«Ще в середині 90-х побачила в журналі окарину й захотіла спробувати зробити. Багато експериментувала, поки дійшла до сьогоднішніх результатів. Ліплю з закарпатської та угорської глини. Символіку знаходжу в старовинних народних візерунках України та Центральної Європи, але інтерпретую їх по-своєму. Узори видряпую голкою вручну по ще не випаленій полірованій поверхні. Тобто, наші окарини – це повністю ручна робота: від добування глини в кар'єрі до ліплення, від звукового налаштування до поліровки спеціальними каменями та декорування».

Окарина

Окарина — керамічний духовий інструмент. Звук залежить від розміру – чим окарина менша, тим звук дзвінкіший. А чим більша – тим нижче звучить. В давнину вірили, що граючи на окарині, можна прогнати геть злих духів.

Як інструмент, окарина винайдена давно, що підтверджують знахідки археологів в Африці, Азії, Європі. Наприклад, окарини – експонати Тегеранського національного музею – датовані 2500 роками до н.е. Старовинні слов'янські гудухи, сопілки і свистки теж відносяться до розряду окарин.

Основна відмінність окарини від інших духових інструментів полягає в тому, що більшість флейт відкриті з двох боків, а окарина є певним закритим об'ємом.

Окарину використовують у своїй творчості багато професійних музикантів. У Італії й Австрії щорічно проводять триденні Ocarina Festival, а в 2008 відбувся перший такий фест навіть у США.

http://www.clayz.com/links1.html – тут є всі посилання на статті в Інтернеті, присвячені темі окарин: історія, ілюстрації, майстер-класи, ноти, пісні і т.д.

Як бачите, граючи на окарині, Ви можете відтворити всі сім нот. Схема проста – чорним кольором позначені дірочки, котрі закриті пальцем, а білим – відкриті. Всього є 5 дірочок – чотири спереду й одна ззаду. При добуванні звуку з окарин бажано закривати/відкривати дірочки не занадто швидко – щоб нота «встигла» повністю прозвучати, «проявитися». Так легше опанувати інструмент. Навчитися грати на окарині можна буквально за годину.

Походження

Народилася 10 червня 1978 року в Ужгороді Закарпатської області, де мешкає й нині.

Освіта

Закінчила Ужгородський Коледж Мистецтв.

Досвід

Багато років є учасником виставки до Дня Музеїв в Ужгороді.
2010  - участь у ярмарку на святі «Львів Стародавній»
2011, весна – учасник Міжнародного фестивалю окарин у Італії, м. Будріо (http://www.ocarinafestival.it/)

Про автора

Віра Томашевська походить з с. Нересниця Тячівського району Закарпатської області. У 1985 році закінчила факультет теорії та історії мистецтва Київського державного художнього інституту. Мисткиня починала свій шлях у мистецтві як художник-монументаліст, але з часом винайшла свій власний, оригінальний й неповторний жанр.

Художниця працює з глиною і різнокольоровими поливами. Майстриня прикріплює на полотно, зазвичай впритул одна до одної об’ємні керамічні деталі, виразні у своїй лаконічності, іноді ювелірної витонченості.

Створюючи декоративні панно, мисткиня наповнює кожен сюжет захоплюючою оповіддю на хвилюючі автора теми: природні стихії, казкові міста, гори та ріки, птахи та квіти, або просто декоративні кольорові композиції. Особливе місце у творчості художниці займають композиції на релігійну тематику.

Керамічний світ Віри Томашевської насичений абсолютною гармонійною довершеністю, захоплює щедрістю та розмаїттям, радістю та гармонією, зрештою, просто красою.

Виставка працюватиме до 29 липня 2011 року.

Світлини arts.in.ua, starlife.com.ua

«Працюю на інтерпретаціях народних форм (макітри, горнята, глеки, горщики, пугарики (чарочки), миски, шклянки, декоративні блюда, кавоварки, спецовниці (ємкості для спецій), свічники) і як художник намагаюсь дати більшого філософського наповнення виробу, ніж просто зробити його функціональною річчю.

Використовую давні неозначені символи для декорування виробів. Не люблю лейби, яких понавішували історики і мистецтвознавці. Цікавить і манить культова кераміка. Активно досліджую символіку рідної Волині, її декори та їх зміст. Я ще молодий, щоб конкретно зупинитись на чомусь, я в пошуку і розвитку.

Використовую різні глиняні маси і старі технології обробки глин, різні способи випалу. Обожнюю гончарне коло. Воно для мене є основним способом формотворення, менше використовую ручну ліпку.

Обожнюю експериментувати з різними матеріалами на основі їх технологічних особливостей. Гончарні вироби це мій офіційний фах і мрія з дитинства — фахово їх створювати».

Походження

Народився 21 вересня 1984 року в Луцьку на Волині. Живе та працює у Львові.

Освіта

• 1995—2000 — Луцька дитяча художня школа. Закінчив з відзнакою.
• Навчання в місцевому коледжі на графічному дизайні.  Середня спеціальна освіта (художник оформлювач, вітражист, дизайнер) теж з відзнакою.
• 2010 — закінчив Львівську національну академію мистецтв, відділ художньої кераміки.

Виставково-ярмаркова діяльність

1999 — Виставка «Весна». Луцьк, «Краєзнавчий музей»
2002 — Виставка до ювілею ВПУ-2 . Луцьк, «Галерея мистецтв»

2004

• Виставка студентів ЛНАМ. Острог,  “Острозька Академія”
• Виставка «Осінній салон». Луцьк, «Галерея мистецтв»

2005

• Перша персональна виставка. Луцьк, «Галерея мистецтв»
• Виставка “Шевченкові”. Львів, “Музей книги”

2006

• Виставка  “Молода Волинь”. Луцьк, «Галерея мистецтв»
• Виставка  “Чорнобиль 20 років потому”, диплом 3 місце. Львів, «Львівська Політехніка»
• Виставка  до 60-річчя ЛНАМ. Львів, «Палац Мистецтв»

2007

• Виставка “Молитва до Шептицького”. Львів, “Національний Музей ”
• Виставка “Гротеск у сучасному мистецтві”. Львів, “Музей етнографії”
• Міжнародний симпозіум “Міні-кераміка”. Львів, “Дзиґа”
• Проект “Свято сміху на Валовій”, Львів «Музей ідей»
• Виставка “пам'яті Корецького”. Львів
• Виставка студентів ЛНАМ «Передчуття нового». Львів, «Музей ідей»
• Міжнародний симпозіум кераміки “Більоне”, Литва
• ”Ягелонський ярмарок”. м. Люблін, Польща
• Виставка «Еко пейзаж». Львів, «Технопарк ЛЗТА»
• Проект “Фіолетове”. Львів, “Музей етнографії”

2008

• Проект “Ініціатива”. Чернівці
• Гончарний пленер димленої кераміки “Гаваретчина”, м. Золочів
• Організація і проведення міжнародного керамічного пленеру “Керамічні канікули”. с. Космач, Коломия
• “Варштати керамічні ”, “Літо Артистичне”.  м. Кшежова, м. Вроцлав,  Польща
• „Ягелонський ярмарок”. м. Люблін, Польща
• Виставка європейського мистецтва ”Рокосово”. Равіч, Польща
• Виставка «Мистецький ужинок». Львів, «Палац Мистецтв»
• Виставка «Львівська кераміка». Львів, « Музей ідей»

2009

• Виставка диплом захист «Жоден вітер не допоможе кораблю без цілі». Львів, «Палац Мистецтв»
• Проект синтез «Перехрестя». Полтава
• Організація і проведення міжнародного керамічного пленеру “Керамічні канікули”. с.Космач, Коломия
• “Варштати керамічні ”, “Літо Артистичне”. м. Кшежова, м. Вроцлав, Польща
• Керамічний пленер в рамках “Славське рок”, “Біле дерево”. м. Славсько
• “Ягелонський ярмарок”. м. Люблін, Польща
• Гончарний пленер димленої кераміки “Гаваретчина”, допомога в організації і проведенні.  м. Золочів
• Виставка “Дипломних робіт ДПМ”. Львів, «Музей скла»
• Міжнародна виставка кераміки “+2 па Грінвічу”. м. Мінськ

2010

• Виставка “Арт світло”. Львів
• Проект “Трикутник”. Львів, «Музей ідей»
• Виставка  “Розквітлий хрест”. Київ “Неф”
• Керамічний пленер в рамках “Славське рок”. м. Славсько, Львівська обл.
• Керамічний пленер. Коломия «Арт-гражда»
• Виставка «Осінній салон». Луцьк, «Галерея мистецтв»
• Проект «Молоко», Львів, Палац мистецтв

2011

• Виставка “Райські хатки”. Київ, Артхол “Кайрос”
• Фестиваль зимового ленд-арту «Міфогенез». Вінниця, м. Немирів
• Виставка «Купила мама коника». Галерея «P ART COM», Київ
• Виставка “Рибний день”. Львів
• Виставка “Гротеск у сучасному мистецтві”. Львів “Музей етнографії”

Бере участь у ярмарках Національного музею народної архітектури та побуту у Пирогові (Київ), у Львові; відвідує різні фестивалі.

Також майстер проводить майстер-класи з гончарства для дітей та дорослих.

Працює в Сумах в школі мистецтв №29. Завідує кафедрою прикладного мистецтва. Викладає кераміку, вишивку, витинанку, народну ляльку та народний одяг. «Мої вихованці постійно беруть участь у всіх конкурсах і фестивалях, посідають призові місця на обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсах».

У вільний час любить вишивати весільні рушники. Має велику колекцію обрядових рушників.

Походження

Народилася у місті Суми у грудні 1949 року. Там мешкає та працює.

Освіта

Закінчила Київський інститут легкої промисловості. Отримала спеціальність інженер-технолог швейного виробництва.

Досвід

«Виховувала мене бабуся, яка закінчила у Петербурзі гімназію шляхетних дівчат. З дитинства вона ознайомила мене  з усіма видами декоративно-ужиткового мистецтва, — каже майстриня Лариса Кириченко. — Основам композиції, кольоровій гамі, декоративному розпису та швейній справі мене навчили у вузі, а технологію виготовлення виробів — бабуся. Я опанувала майже всі техніки вишивки.
Гончарному мистецтву навчалася влітку під час шкільних канікул у відомого майстра з Опішні Василя Омельяненка.
До народних ремесел мене залучила директор музею декоративно-прикладного мистецтва у Сумах — Кочерженко Євгенія Іванівна, голова місцевої спілки народних майстрів. Вона запропонувала мені вишивати рушники та одяг, оскільки у Сумах не було досвідчених вишивальниць, особливо вишивати лиштвою та прозорими вишивками. Отже, я швиденько виконала та повідроджувала сумські вишивки і у 2000 році стала народним майстром».

Виставки

Персональні виставки були в Росії та Харкові. Майстриня готується до персональної виставки у Сумах.

Ярмаркова діяльність

«Участь у ярмарках беру постійно, але тільки у весняних. Рушники та одяг продаються слабо. Бо наш регіон не має таких яскравих кольорів, як Західна Україна, та і рушники великі 2.5-3 метри, тому і коштують дорого. За кожний ярмарок продається 1-2 вироби та й то тільки весільні рушники. Кожен рік я представляю свої роботи на конкурсі „Кращий виріб року“  у Спілці майстрів у Києві, так що я можу вишивати тільки три рушники на рік та по 2 сорочки. Багато часу забирає робота в школі. Керамічні вироби зараз не виготовляю, бо немаю де їх випалювати, так що займаюсь рукоділлям, вивчаю петриківський розпис — беру уроки у майстрів Вакуленків з м. Харкова».

1990 року мисткиня закінчила Львівський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва (тепер Львівська національна академія мистецтв).

З 1982 року – учасник художніх виставок у Львові, Києві, Москві (Росія), Вільнюсі (Литва), Варшаві, Вроцлаві, Болеславці, Зґожельці (Польща), Лейпциґу (Німеччина), Ческій Ліпі (Чехія).

Член Національної спілки художників України з 2010 року.

Роботи Тетяни Павлишин-Святун прості та водночас багаточастинні, вона любить модульні структурні елементи, цікаві просторові рішення. Мисткиня добре володіє технікою гончарного круга, що нерідко визначає пластичне рішення її творів. Художниця не любить односторонніх робіт, тому найчастіше її твори – це об’ємно-просторові композиції, які змінюють силуети залежно від точки споглядання.

Роботи Тетяни Павлишин-Святун зберігаються в музеях і приватних колекціях в Україні, Росії, Польщі, Канаді, Австралії.

Урочисте відкриття виставки відбудеться 19 листопада о 16 год. у приміщенні музею.

Світлина zahid-shid.net

Іван Бобков належить до нової, амбітної генерації художників гончарів, які отримавши професійну мистецьку освіту пов'язують своє майбутнє саме з творчою діяльністю.

Автор є віртуозним гончарем, який не лише майстерно володіє гончарним кругом, але й багатьма техніками оздоблення керамічних виробів. Його фляндровані миски та глеки, скульптурні композиції та дивовижні зооморфні посудини відзначені молодою, свіжою фантазією, наповнені позитивною енергетикою.

Досвідчений майстер своєї справи, Іван Бобков щиро передає знання наступному поколінню творців, закоханих у глину. Понад 13 років талановитий педагог викладає гончарське мистецтво у Державній художній середній школі ім. Т. Г. Шевченка.

Він  є учасником та лауреатом Всеукраїнських молодіжних симпозіумів гончарного мистецтва в Чигирині (2004, 2005, 2006 років).

У 2006 році за роботу «Клоун на леві» отримав гран-прі на сьомому міжнародному фестивалі скульптури, кераміки і гончарства «Аржиля» у Франції (ім. Румазьєр Любер).

У 2007 році в рамках політики підтримки державою талановитої молоді І. Бобков отримав Президентський грант для реалізації творчого проекту «Керамічне плесо історії»

На своїй персональній виставці художник представить понад три десятки художніх скульптур з глини та понад півсотні розписаних тарелей.

Виставка триватиме до 14 листопада 2010 року.

У художниці-керамістки діапазон тем для творчості дуже обширний: від свистунця до садово-паркової скульптури. Закохана в традиції різних народів і різних часів:  Кріто-Мікенська, Трипільська культури, а також культури народів Південної Америки, Африки, Азії тощо.

Походження

Народилась 16 січня 1982 року у Києві. Тут мешкає та творить.

Освіта

2006 — закінчила Київський Державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М.Бойчука (з відзнакою). В цьому ВНЗ зараз працює викладачем.

Досвід

В кераміку Зоя закохалася в 12 років, вперше побачивши гончарне коло на Андріївському узвозі. Вона одразу вирішила, що це і є її майбутня професія, незважаючи на те, що в її родині переважали професії вчителя, лікаря, провізора.

Друкувалась у виданнях: «Кераміка України» (вид. «Логос Україна» 2009р), каталог «Рукотворний світ» (від часопису «Ковальська майстерня» 2009); журнал «Ковальська майстерня»( 3 (17)2009); журнал «Академія» (жовтень, 2004). Проводила майстер-класи в різних програмах на телебаченні (Інтер, Сіті, UBR, 5 канал тощо).

Виставки

Брала участь у 13 Всеукраїнських виставках від Спілки художників України та має три персональні виставки.

Ярмаркова діяльність

Бере участь у ярмарках в Пирогові (День гончара, весняна та осіння ярмарки), на фестивалях «Країна Мрій», «Трипільське коло». Проводить майстер-класи.

«Трипільське коло» вирізнялося своєю розкиданістю, різнобарвністю та різнонастроєвістю. Кожен знаходив забаву до душі. Найпрацьовитіші долучали свою дещицю праці до творення глиняної хатини, активні стрибали чимдуж перед сценами. А занурені в себе ловили медитативні нотки у фолькових виступах.

Одним словом, чотири дні давали можливість торкнутися до давнини, скинути тягар буденності і просто знову побути дітьми, відкрито радіючи земним стихіям.

Світлини та текст Богдана Гдаля.

Заняття проведе кераміст Олег Резников.

Початок заняття о 14:00

Майстер-класи дають унікальну можливість зазирнути в таємницю творчого процесу художника, а головне — розкрити свої унікальні здібності, створивши власноруч унікальні шедеври. Кожна людина наділена талантом!

Попередній запис  (кількість місць обмежена).

Довідка за телефонами: (044) 463 66 07, 463 66 87

Або пишіть berva{a}ukr.net

Світлина роботи з виставки гончарної родини Спасьонових-Тодорчуків

Горнята, тарелі, кухлики, макітри, великі амфори — виготовляє Володимир Слубський й розписує загадковими орнаментами. А їхні зразки митець черпає із далекої минувшини. Досягнення давніх гончарів-трипільців вражають своєю формою і вишуканою графікою. Навісні і хвилясті лінії, кола, ромби, спіралі, завитки — символи, якими давні люди позначали сили природи. Це підтверджувалось яскравими фактами в історичній Буші (нині — державний заповідник «Буша»), де знайдено залишки трипільської кераміки. Саме це надихнуло гончара на відродження фантастичних форм і вишуканих орнаментів, які важко порівняти із сучасною комп'ютерною графікою.

Випалює художник свої роботи тільки у власноруч виготовленій печі дровами. Він вважає це мистецтво — породжене вогнем. Сучасні електричні печі не мають таких можливостей. Із них виходять красиві керамічні вироби, але холодні, як «снігова королева», а тут бувають яскраві, блідо-ніжні, приємно теплі, із переливами, обціловані пекучим полум'ям горна. У складному ланцюзі взаємин із глиною пан Володимир оволодів гончарним колом. Та великі форми потрібно виготовляти вручну. Доводиться бути одночасно і робітником (добуває глину і готує її до роботи) і скульптором, і технологом (готує фарби) і художником, і пічником і теплотехніком.

Походження

Народився 1 липня 1955 року в селі Довжок Ямпільського району Вінницької області.

Освіта

1976—1981 — навчався в Ростовському художньому училищі імені Грекова.

Досвід

В аматора-кераміста Володимира Слубського поєднання мистецького таланту з глиною — це поклик минулого і його єднання із сучасним, тому що в роду митця гончарів не було. Не славилось гончарями і рідне село майстра Довжок (давня назва — Кетроси). Хоч воно і розкинулось на кам'яних схилах, які покриті різними видами глини (Щоправда до 40-х років ХХ століття в селі працював великий цех по виготовленню червоної черепиці. Випалювали її у печах).

І ось пану Володимиру самостійно вдалося вивчити властивості місцевої глини. Ще в дитинстві його приваблювали пташки-свищики. Їх у село привозили цигани із інших регіонів України. Діти, долаючи страх (тому що їх батьки лякали циганами), потайки забирали з дому курячі яйця і вимінювали їх на різнокольорових півників, коників, загадкових птахів-свищиків.

Виставки

• З 1986 року брав участь в симпозіумах каменярів «Подільський оберіг», що відбувалися на Вінничині. Також був учасником обласних і республіканських виставок.
• З 2003 року активно працює над відродженням трипільської кераміки.
• З 2005 року — член національної спілки майстрів народного мистецтва України.