Рушник

Рушники та картини створювала творча майстерня Олександри Теліженко за її авторськими малюнками. Частина рушників — весільні, а інші — монументальні, присвячені конкретній темі, як-то «Роксолана», «Тріумф жінки»... На втілення однієї великої роботи йде до чотирьох місяців.

«Один рушник — це як одна енергетична органічна одиниця і вишивається він однією людиною. Звичайно, енергія автора помішана на енергію рук майстра. Воно не вишивається з двох боків, це має бути єдиний почерк і стиль, енергія та думка, яку людина закладає», — каже Лариса Теліженко, невістка Олександри Теліженко і комерційний директор в однойменній творчій майстерні.

Основа кожного представленого рушника — «древо життя». Це класичний центральноукраїнський рушник, але інтерпретований, переломлений через свідомість автора. На якому зображені традиційні символи, але вже в авторській подачі.

Олександра Теліженко, заслужена художниця України

Олександра Теліженко, заслужена художниця України:
«Я працюю з колективом, тому що головний закон народного мистецтва — це колективність. Я художник — придумую, малюю, працюю з автором, веду авторський нагляд.

Вишивка — це як молитва, і вишиті вручну твори працюють, творять енергетику навколо людини, творять середовище, заряджають на добро.

Рушник — оберег і благословення. В ньому є триєдині світобудови... Це така велика академія: тут тобі й Велесова книга й вся наша історія. Рушникова мова — це мова символів, це орнамент, а орнамент — це наша прадавня космічна грамота. Згадаймо Кам'яну могилу, Велесову книгу, Трипілля. І ніколи нікому не вірте, що ми навчилися писати в Х столітті з приходом візантійської грамоти — в Кам'яній могилі 14 тисяч років до того вже були письмена. І вони дуже схожі на орнамент: ті значки, символи й були початками нашого письма. Це наша прадавня грамота, але грамота не побутового земного (хтось комусь щось сказав чи порахував), а це була мова з вищими божественними силами, небом. І вона нікуди не ділася, ми її забули, треба просто нагадати.

Рушник працював на початку першого тисячоліття, як свідчать науковці, він працював після прийняття християнства, він працював під час і після руїни, а в козацькій державі розцвів. А 20 століття суцільна боротьба, в цей період рушник чорно-червоний-білий — драма, крик, а тепер ось трохи інший час, і рушник намагається висвітлитися, розквісти кольорами».

Лялька

Доповнюють рушникову експозицію понад десяток вишитих картин, теж створені за ескізами пані Олександри, і більш, ніж

Лариса Теліженко, майстриня-лялькарка

два десятки авторських ляльок Лариси Теліженко. Частину з них Лариса створила ще 2006 року, а добру когорту — впродовж останніх трьох місяців, зокрема такі композиції як: «Різдво на порозі», «Благовіщення», лялька «Покрова»...

Лариса Теліженко, лялькарка, заступник директора у творчій майстерні Олександри Теліженко:
"Основа кожної ляльки — старовинне домоткане полотно, якому 50-100 років. Тобто це давня тканина, дуже пластична, енергетична й природня. Я люблю з нею працювати саме тому, що вона насичена різними енергіями. Інші тканини, які застосовуються, теж натуральні — льон, вовна. Нитки також натуральні, в деяких роботах використані навіть домотканні нитки.

Наступного року творча сім'я Теліженків планує відкрити загальну спільну виставку, де окрім вишитих композицій пані Олександри та ляльок Лариси, представлять витинанки пана Миколи та модний одяг в етностилі Олесі Теліженко.

Виставка триватиме до 20 грудня 2011 року. 

Катерина Качур, «Рукотвори»
Світлини Богдана Пошивайла та Богдана Гдаля 

Глибинний зміст прадавньої символіки народного мистецтва, трансформувавшись через душу митця – оживає в сучасному творі і набуває здатності, як і колись, працювати в просторі, впливати на людську свідомість. Ви зможете особисто в цьому пересвідчитись , відвідавши цю виставку.

Рушник і Лялька. Ці два сакраментальні об’єкти народного мистецтва по різному, але втілюють одну особливу місію – захищати добро в нашому житті.

Рушник здавна вважався благословенням Життя. Його мова звернена до Всесвіту, він є посередником у спілкуванні Людини з Вищою Божественною силою. Рушники Олександри Теліженко особливі і неповторні. Це тема всього її життя. На основі глибинного дослідження історії рушника, його символіки, семантики, технік та художніх стилів – мисткиня творить рушник модерний, образний, монументальний, здатний органічно вписатися в сучасний інтер’єр чи стати мистецьким сувеніром.

Такими є «Роде наш красний», «Шлях аріїв», «Тріумф жінки», «Холодний Яр», «Оратанія», «Роксолана» та інші рушники, що говорять до нас мовою символів про важливі етапи нашої історії. З традиційних засад народного мистецтва, послуговуючись бароковим орнаментом, вона творить «свій» оригінальний рушник. Витонченість його ліній і форм ставить мисткиню на щабель першорядний серед майстрів народної творчості в Україні. Майстрів, котрі традицію бачать у її неперервності і розвої. Саме тому вона стала автором Рушника Національної Єдності, який вишивала вся Україна.

Лялька – це звернення до Людини. Її рукотворне тепло покликане пробуджувати найкращі людські почуття, здійснювати передачу від мами до доні досвіду бути жінкою-матір’ю, що відповідає за Рід і сім’ю. Ляльки Лариси Теліженко адресні, неповторні і сучасні («Олеся», «Росава», «Наречена» та інші). Мистецтвознавець за фахом, маючи вроджений естетичний смак та тонке відчуття кольору і матеріалу, вона створює справжній національний мистецький сувенір. Популярними є майстер-класи з виготовлення ляльки, які вона проводить у музеях і університетах, в дитячих садочках, літніх таборах, – даруючи людям радість творення свого особистого маленького оберегу. Вона є автором найбільшої в Україні ляльки-мотанки, що була виготовлена у 2010 р. у Львові і увійшла до Книги рекордів України.

Рушник і Лялька разом є космічним і земним благословенням найбільшої людської цінності – Життя. А ще їх поєднує вишивка. Не випадково виставка співпадає зі святом вишивальниць (17 грудня). Вишивка – це добра магія, що прирівнюється до молитви. В ній втілені закони Краси і Ладу.

То ж мета цієї виставки – благословення України на порозі Нового 2012 року на добру Долю. Давайте разом засіємо Долю України на Добро!

«Свій творчий шлях ми розпочали із розпису писанок. Це заняття в нашій родині стало традиційним і кілька років поспіль перед Великодніми святами ми увесь вільний час присвячували розпису писанок для себе, родичів та друзів. Відчувати себе митцем і реалізовувати себе в творчості – стало справжнім щастям і натхненням для нас. Тоді ми зрозуміли, що відмовитись від цього не сила і ми продовжили пошук себе в інших стилях та техніках, працювати з іншими матеріалами та створювати щось нове. Відтак, ми зацікавились восковими свічками, ляльками-мотанками, художнім розписом, глиною. І чим далі, тим більше цікавих речей відкриваємо для себе. Очікуємо, що це лише початок нашого шляху…».

Походження

Народилися та мешкають у Києві.
Леся — 23 квітня 1986.
Юля — 27 листопада 1987.

Освіта

Леся – магістр державного управління та права Київського національного університету культури і мистецтв
Юля – спеціаліст із документознавства та інформаційної діяльності Київського національного університету культури і мистецтв

Участь у ярмарках та фестивалях

«Протягом року ми намагаємося якнайактивніше долучатися до ярмарків та фестивалів. Протягом 2011 року ми брали участь у весняному та осінньому ярмарках у Пирогові, на Країні Мрій, ярмарку в Мамаєвій Слободі, алеї майстрів в парку Київська Русь, фестивалях «Трипільське коло», «Рожаниці», виставках ручної роботи, які організовує HandMade Club, є постійними учасниками алеї майстрів на виставках при ВДНГ.

Часто проводимо майстер-класи для дорослих і дітей. Здебільшого на фестивалях. Нещодавно повернулися із Любліна (Польща), де проводили майстер-класи для польської діаспори в рамках фестивалю «Україна в центрі Любліна»».

Вже стало доброю традицією проведення щомісячних майстер-класів на тему народної творчості, традицій, українських свят за участі дітей відомих українців від Анжеліки Рудницької. Перші два майстер-класи продемонстрували велику зацікавленість не тільки дітей-учасників, але й їх батьків у творчому процесі.

Разом зі своїми дітьми дорослі залюбки мандрували старим Києвом на двоповерховому екскурсійному автобусі й милувалися свіжорозмальованими годівничками для птахів.

Спільна родинна творчість допомагає сформувати нове українське суспільство, яке буде орієнтуватися не тільки на загальні цінності, але й свідомо виокремлювати наше аутентичне українське мистецтво.

— Незабаром Новий рік і Різдво! Подарунковий ажіотаж ще не почався. Але подумати заздалегідь, чим порадувати рідних вже час, — розповідає Анжеліка Рудницька. — Ми вирішили навчити дітей робити своїми руками символ роду — ляльку-мотанку. Вона і оберіг, й іграшка, й подружка, і традиція, і, звичайно, чудовий подарунок.

Більше про теплу, добру ляльку-мотанку, її історію і таємниці життя та народження Ви дізнаєтесь під час проведення традиційного зіркового майстер-класу Анжеліки Рудницької.

У числі запрошених: діти Андрія і Христини Гусіних, Тоні Матвієнко, Оксани Гутцайт, Олександра Гапчука, Ольги Сумської, Віктора Павліка, Лілу, Дмитра Шурова, Марічки Падалки, Юлії Бориско, онуки Оксани Білозір, Ірини Данилевської та Володимира Нечипорука. (список поповнюється)

У рамках майстер-класу відбудеться міні-виставка авторських ляльок-мотанок сестер Катриченко (зразки ляльок на головній світлині).

bukvoid.com.ua

Оксана СМЕРЕКА-МАЛИК – за фахом філолог-романіст, за посадою – директор Художнього ліцею при Львівській національній академії мистецтв. Лялькарка, писанкарка. Авторка кількох поетичних книг, дипломантка ХІІ конкурсу імені Мирона Утриска. Народилася Оксана Смерека в Бережанах на Тернопільщині, а зросла у прикарпатському містечку Надвірна на Івано-Франківщині, де й сформувалося її відчуття природи, народної пісні та звичаєвості, розуміння народних мистецтв.

Виставка «Оксанина лялька» — єдина колекція, створена циклами: «Карпатія: дівки, газдині, молодиці», «Князівни і боярині», «Львів'янки – пані та панянки», «Зимове задзеркалля», «Небесна сторожа», «Ангельські хори», «Маків цвіт», «Сни серпневого поля» тощо. Майже кожна лялька має своє ім'я і своє «обличчя». Хоч Оксанині ляльки, як і обереги – без облич, а проте вони відрізняються від звиклих народних ляльок. Мисткиня створила «каркасну мотанку», поєднавши традицію і новаторство. Власне, за рахунок каркасу, її ляльки дуже динамічні, наче рухомі.

Тут навіть не костюми, а самі пози передають характер і типаж, створюють враження живої картини. Колориту додають голівки – очіпки, хустки, чільця, віночки. Кольори – від яскравих гуцульських мотивів – до бежевих у міських та до білих із сріблом у князівському вбранні, – ніби відбивають українське суспільство з його культурою одягу. Майстриня була учасницею:

• ІІ Львівського фестивалю «Ляльковий світ»,
• виставок «Авторська ялинка», «Мистецький вертеп»,
• фестивалю «Етнолялька-2011» (Львів),
• фестивалю майстрів народного мистецтва «Україна! ЙоЙ» (м. Южне Одеської області),
• благодійного Аукціону Мрій у Прем`єр Палаці (Київ,
• міжнародного фестивалю майстрів народного мистецтва «Керамздвиг2011» (с.Опішня на Полтавщині).

У 2010—2011 роках відбулися персональні виставки:

• в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» (Київ)
• у Художньому ліцеї при ЛНАМ (Львів),
• в Палаці мистецтв музею «Дрогобиччина» (Дрогобич на Львівщині)
• в Музеї історії Надвірнянщини (Надвірна Івано-Франківської області)
• в Музеї гетьманства в Києві
• в Чернігівському обласному художньому музеї
• в Музеї писанки в Коломиї на Івано-Франківщині.

Спільно з черкаською майстринею Ларисою Теліженко Оксана Смерека-Малик створила триметрову ляльку-мотанку, що увійшла до Книги рекордів України.

Світлини Катерини Орлової-Гузової

lovi-moment.com.ua

Ляльки майстрині ви не переплутаєте з іншими: вони завжди пахнуть морем, тому що в кожній з них є камка — шовковисті морські водорості. Таке ноу-хау. Цей матеріал, зібраний на заповідному березі Ягорлицької затоки, пластичний і корисний для здоров'я людини. А в околицях села, в степу, на лісових галявинах пані Оля вибирає шовковисту травичку, польові квіти. Потім це збіжжя висихає в затіненій альтанці. Пахучі пасма сухої трави, кольорові нитки, біла бавовняна тканина — все крутиться, мотається, поки не складеться в гарнюню лялю. На кожне свято у майстрині є особлива лялька. До Різдва — Різдвяна Коза, янголятко і ляля у кожушку з Зіркою, на Стрітення — Зима і Літо, на Великдень — у малинових шатах, з паскою і писанками. Нове захоплення — лялі-принцеси.

Походження

Народилася 17 вересня 1956 року на Херсонщині. Мешкає в селі Іванівка Голопристанського району Херсонської області.

Освіта

1974—1978 — Херсонський державний педагогічний інститут, філологічний факультет.
1990—1991 — Ростовський обласний науково-методичний центр народного мистецтва, дизайнер.
1996 — Навчальний центр Ростовської-на-Дону Державної академії будівництва, курс «Інформаційні системи», спеціалізація «Програми верстки і комп`ютерного дизайну».

Досвід

Першу ляльку-мотанку зробила ще у 1990 році. Але тоді пані Ольга ще не знала, що вона так називається. Просто за прикладом приятельки виготовляла їх з липового лика. Через десять років побачила по телевізору ляльку Людмили Тесленко-Пономаренко і дуже захотілося самій зробити таку мотанку, за стародавніми українськими традиціями. Якось пощастило потрапити на майстер-класи учениці пані Тесленко-Пономаренко й з того все почалося...

З 2006 року є господинею туристичної садиби — Марійкина садиба (село Іванівка Голопристанського району Херсонської області). Член Херсонського обласного кооперативу по розвитку сільського зеленого туризму «Оберіг Херсонщини».

Учасник етнофестивалей, виставок-ярмарків декоративно-прикладного мистецтва; проводить майстер-класи.

«Різними видами рукоділля займаюсь протягом життя. Сама опанувала вишивку, макраме, в’язання гачком і спицями, бісероплетіння. А вже останній рік мене захопили у полон ляльки. Це, як верхівка усіх моїх вмінь, бажань, мрій і можливостей. Це просто щастя».

Вишивати починала з простих форм — серветок, картин по готових схемах, а потім поступово перейшла на одяг, рушники, скатертини. Освоїла різні техніки — хрестик, гладь лічильна, гладь художня, мережки, занизування тощо. Брала участь в роботі над Рушником Єдності в м. Тернополі.

З 2000 року займається бісероплетінням. Відтворює старі українські прикраси, часом бісер поєднує з природніми камінцями, володіє багатьма техніками. У 2007 році була відмічена дипломом журналу «Модний бісер». Постійно друкується в журналі «Бісер» видавництва «Діана» (м.Тернопіль).

2010 року захопилася лялькою. Мрія — створити ляльки в костюмах різних регіонів України. Шукає інформацію про різній літературі, на старих світлинах, тощо. Вже створені 12 ляльок в етнічних строях. «Народжуються» ляльки не швидко — «поки знайдеш образ, шукаєш відповідну тканину, зразок вишиття, що відповідає цьому регіону, а потім все збираєш докупи».

Походження

Народилася 15 жовтня 1954 року в Тернополі. Там досі мешкає.

Освіта

Закінчила Ленінградський хіміко-фармацевтичний інститут. Працює провізором.

Виставкова діяльність

Постійно бере участь в багатьох виставках, конкурсах, як місцевого, так і Всеукраїнського значення, як-то: Сорочинський ярмарок (с. В.Сорочинці), День міста (Тернопіль, Івано-Франківськ), «Барвиста Україна» (Київ) тощо.

Огляд відкриття виставки та світлини подивіться тут.

У мистецькому змаганні взяли участь більше 30 майстринь з десяти областей України, зокрема, Львівської, Тернопільської, Кіровоградської, Дніпропетровської, Полтавської, Черкаської, Харківської, Донецької, Луганської, Київської та міста Києва. На розсуд компетентного журі було надіслано близько 80 робіт.

Переважна більшість ляльок, а це понад півсотні кращих творів, протягом трьох серпневих тижнів експонуватимуться в Музеї Івана Гончара. Автори кращих робіт отримають заохочувальні призи.

Кожна лялька, надіслана на конкурс, унікальна за декоративним оформленням, змістовним та образним рішенням. При їх створенні майстрині повинні були дотримуватися таких умов: використовувати натуральні тканини (льон, бавовна, вовна, канва, мішковина), оздоблювати ляльки ручною вишивкою і використати на обличчі прадавній символ сонця у вигляді хреста, а також зробити ляльку висотою — тридцять сантиметрів.

Мета конкурсу — популяризація як української традиційної ляльки, так і народного мистецтва загалом. Кількість робіт від одного учасника була необмежена. Теми конкурсу — лялька-мотанка, вузлова або кручена лялька.

Ідея конкурсу належить отцю Андрію Твердохлібу (Україна-Італія) та майстрині Катерині Орловій-Гузовій.

Перед початком заходу о 15:30 Катерина Орлова-Гузова проведе для журналістів майстер-клас з виготовлення народної ляльки.

Напередодні витвори оцінювали знані мистецтвознавці:

• Юрій Мельничук, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заступник директора НЦНК «Музей Івана Гончара»
• Оксана Смерека-Малик, директор Художнього ліцею при Львівській національній академії мистецтв, майстер авторської ляльки
• Тетяна Пошивайло, мистецтвознавець, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заступник директора НЦНК “Музей Івана Гончара”
• Ігор Пошивайло, голова Київського осередку майстрів, заступник НЦНК “Музей Івана Гончара”

Вироби деяких членів журі, а саме Юрія Мельничука та Оксани Смереки-Малик, разом з роботами конкурсантів також експонуватимуться на виставці.

Виставка діятиме з 4 до 25 серпня 2011 року
щодня, окрім понеділка й останнього вівторка місяця з 10.00 до 17.30.

Акредитація для ЗМІ:
kateryna@rukotvory.com.ua
+38 (067) 425 79 69
promo@rukotvory.com.ua
+38 (066) 153 41 99

Інформаційна підтримка:

• Львівський фестиваль «Ляльковий світ»
• Інтернет-видання «Буковина online»
• Сайт «This is Ukraine»
• Сайт «Світ 24» 

Партнери:

Мета конкурсу — популяризація як української традиційної ляльки, так і народного мистецтва загалом.

Ідея конкурсу належить о. Андрію Твердохлібу (Україна-Італія) та майстрині Катерині Орловій-Гузовій.

До участі запрошуються усі бажаючі. Участь у конкурсі безкоштовна!

Теми конкурсу

• Лялька-мотанка
• Вузлова лялька
• Кручена лялька

Умови

1. Оформлення конкурсної роботи:

• матеріал – натуральні тканини (льон, бавовна, вовна, канва, мішковина)
• оздоблення ручною вишивкою
• наявність хреста (символа сонця) на обличчі
• висота ляльки – 30 см

2. Процес виготовлення ляльки

Просимо надіслати 5-10 якісних світлин ляльки (на весь зріст та окремих її деталей), а також за можливості процесу її створення. Організатори залишають за собою право використовувати фото ляльок на сайті проекту та в інших цілях.

3. Щоб взяти участь у конкурсі:

• Вам слід до 30 червня 2011 року надіслати якісні фото вашої ляльки та процесу її виготовлення на адресу: kateryna{а}rukotvory.com.ua. В темі листа зазначте «НА КОНКУРС». Кількість фото необмежена.
• Роботи на конкурс повинні бути підписані: назва твору, короткий опис (з яких матеріалів складається, яка техніка застосована), інформація про автора (фото, коротка біографія, електронна адреса, телефон).
• До участі у конкурсі приймаються ляльки, що раніше не виставлялися.
• Кількість ляльок, для прийняття у конкурсі, від одного автора – необмежена. Проте, кожна конкурса лялька повинна бути подана, як окрема робота – з описом, фото тощо.

Нагородження переможців відбудеться у липні в одній з виставкових галерей Києва. Де експонуватимуться кращі роботи учасників.

Журі конкурсу 

• Юрій Мельничук, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заступник директора НЦНК «Музей Івана Гончара»
• Оксана Смерека-Малик, директор Художнього ліцею при Львівській національній академії мистецтв, майстер авторської ляльки
• Тетяна Пошивайло, мистецтвознавець, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заступник директора НЦНК “Музей Івана Гончара”
• Ігор Пошивайло, голова Київського осередку майстрів, заступник НЦНК “Музей Івана Гончара”

З питань підтримки конкурсу пишіть або телефонуйте:
+38(066) 153 41 99
promo(a}rukotvory.com.ua

Увага! Конкурс завершено. Інформацію про переможців та виставку дивіться тут.

Інформаційна підтримка:

• Львівський фестиваль «Ляльковий світ»
• Інтернет-видання «Буковина online»
• Сайт «This is Ukraine»
• Сайт «Світ 24» 

Партнери:

Це п’ята персональна виставка майстрині, яка першу ляльку створила навесні 2010 року. Колекція продовжує традицію автора творення циклами: „Карпатія: дівки, газдині, молодиці“, „Князівни і боярині“, „Львів'янки – пані та панянки“, „Маків цвіт“, „Пори року Мотрі Кочубей“, „Ангельські хори“, „Веснянки“ тощо. Оксанині ляльки, як і обереги – без облич, проте вони відрізняються від звиклих народних ляльок-оберегів. Основою ляльки є традиційна мотанка, зроблена без голки, однак Оксана вимотує її на основі. Каже, що її лялька – це «каркасна мотанка». Ці ляльки дуже динамічні, наче в русі. Динамічні цілі композиції, де, наприклад, сперечаються дві молодиці, чи дівчата стоять колом в очікуванні танцю, а чи городянки поспішають на каву. Тут навіть не костюми, а самі пози передають характер і типаж, створюють враження живої картини. Колориту додають голівки, а тут вже треба особливого хисту – викрутити очіпок, зав'язати хустку, сплести вінок чи чільце.

Кольори – від яскравих карпатських мотивів, до бежевих – у міських та до білих із сріблом, у князівському вбранні, – ніби відбивають українське суспільство з його культурою одягу. Це наче живий театр.

Колір тканини та її фактура – те, з чого починається лялька. Оксана Смерека-Малик каже, що ніколи не задумує наперед ідеї ляльки – просто бере шматочок тканини, тулить до нього інший – і руки працюють, а матеріал підказує.

Улюблені матеріали майстрині – льон, вовна, шовк. Особливо вдалою знахідкою є аплікація з декоративних стрічок.

Про автора

Оксана Смерека-Малик – за фахом філолог-романіст, за посадою – директор Художнього ліцею при Львівській національній академії мистецтв. Писанкарка. Авторка трьох поетичних книг. Як майстер авторської ляльки дебютувала персональною виставкою в Національному центрі народної культури імені Івана Гончара в Києві у серпні 2010 року. Учасник ІІ Львівського фестивалю «Ляльковий світ», виставок «Авторська ялинка», «Мистецький вертеп», фестивалю «Етнолялька 2011» (м.Львів), фестивалю майстрів народного мистецтва «Україна! ЙоЙ» (м.Южне Одеської області). У 2011 році вже відбулися персональні виставки у Художньому ліцеї при ЛНАМ (м.Львів), в Палаці мистецтв музею «Дрогобиччина» (м.Дрогобич), в Музеї історії Надвірнянщини (м.Надвірна Івано-Франківської області). Спільно з черкаською майстринею Ларисою Теліженко є автором 3-метрової ляльки-мотанки, що увійшла до Книги рекордів України.

Персональна сторінка в мережі:  http://www.lyalka.lviv.ua/

Виставка триватиме до 4 липня 2011 року.