У своїх роботах Аліна відроджує стилістику Полтавського краю, оволоділа різними техніками розпису Гуцульської писанки, писанки-дряпанки, вдосконалює мистецтво ткацтва, гобелену, валяння, по- справжньому захоплена малярством, особливо розписом на шовку. Тут вона тяжіє до техніки гарячого батику, що дозволяє вільно оперувати зображенням, де й розвиває тему природи та єднання людини з природою.

«Бо гарячий батик — серйозний, вдумливий, неймовірно загадковий; живописний, глибокий; цільний і зрілий. Його неможливо порівняти з подихом вітру; він грунтовний... але, познайомившися з ним ближче — море романтики, маса сильних відчуттів від його стародавніх коренів... але він вічно молодий, вбираючи в себе те нове, що несе в собі Час... це поезія, підкріплена логікою і розрахунком. Адже напластовувавши поступово, від світлого до темного, один на інший барвисті шари — не можна помилитися, недобрати або перебрати з тоном, кольором; (хоча помилки виправити неможливо.) Саме в цьому жанрі мистецтва найяскравіше проявився її характер, невичерпний творчий потенціал, де чітко визначена своя філософія і фантазія».

Не менш цікавий вид мистецтва, яким володіє – валяння (це техніка створення з непряденої вовни декоративних речей чи панно). Повсть народжується з вовни і води. Тому вона не боїться води і прання. «Щоб робити повсть, не потрібно нічого, крім рук людини і вовни. Правда, потрібно ще дуже багато праці». Ця техніка вимагає терпіння, точності, і творчої думки, чого у молодої мисткині не бракує.

Творить власний неповторний чарівний світ за допомогою мистецтва, що полонить її душу. Її роботи вишукані в кольоровому співвідношенні, в технічному виконанні, тонкі стилізації мають глибоке почуття сучасності.

Творчий діапазон робіт Аліни широкий – від живописних образів до складних композиційних творів, з використанням різноманітних матеріалів. Її твори також пов’язані з релігійною тематикою, бо саме віра спонукає її до творіння прекрасного і поєднала життя з мистецтвом, яке завжди живе в її душі.

Про автора

Народилася 19 травня 1990 року в місті Лубни Полтавської області. З 2005 по 2007 роки навчалася в Гадяцькому училищі культури ім. І.П Котляревського. На сьогодні здобуває освіту в Косівському інституті прикладного га декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв за спеціалізацією «художнє ткацтво».

Учасниця понад 11 колективних виставок регіонального та всеукраїнського масштабу. Призерка та переможниця багатьох міжнародних виставок-конкурсів, серед яких “Ukrainian Art Week” (2010 р., 2 та 3 місце), “Kazakhstan Art Week” (2010 р. 2 місце). “St.Petersburg's Art Week” (2010 р... 1,1, 2 та 3 місця в різних номінаціях) тощо. Брала участь у виставці “Art Week in Berlin”(2011 р.).
Авторка 6 персональних виставок.

Темперними фарбами художниця розписує вироби з дерева, картини, стіни та глиняні прикраси й обереги. Велику творчу увагу надає обрядовій символіці з глини, як-то: весільні сердечка, яйця-мальованки, плакиточки (тобто глиняні плоскі розмальовані фігурки, які вішаються на стіну, наприклад, ангели, людські подоби). Колись заготівлі з глини під розпис виліплювала разом з чоловіком, а коли його не стало, почала замовляти у місцевих майстрів-гончарів. Разом з дочкою-ученицею, теж художницею за фахом Наталею Дворяківською беруть участь у виставках та проводять майстер-класи з художнього розпису.

Походження

Народилася 1946 року в селі Селище Баришівського району Київської області.

Освіта

Після 8-ми класів у школі вступила до Київського технікуму прикладного мистецтва. Після його закінчення рік працювала на фабриці ім.Т.Шевченка в цеху підлакового розпису. Далі продовжила навчання в Київському художньому інституті (нині це Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) на педагогічному факультеті.

Досвід

Батько художниці, за професією вчитель, дуже любив малювати і в дитинстві часто приносив їй велику коробку олівців. На це він не шкодував ні грошей ні часу, що певно й виховало у пані Людмили любов до малювання.

Після заміжжя вона з чоловіком працювали по майстернях управління культури (розписували стіни бібліотек, кімнат відпочинку на фабриках та заводах), а після звільнення під час перебудови у 90-х роках почали працювати по салонах — виробляти з глини різні фігурки, їх розписувати й продавати.

Виставкова та ярмаркова діяльність

Постійна учасниця етно-фестивалів, таких як «Країна мрій», виставок-ярмарків у музеї в Пирогові. У святкові дні художниця виходить зі своїми виробами на Андріївський узвіз.

Творчість художниці самобутня, багатогранна, яскрава. Твори наповнені величезною любов'ю до рідного краю, у них яскраво відчувається досконала школа Федора Панка, провідного майстра Петриківського розпису. Художниця працює з різними матеріалами (дерево, метал, кераміка, скло, полотно), але найбільше полюбляє настінні  розписи (оформлення інтер'єрів) та розписи на папері. Любить експериментувати з кольором.

Походження

Народилася 15 серпня 1960 року в селі Петриківка Царичанського району Дніпропетровської області.

Батько — Панко Федір Савович, заслужений майстер народної  творчості  України.
Мати — Панко Груня Миколаївна, вчителька.

Освіта

• 1967—1977 — навчалася в Петриківській середній школі.
• У 1975 закінчила 4-річну дитячу художню школу. Вчителем петриківського розпису був батько, Федір Савович Панко.
• 1980—1986 — навчалася в Державному Дніпропетровському університеті.

Досвід

Малювати почала з дитинства. Одна з робіт «Калина», була надрукована в журналі «Барвінок» у 1971, коли майстрині було всього 11 років.

З лютого 1978 року працює  майстром петриківського розпису в експериментальному цеху Дніпропетровського художньо-виробничого комбінату (створений Ф.С. Панком), який зараз має  назву ЦНМ «Петриківка».

Звання та нагороди

• Член Національної спілки художників України
• Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України

Нагороджена бронзовою медаллю ВДНГ СРСР; Почесною грамотою Українського товариства дружби та культурних зв'язків із зарубіжними державами та ін.

Виставкова діяльність

2009

• «Виноград, виноробство, вино». Київ, Софія Київська
• «Світ божий, як Великдень». Одеса

З 1978 року роботи художниці побували на всесоюзних, більше 40-ка республіканських та багатьох обласних художніх виставках. Вони також були представлені  на міжнародних виставках: в НДР (1978), Канаді (1979,1980), на Кіпрі (1979), в Японії  (1980), Франції (1980), Іспанії (1981), Угорщині (1981), Австралії (1984), Португалії (1985), ФРН (1986), Польщі (1985—1986), в Республіці Мозамбік (1987), Бельгії (1987), КНДР (1989), США (2000), Білорусі (2004), а також в ЮНЕСКО (1986).

Валентина Панко також брала участь в оформленні торгово-промислових виставок УРСР, які проходили в Індії, Японії, Алжирі, Угорщині, Іспанії. З групою художників оформлювала інтер'єри багатьох закладів, серед них зал урочистих подій в селі Петриківка, «Петриківського залу» ресторану «Маяк» (Дніпропетровськ), конференц-залу Українського республіканського Комітету захисту миру (Київ), ресторану «Щекавиця» (Київ, 2007), ресторану «У пана полковника» (Київ, вул.Червоноармійська, 2008), телестудії Дніпропетровського Державного каналу.

Оформила дві  книги: «Мандри маленького соняшника», «Коли тривога поселилась у душі».

Творчості художниці притаманні самобутність і спадкоємність кращих традицій легендарних майстрів старшого покоління. Кожен її твір проникнутий різнобарв’ям природи рідного краю, який створює відчуття свята. Серед улюблених сюжетів для пензля – українське село, квіти, Козак Мамай. Втілює «петриківку» на різноманітних матеріалах – папері, дереві, склу, стінах інтер’єрів. Малювати полюбляє традиційною котячою кісточкою, якою можна створити малюнок, ніби мереживо.

Походження

Народилася 18 листопада 1968 року в селі Петриківка, Дніпропетровська обл. Там зараз мешкає та творить.

Освіта

• 1980—1984 — навчалася в Петриківській дитячій художній школі. Вчителем був заслужений майстер народної творчості Панко Федір Савович.
• 1984—1988 — навчалася в Миргородському керамічному технікумі ім. М.В.Гоголя на відділені «Художня кераміка».
• 1989 — поступила ученицею до експериментального цеху Дніпропетровського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду (в 1998 році перейменовано на Центр народного мистецтва «Петриківка»).

Досвід

З 1990 і по сьогодні працює художником петриківського розпису у Дніпропетровському художньо-виробничому комбінаті (або ЦНМ «Петриківка»).
За період творчої діяльності створила понад 1500 творів петриківського розпису в різноманітних техніках і на все можливих матеріалах.

Виставкова діяльність

2009

• виставка «Великодня», НСХУ, Київ-Одеса
• виставка «Виноград, виноробство, вино», Коктебель, 2008; Софія Київська, Хлібна палата, Київ
• персональна виставка в Українському фонді культури, Київ
• персональна виставка в Музеї гетьманства, Київ
• виставка в Софії Київській, Київ
• виставка «Різдвяна», НСХУ, Київ

2008

• фестиваль «Петриківські жарптиці», село Петриківка, Дніпропетровська обл.
• свято землячества України – Рідні столиці, Київ
• виставка «Петриківка», Хмельницький
• виставка «Барвиста Україна», Експо, Київ
• 3-й міжнародний пленер «Виноград, виноробство, вино», Коктебель, село Курортне
• розпис банкетного залу ресторану «Хатинка» у співавторстві, Київ
• виставка «Різдвяна», НСХУ, Київ

2007

• 5-ий всеукраїнський ярмарок-виставка сільського зеленого туризму «Українське село запрошує», Пирогів, Київ
• 1-е міжрегіональне мистецьке свято майстрів декоративно-прикладної творчості «Павлоград збирає друзів», місто Павлоград, Дніпропетровська обл.
• фестиваль «Українські дні козацької слави на Нікопольщині»
• розпис ресторану «Щекавиця» у співавторстві, Києві

2005

• брала участь у 5-ти виставках на Канадському фестивалі української культури в місті Оксвіллі, Канада.
• брала участь у міжнародному українському фестивалі на Блурі, Канада.

2003

• виставка «Мистецтво одного села», Художній музей Дніпропетровська
• виставка «Немеркнучий світ Петриківського розпису», Музей українського народного декоративного мистецтва, Київ
• робила ескіз на пластикову карточку Приват-банку; ескіз деколі (перевідні зображення, які використовуються для нанесення на креслення написів і позамасштабних умовних знаків – авт.) для посуду на Московський завод

2002

• виставка «Мальовнича земля Придніпров’я», Дніпропетровська область, Київ
• «Петриківський розпис», Дніпропетровська спілка художників України (ДСХУ)
• «Виставка Різдвяна», Київ, НСХУ

2001

• день культури «Експо», Дніпропетровськ
• творчість Галини Назаренко увійшла до великого альбому «Петриківка»

2000 – виставка Петриківський розпис в Українському народному музеї, Чикаго, США

1999 – фестиваль народного мистецтва Дніпропетровської області в місті Києві

1997

• викладала Петриківський розпис у дитячому оздоровчому табору «Чайка», село Самара, Дніпропетровська обл.
• «Виставка Весняна», Дніпропетровська спілка художників України

1996 – виставка «Петриківська казка», Запорізький художній музей

Поширення творів

Твори майстрині Петриківського розпису розійшлися не лише в Україні, а й за кордон (зокрема, у Францію, Італію, Німеччину, Америку, Канаду, Австралію).