 304 с. – С.160–164. (Рецензія на згадану книгу відомого мистецтвознавця Ростислава Шмагало).
47. Щербань Олена. Опішнянська зразкова гончарна навчальна майстерня Полтавського губернського земства (1894–1899) // Полтавський краєзнавчий музей: Збірник наукових статей 2008 р. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток. – Полтава: Дивосвіт, 2008. – Вип. ІV. – Кн. 1. – С.390–413 (Вперше подано детальну історію першої гончарної майстерні Лівобережної України – Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства (1894–1899). Зроблено спробу проаналізувати вплив закладу на гончарство Опішного).
48. Щербань Олена. Керамікологічні сторінки життєпису Юхима Михайліва // Київська старовина. – 2008. – №5. – С.161–165. (На основі біографії відомого українського художника, активного громадського діяча, етнографа вперше проаналізовано його внесок у керамологію).

2009

49. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Гончарська родина Горілеїв. – Берегиня. – 2009. – №1 (60). – С.57–66. (Вперше в українській керамології викладено відомості про гончарську родину з Опішного – Горілеїв. На основі польових матеріалів подано імена гончарів, особливості їх гончарювання).
50. Щербань Олена. Його археологічні відкриття. – Трудова слава. – 2009. –  №. – С.3. (Перша стаття про становлення керамолога, знахідки і плани Анатолія Щербаня).
51. Щербань Олена. Про опішнянську паску // Голос Зіньківщини. – 2009. – №29. – 15 квітня. – С.1. (Вперше подано матеріали про використання глиняної макітри для приготування тіста для паски та форм для їх випікання).
52. Щербань Олена. Технолог-кераміст Іван Бойченко – штрихи до життєпису // Сіверянський літопис. – 2009. – №1. – С.105–110. (Вперше прослідковано біографію директора Опішнянської керамічної промислової школи (1927–1933) технолога-кераміста Івана Бойченка).
53. Щербань Олена. Весільний обряд у с. Великі Будища // Берегиня. – 2009. – №2. (61) – С.5–34. (Про весільний обряд с. Великі Будища, Диканського р-ну (Полтавщина). Вперше зафіксовано понад сто місцевих весільних пісень та описано обряд випікання весільного короваю однією з великобудищанських коровайниць).
54. Щербань Олена. В Опішне – на ярмарок! // Вечірня Полтава. – 2009. – №26 (853). – С.9. (Вперше викладено відомості про історію ярмаркування в Опішному. Подано інформацію про Міжнародний мистецький фестиваль-ярмарок «Гончарний Всесвіт-2009» («PotteryUniverseUkraine-2009»).
55. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Духовне життя Опішного у ХVІІ–ХVІІІ століттях // Відомості Полтавської єпархії. – 2009. – липень. – №7. – С.19.; вересень. – №8. – С.14. (Вперше опубліковано матеріали з історії опішнянських храмів зазначеного періоду).
56. Щербань Олена. Ой, макітро-макітерко! // Зоря Полтавщини. – 2009. – №100-101. – 21 липня. – С.6. (Про використання глиняної макітри у хлібопеченні. Подано рецепт смачної опішнянської паски).
57. Щербань Олена, Яреха Ганна. Сучасні трансформації весільного обряду у селі Велика Павлівка, що на Полтавщині // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес,2009. – С.184–186. (Про зміни у традиційному великопавлівському весільному обряді).
58. Щербань Олена. Меценат з Опішного Федір Якимович Коваленко // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.266–267. (Біографічні дані вихідця з Опішного Федора Коваленка).
59. Щербань Олена. Техніка виготовлення півників-свистунців в Опішному. // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.375–376. (Подано поетапний процес виготовлення опішнянських свистунів. Описано два способи ліплення свистунців відомого опішнянського гончаря Василя Омеляненка).
60. Щербань Олена. З історії гончарного шкільництва Опішного // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.377. (Подано перелік усіх гончарних навчальних закладів Опішного, які діяли в містечку впродовж понад століття).
61. Щербань Олена. Пам’ятка доби українського модерну – каплиця у Полтаві // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.594–595. (Про історію будівництва каплиці у Полтаві на честь 200 річчя від дня Полтавської битви та причетність до цього опішнянських гончарів та кераміста-технолога Юрія Лебіщака).
62. Щербань Олена. З історії гончарських родоводів Опішного // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.598–599. (Вперше в керамології подано відомості про одну з гончарських родин Опішного – Різників).
63. Щербань Олена. Борщ та каша з глиняного горщика // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.623–624. (Про використання глиняного посуду українцями та приготування в них традиційних страв).
64. Щербань Олена. З історії храмів Опішного // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.635–636. (Про історію церков Опішного впродовж періоду ХVІ–ХVІІІ століття).
65. Щербань Олена. Майстриня глиняної іграшки // Україна і світ у часовому вимірі. 2009 рік. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С.636–637. (Про життєвий та творчий шлях відомої опішнянської гончарки, майстрині глиняної народної іграшки Ганни Павлівни Діденко).
66. Щербань Олена. Глиняний посуд у творах Миколи Гоголя // Чумацький шлях. – 2009. – №3. – С.28–29. (Про згадки глиняного посуду та контекст, у якому їх подає Микола Васильович Гоголь у своїх творах).
67. Щербань Олена. Історіографія гончарного шкільництва Опішного // Київська старовина. – 2009. – №1-2. – С.84–99. (Вперше здійснено історіографічний аналіз теми гончарних навчальних закладів Опішного та їх впливу на збереження традицій провідного гончарного осередку України. Виокремлено та обґрунтовано чотири періоди активізації наукових студій з даної теми).
68. Щербань Олена. Понадстолітня історія гончарного шкільництва Опішного // Міст. – 2009. – №4 – C.374–383. (Вперше прослідковано історію гончарного шкільництва Опішного, подано короткий опис особливостей кожного з гончарних навчальних закладів: Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні Полтавського губернського земства (1894–1899), Опішнянського гончарного навчально-показового пункту (1912–1922), Опішнянської керамічної кустарно-промислової школи (1925–1926), Опішнянської керамічної промислової школи (1927–1932), Опішнянської школи майстрів художньої кераміки (1936–1941), Опішнянської філії Решетилівського СПТУ-№28 (1986–1999), Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішні» (1997–2003). Доведено їх визначальний вплив на збереження і розвиток гончарства Опішного).
69. Щербань Олена. Глиняні вироби учнів гончарних шкіл Опішного в колекції кераміки Харківського історичного музею // Сучасний музей: проблеми комплектування, вивчення, збереження і популяризації колекції. За матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції 22-25 вересня 2009 року. – Донецьк: Донецький обласний художній музей, 2009. – С.105–110. (Вперше проаналізовано сім достовірно атрибутованих та два умовно атрибутованих глиняних вироби учнів гончарних навчальних закладів Опішного, та виробів опішнянських гончарів, виготовлених під впливом згаданих шкіл, які зберігаються в колекції Харківського історичного музею. Твори опішнян Олександра Ширая, Оксани Бабич, Петра Шумейка, Віктора Денисенка є підтвердженням того, що Опішнянська керамічна промислова школа (1927–1933) та Опішнянська школа майстрів художньої кераміки (1936–1941) були провідниками впровадження новинок у технологічний процес гончарного виробництва Опішного).
70. Щербань Анатолій, Щербань Олена. Опішнянський козак Леско – сподвижник Степана Разіна // Нова газета по-полтавськи. – №46 (80). – 25 листопада-1 грудня 2009 р. – С.3. (Вперше на основі документальних матеріалів подано фрагменти з життя одного з найближчих соратників та названого брата Степана Разіна, нашого земляка, опішнянина козака Леска (Олексія). В документах 1660–1670-го років його названо Григор’євим (батька козака Леска звали Григорій), а також Черкашеніним, Хромим та Косим).
71. Щербань Олена. Весільний обряд села Тарасівка (1959–1960-х років, Полтавщина, Україна). – Берегиня. – 2009. – С.5–26. (Вперше в етнології описано архаїчний весільний обряд у селі Тарасівка (Полтавщина). Здійснено спробу максимально точно відтворити кожен з його етапів, систематизуючи окремі деталі. Акцентовано увагу на тому, що кожен етап весілля супроводжувався піснями. Наголошено на використанні глиняного посуду в українському весільному обряді).

• 2007, Опішне — Публікація «Опішнянська школа майстрів художньої кераміки (1936–1941)» — номінант І Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки «КеГоКе-2007».
• 2008, Опішне — статті «Історія діяльності опішнянського навчально-показового пункту (1912–1924)» та «Техніка виготовлення півників-свистунців в Опішному» — номінанти ІІ Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки «КеГоКе-2008».
• 2008 — Лауреат Премії імені Василя Скуратівського за кращий народознавчий матеріал.
• 2009, Опішне — статті «Діяльність Опішнянської керамічної кустарно-промислової школи (1924–1932)» та «Потрави з полив’яних мисок» — номінанти ІІІ Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки «КеГоКе-2009».

А ось як говорить майстриня про своє перше знайомство з народною лялькою: «Першу ляльку-мотанку 5-6 річній мені змотала моя бабуся Марія Карпівна Яковенко (дів. Трохименко) (1929—2004). Досі пам’ятаю, що мене вразив той факт, що бабусина хустинка через якихось п’ять хвилин пекретворилася на лялечку. Я довго гралася нею, от тільки де вона ділася, не знаю. Пройшли роки. У 2008 році, на початку грудня, до нас в М узей гончарства, де працюю й нині, приїхав художник-кераміст Сергій Радько (Черкащина) зі своєю дружиною Людмилою Радько. І знову на моїх очах, як і багато років тому, за лічені хвили в умілих руках (тільки тепер уже з моєї хустинки) „народилася“ лялечка, як тоді, колись... Чи це ностальгія за дитячими роками, чи просто прийшов час і мені „народжувати“. В той же вечір я вдома змотала свою першу мотаночку (бережу її й досі). На Свято Миколая, 19 грудня, подарувавши лялечку, змотану зі своєї улюбленої колись дитячої сукенки, колезі по роботі і відчувши, що вона сподобалась, я почала мотати лялечки майже щоденно... Лялечки мене заспокоюють, вони мене розуміють, вони теплі і рідні».

В січні 2010 року Олена Щербань була атестована майстром традиційного народного мистецтва художньою радою НСМНМУ.

2009

• участь в Міжнародному мистецькому фестивалі-ярмарку «Гончарний Всесвіт в Україні–2009» (липень, Опішне);
• виставка в Музеї-садибі Івана Котляревського (вересень, Полтава);
• Всеукраїнська виставка творів народного мистецтва (Київ, грудень);
• участь у фестивалі-ярмарку «Співочі тераси», де проводила майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки (вересень, с.Городне, Харківщина).

2008, грудень — персональна виставка у Державній спеціалізованій художній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному».

Тривалий час працювала бібліотекарем.

Відтоді майстриня провела велику кількість майстер-класів по створенню вузлової ляльки для вихователів, педагогів, бібліотекарів, студентів, іноземців-гостей Полтави та відвідувачів Музею українського народного декоративного мистецтва у Києві.

2008 — атестована Національною Спілкою майстрів народного мистецтва України як майстер народної ляльки

2008

• дипломант І ступеня художньої обласної виставки-конкурсу «Осяяні красою і талантом» на приз імені Марії Башкирцевої
• взяла участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції Другі Марка Грушевського читання «Лялька як знак, образ, функція», з доповіддю «Сприйняття української народної іграшки різними віковими групами населення Полтавської області»
• виставка «Королівство ляльок» в Державному музеї іграшки у Києві
• з метою популяризації вузлової ляльки Н.Свиридюк створила анотований бібліографічний посібник «Вузлова лялька — вид народного мистецтва України»

2008, грудень — 2009, лютий — брала участь у виставці «Українське Різдво», яку організували Національний музей Т.Шевченка спільно з Національним музеєм архітектури та побуту України

2009, червень — персональна виставка ляльок-мотанок в літературній експозиції садиби-музею Панаса Мирного в Полтаві під назвою «У мене лиштва мережена. О. Пчілка». Одяг ляльок оздоблений вишитим узором, традиційним орнаментом, які свого часу збирала Олена Пчілка й збірку яких під назвою «Українські візерунки» власноруч подарувала Панасу Мирному.

• «Пісні Бузкового гаю» (смт. Диканька);
• «Решетилівська весна» (с-ще Решетилівка);
• «Воскресни, Писанко» (м.Карлівка);
• «Маріїна долина» (с.Черняківка Чутівського району);
• ЕтноВесна на батьківщині Василя Симоненка (с.Біїці Лубенського району);
• на Сорочинському ярмарку (с.В.Сорочинці Миргородського  району),
• культурно-мистецьких акцій, що відбуваються в Полтаві на відзначення державних свят та визначних дат у житті міста.