Роздивляючись на давніх фотографіях українських наречених у масивних вінках з гусячого пір'я, й не думалося, що колись побачу, як у такий стрій вбирають сучасну молоду. Та в серпні цього року таки втрапила на традиційне весілля у прикарпатському селі Великий Ключів, що на Івано-Франківщині. Воно славиться унікальними весільними головними уборами.

Щоправда зараз цей звичай тримається на 75-літній жіночці Парасці Кушляк, яка чи не єдина в селі вміє плести самобутні весільні пір'яні вінки. Їх часом можна побачити і в декотрих музеях або ж на фестивалях.

Параска Кушляк, майстриня з виготовлення весільних вінків

Параска Іванівна Кушляк, майстриня плетіння вінків:
«Ще я віддавалася в такому вінку. То як мене заплели у понеділок, то тільки в четвер розплели. Я спала на руках, бо не було як обернутися. Пам'ятаю, мені так заплели волосся і так тягнуло, що при розплітанні жмут волосся витягнувся.

Такі вінки навчилася робити сама. Колись одна жінка плела для молодих, то я було переплітала, коли що спадало чи розпліталося. Також бачила вінки на фотографіях. Такий вінок можна зробити десь за два тижні. Треба мати бісер, фольгу, пір'я з гуски. Вінок важить до кілограма, не дуже важкий».

Традицію, хоч і не так часто, та все-таки підтримують молоді мешканці села, наприклад, такі, як 28-річний Роман Геник та на чотири роки молодша Марійка Куник. Вони зініціювали своє весілля в народному стилі.

Молодий з дружбами приїжджає на вбраних конях

Родичі молодої готові правити за неї ціну

Молода з батьками

Норовливий кінь

Батьки молодого з короваями

Викуповування нареченої

Кожна весільна церемонія супроводжувалася піснями

Запис весільної пісні з села Великий Ключів Коломийського району на Івано-Франківщині.

На Коломийщині зберігся місцевий говір та фольклор

Музика

Без музик не відбувається жодного весілля

Запис весільних музик села Великий Ключів.

Марійка Куник, наречена:
«Ми захотіли, щоб у нас весілля було, як в давнину, бо ми є шанувальниками давньої культури. Нам допомагали сусіди, родина, всі були у захваті, підтримували мене, тому що не кожна дівчина чи молода захотіла б витримати цю всю увагу, церемонії, одяг. Цей віночок також має свою вагу, але це того вартує. Відчуття дивне і радісне. Такий день буває тільки раз в житті, і розумієш, що тільки зараз цим насолоджуєшся і більше такого вже не буде.

Сорочка, спідниця — це все моє, а намисто моєї мами, а мамі передавала її мама. Коралі є справжніми. Так що це у нас сімейна реліквія. Цій сорочці 10 років, вона пошита з полотна, а вишивала моя мама. Була пошила мені її завеликою і так, як би спланувала й прирекла, сказала: „Дай Боже, щоб ця сорочка була на той час, коли ти станеш нареченою“. Так і склалося. І так само багато людей прирікало, казали моїй мамі: „Марія Петрівна, хіба коли твоя дочка буде виходити заміж, то тоді вона вбереться в ці квіти, в цей пір'яний віночок“.

Марія Бойчук, керівник народного аматорського фольклорного колективу “Ключівські узори”

На рік відбувається не менше чотирьох таких традиційних весіль, запевняє керівник народного аматорського фольклорного колективу “Ключівські узори” Марія Бойчук. За словами жінки, на гуляння запрошують до півтисячі гостей — від сусідів до далеких родичів. Часто молоді люди одружуються „за порадою батьків“, коли змалку разом росли і сім'ї дружили. „І ті ґазди і ті ґазди. Ану, діти, давайте трішки придивляйтеся одне до одного, бува кажуть батьки. І непогані сім'ї виходять, коли за порадою батьків одружилися. Цього року було чотири-п'ять весіль саме за порадою батьків і звісно за згодою дітей. Змалечку разом виростають, слухають батьків і бережуть рід“.

Церемонія весілля

У вівторок печуть короваї. Середа вважається “пісною дниною”, до весілля нічого не роблять. В четвер жіночки шиють вінки й ними вбирають короваї. А в п'ятницю батьки благословляють короваями своїх дітей на добре щасливе життя і виряджають в село.

Однак день у п'ятницю починається з того, що у хаті вбирають молоду. Тато заносить стільчик, мама несе подушку. Брати заводять молоду. Це все відбувається під спів жінок. Молода сідає на подушку і плетільниця починає її розчісувати, заплітати волосся в кіски, щоб вінок тримався на голові. Приносять намиста, вбирають у пір'яний вінок, приперезують давньою хусткою, прив'язують при боці калач, який символізує життя.

Вбирання молодої

Матір передає доньці сімейну реліквію - справжні коралі

Коралі

На весіллях старші жінки згадують, як це відбувалося у них

А молоді дівчата про заміжжя тільки мріють

Починають вбирати головний атрибут весільного строю молодої - вінок з пір'я

Майстриня Параска Кушляк (одягає вінок) каже, що важить такий головний убір всього до кілограма

Тим часом молодий у вишитій сорочці й кептарі з дружбами на конях приїжджають до молодої. Молодий обов'язково має сидіти на білому коні. Коні вбрані у ліжники та в каблУки. На воротях у молодої ставлять стіл з пригощаннями. Сходяться люди. Брати молодої стоять на воротях і правлять молодому за неї ціну. Все це за давньою традицією.

Оксамитова смужка з квіточками із бісеру та оздоблена позліткою — сакральний додаток до головного пір'яного вінка

Цей віночок, або таку собі декоративну смужку роблять у четвер. Починають з барвінку: молода з молодим йдуть рвати барвінок, обов'язково його рвуть через калач, який наперед печуть з діркою посередині. Зірваний барвінок приносять жіночкам, які починають шити віночок.

Спочатку роблять 9 ґудзиків з темно-червоних ниток. Інші жінки з гілочки солодкої яблуні вирізають кільце. І потім це кільце заповнюють цукром, щоб молодим було завжди солодко, зернами жита (символ життя), відрізаними краєчками грошей (щоб були багаті), крапелькою меду... Це все обгортають барвінком, папером, потім до цього пришивають зроблені 9 ґудзиків, обшивають їх і пришивають до стрічки.

Жінки готуються робити оксамитову смужку для молодої

В процесі роботи

Кільце з гілочки яблуні (на білій тканині) заповнюється цукром, зернами жита, відрізаними краєчками грошей, крапелькою меду

Кожна жінка є носієм знань давніх місцевих традицій

Оксамитову стрічку із закладеними в ній побажаннями чіпляють до головного вінка

Віночок, або оксамитову стрічку молода має берегти все життя

У п'ятницю перед тим, як молода йде в село тато з мамою перехрещують молодих цим віночком і прив'язують його до головного пір'яного вінка молодої. Цей віночок береже дітей, дає добру долю, — так споконвіків передається.

Після весілля молода має берегти цей віночок, або оксамитову смужку. Великий вінок можуть комусь і передавати, а маленький віночок мають берегти все життя.

В суботу молоді йдуть вінчатися до церкви вже в сучасному одязі.

Благословіння молодих та виряджання у село

Основні традиційні страви на весіллі в селі Великий Ключів

• Підпалка (зварений на м'ясі бульйон і заправлений смаженим борошном цілу ніч має тушитися в печі, на ранок виходить дуже запашна страва)
• Кулеша з бринзою (варена кукурудзяна каша посипана бринзою)
• Голубці

Реалії життя

Марія Бойчук, керівник народного аматорського фольклорного колективу “Ключівські узори»:
«Багато молодих людей їдуть за кордон на заробітки. Майже у кожної сім'ї хтось та за кордоном. Буває, що розпадаються сім'ї, бо один поїхав, інший лишається. Та загалом тенденція така, що там заробляють, потім повертаються і село багатіє».

Кілька записів весільних пісень та мелодій села Великий Ключів Коломийського району на Івано-Франківщині:

Майстриня моделює і конструює сучасний молодіжний одяг з використанням українських етнічних мотивів. У комплект молодіжного одягу входить вишита блузка, спідниця, ткана крайка та гердан або силянка. Створює композицію таким чином, щоб узір для вишивки на блузку був основним, а його елементи використано для вишивання спідниці, тканої крайки та виробу з бісеру.

Походження

Народилася 1949 року в селі Королівка Коломийського району Івано-Франківської області. Мешкає в місті Коломиї.

Освіта

Закінчила Івано-Франківський державний педагогічний інститут ім. В.Стефаника. Працює викладачем Коломийського індустріально-педагогічного технікуму.

Досвід

Постійно бере участь у щорічних етнофестивалях, які проходять в містах Коломия, Івано-Франківськ, Косів, Рахів, Вижниця. Член Спілки дизайнерів України.

Програма фестивалю знаходиться на стадії формування, проте вже зараз свою участь підтвердили такі колективи: «ДахаБраха» (Україна), PortMone (Бєларусь), Village Kollektiv (Польща), Feloche (Франція), «Перкалаба» (Україна), Wild Marmalade (Австралія), «Зіра» (Україна) і «Бадьян СС» (Україна). Крім того, на фестивальників, як і раніше, чекатимуть захоплюючі театральні перформанси та різноманітні майстер-класи, а також цікаві лендарт-проекти.

Нагадаємо, минулого року фест проходив на Одещині, в Куяльнику. Саме торік він вже не мав префіксу «етно» і кардинально відрізнявся своїм форматом від попередніх.

Квитки — 150 -220 грн.

Гончар з Івано-Франківщини. Захоплюється гуцульською та трипільською керамікою. Працює над тим, щоб виробити свій власний покутський стиль, який би легко впізнавався й люди одразу казали, що це «Покутська кераміка».

Майстер з ранку до вечора працює у власноруч облаштованій майстерні, яку розбудовував більше року.

Походження

Народився 11 лютого 1985 року в місті Городенка Івано-Франківської області, де мешкає й досі.

Освіта

2003—2007 — Косівський Державний Інститут Прикладного і Декоративного Мистецтва (художня кераміка)

Поширення музеями

Деякі роботи знаходяться в місцевому музеї «Покуття».

1-2 травня 2010 року в селі Космач Косівського району Івано-Франківської області відбудеться Міжнародний фестиваль українського традиційного мистецтва «Великдень у Космачі». На відвідувачів чекають виступи місцевих фольклорних колективів, ярмарок виробів народних майстрів, традиційна гуцульська кухня та захоплююча вечірня ватра. Про це «Рукотворам» повідомив сільський голова села Космач Дмитро Пожоджук. 

Програма фестивалю:

1 травня 
10:00
— відкриття ярмарку народних ремесел (народні майстри з Харкова, Запоріжжя, Донецька, Чернівців, Львова, Волині)
— відкриття VI з'їзду писанкарів (візьмуться участь понад 400 майстрів села Космач, а також писанкарі з Донецька, Харкова, Запоріжжя, Львова, Вінниці, Чернівців, Луганської області). Місце проведення з'їзду: актова зала центральної школа села Космач

12:00 — відкриття фестивалю:

• Національний академічний гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія»
• Виступ місцевих чиновників
• Народний аматорський ансамбль пісні і танцю села Космач Косівського району
• Співачка Світлана Весна
• Народний аматорський фольклорно-етнографічний колектив села Великі Ключі Коломийського району

Також братимуть участь місцеві фольклорні колективи й ансамблі з селища Богородчани, с.Радча, с.Угринів, с.Підгороддя, села Фитькіл, села Голинь, села Топорівці, м. Долини, села Гостів, м. Яремче, м. Львів, м. Калуш, м. Червоноград.

Інші культурно-мистецькі заходи:

• У цей день в селі Космач відбудеться справжнє традиційне гуцульське весілля з вінчанням у церкві та обрядами.
• Відкриття трьох меморіальних дошок на честь: художника Григорія Смольського (намалював близько 400 картин про село Космач), етнографа Володимира Шухевича (написав 5-ти томну працю «Гуцульщина», у якій третю частину займає матеріал з Космача), письменника Бориса Антоненка-Давидовича (жив у Космачі 8 років).
• В будинку культури відкриється виставка дніпропетровського художника Станіслава Брунса, який змальовує життя в гуцульських та грузинських горах.

Оріентовно о 21:00 біля річки Пістенька, що на території села Космач, організатори обіцяють запалити традиційну ватру висотою до 30 метрів.

2 травня

• Ярмарок народних ремесел
• Традиційна гуцульська кухня
• Виступ фольклорних колективів Косівського району та рок-гурту «Гуцули»

Світлина community.livejournal.com/ornament_ru/

Програма фестивалю:

1 травня 
10:00
— відкриття ярмарку народних ремесел (народні майстри з Харкова, Запоріжжя, Донецька, Чернівців, Львова, Волині)
— відкриття VI з'їзду писанкарів (візьмуться участь понад 400 майстрів села Космач, а також писанкарі з Донецька, Харкова, Запоріжжя, Львова, Вінниці, Чернівців, Луганської області). Місце проведення з'їзду: актова зала центральної школа села Космач

12:00 — відкриття фестивалю:

• Національний академічний гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія»
• Виступ місцевих чиновників
• Народний аматорський ансамбль пісні і танцю села Космач Косівського району
• Співачка Світлана Весна
• Народний аматорський фольклорно-етнографічний колектив села Великі Ключі Коломийського району

Також братимуть участь місцеві фольклорні колективи й ансамблі з селища Богородчани, с.Радча, с.Угринів, с.Підгороддя, села Фитькіл, села Голинь, села Топорівці, м. Долини, села Гостів, м. Яремче, м. Львів, м. Калуш, м. Червоноград.

Інші культурно-мистецькі заходи:

• У цей день в селі Космач відбудеться справжнє традиційне гуцульське весілля з вінчанням у церкві та обрядами.
• Відкриття трьох меморіальних дошок на честь: художника Григорія Смольського (намалював близько 400 картин про село Космач), етнографа Володимира Шухевича (написав 5-ти томну працю «Гуцульщина», у якій третю частину займає матеріал з Космача), письменника Бориса Антоненка-Давидовича (жив у Космачі 8 років).
• В будинку культури відкриється виставка дніпропетровського художника Станіслава Брунса, який змальовує життя в гуцульських та грузинських горах.

Оріентовно о 21:00 біля річки Пістенька, що на території села Космач, організатори обіцяють запалити традиційну ватру висотою до 30 метрів.

2 травня

• Ярмарок народних ремесел
• Традиційна гуцульська кухня
• Виступ фольклорних колективів Косівського району та рок-гурту «Гуцули»

Світлина community.livejournal.com/ornament_ru/

Знову вертепи з'їдуться з усієї України: від найзахіднішого Закарпаття до найпівденнішої Херсонщини. Ну, і на додачу цього року за неперевіреними плітками має бути вертеп з нашої (ненашої...) Кубанщини (це не та, що зі столицею в Гавані, а та, що зі столицею в Краснодарі).

І як завжди родзинка фесту — «Зірковий вертеп». Ну, це коли поважні письменники, музиканти, політики, журналісти вбираються в чужі кумедні лахи та грають вар'ята (дурня, себто, по-загальноукраїнському).

Цього року серед учасників «Зіркового вертепу» очікуються: Богдан Бенюк, Роман Чайка, Лірник Сашко, Едуард Драч, брати Капранови, Артем Полежака, Олесь Доній, Мустафа Найєм, Юрій Макаров, Наталя Сумська, Юрій Луценко, Наталка Таран, Євген Нищук, Юрій Стець.

Джерело: artvertep.com

Світлина Різдвяної шопки в Музеї Івана Гончара

Використовує тканину тільки з полотняним переплетенням (необхідне для мережок), любить домоткане полотно та льон. Нитки бере тільки високоякісні, перевірені часом та досвідом майстринь. Ніколи не економить на якісних матеріалах, тому що сорочка — довгожитель, історичний довідник, і прикро, коли вона не витримає ретельного випробування (прання, прасування, сонце, дощ тощо).

Використовує в одній роботі декілька технік швів, індивідуальний підбір ниток, любить поєднувати геометричні і рослинні узори, переплітати їх з мережками. Першою відповідальною роботою було створення весільного строю для сестрички. Відтоді спеціалізується на виготовленні виробу за індивідуальним замовленням: плаття, блузки, сорочки (чоловічі та жіночі), а також весільні костюми.

Походження

Народилася 8 жовтня 1976 року в місті Городенка Івано-Франківської області. В цьому краї мешкає протягом життя.

Освіта

• 1984—1994 — навчання в Городенківській ЗОШ І — ІІІ ст. №1
• 1998 — закінчила Івано-Франківську Теологічну академію. Викладала християнську етику в Городенківській гімназії ім. А. Крушельницького.
• На сьогодні Людмила Вонсуль студентка четвертого курсу університету права  ім. Короля Данила в Івано-Франківську

Діяльність

• Працює в Городенківській районній станції юних натуралістів (позашкільна установа — гурткова робота), де займається з дітьми рукоділлям.
• Депутат Городенківської районної ради.

Досвід

Любов до рукоділля та стародавнього строю пані Людмилі прищепила її вчителька трудового навчання Бурдяк Параска Іванівна. Окрім запропонованої програми, вона своїх учнів  вчила за О.Воропаєм шити сорочки за стародавнім кроєм, навчала масі стародавніх швів, в тому числі і так званому шву «позагліний», яким власне шилися городенківські сорочки і який майже утрачений, бо його не використовують, а мотиви переводять на хрестик.

Людмила Вонсуль займалася різними видами рукоділля, але основним напрямком було вишивання, гаптування,  бісероплетіння та пошукова робота. Майстриню завжди цікавило якою є (була) городенківська стародавня сорочка, тому необхідну інформацію збирала по крупинці, вивчала самотужки, розшукувала книги та журнали (в 90-і роки це було важко), вивчала досвід старших майстринь свого міста, які мали рукодільне захоплення.

Виставкова діяльність

Виставки для майстрині — звичайна річ на районному, обласному і всеукраїнському рівнях. Та персонально ніколи поки не виставлялася з цілої низки причин, головна з яких — як позбирати роботи, які після завершення одразу йдуть у вжиток людям.

Також відбудеться показ мод українських дизайнерів, пройдуть виступи ворохтянського тріо «Петровичі» і гуртів «Росава», «The ВЙО», «Пропала Грамота», «Гуцул Каліпсо» та інших.

Для дітей на фестивалі працюватиме спеціальний майданчик. В арт-галереї просто неба українські художники та фотографи представлять глядачам свої найкращі роботи.

Уніан
Світлина 

Кольористику й орнаментику своїх виробів Ганна Шкрібляк підбирає сама. Втім, їх різновиди не виходять за межі усталених місцевих традицій. Все той же поперечно-смугастий орнамент, характерний для гуцульських килимів. Площа виробу розділена на широкі та вузькі смуги, заповнені кольоровими геометричними мотивами.

Походження

Народилася 12 квітня 1942 року в селі Яворів Косівського району Івано-Франківської області. Тут мешкає та творить.

Освіта

Післявоєнний час не для всіх дітей був сприятливим для навчання. От і в пані Ганни так склалося, що закінчила у школі всього 4 класи, а далі треба було працювати.

Досвід

Ткацьким ремеслом загалом займається майже півстоліття. Свого часу 35 років пропрацювала в місцевому художньому комбінаті. Ткацької справи ні в кого не вчилася, передалося у спадок від матері, — переконана майстриня, — бо ж по материній лінії походить з відомої у мистецьких колах родини Шкрібляків. Чоловіки там здавна займалися різьбярством, а тендітна половина жіночим промислом – ткацтвом, писанкарством, вишиванням.

Ярмаркова діяльність

Раз чи два на місяць буває з виробами на Андріївському узвозі у Києві, також на ярмарках у Пирогові. Їздить до Бердичева та Житомира, а також майже щосуботи виходить на місцевий Косівський ярмарок на Івано-Франківщині, куди сходяться вітчизняні й іноземні туристи за традиційними сувенірами.