У сузір’ї майстрів петриківського розпису творчість заслуженого майстра народної творчості Віри Іванівни Павленко, що припала на середину ХХ століття, займає особливе місце.

Художниця плідно працювала у галузі декоративного розпису на папері. Разом з односельчанками В. Клименко-Жуковою, М. Тимченко, сестрою Г. Павленко-Черниченко працювала над формуванням українського стилю розписів фарфорових виробів на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Створювала ескізи для поліграфії та текстильних виробів, виконувала альфрейно-оформлювальні роботи на замовлення Управління у справах архітектури УРСР.

ЇЇ твори були окрасою багатьох республіканських, декадних, всесоюзних і закордонних виставок народного мистецтва у Парижі, Брюсселі, Кабулі, Лейпцигу, Токіо, Нью-Йорку та ін... Вирізнялися вони з-поміж інших творів петриківчанок особливою ажурністю композиції, легкістю мазка та вишуканістю у підборі тональних відтінків кольору.

Експозиція виставки представить унікальну колекцію творів майстрині, що зберігається у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва і охоплює всі періоди творчості художниці з середини 1930-х по 1980-ті рр. – декоративні панно, ескізи тканин та для поліграфії та фарфорові вироби (вази, декоративні блюда та сервізи).

Виставка працюватиме до 31 серпня. 

Докладніше про художницю

Народилася В. І. Павленко (1912 – 1991) у м. Катеринославі (тепер м. Дніпропетровськ). Але юнацькі роки провела у селі Петриківці, що на Дніпропетровщині, яке здавна відоме своїми художніми традиціями. Тут, ще на початку ХХ ст., склалася своєрідна школа національного декоративного розпису. Віра наших пращурів у магічну силу певних символів змушувала їх зображати узори на стінах оселі, різних виробах хатнього начиння та одязі. Щоб вплив цих символів-знаків був сильнішим, їх виконували яскравими фарбами – червоного та зеленого кольорів. Кращі орнаменти переходили у традицію, формуючи смак покоління за поколінням.

Жоржини, 1972, м. Київ.

З юних літ, навчившись від матері Параски Павленко, художниця почала малювати традиційний петриківський орнамент, прикрашаючи ним хату, робила «мальовки» на замовлення односельчан. Напередодні війни навчалась у Київському художньо-промисловому училища.

У своїх творчих пошуках В. Павленко не відступала від локального традиційного орнаменту, але робила його більш графічним та мініатюрним. У музейній колекції зберігаються унікальні твори майстрині 1937 – 1938-рр. – ескізи для тканин, рушників та окремих елементів графічного оформлення книг (орнаментальні титульні листи, ініціали, заставки, кінцівки).

Композиційно це все ті ж квіти у «вазонах», букети, бігунці, створені як у кольорі, так і чорною тушшю. Художниця майстерно вводить у свої орнаментальні композиції птаха, зокрема півня та профільні зображення жіночої фігури в національному вбранні. У 1939—1941 рр. разом з сестрою Г. Павленко-Черниченко першою починає працювати над розписами фарфорового посуду.

По війні Віра Павленко переїздить до Києва, де разом зі своїми односельчанками В. Клименко-Жуковою, М. Тимченко. Г. Павленко-Черниченко починає працювати на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі над формуванням українського стилю розписів фарфорових виробів. Продовжує плідно працювати у галузі декоративного розпису на папері та книжкової графіки, створює розписи для текстильних виробів, виконує альфрейно-оформлювальні роботи на замовлення Управління у справах архітектури УРСР.

Віра Іванівна Павленко значно розширила традиційну петриківську гаму, будуючи свої композиції як за принципу кольорового контрасту, так і тональних розробок одного або кількох кольорів. Намічала чорним кольором контури малюнка та вводила його в елементи орнаменту, що створювало нові можливості для інтерпретації петриківського орнаменту.

Увага! Обов’язковий попередній запис! за телефоном: 280-36-93; e-mail: novmuz@ukr.net

Він є учасником численних вітчизняних і зарубіжних виставок, його роботи зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Сімферопольському художньому музеї, Музеї історичних коштовностей України, у Всеросійському музеї декоративно-прикладного та народного мистецтва, приватних колекціях.

Мистецькій мові художника властиві глибокий філософський зміст, узагальненість форм, чистота ліній та кольору, лаконізм. Все це вирізняє творчість О. Михальянца з-поміж інших художників. Останнім часом він працює як монументаліст та реставратор.

План лекції:

• Поради щодо проведення традиційного народного весілля власними зусиллями.
• Організація традиційного українського народного весілля (вибір регіонального обряду, складення сценарію, поради щодо пошиття весільних строїв, вибір місця, підбір музик та артистів, кухня та транспортування).
• Організація сучасного українського весілля з стародавніми українськими обрядами та звичаями.

Зустріч проводитимуть фольклористи Валерій Гладунець та Олена Видрич, гурт «Кросна»
Про свій прихід попереджайте, кількість місць не безмежна. Довідки: Skype:varyon29, тел. +380936395804, e-mail: etnoevolution@gmail.com

Світлина Олі Годованець 

У рамках програми:

• Лекції: «Котилася писаночка…», «Значення і місце писанки в сучасній оселі», «Свято Великодня в українській та єврейській культурах».
• Тематичні екскурсії: «Українська народна писанка», «На білому яйці…» з демонстрацією традиційної техніки писанкарства.
• Тематична екскурсія-конкурс «Писанка для близької людини».
• Майстер-класи з писанкарства
• Концерт «Кто кріпко на Бога уповая» від гуртів «Божичі» та «Хорея Козацька».
• 3-й етап соціального проекту «Повернення до джерел». Поїздка в Черкаську область з програмою майстер-класів з писанкарства.

Графік проведення культурно-освітніх заходів на квітень 2012 року

Увага! Обов’язковий попередній запис! за телефоном: 280-36-93; e-mail: novmuz@ukr.net

Про музейну колекцію та писанки

Національний музей українського народного декоративного мистецтва володіє унікальною збіркою традиційного народного та професійного декоративного мистецтва. Колекцію було започатковано у 1899 р. Сьогодні вона складає понад 77.000 творів від ХV ст. до наших днів. Значне місце в ній посідає колекція писанок, яка нараховує понад 5 тисяч одиниць. Це унікальні пам’ятки мистецтва, що вражають бездоганним смаком, безліччю кольорів, і філігранною технікою виконання.

Своє походження писанка бере від старовинних обрядів та свят, присвячених весняному пробудженню природи. З приходом Християнства на Україну, нова віра вбирає в себе багато давніх дайбозьких традицій, а узори на писанках, у давнину – магічні символи, перетворюються у символи Християнства. Відтак писання писанок стало невід’ємною частиною найбільшого і найурочистішого християнського свята – Великодня. Яйце – символ народження, джерело життя, саме тому стало найважливішим елементом дохристиянських вірувань нашого народу.

Проте музей дбає не лише про збереження наявних фондів, важливе місце займає популяризація українського народного декоративного мистецтва. Тому вже традиційно з початком Великого посту Національний музей українського народного декоративного мистецтва розпочинає програму «Зустрічаємо Великдень».

Взявши участь хоч в одному із запропонованих розділів програми, ви дізнаєтесь про найдавнішу в Україні колекцію писанок, значення її в сучасній оселі, про традиції святкування Великодня. На майстер-класах навчитесь мистецтву писанкарства та напишете свій великодній кошик писанок. Участь в конкурсі це – можливість створення власних узорів (за що отримаєте приз).

Відтак з багажем знань і святкових прадавніх атрибутів гідно зустрінете найбільше і найурочистіше християнське свято – Великдень.

«Хорея Козацька» — ансамбль стародавньої музики з Києва. Гурт виконує музику Руси-України різних епох — Середньовіччя, Ренесансу, бароко, класицизму, романтизму та окремі твори ХХ століття, демонструючи пам'ятки української культури від монодії до неоромансу. Пріоритетними напрямками для гурту є епічні жанри, давня епічна традиція.

Склад гурту:

• Тарас Компаніченко (кобза, бандура, уд, спів)
• Данило Перцов (пандора (кобза), шалмей, корнетто (цинк), лізард, спів)
• Северин Данилейко (басоля, спів)
• Михайло Качалов (фідель, спів)
• Сергій Охрімчук (скрипка, спів)
• Марія Данилейко (спів)
• Іванка Данилейко (спів)
• Ірина Данилейко (спів)

«Божичі» — київський фольклорний гурт. Створився 7 січня 1999 року. Всі учасники колективу – фольклористи, випускники Національної музичної академії України та Київського національного університету культури та мистецтв.

Репертуар колективу записаний його учасниками власноручно у численних фольклорних експедиціях.

Керівник гурту, Ілля Фетисов, за участю решти учасників, з 1999 організовує байдаркові фольклорні експедиції річками України. За цей час було досліджено села вздовж річок: Десна, Псел, Рось, Вовча, Самара, Ворскла, Оріль, Південний Буг, Айдар, Сіверський Донець, Бик, на території десяти областей України: Київської, Полтавської, Сумської, Чернігівської, Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Хмельницької, Вінницької, Луганської, а також Курської області.

Колектив має в доробку 6 аудіодисків та 1 відеопосібник із сільських народних танців.

З 2009 року «Божичі» розпочали соціальну кампанію «Почуй голос предків!», яка складається з щорічної рекламної кампанії у київському метрополітені та популяризаторських концертів колективу у Києві та інших містах України.

Склад гурту:

• Ілля Фетисов
• Сусанна Карпенко
• Анна Архипчук
• Марія Кудрявцева (Фірсова)
• Ірина Борисенко (Корінь)
• Валерій Гладунець

Вхід: 60 грн.

artvertep.com

Ім’я Марфи Тимченко займає особливе місце в історії мистецтва і культури України. Вона належала до когорти митців, які, свято зберігаючи традиції народного мистецтва, цілеспрямовано їх розвивали. Основа творчості художниці – глибинний, нерозривний зв’язок з орнаментальним мистецтвом її рідного славнозвісного села – Петриківки, що на Дніпропетровщині. Протягом довгого творчого життя художниця створила сотні оригінальних квіткових і сюжетних композицій на папері, картоні, порцеляні та полотні, спільною рисою яких є витонченість малюнка, відчуття ритму, композиційна та колористична довершеність.

Виставка працюватиме до 23 квітня.

Експозиція виставки представить комплекси традиційного естонського одягу та його окремі складові з колекції Естонського національного музею (Тарту), які характерні як для материкової частини країни, так і для острівної.

Національний естонський костюм – важливе джерело до вивчення історії та культури Естонії, незмінний багатовіковий атрибут і супутник державних і традиційних свят, потужний символ єдності естонського народу.

Досвід виготовлення та носіння національного одягу активно переймають і розвивають сучасні естонські майстри. Головною вимогою до виготовлення і носіння національного костюма сьогодні є наслідування історичних зразків, що незмінно підтримує і пропагує у своїй діяльності Естонський національний музей.

Виставка продемонструє естонський одяг ХХ–ХХІ століть в широкому розмаїтті його складових, барв, орнаментів, способів одягання, зумовлених регіональними особливостями, на формування яких впливали історичні, кліматичні чинники, спосіб життя населення тощо. Представлені зразки вбрання – ручного виготовлення, їх вирізняє висока виконавська культура та чітка відповідність традиціям пошиття і декорування традиційного естонського одягу.

Виставка працюватиме до 23 квітня.

Захоплення витинанкою до Ольги Шинкаренко прийшло коли мисткині виповнилося п'ятнадцять років. Причому воно її знайшло саме в тих стінах, де зараз знаходиться її теперішня персональна виставка. Захопившись кольорами робіт визнаних українських майстрів витинанки, майстрині дуже закортіло самій створити серію власних шедеврів. В українському традиційному побуті витинанка з явилася в середині дев’ятнадцятого століття. Нею селяни прикрашали полиці, вікна та стіни хат. Нині це ремесло чомусь не є досить популярним серед поціновувачів українського мистецтва.

Майже всі з п’ятдесяти представлених на виставці робіт створені за українськими традиціями. Тобто зроблені переважно із червоного та зеленого паперу. Саме ці кольори в давнину найчастіше використовували наші пращури для розпису писанок та витинанок. Хоча для витинанок зазвичай були притаманні всі кольори природи. Аби папір на витинанках не змінював пластичність майстриня використовує клей для резини. Фігури на роботах закріплюються лише в декількох місцях, причому таким чином щоб кінчики роботи не були до кінця приклеєні. Робиться це для того щоб витинанка могла ніби вільно дихати.

Окрім традиційних та сучасних витинанок майстриня презентувала на виставці серії робіт із вириванок та аплікацій. Кожна представлена у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва серія робіт має власну поетичну назву, яку Ольга Шинкаренко вигадує надихнувшись черговою подією у своєму житті.

cultureua.com

Наші предки, створюючи неперевершені образи сонця, живої природи, всесвіту, виготовляли пташок з глини, ниток, кори дерев, щоб весна швидше прилетіла до рідного краю. 22 березня відзначаємо Сорок святих. Цьому святу приурочена березнева програма народознавчих зустрічей в музеї, де ми дізнаємось найцікавіші факти, традиції, вірування, легенди, пов’язані зі святом. В кінці лекції навчимо ліпити жайворонків з тіста.

18 березня
12:00 - лекція: «На Сорок святих сорока-іменинниця». Ліплення жайворонків з тіста.
13:00 - серія майстер-класів:

• Пташка з сіна
• Райська птаха у петриківському розписі
• Сорока з пенькових ниток

15:00 - лекція: «На Сорок святих сорока-іменинниця». Ліплення жайворонків з тіста.
15:00 - майстер-клас з вивчення веснянок.

22 березня
12:00 та 15:00 лекція: «На Сорок святих сорока — іменинниця». Ліплення жайворонків з тіста.

Додаткова інформація та обов’язкова акредитація за тел.: 280-36-93, а також e-mail: novmuz@ukr.net