Відкриття відбудеться в четвер, 10 травня о 17.00. Пропонований dress-code — вишиванки )))

Фестиваль «Ляльковий світ» став традиційним для Львова, його очікують майстри, поціновувачі авторської ляльки, львів'яни та гості міста. Організатори щороку розширюють географічні межі, залучають нових перспективних авторів та популяризують розмаїття технік та категорій виконання авторської ляльки, поширюють культуру лялькової творчості.

Цьогоріч «ETHNO'лялька» у залах палацу Мистецтв збере чи не тисячу етнічних ляльок. Давня українська мотанка, текстильні, солом'яні мотанки, сучасні ляльки у авторських інтерпретаціях. Народні майстри, професійні митці з різних куточків України покажуть львів'янам і гостям міста свої творіння. Родзинкою фестивалю стануть ляльки тернопілянки Людмили Павлової. Понад два роки майстриня вишиває народні регіональні костюми для ляльок. Буде представлено строї Східного Поділля, Центральної України, Лемківщини, Слобожанщини, Західної Волині, Галичини, Гуцульщини, Опілля, Полісся та інших регіонів.
Львів'янка Галина Швець покаже ляльки-мотанки у національному одязі різних куточків Латвії, культуру та звичаї якої вона давно вивчає та шанує.

П'ять ляльок з колекції «Мотанка.UA», присвяченої ЄВРО-2012 презентуватимуть на фестивалі киянки Наталка та Тетяна Катриченки. Це ляльки, які презентують кольори прапорів збірних команд Данії, Португалії, Німеччини, Нідерландів та Росії. Відома львівська майстриня Оксана Смерека-Малик представить проект «Оксанина лялька». Колекція із сотні авторських ляльок об'єднана в тематичні цикли: «Карпатія: дівки, газдині, молодиці», «Князівни і боярині», «Львів'янки пані та панянки», «Ангельські хори», тощо

На вихідних (субота та неділя 12-13 травня) у Палаці мистецтв відбудуться безкоштовні майстер-класи по створенню ляльки-мотанки.

Під час виставки відбудеться презентація художньої книжки лауреата Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» Христини Лукащук «Лялька-мотанка».

Окрасою експозиції будуть вишивані рушники та вінки з квітів ручної роботи від місцевих майстрів.

Спостерігати за перебігом виставки, отримувати додаткову інформацію та поновлення в програмі можна у групі «Ляльковий світ» у FB та у події «Етно'лялька» за лінком http://www.facebook.com/events/378971822128454/

Зв'язок з організаторами: 
Ірина Сорокіна 067 949 07 14
Ганна Гаврилів 067 340 02 46

Відкриття виставки: 11 квітня о 16.00 годині

Ще 1992 року разом з друзями-однодумцями він започаткував творчий молодіжний гурт, який поставив собі за мету відродження давньої української вишивки. Вже за два роки в Національному музеї Тараса Шевченка у Києві гурт влаштував виставку до 3-ї річниці з Дня Незалежності України. А у 1995 році Юрій Мельничук переходить на постійну роботу до Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», де перші 13 років завідував сектором «Тканини», а зараз продовжує працювати заступником Генерального директора з науково-фондової роботи. З того ж часу він проводить при Центрі заняття Студії української народної вишивки, де навчає всіх охочих пізнати секрети вишивання більш як 200 швами традиційного шиття, освоїти крої народного вбрання, проникнути за завісу таємниць українських рушників, зрозуміти значення символів, орнаментів. За цей час Юрієм проведена чимала дослідницько-пошукова та збиральницька робота. Все, що зібрано ним, постійно використовується на Студії, а також під час поїздок по Україні та за кордоном для проведення виставок, майстер-класів, семінарів, лекцій. У Юрія і в його друзів-збирачів нашої минувшини є мрія створити Центр української вишивки і костюма, де в найкращому вигляді можна було б все це продемонструвати і мати можливість вивчати.

З 1998 року творча майстерня під орудою Юрія Мельничука розпочала цікаву роботу по створенню ляльок, які одягнуті у зменшені копії народного вбрання різних історико-етнографічних земель України. Ця робота продовжується і донині з метою надихнути виробників іграшок на створення сувенірних та колекційних етнічних ляльок, які без сумніву є своєрідною візитною карткою будь-якої країни світу.

Захоплення Юрія Мельничука переросло у його улюблену роботу в музеї, хоча за фахом він учитель географії та біології і 10 років пропрацював в Інституті географії НАН України, де закінчив також аспірантуру. Напевно це поклик душі ще з дитинства, коли спостерігав за вправними материними руками у вишиванні. Це велике бажання поділитися радістю від спілкування з красою українських вишивок, які славляться по всьому світу, прагнення відкрити іншим неймовірно захоплюючий, чудовий світ мистецького хисту і гармонії наших предків.

Світлини з відкриття виставки (з приватної колекції Юрія Мельничука)

Тетяна Катриченко, майстриня:
«Я робила малюнок, Наталка вишивала. Я не втручалася у вишивку, вона — в малюнок. У Франції два символи — півень і лілея. Я намалювала півнів, які плавно переросли в Чехію, а лілея стала уособленням Франції. Думала, що робити з Грецією. Пішла в магазин і придбала квіточки з перламутру у вінок. А Ірландію символізує чотирилисник. Я побачила старовинну козацьку вишивку, козацький хрест, і подумала, якщо поєднати цю ідею чотирилисника з козацьким хрестом, то буде добре».

Символ Ірландії

Лялька, що символізує Україну

Усі ляльки-мотанки виконані традиційно без голки та шиття і оздоблені українською ручною вишивкою у різних техніках. В основі — старовинне домоткане полотно, а на обличчі — хрест, що символізує сонце. Експозицію доповнюють вишиті Наталкою Катриченко рушники в полтавському стилі і колекція традиційних ляльок різного розміру. Дівчата кажуть, готувалися кілька місяців впритул до дня виставки.

Наталка Катриченко, майстриня:
«Нам сказали, що на початку квітня виставка, а зробили на той час ми небагато. І тому я на роботі і вдома вишивала, вставала вранці — вишивала, о пів на третю лягала спати. Вже термін був, відмовлятися не було куди. Ми хотіли спочатку Україну і Польщу робити в кінці виважено. А тут треба було зробити афішу і довелося уособлення цих країн створювати швидше. Останньою дороблювали Швецію, а Таня ще вчора о другій ночі дороблювала квітку на Англію».

Анжеліка Рудницька, громадський діяч:
«Треба повезти ці ляльки по Україні. Бо скільки б цим не захоплювалися іноземці, але в Україні важливо показувати, що є ще справжнє автентичне, не китайське і не машинне. Я не дуже люблю ці прив’язки до Євро, але у випадку дівчат це настільки органічно, м’яко і ненав’язливо зроблено, що воно не викликає спротиву, а навпаки дуже приємно. І можна сказати, що дівчата українізували всі країни, підігнали їх під український стандарт. Хай всі подивляться на польок чи італійок очима українок!»

 Галина Ярова, директор Музею гетьманства:
«Що мене вразило у рушниках — це тонкість роботи. В експозиції Павла Скоропадського є дві сорочки. Одну з них вишила мама гетьмана, коли йому було три роки. І ми завжди казали, що скільки було у нас вишивальників, то рівня вишивці Скоропадських не було. А тепер можна сказати, що у дівчат це той самий рівень. А щодо ляльок, то бачити Євро на рівні такої любові до України, задіяти всі країни на українській ляльці — це розкішний задум. Ми гордимося такою виставкою і вважаємо за честь її представляти».

Дівчата на досягнутому спинятися не збираються і в майбутньому хочуть зробити виставку ляльок, які б презентували 10 етно-регіонів України з властивими для кожного кольорами і техніками вишиття. А крім цього, молоді майстрині хотіли б показати своїх ляльок українській діаспорі за кордоном, зокрема в Польщі та Італії. А теперішня виставка в Музеї Гетьманства на столичному Подолі триватиме до 24 квітня.

Богдан Гдаль, «Рукотвори»

Основа виставки – 16 ляльок. Колористика кожної з них схожа на кольори державних прапорів команд європейських збірних, яким пощастило грати у червні цього року на ЄВРО-2012 у Польщі та Україні.

Усі мотанки виконані традиційною технікою – без голки та шиття. Окрім плаття та фартуха, вони оздобленні традиційною українською ручною вишивкою. На старовинну домоткану тканину лягли різні техніки: стебловий шов, качалочка, зерновий вивід, хрестик, шахматка, лиштва, ретязь, штапівка, кривулька…

«Нам здалося, як було б добре, коли кожен гість, який приїде в Україну на ЄВРО, міг взяти на згадку часточку української душі, – говорить лялькарка Наталка Катриченко. – Тому у традиційній для України ляльці ми поєднали суто українське та іноземне. Наприклад, у вишивці для ляльки, яка представляє Хорватію, ми ввели не тільки кольори прапору, а й геометрію. Впізнати Францію можна по лілеям, Англію – по трояндам, Італію – по соняшникам».

Крім того, аби показати все розмаїття української вишивки, на виставці будуть представлені й інші ляльки. Кожну з них характеризує регіональна вишивка України – Гуцульщини, Поділля, Полісся, Чернігівщини, Буковини, Полтавщини, Львівщина…

motanka.kiev.ua

Найкращі роботи майстрів-фіналістів будуть експоновані в Державному музеї іграшок в Києві. Також планується видання каталогу виставки, де будуть представлені роботи усіх учасників. Оцінюватимуть витвори знані мистецтвознавці.

Мета конкурсу: відродження, збереження та популяризація як української традиційної ляльки, так і культури народної іграшки загалом.

Ідея конкурсу належить майстрині Катерині Орловій-Гузовій.

Номінації конкурсу та призи:

• «Вузлова лялька – «княгиня».
  Призовий фонд – 1.000 грн.* та річна підписка на Журнал «Все о рукоделии».
  Умови: висота ляльки близько 20-30 см
• «Лялька в національному українському вбранні».
  Призовий фонд – 1.000 грн.* та річна підписка на Журнал «Все о рукоделии».
  Умови: фабрична лялька близько 30 см в українському вбранні ручної роботи.
• «Сучасна українська текстильна лялька».
  Призовий фонд – 1.000 грн.* та річна підписка на Журнал «Все о рукоделии».
  Умови: висота ляльки близько 20-30 см, ручна робота.

Кожен учасник конкурсу отримає збірку випусків журналів «Все о рукоделии».

А також додаткові призи від спонсорів.

* Якщо кількість учасників в одній з номінацій буде менше 10 учасників, організатори залишають за собою право замінити грошовий приз цінним подарунком. Тим самим збільшити призовий фонд та розширити кількість призових місць в найбільш популярній номінації.

Журі конкурсу:

• Олександр Найден, доктор мистецтвознавства, провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
• Людмила Орлова, автор книги «Куклы и люди», майстер ляльки
• Юрій Мельничук, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заступник директора НЦНК «Музей Івана Гончара»
• Людмила Гладун, директор Державного музею іграшки у Києві
• Оксана Смерека-Малик, директор Художнього ліцею при Львівській національній академії мистецтв, майстер авторської ляльки

Умови конкурсу:

1. До конкурсу запрошуються усі бажаючі!
2. Усі учасники отримують диплом про участь. Кількість робіт від одного учасника – необмежена.
3. Участь у Конкурсі – 150 грн., після конкурсу ляльки повертаються майстрам.

Щоб взяти участь у конкурсі:

• Вам слід до 3 червня заповнити та надіслати анкету-учасника (ЗАВАНТАЖИТИ анкету.doc) на адресу: ukrmotanka@gmail.com. В темі листа зазначте «На конкурс — Ваше прізвище». Отримати підтверждення та сплатити участь.
• Поштою надіслати ляльку до участі у конкурсі до 10 червня. На цей період Лялечка вже має бути у організаторів у Києві. Кожна лялечка має бути підписана та мати кріплення для розміщення на стенді, якщо вона не стоїть.

Генеральний спонсор проекту:
— магазин товарів для творчості та хоббі — Rukodelie.com.ua

Інформаційні спонсори проекту:

• інтернет-проект «Рукотвори», www.rukotvory.com.ua
• журнал «Все о рукоделии», www.orukodelii.com
  

Нагородження

Нагородження переможців відбудеться у липні в Державному музеї іграшки у Києві.
Також планується проведення круглого столу між майстрами та науковцями. Слідкуйте за новинами.

З питань участі та підтримки конкурсу пишіть або телефонуйте:
+38(066) 153 41 99, www.motanka.org
ukrmotanka@gmail.com

Історію Першого конкурсу дивіться тут: http://rukotvory.com.ua/info/na-konkursi-vid-rukotvoriv

У творчому доробку пані Оксани понад 100 ляльок-мотанок, створених з кольорових клаптиків тканини традиційною технікою без використання голки. Зшитими є лише окремі елементи одягу, оздоблення.

Ляльки Оксани Смереки-Малик зацікавлюють відвідувачів не тільки майстерністю виконання, вдалим поєднанням кольорової гами, а й оригінальністю їх подачі. Адже виготовлені вони на спеціальній каркасній основі, яка задає ляльці певний вираз, дію. А ще майстриня відразу продумує і створює тематичні групи ляльок. Всі вони мають цікаві назви: „Вечірня ватра”, „Львів’янки – пані та панянки”, „Княгині і боярині”, „Пори року”, „Маків цвіт”, „Сни серпневого поля”, тощо.

Цікаве захоплення Оксани Смереки-Малик, створення ляльок, розпочалося з 2010 року. Проте „оксанині ляльки” це не тільки забавки, це вираження власного світосприйняття, це популяризація народної культури і мистецтва, це спілкування і заохочення до творчості інших. Своїми надбаннями вона охоче ділиться з колегами, шанувальниками, однодумцями. Її ляльки експонувалися на більше десяти персональних виставках. Пані Оксана бере активну участь у фестивалях, мистецьких акціях, колективних виставках.

Роботи Оксани Смереки-Малик зберігаються в приватних і музейних колекціях України, Польщі, Чехії, Росії, Іспанії, Португалії, Бельгії, Канади, США та ін.

Пані Оксана є також майстром-писанкарем і традиційно до Великодня вона готує писанки-подарунки для родичів, друзів, знайомих. Заняття народним мистецтвом поєднує з професійною діяльністю, обіймаючи посаду директора Художнього ліцею при Львівській національній академії мистецтв.

Біля 70 ляльок виготовлених майстринею, впродовж місяця експонуватимуться на виставці у Волинському краєзнавчому музеї. Доповнять їх фото-ілюстративні матеріали. Отож, запрошуємо поспілкуватися з майстринею і познайомитися з „оксаниними ляльками”.

volyn-museum.at.ua

Рушник

Рушники та картини створювала творча майстерня Олександри Теліженко за її авторськими малюнками. Частина рушників — весільні, а інші — монументальні, присвячені конкретній темі, як-то «Роксолана», «Тріумф жінки»... На втілення однієї великої роботи йде до чотирьох місяців.

«Один рушник — це як одна енергетична органічна одиниця і вишивається він однією людиною. Звичайно, енергія автора помішана на енергію рук майстра. Воно не вишивається з двох боків, це має бути єдиний почерк і стиль, енергія та думка, яку людина закладає», — каже Лариса Теліженко, невістка Олександри Теліженко і комерційний директор в однойменній творчій майстерні.

Основа кожного представленого рушника — «древо життя». Це класичний центральноукраїнський рушник, але інтерпретований, переломлений через свідомість автора. На якому зображені традиційні символи, але вже в авторській подачі.

Олександра Теліженко, заслужена художниця України

Олександра Теліженко, заслужена художниця України:
«Я працюю з колективом, тому що головний закон народного мистецтва — це колективність. Я художник — придумую, малюю, працюю з автором, веду авторський нагляд.

Вишивка — це як молитва, і вишиті вручну твори працюють, творять енергетику навколо людини, творять середовище, заряджають на добро.

Рушник — оберег і благословення. В ньому є триєдині світобудови... Це така велика академія: тут тобі й Велесова книга й вся наша історія. Рушникова мова — це мова символів, це орнамент, а орнамент — це наша прадавня космічна грамота. Згадаймо Кам'яну могилу, Велесову книгу, Трипілля. І ніколи нікому не вірте, що ми навчилися писати в Х столітті з приходом візантійської грамоти — в Кам'яній могилі 14 тисяч років до того вже були письмена. І вони дуже схожі на орнамент: ті значки, символи й були початками нашого письма. Це наша прадавня грамота, але грамота не побутового земного (хтось комусь щось сказав чи порахував), а це була мова з вищими божественними силами, небом. І вона нікуди не ділася, ми її забули, треба просто нагадати.

Рушник працював на початку першого тисячоліття, як свідчать науковці, він працював після прийняття християнства, він працював під час і після руїни, а в козацькій державі розцвів. А 20 століття суцільна боротьба, в цей період рушник чорно-червоний-білий — драма, крик, а тепер ось трохи інший час, і рушник намагається висвітлитися, розквісти кольорами».

Лялька

Доповнюють рушникову експозицію понад десяток вишитих картин, теж створені за ескізами пані Олександри, і більш, ніж

Лариса Теліженко, майстриня-лялькарка

два десятки авторських ляльок Лариси Теліженко. Частину з них Лариса створила ще 2006 року, а добру когорту — впродовж останніх трьох місяців, зокрема такі композиції як: «Різдво на порозі», «Благовіщення», лялька «Покрова»...

Лариса Теліженко, лялькарка, заступник директора у творчій майстерні Олександри Теліженко:
"Основа кожної ляльки — старовинне домоткане полотно, якому 50-100 років. Тобто це давня тканина, дуже пластична, енергетична й природня. Я люблю з нею працювати саме тому, що вона насичена різними енергіями. Інші тканини, які застосовуються, теж натуральні — льон, вовна. Нитки також натуральні, в деяких роботах використані навіть домотканні нитки.

Наступного року творча сім'я Теліженків планує відкрити загальну спільну виставку, де окрім вишитих композицій пані Олександри та ляльок Лариси, представлять витинанки пана Миколи та модний одяг в етностилі Олесі Теліженко.

Виставка триватиме до 20 грудня 2011 року. 

Катерина Качур, «Рукотвори»
Світлини Богдана Пошивайла та Богдана Гдаля 

Глибинний зміст прадавньої символіки народного мистецтва, трансформувавшись через душу митця – оживає в сучасному творі і набуває здатності, як і колись, працювати в просторі, впливати на людську свідомість. Ви зможете особисто в цьому пересвідчитись , відвідавши цю виставку.

Рушник і Лялька. Ці два сакраментальні об’єкти народного мистецтва по різному, але втілюють одну особливу місію – захищати добро в нашому житті.

Рушник здавна вважався благословенням Життя. Його мова звернена до Всесвіту, він є посередником у спілкуванні Людини з Вищою Божественною силою. Рушники Олександри Теліженко особливі і неповторні. Це тема всього її життя. На основі глибинного дослідження історії рушника, його символіки, семантики, технік та художніх стилів – мисткиня творить рушник модерний, образний, монументальний, здатний органічно вписатися в сучасний інтер’єр чи стати мистецьким сувеніром.

Такими є «Роде наш красний», «Шлях аріїв», «Тріумф жінки», «Холодний Яр», «Оратанія», «Роксолана» та інші рушники, що говорять до нас мовою символів про важливі етапи нашої історії. З традиційних засад народного мистецтва, послуговуючись бароковим орнаментом, вона творить «свій» оригінальний рушник. Витонченість його ліній і форм ставить мисткиню на щабель першорядний серед майстрів народної творчості в Україні. Майстрів, котрі традицію бачать у її неперервності і розвої. Саме тому вона стала автором Рушника Національної Єдності, який вишивала вся Україна.

Лялька – це звернення до Людини. Її рукотворне тепло покликане пробуджувати найкращі людські почуття, здійснювати передачу від мами до доні досвіду бути жінкою-матір’ю, що відповідає за Рід і сім’ю. Ляльки Лариси Теліженко адресні, неповторні і сучасні («Олеся», «Росава», «Наречена» та інші). Мистецтвознавець за фахом, маючи вроджений естетичний смак та тонке відчуття кольору і матеріалу, вона створює справжній національний мистецький сувенір. Популярними є майстер-класи з виготовлення ляльки, які вона проводить у музеях і університетах, в дитячих садочках, літніх таборах, – даруючи людям радість творення свого особистого маленького оберегу. Вона є автором найбільшої в Україні ляльки-мотанки, що була виготовлена у 2010 р. у Львові і увійшла до Книги рекордів України.

Рушник і Лялька разом є космічним і земним благословенням найбільшої людської цінності – Життя. А ще їх поєднує вишивка. Не випадково виставка співпадає зі святом вишивальниць (17 грудня). Вишивка – це добра магія, що прирівнюється до молитви. В ній втілені закони Краси і Ладу.

То ж мета цієї виставки – благословення України на порозі Нового 2012 року на добру Долю. Давайте разом засіємо Долю України на Добро!

Вже стало доброю традицією проведення щомісячних майстер-класів на тему народної творчості, традицій, українських свят за участі дітей відомих українців від Анжеліки Рудницької. Перші два майстер-класи продемонстрували велику зацікавленість не тільки дітей-учасників, але й їх батьків у творчому процесі.

Разом зі своїми дітьми дорослі залюбки мандрували старим Києвом на двоповерховому екскурсійному автобусі й милувалися свіжорозмальованими годівничками для птахів.

Спільна родинна творчість допомагає сформувати нове українське суспільство, яке буде орієнтуватися не тільки на загальні цінності, але й свідомо виокремлювати наше аутентичне українське мистецтво.

— Незабаром Новий рік і Різдво! Подарунковий ажіотаж ще не почався. Але подумати заздалегідь, чим порадувати рідних вже час, — розповідає Анжеліка Рудницька. — Ми вирішили навчити дітей робити своїми руками символ роду — ляльку-мотанку. Вона і оберіг, й іграшка, й подружка, і традиція, і, звичайно, чудовий подарунок.

Більше про теплу, добру ляльку-мотанку, її історію і таємниці життя та народження Ви дізнаєтесь під час проведення традиційного зіркового майстер-класу Анжеліки Рудницької.

У числі запрошених: діти Андрія і Христини Гусіних, Тоні Матвієнко, Оксани Гутцайт, Олександра Гапчука, Ольги Сумської, Віктора Павліка, Лілу, Дмитра Шурова, Марічки Падалки, Юлії Бориско, онуки Оксани Білозір, Ірини Данилевської та Володимира Нечипорука. (список поповнюється)

У рамках майстер-класу відбудеться міні-виставка авторських ляльок-мотанок сестер Катриченко (зразки ляльок на головній світлині).

bukvoid.com.ua

Оксана СМЕРЕКА-МАЛИК – за фахом філолог-романіст, за посадою – директор Художнього ліцею при Львівській національній академії мистецтв. Лялькарка, писанкарка. Авторка кількох поетичних книг, дипломантка ХІІ конкурсу імені Мирона Утриска. Народилася Оксана Смерека в Бережанах на Тернопільщині, а зросла у прикарпатському містечку Надвірна на Івано-Франківщині, де й сформувалося її відчуття природи, народної пісні та звичаєвості, розуміння народних мистецтв.

Виставка «Оксанина лялька» — єдина колекція, створена циклами: «Карпатія: дівки, газдині, молодиці», «Князівни і боярині», «Львів'янки – пані та панянки», «Зимове задзеркалля», «Небесна сторожа», «Ангельські хори», «Маків цвіт», «Сни серпневого поля» тощо. Майже кожна лялька має своє ім'я і своє «обличчя». Хоч Оксанині ляльки, як і обереги – без облич, а проте вони відрізняються від звиклих народних ляльок. Мисткиня створила «каркасну мотанку», поєднавши традицію і новаторство. Власне, за рахунок каркасу, її ляльки дуже динамічні, наче рухомі.

Тут навіть не костюми, а самі пози передають характер і типаж, створюють враження живої картини. Колориту додають голівки – очіпки, хустки, чільця, віночки. Кольори – від яскравих гуцульських мотивів – до бежевих у міських та до білих із сріблом у князівському вбранні, – ніби відбивають українське суспільство з його культурою одягу. Майстриня була учасницею:

• ІІ Львівського фестивалю «Ляльковий світ»,
• виставок «Авторська ялинка», «Мистецький вертеп»,
• фестивалю «Етнолялька-2011» (Львів),
• фестивалю майстрів народного мистецтва «Україна! ЙоЙ» (м. Южне Одеської області),
• благодійного Аукціону Мрій у Прем`єр Палаці (Київ,
• міжнародного фестивалю майстрів народного мистецтва «Керамздвиг2011» (с.Опішня на Полтавщині).

У 2010—2011 роках відбулися персональні виставки:

• в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» (Київ)
• у Художньому ліцеї при ЛНАМ (Львів),
• в Палаці мистецтв музею «Дрогобиччина» (Дрогобич на Львівщині)
• в Музеї історії Надвірнянщини (Надвірна Івано-Франківської області)
• в Музеї гетьманства в Києві
• в Чернігівському обласному художньому музеї
• в Музеї писанки в Коломиї на Івано-Франківщині.

Спільно з черкаською майстринею Ларисою Теліженко Оксана Смерека-Малик створила триметрову ляльку-мотанку, що увійшла до Книги рекордів України.

Світлини Катерини Орлової-Гузової

lovi-moment.com.ua