Музейне дійство, з огляду на його змістовну складову, відбувається у кількох естетичних вимірах: мистецькі твори та музейні предмети із закодованою в них пам’яттю народу, музика і поезія, кіномистецтво.

Програма

4 червня (п’ятниця)

Вернісаж митців декоративно-прикладного мистецтва
10:00 – 12:00 — Секційні засідання симпозіуму майстрів декоративно-прикладного мистецтва. Прийняття резолюції.
12:00 – 12:30 — Брейк-кава для учасників симпозіуму.
12:30 – 13:30 — Мала сцена Дніпродзержинського музично-драматичного театру ім. Лесі Українки «Свою Україну любіть»…
13:30 – 14:00 — Перерва на обід.
14:00 – 14:45 — Презентація Другого «Кобзаря» Тараса Шевченка.
15:00 – 15:45 — Концерт гурту «Козак Мамай та брати-січовики»
16:00 – 16:30 — Презентація виставки Олександра Чегорки «Козак Мамай»
16:30 – Презентація виставки модерного українського мистецтва
17:00 – Концерт гурту «Вертеп»
18:00 — Брейк-кава.
19:30 — Концерт заслуженого артиста України Тараса Компаніченка.
21 год Фуршет. Невимушене спілкування

5 червня (субота)

Вернісаж митців декоративно-прикладного мистецтва
11:00 – 14:30 — Презентація фільму «Молитва за гетьмана Мазепу» за участю акторського колективу та продюсера Пилипа Ільєнка.
14:30 – 15:00 — Брейк–кава.
15:00 – 17:00 — Свято козацької слави на примузейній території. Виступ гурту «Козак Мамай і брати січовики». Закриття фестивалю. Нагородження учасників.
17:00 — Свято зливаної каші на примузейній території для учасників фестивалю.

Довідки за тел. (05692) 311 10; 302 24; 097 22 77 405

Організатори фестивалю: Національна спілка майстрів народного мистецтва України, Дніпродзержинська міська рада, Музей історії Дніпродзержинська

Це, напевне, вперше, коли український «генетичний код», або, як кажуть, національний дух в особі «Козака Мамая», який виокремлює українців із кола інших європейських націй, донесений до Європи завдяки полотнам Катерини Косьяненко й отримав визнання представників всіх континентів, з яких складалося журі VII Флорентійського Бієнале.

"Мої Мамаї" (2007)

"Катерини" (2008)

Визнані полотна київської художниці «Мої Мамаї» та «Катерини» два дні, протягом 9 та 10 січня, експонувалися на Мамаєвій Слободі у Києві. З нагоди такої події, Катерина Косьяненко подарувала «Мамаєвій Слободі» розписану власноруч кобзу із зображенням парсуни «Козака Мамая». Обіцяють, що віднині всі заходи на «Мамаєвій Слободі» розпочинатимуться під звуки струн цього найбільш шанованого лицарського інструмента.

Директор Центру народознавства «Козак Мамай» Костянтин Олійник та художниця Катерина Косьяненко

Під час заходу заслужений артист України Тарас Компаніченко також зробив свій козацький дарунок, виконавши низку пісень та дум 17-18 століття.

Тарас Компаніченко, кобзар, бандурист та лірник

До речі, в реєстрі Війська Запорізького Низового прізвище Мамай (Реєстр Нової Січі від 1756 року) із 38 куренів згадується в 15 куренях аж 18 раз… Фактично по одному Мамаю (оборонцю) на кожну область козацьких теренів, зокрема:

1. Джереліївський: Лук’ян Мамай, Ярема Мамай
2. Конелівський: Василь Мамай, Ігнат Мамай
3. ІрклГївський: Семен Мамай, Іван Мамай
4. Батуринський: Тиміш Мамай
5. Донський: Михайло Мамай
6. Канівський: Корній Мамай
7. Кисляківський: Яцько Мамай
8. Левушківський: Кузьма Мамай
9. Незамаївський: Петро Мамай
10. Пластунівський: Кирик Мамай
11. Коренівський: Петро Мамай
12. Полтавський: Нечипір Мамай

Кобза "Козака Мамая"

Джерело: mamajeva-sloboda.ua

Катерина Косьяненко єдина з України отримала Премію і медаль Лоренцо Медичі: Картини «Мої Мамаї» (2007) та «Катерини» (2008) будуть виставлятись в хаті «Титаря» на «Мамаєвій Слободі» 9 та 10 січня 2010 року.

Також на Слободі буде представлена унікальна кобза (точнісінько така ж, як була у Лицаря-невмираки Мамая у далекому сімнадцятому столітті) із зображенням парсуни самого Козака Мамая, яке було написане у дарунок Катериною Косьяненко спеціально для мистецької збірки козацького селища. В свою чергу Тарас Компаніченко на цій кобзі спробує відтворити «голос» самого легендарного лицаря «Мамая»!

В програмі заходу:

• Виставка робіт художниці Катерини Косьяненко «Мої Мамаї» (2007) та «Катерини» (2008)
• Виконання Заслуженим артистом України і козаком Тарасом Компаніченком середньовічної Української музики
• Частування акредитованих журналістів та гостей найулюбленішим хмільним напоєм козаків, а відтак і самого «Козака Мамая» – «Варенухою»
• Прес-конференція за участі:
  — Лауреата VII Флорентійського Бієнале 2009 р художниці Катерини Косьяненко;
  — Доньок письменника Олександра Ільченка – автора українського химерного роману «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і чужа молодиця»;
  — Заслуженого артиста України і козакаТараса Компаніченка;
  — Директора Центру народознавства «Козак Мамай» Костянтина Олійника.

Про Флорентійське Бієнале

Флорентійське Бієнале має поважний міжнародний статус, проводиться з 1997 року. Бієннале 2009 р. проходило 5-13 грудня у місті Флоренція (Тоскана, Італія) під патронатом Президента Італії і за сприяння Міністерства культури Італії у Фортеццо да Бассо (Fortezza da Basso) в історичному центрі міста. 650 митців з 78 країн світу представили на суд публіки більш ніж 2000 творів, різних за світосприйняттям, технікою, жанрами, різновидами — живопис, графіка, скульптура, медіа, фотографія.

Флорентійське Бієнале 2009 року за міжнародним складом учасників і за змістом відповідає програмі ООН «Діалог між цивілізаціями». Флорентійський фестиваль сучасного мистецтва і являє собою подібний діалог цивілізацій. Представники різних культур мають можливість поділитися художнім досвідом, виявити загальні теми і збагатитися новаторськими ідеями, порівняти творчі методи і засоби виразності. Мовні бар’єри долаються універсальною мовою мистецтва.

Члени журі нагородили найбільш видатні роботи в наступних номінаціях: живопис, скульптура, графіка, змішана техніка, інсталяція, фотографія. Переможців визначали за єдиним критерієм — рівнем таланту, без упередженості оцінюючи приналежність до того чи іншого стилю і не звертаючи уваги на національну приналежність.

Більше на сайтах Катерини Косьяненко та Мамаєвій Слободі

Скульптуру створював три місяці

Творче подружжя: Олександр та Ірина Ковальчуки

Олександр Ковальчук: 
— Я напевне тільки з рік виношував саму ідею, концепцію, як це все має виглядати. Можливо мені вдалося відсотків на дев’яносто втілити те, що було замислено. Але судити звичайно глядачам.

Замислив Мамая, бо як і душу кожного українця, мою зачіпають думки про своє коріння і хочеться привернути увагу до того, звідки ми, українці, для чого і як живемо, і як треба жити. Мені здається, у цього Мамая є багато відповідей на філософські питання.

А на втілення пішло ще близько трьох місяців роботи. У спілку художників хочу цю скульптуру винести. А далі галерея мистецтв.

Дружина Ірина Ковальчук-Пастернак: 
— Унікальна скульптура і унікальна техніка пайки з листових металів, в якій кожна робота буде неповторною. Використовується мідь, латунь, в деяких інших роботах – мельхіор, але всі ці метали листові, тобто з рівного листа металу робиться об’єм, робляться очі, обличчя, ручки, листки.

Але повірте мені, що не було так, раз і все. Це зранку до ночі і кожен день робилася ця робота в плані вже технічному. А потім ми разом сідали і підбирали деталі. Бо треба було їх ще розмістити так, щоб вони були органічні, логічні.

У кожного художника свій Мамай

Скульптура з металу та дерева "Мамай"

Олександр Ковальчук:
— В житті кожного художника повинен бути свій Мамай. Серед живописців, скульпторів, різьбярів з дерева, тобто, всіх тих людей, які займаються декоративно-прикладним мистецтвом, мало не кожен колись та й зачіпав тему Козака Мамая. І кожен бачить її по своєму.

У мене сам дуб символізує дерево життя, мужність і силу. Верхів’я у нас нагадує ікону Покрови, яка оберігала все козацтво. Я так стилізовано її зобразив – без обличчя, без рук. Сам рушник і оці німби підказують, що це є Покрова. Вона над Мамаєм, ніби оберігає не тільки все козацтво, але й увесь український народ. Мамай сидить у своїй канонічній позі. По гілках дуба розміщені всі атрибути, з якими його завжди зображували народні художники – і пляшка з чаркою, порохівниця, шапка трофейна, зброя, мушкет, шабля, герб, на якому зображений кінь, як символ волі і вільного духу, тобто він нікому не служив і не підкорявся, але був знатного роду і в цьому всі впевнені – і науковці і художники і митці.

Під Мамаєм розташований напис: «Козак Мамай на кобзі грає, що задумає, все має!» Автор пояснює, звідки він виник.

Олександр Ковальчук:
— Це з народної пісні. Здається, бандуристи співали одну із дум. То я взяв ці чотири рядочки і вони якраз, мені здається, підкреслюють ще одну рису його характеру, «що задумає, все має», тобто він же ж і характерник і чаклун. Це дуже позитивний образ українського воїна, охоронця. Подібні Мамаї в кожній хаті, сім’ї повинні бути. Раніше вони зображувалися не тільки як картини на стіні, а й на вхідних дверях хати вішали цю картину від злих духів, злих людей.

Інструмент забирає 40 відсотків мого прибутку

Гості Андріївського узвозу розглядають "Мамая"

Олександр Ковальчук:
— Для мене це основний вид праці. З дитинства і малював і ліпити з пластеліну любив. Навчався у Вижницькому училищі прикладного мистецтва. В армії теж був художником військової частини. В Києві в інституті литва працював модельником, робив моделі, по яких потім з бронзи виливали вироби. Ще в приватних фірмах працював. Але потім прийшов до того, що бути вільним художником набагато приємніше і як приватний підприємець, сам собі директор, голова і виконавець.

Зараз ми живемо на дачі, там же і приватна майстерня є. Бо в Києві це проблемно дуже. А в мене обладнання таке, що поруч з іншими людьми важко вжитися. Шумно і різні запахи, бо хімія там і вогонь весь час. Все паяється твердими припоями, це більше 1000 градусів, бензинові пари. Шкідливе виробництво, тому воно все на природі. Я з 9-ї до 21-ї години працюю, то коли відчуваю, що мені вже важко, то вийшов кругом хати погуляв, там і ставок і ліс поруч, то легше стає і можна далі продовжувати працювати.

У мене у майстерні є речі і ковальські і такі печі, як у керамістів і емальєрів, бо це техніка змішана, вона потребує і ювелірного інструменту. В основному паяю бензиновим пальником, але можливе і зварювання і мультипласт. Це вже обладнання сучасніше, універсальне. Треба бути готовим до будь-якого завдання. Так що інструмент забирає до 40 відсотків мого прибутку.

Витвори мистецтва не можуть бути дешевими

Творець унікального "Мамая"

Олександр Ковальчук:
— Основні покупці – наші українські багаті люди – бізнесмени, депутати, поціновувачі мистецтва. Слава Богу, що вони є, дай Бог, щоб їх було більше. Бо не кожного цікавить мистецтво, мушу сказати, на жаль.

Я пробував і через галереї реалізовувати вироби, але це не давало швидкого результату. Узвіз – це таке місце, де мене знаходять замовники і тут в основному контактуємо по вихідних днях.

А закордонні наші гості скупуваті, скажемо так. Вони вважають, що раз вони приїхали в Україну, то тут для них має бути все дешевше, ніж на їхній батьківщині. А я іншої думки. Дуже дивно, але китайці останнім часом проявили підвищений інтерес і практично не торгуючись, дві роботи вже поїхали до Китаю і вони мені пропонували організувати виставку в Пекіні. Якщо прийде запрошення, то поїдемо напевне, чому б і ні?

Прикраси з міді

Ірина Ковальчук-Пастернак: 
— Дехто каже, що наші вироби надто дорогі, але якщо стільки душі і праці вкладається в кожну роботу, то вона не може бути дешева. Дешева може китайська підробка бути.

Ми вже прийшли до того, що не тільки дорогі роботи створюємо, бо не тільки для бізнесменів і депутатів треба. Почали робити доступні кожному прикраси жіночі, всякі візитниці, кабінетні прикраси, щоб могли люди привітати з днем народженням.

Олександр Ковальчук:
— Я ще не визначився щодо вартості Мамая, щоб сказати конкретно. Починаючи з 10 тисяч доларів, я б його поставив на аукціон. А там би було видно.

«Рукотвори»

Минуло кілька століть і знову на пагорбах довкруг витоку Либіді, розкинулись мальовничі гаї, які чагарниковим живоплотом в’юняться на луки, створюючи ландшафт з унікальним краєвидом долини, характерний для Наддніпрянщини. У центрі долини серед кучерявих вишневих садків, оперезаних плетеними тинами, стоїть козацька „Слобода". В центрі архітектурного ансамблю, що нараховує 98 об’єктів, розташовується козацька триверха дерев’яна церква в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці із дзвіницею, подібні до тих, що стояли на Запорозькій Січі в часи Богдана-Зиновія Хмельницького.

Пізнавайте далі на www.mamajeva-sloboda.ua

Минуле серед мегаполіса

Світлини Богдана Гдаля

Посвятити Великодню їжу прийшли тисячі прихожан церкви на Мамаєвій Слободі

У кошиках було все - від пасок до ковбасок

Віряни вишикувались навколо церкви у кілька рядів

В очікуванні на окроплення свяченою водою

Отець Роман щедро освячував парафіян

...та їхні Великодні наїдки

За цим священнодійством спостерігали кам'яні козацькі хрести, встановлені довкола храму

...а також церковні дерев'яні бані

Після освячення задоволений люд повертався у свої домівки для розговіння

...радіючи Христовому Воскресінню та Весні

Світлини Богдана Гдаля