Мистецтву петриківського розпису навчалась у Ф.С. Панка, а також у старших сестер-художниць. Наталія Статива-Жарко має значний творчий доробок. Її твори завжди приваблюють глядача як мистецькою довершеністю техніки виконання, так і відчуттям кольору в поєднанні з вишуканим смаком. У творчості намагається бути чесною.

Використовуючи столітні надбання Петриківського розпису, художниця вдало поєднує традиційні мотиви та технічні можливості з пошуком нових образних ліній, сучасних засобів для їх втілення. Таким чином створюються як суто декоративно-вжиткові речі (посуд із дерева, скла, кераміки, меблі), так і графічні твори (листівки, календарі, тощо), що друкувались в Україні і за кордоном.

Походження

Народилася 23 жовтня 1970 року в селі Петриківка Дніпропетровської області. З 1994 року мешкає в м. Біла Церква Київської області.

Освіта

1982—1986 – навчання в Дніпропетровській дитячій художній школі
1987—1991 – навчання в Дніпропетровському державному художньому училищі

Досвід

1991 – 1992 – Майстер декоративного розпису експериментального цеху Дніпропетровського художньо-виробничого комбінату (с. Петриківка).
1995 – 2002 – Молодший науковий співробітник Білоцерківського краєзнавчого музею.
З 1995 — Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (НСМНМУ).
З 1985 — бере участь у виставках.

Роботи знаходяться у Дніпропетровському художньому музеї, Національному музеї українського декоративно-прикладного мистецтва (Київ), музеї Бориса Гмирі (Київ), Національному музеї українського мистецтва (Київ), Білоцерківському краєзнавчому музеї, музеї м. Хемніц (Німеччина) та в багатьох установах і приватних колекціях України й закордоном.

Мисткиня проводить викладацьку роботу (майстер-класи, уроки малювання, тощо).

Основні виставки

1985 – “Стрічка дружби” (Берлін)
1987 – учасник ВДНГ СРСР (нагороджена медаллю)
1992 – Виставка декоративно-прикладного мистецтва та писанкарства (Київ)
1993 – Персональна виставка сестер Статив (Дніпропетровськ)
1993 – “Краса руками молодих” (Біла Церква)
1994 – Персональна виставка в Центрі “Український дім” (Київ)
1994 – Краса руками молодих” (Біла Церква)
1995 — Всеукраїнська виставка декоративно-прикладного мистецтва (Київ)
1995 — “Білоцерківський Великдень”, Різдвяна виставка (Біла Церква)
1996 – Персональна виставка (Біла Церква)
1996 – Всеукраїнське свято селян (Центр “Український дім”, Київ)
1998 – 5 Міжнародний туристичний салон (Київ)
1999 – Всеукраїнський огляд народної творчості (Палац “Україна”, Київ)
1999 – 6 Міжнародний туристичний салон (Київ)
2000 – Виставка до 2000-ліття Різдва Христового (Вишгород)
2000 – Київський Обласний туристичний ярмарок (Ірпінь)
2000 – 7 Міжнародний туристичний салон (Київ)
2000 – Виставка декоративно-вжиткового мистецтва (“Український дім”, Київ)
2003 – Виставка українського народного мистецтва (Національний етнографічний музей Болгарської Академії Наук (Софія)
2004 – Перший Міжнародний конкурс вокалістів ім. Бориса Гмирі (виставка
творів)
2006 – Виставка-ярмарок в Українському центрі народної культури «Музей
Івана Гончара»
2007 – Персональна виставка в галереї «Юр’ївська брама”
2008 – Виставка-ярмарок в Українському центрі народної культури «Музей
Івана Гончара»
2008 – Перший еко-культурний фестиваль «Трипільське коло 2008. Вода.» (Ржищів)
2008 – Другий міжнародний конкурс вокалістів імені Бориса Гмирі (Київ)
2009 – Виставка декоративно-вжиткового мистецтва (НСМНМУ, Київ)
2010 – Colissimo Design (міжнародний конкурс дизайну для пошти, Франція)
2010 – Виставка декоративно-вжиткового мистецтва (НСМНМУ, Київ)
2011 – Colissimo Design (міжнародний конкурс дизайну для пошти, Франція)

Публікації

• Альбом репродукцій «Петриківка» ( ВАТ «Дніпрокнига», 2001)
• «Експрес-об’ява” №137 (П. Нестеренко)
• «Молода Україна» №445 (1999) (Канада)
• «Київський регіон» №29(65) (2002)
• Альбом «Народне мистецтво Київщини» (Київ, 2005)
• Білоцерківська преса
• Енциклопедія Сучасної України, Т.9 (Інститут енциклопедичних досліджень НАН України,2009)

Майстриня вже більше 20 років плідно працює в жанрі керамічної іграшки. Створила тисячі фантастичних, вигадливо розписаних звірят-свистунців. Віднайшовши свою власну техніку і власний стиль, вона творить не просто дитячу забавку. В її образах оживає казка, загадка, співанка, приказка, — той дитячий фольклор, що пережив тисячоліття і є відголоском українських прадавніх вірувань.

Походження

Народилася 23 березня 1962 року в містечку Кам‘янка Черкаської області в родині робітників, де дуже поважали мистецтво і батько був  художником-аматором. З 1983 року Ольга живе та працює в Черкасах.

Освіта

В 1983 році закінчила Київський інститут культури за спеціальністю «бібліотекар-бібліограф». Дванадцять років працювала методистом Черкаської обласної наукової бібліотеки.

Досвід

Творча біографія тоді ще бібліотекарки почалася в 1987 році, коли побачила роботи Марії Приймаченко. Жінка була вражена, зачудована фантастичним світом геніальної художниці. Перші роботи молодої майстрині з‘явилися під впливом цих вражень. Але поступово виник і викристалізувався власний стиль, де переплелися любов до фольклору з особистою міфотворчістю авторки.

Вдосконалюючи власну творчу майстерність, Ольга Отнякіна працювала керівником дитячих гуртків художньої кераміки при Палаці дитячої та юнацької творчості, клубі «Ровесник», в колегіумі «Берегиня». З 1999 по 2004 рік викладала мистецтво кераміки, народознавство, історію культури в Черкаському художньо-технічному коледжі.

Входить до Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
Заслужений майстер народної творчості України.

На 2009 рік Інститут Національного Державознавства видав настінний календар з роботами Ольги Отнякіної (Бердник).

Виставково-ярмаркова діяльність

З 2002 року майстриня проводить активну виставкову діяльність. Має 8 персональних виставок:

• 2002 — «Казка, яка завжди з нами» (м.Черкаси, м. Кам‘янка)
• 2005 – «Від Яйця-Райця» (м.Черкаси, м. Київ)
• 2008 — «Ігри в Задзеркаллі» (м.Черкаси)
• 2008 – 2009 – «До 100-річчя від дня народження М. Приймаченко» (м.Київ, м. Запоріжжя )
• 2009 – «Криниця мого дитинства» (м.Кам‘янка)

Бере активну участь в міжнародних, всеукраїнських, обласних фольклорних дійствах, ярмарках, фестивалях народної творчості, де проводить майстер-класи з виготовлення та розпису керамічної іграшки в містах України (Чернівці, Луцьк, Київ, Запоріжжя, Одеса, Черкаси, Чигирин, Канів, Кам‘янка, Іллічівськ, Євпаторія, Донецьк) та за кордоном:

• 2000 – фестиваль «Слов‘янський базар», м. Вітебськ, Білорусь.
• 2008 – Дні культури України в м. Сопот, Польща.
• 2008 – Дні культури України в «Європа-парк», м. Руст, Німеччина.

Роботи знаходяться в музеях м. Кам‘янка (Державний історико-культурний заповідник),Черкаси (Обласний краєзнавчий музей та  Художній музей), Запоріжжя (Обласний художній музей), м. Київ (Музей народної архітектури та побуту  НАН України в Пирогово).
Роботи майстрині є предметом колекціонування багатьох шанувальників народного мистецтва в Україні та за кордоном.

Публікації про майстриню

• Жива традиція: Майстри народного мистецтва Черкащини. – Черкаси, 2009.- С. 76 – 79.
• Кераміка України. – К.: Логос Україна, 2009. – С. 90.
• Таран Г.М. Художники Кам‘янки. — Місто на скелястих берегах Тясмину: Історичний нарис. — Черкаси. : Вертикаль, 2009. – С. 133-134.
• Теліженко О. Яйце – Райце. – «Народне мистецтво»,  № 3-4, 2006. – С. 52-53.
• Бондаренко Т. Від Лялі до Лелі. – «Народне мистецтво», № 1-2,  2009 . – С. 84.
• Колісник О. Казковий світ Ольги Отнякіної. – «Ритм України: Культура, мистецтво, туризм Черкащини», №2, 2009. – С. 18 – 19.
• Василега В. Шукайте свою «сродну працю». – «Ритм України: Культура, мистецтво, туризм Черкащини»,  №1, 2010. – С. 40.
• Джулай Т. Криниця мого дитинства. – «Сім муз: Культурно-мистецька мозаїка», № 6 – 2009. — С. 15.
• Народные художники не заканчивали вузов: Ольга Отнякина-Бердник, художник-керамист из Черкасс. – «Афиша /Запорожье», № 6, 2009.- С. 74.
• Юріна Н. Ольга Отнякіна – Бердник : «Я створюю власну міфологію…».- «Партнер – Черкаси», №6-7, 2009 .- С. 44-45.

Ім’я Івана Приходька добре відоме в Україні та за її межами. Лауреат премій імені Павла Чубинського, Катерини Білокур, Петра Верни, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, митець впродовж 30 років плідно працює у сфері декоративного розпису, народної іграшки та дерев’яної скульптури.

У своїй творчості Іван Приходько звертається до архаїчних українських символів: «cонце», «дерево життя», «птах», «кінь» та ін.

Серед основних тем, над якими він працює, слід виділити тему любові до природи з ідеєю гармонійного співіснування всього сущого на землі – звідси розлогі композиції з квітів, тварин, птахів і людей. В картинах Приходька дзвенить, співає Україна, це прочитується як в образно-фольклорному мисленні художника, так і в його палітрі.

Відвідувачі виставок Івана Приходька зазначають високу позитивну «енергетику» його робіт, на що сам майстер зауважує: «Це тепло, яке йде від моїх рук».

Під час презентації буде демонструватися документальний фільм «Вернісаж Івана Приходька» (1988 р.) та виступатиме фольклорний гурт Музею Івана Гончара.

Вхід на відкриття виставки вільний!

Виставка діятиме з 8 вересня по 26 вересня 2010 року щодня, крім понеділка та останнього вівторка місяця, з 10:00 до 17:30.

У своєму декоративному розписі художниця широко використовує обрядову символіку. Більша половина її робіт — обрядові прикраси до усіх народних свят протягом року. Це глиняна пластика (ангелики, миколайчики, панянки), розпис об'ємних форм (глиняна та дерев'яна іграшка, горщики, тарілки, великі дерев'яні скрині, мальованки).

Основні теми творів — народні свята, біблійні та історичні сюжети, сюжети народних пісень.

Майстриня займається ще й настінним розписом. У доробку має розпис бібліотеки ім.Драгоманова у Гадячі, розпис хати у Музеї народної архітектури та побуту України. Брала участь у розписі Покровської церкви в селищі Гребінки Київської області.

Походження

Народилася 1970 року в сім'ї київських художників. У столиці досі мешкає та творить.

Освіта

1991 — закінчила Київський художньо-промисловий технікум. Відділення художнього оформлення.

Досвід

Дитинство Наталі пройшло в атмосфері творчості. Вона маленькою гостювала у бабусі. Відтоді назавжди запав їй в душу той дивовижний світ народної творчості — дерев'яні розфарбовані птахи на Великдень та обкладені диво-мальованками величезні паски, а на Різдво — казкова чарівність кольорових ангеликів, що їх дід сам розмальовував, шишки та прикраси. Там Наталя й дізналася про славних своїх землячок — Катерину Білокур та Ганну Собачко.

Матеріали для роботи бере з фондів Музеїв та етнографічних праць. Вивчає їх та подає у своєму авторському виконанні.

Звання

1993 — отримала звання Майстра традиційного народного мистецтва.

Виставки

Бере участь у виставках, починаючи з 1993 року.

1993

— «Образотворче мистецтво художників-аматорів України». Український дім, Київ
— Виставка на присвоєння звання майстра традиційного народного мистецтва. ВДНГ, Київ

1994 

— «Декоративно-прикладне мистецтво київських художників-94». Галерея «Київ», Київ
— «Великдень на Україні». Галерея мистецтв Національного університету «Києво-Могилянська Академія», Київ

1995 — «Українська духовність». Бібліотека ім.Петлюри, Франція

1996 — «Різдвяна фантазія». Державний музей літератури України, Київ

1997

— «Великдень на Україні». Міський Будинок природи, Київ
— Здобула звання лауреата Першої Святомихайлівської виставки-конкурсу. Київ

1998 — Виставка «Український сувенір». Тулуза, Франція

1999

— «Українське стрітення». Міжнародний фонд ім.Кирила Стеценка, Київський Будинок Вчених, Київ
— «Різдвяний вечір». Міжнародний фонд ім.Кирила Стеценка, Київський Будинок Вчених, Київ

2000

— «Великдень». Київський міський будинок вчителя, Київ
— «Покрова». Музей народної архітектури та побуту України, Київ
— «Там, де люблять небо». Будинок офіцерів, Київ
— «Там, де люблять небо». Аеродром «Чайка», Київ

2001 — «Український сувенір — візитна картка держави». Національна парламентська бібліотека України, Київ

2002 — « Споконвічні джерела» , Київська дитяча Академія мистецтв

2003 — Персональна виставка « Глина, що дзвонить», Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка
2004 — Виставка творів мистецтва Київщини, Національна спілка майстрів народного мистецтва України
2005 — Персональна виставка. Музей українського народного декоративного мистецтва
2006 — Виставка новорічно-різдвяної символіки. Національний музей літератури України

2007

— Виставка новорічно-різдвяної символіки, Національний музей літератури України
— Всеукраїнська виставка-конкурс на кращий твір року, Національна спілка майстрів
— « Українська традиційна іграшка та лялька» , Національний музей Тараса Шевченка

2009 — « Козак Мамай», Національна спілка майстрів

Також щорічна участь у ярмарках мистецтв у Пирогові, Музеї Івана Гончара, « Країні мрій».

Майстер-класи

Щоб передати своє вміння людям, художниця проводить майстер-класи. Також залучає  дітей до народної культури  в дитячому клубі « Віночок».

— Українці завжди трепетно ставилися до хати — вони її білили, прикрашали, розмальовували. Завжди там писанки висіли, скриня була, дзвіночки були на щастя, щоб ангел прилітав. А взагалі, дзвіночок – традиційна прикраса й оберіг. Тваринам завжди вішали дзвіночки на шиї не тільки, щоб не заблукали, а щоб вони відганяли злих духів, щоб не наврочили.

Ми робимо не тільки дзвіночки. А сюди на Узвіз я не все принесла, бо решта виробів важчі. Дзвіночки ж приваблюють покупців та й дозволяють трохи заробити.

Художній розпис хаток-дзвоників Людмили Дворяківської

А форми для розпису самі робите? 

Форми для розпису ми робили самі, але мій чоловік помер тим літом, а він викладав у ліцеї кераміку і там обпалювали. То тепер форми я замовляю місцевим гончарям. А тоді вже на їхніх заготівлях ми з дочкою малюємо. Вона теж художник.

Ми розпис робимо дуже яскравими відкритими кольорами, але вони гармонійні між собою. Ви ж бачите, воно хоч і яскраве, але не дике. Цей розпис – не Петриківка. Це художній розпис, під народний. Ось, наприклад, у людей в селі не завжди були пензлики, то жінка візьме розламає качан кукурудзи, вмочить у бурякову фарбу і абсолютно технічно наносить лінії. Так і у мене, не вималювано, а просто такими мазками. Але воно виходить гарненько.

Які сюжетні мотиви зображуєте? 

Та різні, от це, наприклад, називається «рядно». Чому? От тут іде дорога, людина їде собі, поглядує по сторонах – тут городи, там жнива, там ще щось. А тоді зимою згадує на інтуїтивному рівні це все і тче такі візерунки, які літом чи весною бачила.

Художній розпис Наталі Дворяківської

З дочкою ми робили скрині. От ця скриня (показує на світлину в інформаційній брошурі дочки – авт.) є у попереднього посла Норвегії. Також робимо обрядову символіку – сердечка весільні, яйця-мальованки, плакиточки (глиняні плоскі розмальовані фігурки, які вішаються на стіну, наприклад, ангели, людські подоби – авт.). Картини малюємо і на папері і на полотні, і на глині.

Участь у виставках берете? 

Якось брала участь. Але в основному дочка виставляється і майстер-класи проводить, бо я мама і бабуся, мені особливо немає коли.

То це ви навчили дочку?

Так, я навчила. Але у неї також освіта є, вона закінчила з відзнакою Київський художньо-промисловий технікум (нині Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Михайла Бойчука – авт.).

Людмила Дворяківська, майстриня художньо-народного розпису

Творчість є основною вашою працею?

Я вже пенсіонерка, тому основна праця. А дочка веде студію «Оберіг» у клубі «Віночок». Вона з дітками обрядову символіку вивчає.

Доводилося й раніше бачити ваші вироби на фестивалях та ярмарках. Одразу впізнавалися і відчувалася рука однієї людини…

Ну, це ж характер. Людина не може повторити іншу людину, це дуже рідко. У дочки емоційніша творчість, напружена, яскрава. А в мене спокійніша. Хоча я її і вчила, але от бачте, почерк є почерк.

Між іншим мої знайомі бачили оці дзвіночки трохи нижче просто змальовані, скопійовані. Набагато гірші і написано «Дворяківська». Ви можете собі уявити? Якось була до одних підходила і казала, що так негарно робити.

Скільки років вже займаєтеся цієї творчістю? 

Як перебудова настала у 90-х роках, нас з роботи всіх звільнили і ми почали працювати на салони. І вийшли на таке мистецтво.

Якими фарбами малюєте? Гуашшю?

Ні, це темперні фарби, вони не розмазуються. Але якщо дітям, то можна й гуашшю з клеєм. А лаком не покриваємо, щоб воно свіженьке було, щоб техніка народного розпису збереглася. Та й глина ж дихає.

«Рукотвори»

Темперними фарбами художниця розписує вироби з дерева, картини, стіни та глиняні прикраси й обереги. Велику творчу увагу надає обрядовій символіці з глини, як-то: весільні сердечка, яйця-мальованки, плакиточки (тобто глиняні плоскі розмальовані фігурки, які вішаються на стіну, наприклад, ангели, людські подоби). Колись заготівлі з глини під розпис виліплювала разом з чоловіком, а коли його не стало, почала замовляти у місцевих майстрів-гончарів. Разом з дочкою-ученицею, теж художницею за фахом Наталею Дворяківською беруть участь у виставках та проводять майстер-класи з художнього розпису.

Походження

Народилася 1946 року в селі Селище Баришівського району Київської області.

Освіта

Після 8-ми класів у школі вступила до Київського технікуму прикладного мистецтва. Після його закінчення рік працювала на фабриці ім.Т.Шевченка в цеху підлакового розпису. Далі продовжила навчання в Київському художньому інституті (нині це Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) на педагогічному факультеті.

Досвід

Батько художниці, за професією вчитель, дуже любив малювати і в дитинстві часто приносив їй велику коробку олівців. На це він не шкодував ні грошей ні часу, що певно й виховало у пані Людмили любов до малювання.

Після заміжжя вона з чоловіком працювали по майстернях управління культури (розписували стіни бібліотек, кімнат відпочинку на фабриках та заводах), а після звільнення під час перебудови у 90-х роках почали працювати по салонах — виробляти з глини різні фігурки, їх розписувати й продавати.

Виставкова та ярмаркова діяльність

Постійна учасниця етно-фестивалів, таких як «Країна мрій», виставок-ярмарків у музеї в Пирогові. У святкові дні художниця виходить зі своїми виробами на Андріївський узвіз.