«Ми народжені та сформувались як майстри у регіоні відомому своїми самобутніми народними ремеслами. Серед них чи не найяскравішим було забавкарство, що органічно існувало на Яворівщині ще до 1980-х рр. Ми, як і цілі покоління дітей, виросли разом із цими іграшками. Проте старі майстри відходили, забираючи традицію із собою, а нові, що спорадично звертались до неї, зводили народну іграшку до рівня кічового сувеніру.

Зараз ми активно працюємо над відродженням яворівської іграшки. Взірцями для наших творів є традиційні народні забавки у збірках Національного музею у Львові ім. А. Шептицького, Етнографічному музеї у Львові та в інших музейних та приватних колекціях. Окрім того, використовуємо й власні творчі знахідки у цій ділянці, що не суперечать, а й до певної міри збагачують Яворівську іграшку».

Походження

Остап Сойка народився 1966 року, а Оксана Когут — 1972. Обоє в місті Янів Яворівського району Львівської області.

Виставково-ярмаркова діяльність

• Етнографічний музей в Загребі, м. Загреб, Хорватія
• Палац Мистецтв, виставка «Етнолялька», Львів
• Яворівський Національний природний парк, «свято Івана Купала», с. Верещиця

Майстер сакрального вітражу вже понад двадцять років. На його веб-сторінці зібрані роботи за останні 7-8 років. За цей період створив вітражі для понад десятка храмів. Це храми міст Тернополя, Донецька, Новояворівська, Львова, Чорткова, Гусятина, сіл Заглина, Новосілка, Деревач, Джублик, а також Нью-Йорка, Торонто, Флориди, Пуерто-Ріко.  Також окремі роботи знаходяться в приватних збірках багатьох країн світу.

Окрім церковної тематики, митець створює вітражі й на інші теми — міські пейзажі, природа тощо.

На даний час майстер працює над вітражами для грецької церкви в м. Торонто (Канада).

Походження

Народився в передмісті Львова, в селі Сокільники 1959 року, де проживає  й сьогодні.

Освіта

До вступу в Академію Мистецтв працював різьбярем по дереву.

1987 — закінчив Академію Мистецтв, відділення художнього скла. З того часу займається виготовленням вітражів.

Досвід

В майстерні митця повний  цикл виготовлення вітражу:  створення проектів, картонів і робочих кальок, відливання і прокат свинцевого профілю, нарізання, шліфування, розпис і відпал скла (є 4 термопечі), збирання і спаювання вже готового вітражу.

Займається художнім текстилем, працює в його різних галузях: гобелени (винайшла авторську техніку — ткацтво на склі), ткані аксесуари (зокрема, сумки), тканий одяг, також рушники, хоругви, працює над театральними костюмами в рамках Фестивалю української середньовічної культури «Ту Стань!». У своїй творчості опирається на традиції українського мистецтва різних епох: Українське бароко, Київська Русь, Скіфське мистецтво, Трипілля.

Творчість для Мирослави — це постійний пошук. Пошук сенсу і змісту, пошук можливостей їх вираження в творах, пошук несподіваних ефектів і вражень у способах і техніках виконання. Ось як художниця експериментувала з нитками і склом:
— В якийсь момент в процесі роботи мені захотілось підкреслити властивості ткацтва (м'якість, текстильність) контрастними якостями скла (прозорістю, холодним блиском). Результатом цих експериментів стала серія робіт, виконаних нетрадиційним способом. Характерним є те, що ажурне ткацтво виконується з обох сторін скла, залишаючи деякі площини скла незаповненими і це надає твору враження просторової перспективи.

Походження

Народилася 7 лютого 1982 року в містечку Дубляни Жовківського району Львівської області. Тут мешкає і досі.

Освіта

• 1990—1997 — навчання в Дублянській дитячій школі мистецтв ім. С.Турчака по спеціальності образотворчого мистецтва та гри на бандурі;
• 1997—2003 — навчання у Львівському державному коледжі декоративного і ужиткового мистецтва ім. І.Труша. Здобула кваліфікацію бакалавра художника художнього ткацтва;
• 2003 — 2005 — навчання у Львівській національній академії мистецтв. Здобула диплом магістра за спеціальністю «художній текстиль»

Досвід

Ткацтвом Мирослава захопилася змалку. Їй 13-річній на Миколая батьки подарували ткацький верстат. Навчаючись у Львівській академії мистецтв, через друзів знайшла ще два. Тепер у кімнаті дівчини стоять три дерев’яні верстати, призначені для ткацтва різних видів текстильних виробів — килимів, рушників, гобеленів та сумок. Для виготовлення виробів, зокрема сумок, Мирослава використовує вовну, бавовну, льон, синтетичні волокна, інколи — шовк.

Працює в Дублянській дитячій школі мистецтв ім. С.Турчака.

Творча діяльність

• 2001 — виготовлення костюмів для театру Нова мета, до вистави Івана-Купала, Львівська обл.
• 2005 — оформлення експозиції виставки «Фортеця: Особистість, Тустань, Експедиція», Львів
• 2006 — оформлення експозиції виставки «Тустань. Карби вічності», Львів
• 2006 — художник по костюмах Фестивалю української середньовічної культури «Ту Стань! — 2006», Львівська обл.
• 2007 — художник Фестивалю «Ту Стань! -2007», Львівська обл.
• 2008 — художник Фестивалю «Ту Стань! — 2008», Львівська обл.
• 2009 — художник Фестивалю «Ту Стань! — 2009»,  організатор мистецького пленеру «костюм Тустані 2009», Львівська обл.

Виставки

• 2003 — учасник пленеру land-art «Купальський ідол» в рамках Мистецького молодіжного проекту «Купала — 2003», Львівська обл.
• 2004 — участь у виставці «Щось таке»
• 2004 — участь у виставці-конкурсі «Текстильний шал — 4», Львів
• 2005 — учасник пленеру land-art «Купальський ідол» в рамках Мистецького молодіжного проекту «Купала — 2005», Київ
• 2007 — персональна виставка «Спогади про осінь», Київ
• 2009 — участь у конкурсі на здобуття премії PinchukArtCentre
• 2009 — персональна виставка «Дерева як сни», Львів
• 2009 — участь у ХІІІ Міжнародному малярському пленері «Pulawy 2009», Польща, м. Пулави

• Поєдинки, побут і забави воїв-русичів,
• Музика середньовіччя, героїчний епос, фольк,
• Всенародні ігрища і танці,
• Майстерні бою, ремесел, скульптури,
• Стрільбище, таран, метавка,
• А як стемніє — нічний штурм фортеці, театр вогню і тіней.

Мета Фестивалю: відновлення та популяризація української середньовічної культури загалом та наскельного міста-фортеці Тустань – унікальної пам’ятки історії, археології, архітектури та природи, яка не має аналогів у Європі – зокрема.

Концепція Фестивалю: цілісне відтворення та популяризація середовища – духу, побуту, одягу, озброєння, архітектури, ремесел, фольклору – періоду розквіту Фортеці. Гуртування довкола Тустані молодіжного мистецького середовища – музикантів, ремісників-художників, скульпторів, художників, фотографів, театралів; наукового – істориків, археологів, архітекторів, етнографів, історичних реконструкторів. Влаштування туристичної інфраструктури довкола пам’ятки, регенерація села шляхом розвитку агротуризму, традиційної кухні, місцевих ремесел, продовження унікальних фольклорних традицій.

Докладніше на іменній сторінці фестивалю

Проте у програмі матимуть місце не лише показові ковальські роботи. На осуд громади будуть представлені численні вироби прикладного мистецтва: гончарства, лозоплетіння, різьби по дереву, виробів з  бісеру та соломки тощо, які до того ж відвідувачі заходу зможуть придбати на тутешньому ярмарку.

За словами організатора, для охочих спробувати себе у ковальстві буде проведено майстер-клас, після чого під наглядом ковалів вони зможуть самі попрацювати ковадлом. Все це дійство проходитиме біля Літнього театру.

Джерело: galinfo.com.ua 

Для виготовлення яворівської іграшки різьбяр використовує деревину осики, яка, як здавна вважається, має властивість відганяти усе лихе. Отож, з-під рук майстра та його помічників виходять такі народні іграшки, як: деркачі, коники з візочками й без, пташки з рухомими крильцями, колиски, лапавки, калатала, дитячі меблі й інші рухомі забавки.

Дерево майстер розмальовує яскравими фарбами – оздоблює яворівським традиційним розписом.

Походження

Народився 10 лютого 1957 року в селі Лісоводи Городецького району на Хмельниччині.

Мешкає в місті Івано-Франкове Яворівського району Львівської області.

Освіта

1972 року вступив в Художнє училище в місті Івано-Франкове на Львівщині. Пізніше  закінчив технікум МОД (механічна обробка деревини) та Івано-Франківський педагогічний інститут, художньо-графічний факультет.

Досвід

Першу іграшку зробив ще 1972 році для здачі курсової в Художньому училищі. Майже 30 років працює вчителем різьби в Художньому училищі.

Звання

Член Національної спілки художників України та Національної спілки народних майстрів України

Ярмаркова діяльність

З іграшками часто буває на різних ярмарках та етно-фестивалях. Планує в кожному обласному центрі заснувати представництво своєї майстерні та зробити виставки традиційної яворівської забавки.

Семен Тлустий з братом

— Ми цю пластмасу витіснимо з ринку і китайців тут не має бути з їхніми шкідливими іграшками. Наші ж іграшки зроблені з осики, бо це така деревина, яка відганяє лихого. Бо ж кілком осиковим кого вбивають? Вампірів, упирів. І тому дітям давали такі іграшки з дитинства, щоб ніяке лихе до них не підсувалося. І через те іграшка з осики має силу оберегу.

— Чи вистачить осики для відродження забавки?

— Якраз осика такий матеріал, що його ніде в будівництві не використовують. Вистачить нам осики ще на сто років. А ми стільки хіба проживемо? Мені 52 роки вже. (сміється)

— Досить яскраво розмальовані вироби. Які кольори й орнаментику використовуєте при розписі? 

Дівчинка з яворівською забавкою

— Наш розпис другий в Україні. Перший – Петриківський, а другий – Яворівський. Орнамент називається «вербівка» – малюнки у вигляді вербових гілочок. У Яворові було дуже багато верб, які росли на піску. То люди робили ці забавки, продавали їх і на тому й жили. Бо землі не були родючими через пісок.

У розписі є чотири кольори – зелений, червоний, синій і жовтий. Червоний, то плоди, ягоди. Зелений – травичка, листя. Синій – небо і водичка. А жовтий – сонце. Все — більше кольорів ніяких не беру. Я навіть сорочку собі замовив під кольори. І свій солом’яний бриль теж таким орнаментом оздобив.

— Самі розписуєте вироби чи хтось вам допомагає? 

— Іграшки я зараз сам розписую й сам шаблони роблю, бо майстрів ще тільки готую. Зараз навчаю дівчаток, які будуть малювати. Вони ж не будуть біля циркулярки стояти. А от хлопчики і чоловіки займатимуться заготівлею виробів. І вони таким чином місце роботи матимуть, зі мною по виставках їздитимуть. Я їм вже навіть форму готую — вишиваночки з Яворівським орнаментом.

Сила яворівських іграшок

Я незалежний ні від кого, бо маю досвід, освіту. Ну і до того, мабуть, Бог дав мені чуйку в 50 років забавками бавитися. Бо в житті чого я тільки не робив. Старі речі відворював, яким 500-1000 років, ресторани під старовину з братами оформляємо, церкви будуємо і помірковану оплату берем за це і через те нам Бозя помагає.

— Коли ви започаткували серійне виробництво іграшок?

— Зовсім недавно, у 2008 році. Я одного чоловіка знайшов, який мене спонсорує, який має гроші. Він буде у мене замовником номер один, який теж реалізацією займатиметься.

— Як вам взагалі ведеться з цим бізнесом на українському ринку? 

— Ворогів вже маємо, прихильників маємо. Все маємо. Але ми не здамося і всерівно ті коники будуть мати життя. І в кожному обласному центрі ми хочемо мати представництво забавки.

— А зараз десь представництво маєте?

— В салонах у Львові наші забавки вже є. У Києві домовленість ми вже провели. Нам дадуть місце там, де людно. Нам багато не треба – два метри стінки і ми робимо таку експозицію, що можна понад 100 іграшок виставить.

«Рукотвори»

Назва «Підкамінь» має свою природню основу — поселення дійсно розміщене під так званим Чортовим каменем, що височить поруч з монастирською горою з найдавніших часів. Важко описати враження від Підкаменя — це дійсно потрібно просто бачити: надзвичайно мальовнича природа, дзвіницю монастиря видно вже за багато кілометрів до самого населеного пункту, вкриті лісами пагорби — і цей дивовижний, магнетичний камінь, оточений козацькими хрестами та могилами. Місце просто енергетичне, містичне.

З програмою фестивалю ознайомся на http://pidkamin.ridne.net 

Світлина з http://pidkamin.ridne.net

До відома! Етнографічно-типологічні межі Львівщини охоплюють рівнинну частину Львівської області (Сокальський, Радехівський, Бродівський, Жовківський, Яворівський, Кам'янко-Бузький, Буський, Городоцький, Мостиський, Пустомитівський, Миколаївський, Золочівський, Стрийський, Самбірський, Дрогобицький р-ни) та північну частину Старосамбірського району, заходу Тернопільської обл. (Зборівський, Бережанський, Монастирецький р-ни), Рогатинський, Калушський, північну частину Долинського, північно-західну частину Галицького районів Івано-Франківської області.

Сокальщина, початок ХХ ст.

Серед унікальних експонатів – гаварецька кераміка, яку зараз почали відроджувати молоді майстри, та справжні вибійчасті дошки.

Тамара Дуда, завідувач наукового-освітнім відділом Музею народної архітектури та побуту у Львові: 
— Жінкам були так набридли білі спідниці, що вони почали робити ці дошки. Вирізали по них трафарет, запускали туди чорну сажу з олією, накладали зверху біле полотно, притискали і на тому полотні утворювалися ось такі узори. Оце є такі вибійчасті спідниці, ще на них кажуть «димки».

Вибійчаста спідниця. Дрогобицький район, Львівщина

Вибійчаста дошка з дерева

Гаварецька кераміка сучасних майстрів

Виставка триватиме до 19 липня

Хто не встигне ознайомитися з мистецтвом Львівщини у Музеї Гончара, зможе це зробити вже на Різдво у столичному Українському Домі на Майдані Незалежності, — запевняє Тамара Дуда:
— Ми сьогодні вже ходили в Український Дім, домовилися про виставку. Правда, там так дорого хочуть за оренду, але ми сподіваємося, що наше міське управління культури виділить хоч кілька тисяч тих зайвих коштів, щоб ми показали свої фонди, зокрема в Києві. Бо якщо мова йде про Західну Україну, то зазвичай кажуть, що то гуцули, тому ми взяли Львівщину, щоб показати, що ми не гуцули.

«Рукотвори»

Опановує різьбу по каменю та дереву, експериментує з різними природніми матеріалами (корінням, кісткою, рослинами). Самотужки шукає і намагається відновити деякі наші прадавні музичні інструменти (дощовиці, флейти-свирілі), ужиткові та ритуальні вироби, старовинну зброю.

Види музичних інструментів

• Дощовиці — прадавні ритуальні музичні інструменти, виготовлені із сухих стовбурів Борщовика (або Борщівника), всередину яких засипаються різні види круп. Це інструменти, що імітують звуки дощу або струмка, були присутні у шаманських культурах усіх континентів. Діапазон звучання дощовиць може бути дуже широким і неповторним у кожного окремого виробу. Колись вони слугували шаманам і мольфарам в мистецтві керування дощем і прогнозування погоди, а також для входження в транс при виконанні певних ритуальних обрядів, для діагностики хвороб та їх лікування, для знаходження в оселі та поза нею ділянок зі збуреннями прихованих Сил.
• Калатальця (мараки) — шумові інструменти з Борщовика, наповнені сипучим матеріалом.
• Громики — шумові інструменти з того ж Борщовика, імітатори звуків далекого грому.
• Флейти-свирілі (Флейта Пана) — давні музичні інструменти, які майстер виготовляє з рослин. На них після нетривалого тренування будь-хто може заграти нескладну мелодію або акомпонувати музиці, співу.

Походження

9 квітня 1972 — Нестор (Віталій Нестерчук) народився в місті Стрий Львівської області

Освіта

Після школи навчався в Стрийському Художньому училищі на дизайнера.

Досвід

З дитинства батьки привчали майстра любити Природу, розуміти і шанувати її. Батько працював художником, тому всіляко стимулював будь-які спроби Нестора в образотворчому та декоративному мистецтві.

Діяльність

Працював видувальником на склозаводі, художником-оформлювачем у бібліотеці, займався виготовленням реклами, фотографією,  пише поезію.
Активний учасник усіх ярмарків та фестивалів.