Народилася 1 жовтня 1964 року в селі Конищів Муровано-Куриловецького (тоді Барського) району Вінницької області. З п’ятирічного віку живе і працює в Могилеві-Подільському.

Закінчила Сорокське педучилище (Молдова) та Глухівський педінститут. Навчалась у Московському заочному Університеті мистецтв імені Н.Крупської.

Свою трудову діяльність розпочала в 1983 року з вихователя в дитячому садку. З 1997 працювала керівником групи зразкової дитячої мистецької студії «Палітра».
Була активним ініціатором створення в Могилеві-Подільському Будинку народної творчості. З1992 року працювала на посаді методиста цього закладу, а з 1999 очолює названий заклад.

Веде активну просвітницьку роботу. Є головою місцевого творчого об’єднання «Барви Поділля», членом літературного об’єднання «Веселка Дністрова». Пише вірші та пісні. Автор поетичної збірки «Зорі в росах».

Заслужений працівник культури України.
Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

• «Людина року-2007» в місті Могилів-Подільський в номінації «Митець»
• Лауреат обласної мистецької премії «Кришталева вишня-2005» в номінації «Народне мистецтво»
• «Людина року-2003» у Вінницькій області в номінації «Митець»
• «Людина року – 2002» в номінації «Митець Вінничини»

О.Городинська має ряд персональних виставок (живопис, витинанка, писанка) в м. Могилеві -Подільському, Вінниці, в Санкт-Петербурзі, в Польщі, Німеччині.

Роботи Оксани Городинської є в багатьох музейних зібраннях в Україні і за кордоном. Зокрема, в Лондонському Королівському музеї, в музеї війни в Тель-Авіві,  в Лос-Анджелеському мистецькому музеї, в особистих мистецьких зібраннях в багатьох країнах світу.

Народилася 26 вересня 1974 року в Вижниці Чернівецької області в родині майстра-різьбяра та бухгалтера.

1995 — закінчила  училище прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка;
2001 — закінчила Львівську Національну академію мистецтв, відділення текстилю у Михайла Григоровича Кукоша

Оксана ще під  час навчання в школі вирішила, що покликання її життя – вишивка. Навчилася від бабусі, сама часто бралася за голку й вигадувала нові візерунки й теми. Родина жила в Вижниці, то ж сама доля привела її в тодішнє училище прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка (у 70-і роки його закінчив батько Оксани Яків Пантелейович). Але в приймальній комісії дівчині сказали, що до документів треба ще принести зобов’язання від роботодавця, який по отриманні диплома візьме її на роботу. На той час фабрика імені Юрія Федьковича в Чернівцях таких фахівців уже не потребувала, а інших підприємств поблизу не було. Вихід знайшли в сусідній Івано-Франківській області – у Косові, на фабриці «Гуцульщина», але там потребували ткаль. Традиційні гуцульські вовняні килими цієї фабрики дотепер купують далеко за межами самого Косова та, власне, України. В радянські часи саме за килими, продані в Канаду й США тамтешнім українцям, держава отримувала чимало валюти.

Оксана принесла відповідний документ і вступила на відділ ткацтва. Тоді вона думала, що це тимчасово, що все ж стане вишивальницею. І навіть думки не припускала, що колись сама буде навчати студентів ткацтва і завідувати відділом!

Але прийшов  час, коли першокурсників повели в ткацьку майстерню. Оксана побачила ткані гобелени викладачів училища та його випускників, що прикрашали величезне приміщення майстерні, вони настільки захопили її, адже так відрізнялися від традиційних килимів, які вона знала, що душа дівчини прихилилася до ткацтва: «Я теж так зможу робити», — подумала тоді Оксана.

Велику роль у становленні молодої мисткині відіграли викладачі Любов Дмитрівна  Столєтова та брат і сестра Володимир  й Інна Баричеви. Їх батько Іван Баричев  був засновником відділу ткацтва. Інна Баричева (нині живе в Москві) – людину високого творчого польоту, експериментатор у галузі ткацтва, вона й показувала студентам неймовірні можливості, які має звичайна нитка. Оксана добре засвоїла уроки свого улюбленого викладача, згодом розвинувши це у своїй творчості.

З 2004 по 2007 працювала викладачем у Косівському коледжі прикладного мистецтва, а з 2007 -  вже у своєму рідному Вижницькому коледжі, нині – завідувач відділу ткацтва.

2002

• персональна виставка у Чернівецькому обласному меморіальному музеї Володимира Івасюка (гобелен, батик, сумки). Схвальні відгуки у місцевій пресі.

2003

• обласна виставка «Барви Буковини» (декілька робіт)
• виставка у США  (штат Вісконсин)  – гобелени, батик,  сумки

2004

• виставка «Планета пісень» (Київ) – батик

2007

• «Різдвяна виставка» (Київ,Спілка художників України)
• Трієнале (Київ), перша премія за роботу «Голод і спрага»

2009

• всеукраїнська виставка «Світ Божий, як Великдень (Одеса)
• всеукраїнська виставка «Укрфолькмодерн-2009»  (Чернівці) – з нагоди 20-річчя  фестивалю «Червона рута».
• брала участь у виставках-ярмарках на День Києва, фестивалі «Країна мрій» та в місті Українка Київської області.

Народилася 8 жовтня 1976 року в місті Городенка Івано-Франківської області. В цьому краї мешкає протягом життя.

• 1984—1994 — навчання в Городенківській ЗОШ І — ІІІ ст. №1
• 1998 — закінчила Івано-Франківську Теологічну академію. Викладала християнську етику в Городенківській гімназії ім. А. Крушельницького.
• На сьогодні Людмила Вонсуль студентка четвертого курсу університету права  ім. Короля Данила в Івано-Франківську

• Працює в Городенківській районній станції юних натуралістів (позашкільна установа — гурткова робота), де займається з дітьми рукоділлям.
• Депутат Городенківської районної ради.

Любов до рукоділля та стародавнього строю пані Людмилі прищепила її вчителька трудового навчання Бурдяк Параска Іванівна. Окрім запропонованої програми, вона своїх учнів  вчила за О.Воропаєм шити сорочки за стародавнім кроєм, навчала масі стародавніх швів, в тому числі і так званому шву «позагліний», яким власне шилися городенківські сорочки і який майже утрачений, бо його не використовують, а мотиви переводять на хрестик.

Людмила Вонсуль займалася різними видами рукоділля, але основним напрямком було вишивання, гаптування,  бісероплетіння та пошукова робота. Майстриню завжди цікавило якою є (була) городенківська стародавня сорочка, тому необхідну інформацію збирала по крупинці, вивчала самотужки, розшукувала книги та журнали (в 90-і роки це було важко), вивчала досвід старших майстринь свого міста, які мали рукодільне захоплення.

Виставки для майстрині — звичайна річ на районному, обласному і всеукраїнському рівнях. Та персонально ніколи поки не виставлялася з цілої низки причин, головна з яких — як позбирати роботи, які після завершення одразу йдуть у вжиток людям.

Народилася 1967 року в Полтаві в будинку, який належить родині ще з 19 століття. В ньому мешкає протягом життя.

1992 — закінчила Харківський державний інститут культури (тепер університет).

Тривалий час працювала бібліотекарем.

Поштовхом до захоплення народною лялькою Наталі Свиридюк стала книга О.С.Найдена «Українська народна лялька». Лише поглянувши на обкладинку, де була зображена вузлова лялька, пані Наталя згадала ляльку, яку їй ще в дитинстві робила бабуся. І вже у 2004 році захоплення вузловою лялькою перетворилося на головну справу життя.

Відтоді майстриня провела велику кількість майстер-класів по створенню вузлової ляльки для вихователів, педагогів, бібліотекарів, студентів, іноземців-гостей Полтави та відвідувачів Музею українського народного декоративного мистецтва у Києві.

2008 — атестована Національною Спілкою майстрів народного мистецтва України як майстер народної ляльки

2007 — персональна виставка робіт майстрині в Полтавському літературно-меморіальному музеї В.Короленка

2008

• дипломант І ступеня художньої обласної виставки-конкурсу «Осяяні красою і талантом» на приз імені Марії Башкирцевої
• взяла участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції Другі Марка Грушевського читання «Лялька як знак, образ, функція», з доповіддю «Сприйняття української народної іграшки різними віковими групами населення Полтавської області»
• виставка «Королівство ляльок» в Державному музеї іграшки у Києві
• з метою популяризації вузлової ляльки Н.Свиридюк створила анотований бібліографічний посібник «Вузлова лялька — вид народного мистецтва України»

2008, грудень — 2009, лютий — брала участь у виставці «Українське Різдво», яку організували Національний музей Т.Шевченка спільно з Національним музеєм архітектури та побуту України

2009, червень — персональна виставка ляльок-мотанок в літературній експозиції садиби-музею Панаса Мирного в Полтаві під назвою «У мене лиштва мережена. О. Пчілка». Одяг ляльок оздоблений вишитим узором, традиційним орнаментом, які свого часу збирала Олена Пчілка й збірку яких під назвою «Українські візерунки» власноруч подарувала Панасу Мирному.

Майстриня є постійним учасником обласних етнографічних та фольклорних свят та фестивалів:

• «Пісні Бузкового гаю» (смт. Диканька);
• «Решетилівська весна» (с-ще Решетилівка);
• «Воскресни, Писанко» (м.Карлівка);
• «Маріїна долина» (с.Черняківка Чутівського району);
• ЕтноВесна на батьківщині Василя Симоненка (с.Біїці Лубенського району);
• на Сорочинському ярмарку (с.В.Сорочинці Миргородського  району),
• культурно-мистецьких акцій, що відбуваються в Полтаві на відзначення державних свят та визначних дат у житті міста.

Ляльки, створені Наталією Свиридюк, знаходяться в колекціях Віктора Ющенка, нащадків Степана Бандери, Художньому музеї Запоріжжя та приватних колекціях у Німеччині, Франції, США, Канаді, Данії.

Народилася 20 вересня 1940 року в селі Швайківці Чортківського району Тернопільської області. З 1966 року мешкає в Тернополі.

1971 – отримала диплом Чернівецького державного університету з фаху вчителя біології та хімії

Вишивати почала у ранньому дитинстві, вчителем була мама. На сьогодні у доробку майстрині багато вишитих серветок, доріжок, подушок, портьєр, скатертин. З 1998 року захопилася вишивкою картин, яких на даний час має понад 70. Крім того, вишиває чоловічі та жіночі сорочки, рушники. Дарує їх дітям, онукам, сестрі, друзям, а також вишиває на замовлення. Любов до вишивки передала дочці, а також досвідом і технікою ділиться зі своїми послідовниками.

Роботи майстрині друкуються на сторінках журналів «Вишиванка», «Рукоділля», а також тернопільських газет.

В 2005 році отримала звання Майстра художньої вишивки і стала членом творчого об’єднання «Берегиня».

1981

• обласна виставка образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва, Тернопіль. Нагороджена Дипломом Другого ступеня
• міжсоюзна виставка, м. Київ. Нагороджена Почесною грамотою

1982

• виставка образотворчого мистецтва, Київ. Нагороджена почесною грамотою Укрсовпрофа
• виставка у Києві. Нагороджена почесною грамотою Міжсоюзного дому самодіяльної творчості

2002 – 2006

• виставки художньої виставки народних ремесел у Тернополі

2004

• виставка у Києві в народному музеї української літератури

2005

• міжнародна виставка від журналу «Вишиванка» у Києві

2006

• обласна мистецька виставка присвячена Всеукраїнському дню працівників культури та аматорів народного мистецтва України, Тернопіль
• виставка у США, Чикаго, Школа українознавства
• виставка декоративно-ужиткового мистецтва «Містечко майстрів» на святі літератури і мистецтва «Лесині джерела» у Новгород-Волинську
• виставка декоративно-прикладного мистецтва Тернопільського краю в рамках П’ятого Всеукраїнського фестивалю української пісні «Байда», м. Вишнівець
• фестиваль майстрів народного мистецтва краю «Сузір'я Муз», Тернопіль
• Національний Сорочинський ярмарок

2007

• виставка сучасної сюжетної виставки “Барвистість сьогодення ” у Бережанському краєзнавчому музеї
• учасник та співорганізатор  виставки автентичної та сучасної вишивки “З бабусиної скрині ” у Тернопільському краєзнавчому музеї
• учасник V Міжнародного фестивалю українського фольклору “Берегиня”, Луцьк
• учасник  І Всеукраїнському фестивалі національної вишивки та костюма “Цвіт вишиванки ” у Тернополі
• вишивала “Рушник національної єдності України” у Тернополі
• Другий міжнародний інвестиційний форум у Тернополі
• Перше міжнародне Шевченківське свято «В сім’ї вольній, новій…»

2008

• учасник ХІІІ Всеукраїнського конкурсу моделей одягу “Феєрія краси-2008”, Тернопіль
• учасник виставки “Традиційне народне мистецтво Тернопільщини” обласний  художній  музей
• ІІ Всеукраїнський фестиваль національної вишивки та костюма “Цвіт вишиванки ” у Тернополі

2009

• ІІІ  Всеукраїнський фестиваль національної вишивки та костюма “Цвіт вишиванки ”, який  відбувся 30 серпня 2009 року у м. Тернополі,  в парку «Національного відродження»

Вироби  майстрині знаходяться не тільки в Україні, а й за кордоном – в Росії, Англії, Польщі, Швейцарії, Канаді, США.

Народилася 1980 року у Львові. Тут досі мешкає та творить.

• 2005 — закінчила Дрогобицький державний університет ім. І.Франка за спеціальністю практичний психолог, соціальний педагог.
• 2008 — закінчила Національний університет «Львівська політехніка» за спеціальністю «Управління навчальним закладом» . За фахом – практичний психолог, соціальний педагог, магістр управління навчальними закладами.

Олена Тарасенко техніку виготовлення ляльок шукала довго, поки випадково у 2007 році в одному жіночому журналі не натрапила на майстер-клас знаної майстрині Людмили Тесленко-Пономаренко. Таким чином зрозуміла основи техніки, а далі вже «шліфувала», творила власний стиль виготовлення ляльок.

А зараз Олена вже має досвід проведення майстер-класів, зокрема з іноземцями. За рік створила понад 70 ляльок і практично всі знайшли свої домівки.

Ляльки майстрині поїхали до Польщі, Франції, США, Канади. Та більшість роз'їхалися по Україні.

Наталя Зайцева народилась 21 серпня 1979 році в Києві. У столиці досі працює та займається творчістю.

• У 2004 — закінчила Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука по спеціальності «Декоративно-прикладне мистецтво», майстер художньої кераміки.
• У 2009 — вступила до Інституту мистецтв Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв України.

• 2005 – 2008 — співробітник Культурно-інформаційного центру при Посольстві України у Франції.
• 2006 – 2008 — викладач кераміки та образотворчого мистецтва Української дитячої школи мистецтв в Парижі (Франція).
• З 2008 — майстер виробничого навчання відділення декоративно-вжиткового мистецтва Державної художньої середньої школи імені Т.Г. Шевченка.
• 2009 — Учасниця Міжнародного керамічного симпозіуму «Біле дерево» (Славське, Україна)

• 2008, вересень-жовтень  – галерея «Communic’Art», переможець міжнародного конкурсу «Природа в мистецтві» (Франція, Париж)
• 2009, травень – участь у виставці «Глиняна казка», яка відбулася в «Українському домі» у Москві

Народилася 8 червня 1984 року в Києві. Тут мешкає та творить.

У 2007 році закінчила Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука по спеціальності «Декоративно-прикладне мистецтво», майстер художньої кераміки.

• 2007–2009 — працювала в творчій майстерні „Художня кераміка”
• З 2008 — майстер виробничого навчання факультету художньої кераміки Київського індустріального коледжу
• 2009 — учасниця Міжнародного керамічного симпозіуму «Біле дерево» (Славське, Україна)

2003—2008

• учасниця Всеукраїнських виставок Національної спілки художників України

2005

• учасниця виставки „Великдень”, Львів

2009

• участь у виставці «Глиняна казка», яка відбулася в «Українському домі» у Москві

Входить до Спілки молодих художників і мистецтвознавців