• Поєдинки, побут і забави воїв-русичів,
• Музика середньовіччя, героїчний епос, фольк,
• Всенародні ігрища і танці,
• Майстерні бою, ремесел, скульптури,
• Стрільбище, таран, метавка,
• А як стемніє — нічний штурм фортеці, театр вогню і тіней.

Мета Фестивалю: відновлення та популяризація української середньовічної культури загалом та наскельного міста-фортеці Тустань – унікальної пам’ятки історії, археології, архітектури та природи, яка не має аналогів у Європі – зокрема.

Концепція Фестивалю: цілісне відтворення та популяризація середовища – духу, побуту, одягу, озброєння, архітектури, ремесел, фольклору – періоду розквіту Фортеці. Гуртування довкола Тустані молодіжного мистецького середовища – музикантів, ремісників-художників, скульпторів, художників, фотографів, театралів; наукового – істориків, археологів, архітекторів, етнографів, історичних реконструкторів. Влаштування туристичної інфраструктури довкола пам’ятки, регенерація села шляхом розвитку агротуризму, традиційної кухні, місцевих ремесел, продовження унікальних фольклорних традицій.

Докладніше на іменній сторінці фестивалю

Проте у програмі матимуть місце не лише показові ковальські роботи. На осуд громади будуть представлені численні вироби прикладного мистецтва: гончарства, лозоплетіння, різьби по дереву, виробів з  бісеру та соломки тощо, які до того ж відвідувачі заходу зможуть придбати на тутешньому ярмарку.

За словами організатора, для охочих спробувати себе у ковальстві буде проведено майстер-клас, після чого під наглядом ковалів вони зможуть самі попрацювати ковадлом. Все це дійство проходитиме біля Літнього театру.

Джерело: galinfo.com.ua 

Семен Тлустий з братом

— Ми цю пластмасу витіснимо з ринку і китайців тут не має бути з їхніми шкідливими іграшками. Наші ж іграшки зроблені з осики, бо це така деревина, яка відганяє лихого. Бо ж кілком осиковим кого вбивають? Вампірів, упирів. І тому дітям давали такі іграшки з дитинства, щоб ніяке лихе до них не підсувалося. І через те іграшка з осики має силу оберегу.

— Чи вистачить осики для відродження забавки?

— Якраз осика такий матеріал, що його ніде в будівництві не використовують. Вистачить нам осики ще на сто років. А ми стільки хіба проживемо? Мені 52 роки вже. (сміється)

— Досить яскраво розмальовані вироби. Які кольори й орнаментику використовуєте при розписі? 

Дівчинка з яворівською забавкою

— Наш розпис другий в Україні. Перший – Петриківський, а другий – Яворівський. Орнамент називається «вербівка» – малюнки у вигляді вербових гілочок. У Яворові було дуже багато верб, які росли на піску. То люди робили ці забавки, продавали їх і на тому й жили. Бо землі не були родючими через пісок.

У розписі є чотири кольори – зелений, червоний, синій і жовтий. Червоний, то плоди, ягоди. Зелений – травичка, листя. Синій – небо і водичка. А жовтий – сонце. Все — більше кольорів ніяких не беру. Я навіть сорочку собі замовив під кольори. І свій солом’яний бриль теж таким орнаментом оздобив.

— Самі розписуєте вироби чи хтось вам допомагає? 

— Іграшки я зараз сам розписую й сам шаблони роблю, бо майстрів ще тільки готую. Зараз навчаю дівчаток, які будуть малювати. Вони ж не будуть біля циркулярки стояти. А от хлопчики і чоловіки займатимуться заготівлею виробів. І вони таким чином місце роботи матимуть, зі мною по виставках їздитимуть. Я їм вже навіть форму готую — вишиваночки з Яворівським орнаментом.

Сила яворівських іграшок

Я незалежний ні від кого, бо маю досвід, освіту. Ну і до того, мабуть, Бог дав мені чуйку в 50 років забавками бавитися. Бо в житті чого я тільки не робив. Старі речі відворював, яким 500-1000 років, ресторани під старовину з братами оформляємо, церкви будуємо і помірковану оплату берем за це і через те нам Бозя помагає.

— Коли ви започаткували серійне виробництво іграшок?

— Зовсім недавно, у 2008 році. Я одного чоловіка знайшов, який мене спонсорує, який має гроші. Він буде у мене замовником номер один, який теж реалізацією займатиметься.

— Як вам взагалі ведеться з цим бізнесом на українському ринку? 

— Ворогів вже маємо, прихильників маємо. Все маємо. Але ми не здамося і всерівно ті коники будуть мати життя. І в кожному обласному центрі ми хочемо мати представництво забавки.

— А зараз десь представництво маєте?

— В салонах у Львові наші забавки вже є. У Києві домовленість ми вже провели. Нам дадуть місце там, де людно. Нам багато не треба – два метри стінки і ми робимо таку експозицію, що можна понад 100 іграшок виставить.

«Рукотвори»

Назва «Підкамінь» має свою природню основу — поселення дійсно розміщене під так званим Чортовим каменем, що височить поруч з монастирською горою з найдавніших часів. Важко описати враження від Підкаменя — це дійсно потрібно просто бачити: надзвичайно мальовнича природа, дзвіницю монастиря видно вже за багато кілометрів до самого населеного пункту, вкриті лісами пагорби — і цей дивовижний, магнетичний камінь, оточений козацькими хрестами та могилами. Місце просто енергетичне, містичне.

З програмою фестивалю ознайомся на http://pidkamin.ridne.net 

Світлина з http://pidkamin.ridne.net

До відома! Етнографічно-типологічні межі Львівщини охоплюють рівнинну частину Львівської області (Сокальський, Радехівський, Бродівський, Жовківський, Яворівський, Кам'янко-Бузький, Буський, Городоцький, Мостиський, Пустомитівський, Миколаївський, Золочівський, Стрийський, Самбірський, Дрогобицький р-ни) та північну частину Старосамбірського району, заходу Тернопільської обл. (Зборівський, Бережанський, Монастирецький р-ни), Рогатинський, Калушський, північну частину Долинського, північно-західну частину Галицького районів Івано-Франківської області.

Сокальщина, початок ХХ ст.

Серед унікальних експонатів – гаварецька кераміка, яку зараз почали відроджувати молоді майстри, та справжні вибійчасті дошки.

Тамара Дуда, завідувач наукового-освітнім відділом Музею народної архітектури та побуту у Львові: 
— Жінкам були так набридли білі спідниці, що вони почали робити ці дошки. Вирізали по них трафарет, запускали туди чорну сажу з олією, накладали зверху біле полотно, притискали і на тому полотні утворювалися ось такі узори. Оце є такі вибійчасті спідниці, ще на них кажуть «димки».

Вибійчаста спідниця. Дрогобицький район, Львівщина

Вибійчаста дошка з дерева

Гаварецька кераміка сучасних майстрів

Виставка триватиме до 19 липня

Хто не встигне ознайомитися з мистецтвом Львівщини у Музеї Гончара, зможе це зробити вже на Різдво у столичному Українському Домі на Майдані Незалежності, — запевняє Тамара Дуда:
— Ми сьогодні вже ходили в Український Дім, домовилися про виставку. Правда, там так дорого хочуть за оренду, але ми сподіваємося, що наше міське управління культури виділить хоч кілька тисяч тих зайвих коштів, щоб ми показали свої фонди, зокрема в Києві. Бо якщо мова йде про Західну Україну, то зазвичай кажуть, що то гуцули, тому ми взяли Львівщину, щоб показати, що ми не гуцули.

«Рукотвори»