За її словами, за останні 15 років вона зібрала ікони народних і професійних іконописців з усієї України, багатометрові домашні іконостаси, гуцульські складні і козацькі ковчеги, подорожні образи, ікони, вирізані з дерева, відлиті з металу, написані на склі.

«Більшість з цих ікон були занедбані, їх викинули на „барахолку“. Фахівцям доводилося консервувати, реставрувати і лише зараз вони нарешті отримали домівку», — зазначила вона.

Історико-культурний комплекс розташований на території, де ще в 1612 року архімандритом Києво-Печерської лаври — Єлисеєм Птетенецьким було засновано Радомишльську «папірню» — першу в Центральній Україні фабрику з виготовлення паперу.

Реставраційні роботи над відновленням будівлі тривали понад 4 роки.

У комплексі, крім музею, функціонують виставкові зали та концертний зал.

Замок оточує ландшафтний парк, що складається з декількох островів, з`єднаних між собою кам`яними мостами.

Українська правда

Виставка, яка відкривається в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» висвітлює творчий доробок майстрів сімейної іконописної майстерні «Небо на землі», яку очолює священик Сергій Павелко (м. Миколаїв).

Майстерня «Небо на землі» заснована у 2004 р. в місті Миколаїв, в якому практично не збереглися церковні та іконописні традиції, тому створювати їх довелося заново. З часом вона стала своєрідною іконописною школою, в якій миколаївські майстри працюють за стародавніми технологіями, використовують різноманітні живописні техніки та духовний зміст ікони.

Виставку буде розгорнуто на передодні святкування Торжества православ’я. Це свято встановлене Сьомим Вселенським Собором після перемоги над іконоборчою єрессю. Саме тоді вшанування ікон було затверджено остаточно. Іконописці по праву вважають цей день своїм професійним святом, тому родина майстрів з Миколаєва присвятила виставку до цього великого дня.

На виставці будуть представлені сучасні ікони із творчого доробку миколаївських майстрів. Відвідувачі побачать близько 30 робіт. До експозиції увійшли ікони, виконані в різних техніках, зокрема, авторські інтерпретації прийомів українських та зарубіжних іконописних шкіл, сучасна творча ікона.

Назва виставки написана двома мовами – грецькою та українською, що виявляє зв'язок двох християнських культур давньої Візантії та сучасної України. На слов’янські землі християнство прийшло з Греції , витоком українського сакрального мистецтва є мистецтво Візантії. Виставка присвячена Євангельській іконі — іконі, що зображує сюжети Євангелія : притчі; події, що нині святкує церква (двонадесяті свята); сюжети з життя Христа.

Експозиція умовно поділяється на дві частини: те, що ми бачили – земне життя Ісуса Христа і те, що ми чули – притчі, якими Христос навчає нас.

Ідейним центром експозиції є ікона Благовіщеня – Архангел Гавриїл сповіщає Діву Марію про «воплочення» Спасителя. З Благовіщеня починаються події Євангелія – Благої Звістки – завдяки яким, через Паску Христос дарував спасіння людству.

Особливе місце на виставці посідають ікони, що зображують притчі, які оповідав Христос. На іконі «Притча про милосердного самарянина» всі події відбуваються одночасно, в одному просторі, поза виміром земного часу. Зображення притчі про багача та Лазаря нагадує стрічку кінематографу. Слова «Рече Господь», неначе титри, розпочинають оповідання. Далі кадри описують зміст притчі. Завершальним титром є «Амінь», що стверджує істину промовлених слів Христа. Третя ікона – поетичне порівняння Христа з добрим пастирем, що несе на раменах кожного з нас – вівцю, що заблукала.

Завдання майстрів-іконописців полягає в тому, аби пробудити в сучасній людині інтерес до читання Євангелія. Всі знають про його існування, але не всі мають час або бажання взяти цю книгу до рук.

Євангельська ікона спонукає нас до читання Євангелія, спонукає думати, замислюватися та іншими очима подивитися на світ і на себе. Ікона з євангельськими сюжетами говорить нам про життя за Євангелієм, про Вічне Світло Христа.

Відкрити виставку миколаївські митці планують в дещо нетрадиційному форматі. Саме відкриття не буде обмежене одним днем. Впродовж перших днів виставки відомі люди різних професій ділитимуться з відвідувачами думками, на які їх спонукало споглядання євангельської ікони. Таким чином іконописці хочуть залучити відвідувачів до спілкування між собою. А також спробувати побороти стереотипи, котрі склалися щодо відкриття виставок взагалі. На думку керівника майстерні така форма відкриття є самостійною мистецькою подією, тому кожна людина матиме змогу отримати якнайбільше позитивних вражень від відвідування виставки.

План презентацій виставки

11 березня 17.00

• Петро Гончар – художник, скульптор, директор Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара».
• Михайло Селівачов – доктор мистецтвознавства, професор кафедри декоративного мистецтва Мистецького інституту художнього моделювання і реклами.

12 березня 16.00

• Юрій Мельничук – майстер народного мистецтва з вишивки, заступник з науково-фондової роботи при НЦНК “Музей Івана Гончара”.
• Дзвінка Матіяш – молода українська письменниця, перекладачка.

13 березня 17.00

• Єлизавета Гаймзьот – дружина Надзвичайного й Повноважного Посла Німеччини в Україні Ганса-Юргена Гаймзьота.
• Олексій Ананов – керівник відділу культурно-просвітницьких програм, ведучий передач «Час культури» та «Конвеєр культури» на Радіо ЕРА FM.

Виставка діятиме з 11 березня до 27 березня 2011 року
щодня, крім понеділка та останнього вівторка місяця,
з 10.00 до 17.30

Вхід на відкриття виставки вільний!

ВХІД У МУЗЕЙ
для дорослих — 15 грн., для дітей та пенсіонерів — 3 грн.

Майстер сакрального вітражу вже понад двадцять років. На його веб-сторінці зібрані роботи за останні 7-8 років. За цей період створив вітражі для понад десятка храмів. Це храми міст Тернополя, Донецька, Новояворівська, Львова, Чорткова, Гусятина, сіл Заглина, Новосілка, Деревач, Джублик, а також Нью-Йорка, Торонто, Флориди, Пуерто-Ріко.  Також окремі роботи знаходяться в приватних збірках багатьох країн світу.

Окрім церковної тематики, митець створює вітражі й на інші теми — міські пейзажі, природа тощо.

На даний час майстер працює над вітражами для грецької церкви в м. Торонто (Канада).

Походження

Народився в передмісті Львова, в селі Сокільники 1959 року, де проживає  й сьогодні.

Освіта

До вступу в Академію Мистецтв працював різьбярем по дереву.

1987 — закінчив Академію Мистецтв, відділення художнього скла. З того часу займається виготовленням вітражів.

Досвід

В майстерні митця повний  цикл виготовлення вітражу:  створення проектів, картонів і робочих кальок, відливання і прокат свинцевого профілю, нарізання, шліфування, розпис і відпал скла (є 4 термопечі), збирання і спаювання вже готового вітражу.

Малювання на склі – традиційний жанр українського народного мистецтва, який поширився й набув популярності у ХІХ столітті на Закарпатті, подекуди – на Поділлі. Тематика розпису на склі у ті часи здебільшого релігійна. Понад століття ікони на склі були пріоритетними видами народної образотворчості. Зазвичай, такі роботи зустрічалися у селянських хатах, оскільки церква не визнавала подібного роду малювання ікон.

На тлі гобелену "Райський сон"

В експонованих скляних полотнах художник Олександр Ковальчук пропонує своє бачення національної традиції, зображуючи шанованого у народі персонажа народної картини — козака Мамая та біблійну тематику. Майже кожен сюжет має прототип попередньої ікони. Як професійний художник, Олександр Ковальчук іноді вносить до нього свої корективи.

— Ви бачите хатню ікону. В її оригінальний сюжет втручаюся лише трішки. Я дуже багато років копіював, наслідував традиційну ікону, внаслідок чого набув певних здібностей, а з часом почав по троху дозволяти собі певні зміни в композиції, кольорі.

Якщо говорити про гобелен «Райський сон», то я його зробив на основі ікони «Успіння Богородиці». Але гобелен не є іконою. Просто сам сюжет ікони слугував для втілення ідеї в нитці.

"Святий Юрій", зліва:2008, справа:2006. Скло, темпера, олія, сусальне золото

Тема Юрія Змієборця – моя найулюбленіша. На основі ікони Святого Юрія ми можемо прослідкувати відношення українців до теми боротьби Добра і Зла. Бачте, зло переможене, але ж воно не вбите. Добро і Зло – це поняття вічні. Юрій сидить зверху на коні, перемагає зло, але в нього на обличчі немає оскалу зубів, а в змія кров не хлище. Це є символічна перемога. Він перемагає зло силою духу. Білий кінь – це дух, за допомогою якого Юрій перемагає зло.

Гобелени, зіткані на ткацькій рамі

На виставці з-поміж інших представлені два гобелени під назвою «Дерево життя» — один на темному фоні, а інший — на білому. Першу роботу майстер зіткав у 2008 році, а ту, що на світлому тлі — ще 2003. Так само дві, на перший погляд, однакові ікони Святого Юрія (про які йшла мова) писані двічі — 2006 і 2008 років відповідно.

— Це є певне внутрішнє незадоволення попередньою роботою. Та мрія, яку я хотів виконати у матеріалі, була не досягнута, тому той матеріал хочеться якимсь чином поправити, щоб досягнути тої феєрії, тої думки.

На відвідувачів чекають біля 20-ти гобеленів, зітканих руками на ткацькій рамі — з вовни, льону та штучних волокон. Приблизно стільки ж картин, мальованих на склі. Триватиме виставка до 26 березня 2010 року.

Текст та світлини Катерини Качур
Додаткова інформація 20minut.ua

Майстер гобелену, живопису на склі (малює ікони та українські народні картини, часто із зображенням Козака Мамая).

У розписі ікон використовує традиційні сюжети біблійної тематики, створює сюжети з великою кількістю персонажів. В малюнку та кольорі його композиції нагадують саме барокову українську ікону 18 століття. Яскравими барвами за власною технологією художник відтворює своє бачення національної традиції. Картини на склі Олександра Ковальчука тяжіють до народного примітиву, але з професійним підходом до малюнка й особливо декоративною виразністю (За характеристикою Надії Юрченко, мистецтвознавець).

Деякі твори, виконані у гобеленовій техніці, нагадують мотиви подільського вишиваного рушника чи народного килима. Однак, трансформовані у творчій уяві художника, вони виглядають як сучасні, цілком самостійні твори (Ніна Саєнко, заслужений діяч мистецтв України).

Походження

Народився 9 червня 1962 року. Мешкає у Вінниці.

Освіта

1989 — закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (відділення художнього текстилю).

Досвід

Такий вид українського малярства як ікона на склі художник почав вивчати ще за студентські роки у Львівському музеї етнографії. А у Львівському музеї національного мистецтва видатна дослідниця української ікони Віра Іларіонівна Свенцицька надала можливість Олександру не тільки бачити, а й копіювати давні образи. З того часу минуло понад 20 років, і домашнє захоплення майстра стало професійною потребою створення ікони на склі.
Окрім того, Олександр Ковальчук є відомим майстром гобелену та батику (ручний розпис по тканині).

2009 — заслужений художник України
1990 — член Національної спілки художників України

Виставки

З 1987 — учасник багатьох всеукраїнських і міжнародних виставок.

Поширення світом

Роботи майстра зберігаються у багатьох музеях України: Києві, Сумах, Донецьку, Севастополі, Херсоні, Вінниці, Луганську, а також у приватних колекціях як в Україні, так і за кордоном.

На виставці будуть представлені сучасні ікони із творчого доробку майстрів із Миколаєва. Відвідувачі побачать близько 30 робіт. До експозиції увійшли ікони, виконані в різних техніках, зокрема, авторські інтерпретації прийомів українських та зарубіжних іконописних шкіл, сучасна творча ікона.

Прагнучи  звернути увагу глядача  на сучасну ікону, миколаївські іконописці вдалися до нетрадиційного оформлення експозиційної  зали. Замість звичного яскравого освітлення на відвідувачів чекає напівтемне приміщення і ліхтарики, якими вони освітлюватимуть експонати. Сутінки символізують матеріальний, смертний світ. Людина своїм духовним зором має осягнути в ньому те, що поєднує її душу зі світлом, побачити у промені світла небесний Образ.

Ідейним центром експозиції є ікона-тондо (коло) «Христос – Ангел Великої Ради» – Христос із крилами у колі Світла з розпростертими обіймами. Ми маємо допомогти Йому йти нам назустріч, без наших зусиль це не можливо. Промінь світла – це рух до вічності, до безсмертя.

Особливе  місце на виставці посідають ікони «Богородиця Цілителька» та триптих «Благорозумний розбійник». Іконографія  «Цілительки» значною мірою є духовним пошуком майстрів «Неба на землі». Знайшовши інформацію про ікону, що просяяла у 4 столітті у Грузії, але не збереглася, за словесними описами в літературі вони відтворили цей образ. Перед Богородицею предстали святі лікарі, що були відомі в історії церкви. Від давніх, таких, як Пантелеймон та Агапіт Печерський, до нашого сучасника – Св.Луки Войно-Ясенецького. Триптих «Благорозумний розбійник» є зразком сучасного українського іконопису – поєднання канонів та сприйняття Святого Письма сучасною людиною. За апокрифами, благорозумний розбійник – перша людина, що увійшла до раю. Його образ уособлює непростий шлях християнина, котрий прямує до вічності. Людина, що мечем проколює тіло розбійника – образ спокус сучасного світу.

Шукаючи нові засоби виразності, іконописці майстерні  «Небо на землі» прагнуть дотримуватися давніх технологій – використовують тільки природні матеріали, а фарби готують власноруч із мінералів та пігментів.

Сьогодні майстри-іконописці бачать своїм завданням допомогти людям глибше зрозуміти істинне значення ікони. На думку керівника майстерні отця Сергія Павелка, ікона в наш час сприймається як окультно-декоративний предмет інтер’єру або фетиш (оберіг) у побутових потребах, які не є духовними питаннями. Для того, щоб відчути первинне призначення ікони, потрібно звершити духовну роботу – вернутися до Господа. «Побутує думка, що в іконі немає нічого нового, вона тільки повторює існуючі канонічні зразки, – каже отець Сергій Павелко. – Насправді ж канон не обмежує, а навпаки – надихає на пошук, на нові звершення в ім’я Христове».

Виставка діятиме з 12 лютого до 12 березня 2010 року щодня, крім понеділка та останнього вівторка місяця, з 10.00 до 17.30.