Зізнайтесь, панове, більшість з Вас бачила, як смажиться ціла туша кабана лише в фільмах, проте в козацькі часи ця традиція була для наших прадідів звичайним явищем, особливо напередодні Масляної, тобто Колодія. Тиждень перед Масляною називався «Всеїдним тижнем».

Відомо, що після Масляної, або ж Колодія, заборонялось їсти не тільки м`ясні, але й молочні продукти, адже починався Великий піст, тож вередливим та перебірливим у стравах людям, кепкуючи, нагадували: «Ось прийде до Вас Великий піст, то всім прижме хвіст». Відтак останній перед Масляною тиждень називався «Всеїдним» або ж «Рябим». Аби Вас не заплутати, хочемо вказати, що цього року за народним календарем з 21 по 27 лютого «Всеїдний тиждень», а з 28 лютого по 6 березня «Масляна». Відповідно, з 7 березня розпочинається Великий піст.

Назва «Всеїдного тижня» пішла від того, що саме в цей період наші прадіди необмежено вживали скоромні страви. Протягом усього «Всеїдного тижня», а особливо в суботу та неділю, куми і свати, родичі й сусіди ходили один до одного на гостину, ситно та смачно частувалися, смажили на рожнах (рос. «вертел») кабанів, ягнят, перепелів та іншу дичину; гамірно катались на запряжених кіньми санях; парубки та дівки залицялись один до одного, влаштовували різноманітні забави та розваги. В суботу по обіді жінки та чоловіки організовували колективні складки чи сходки. Молодь гуляла окремими гуртами на вечорницях у шинку або в якійсь із хат, бо ж з настанням Великого посту будь-які розваги були неприпустимі і припинялись. Зрештою, «Всеїдний тиждень» тому і називався «всеїдним», що всі намагалися досхочу наїстися м`ясних страв. Наступний після Всеїдного тижня називався Сиропусним, або ж Масляною, на якому головною стравою було вже не м`ясо, а вареники з сиром та сметаною.

Для тих, хто дійсно хоче, аби його ніздрі відчули пряний солодкуватий запах смаженого на рожнах цілісінького кабана, перепілок, духм`яної домашньої ковбаси чи шматочка з проріззю сала, власноруч спеченого на вогнищі, щиро по-козацьки запрошуємо 26 лютого до нас на козацьку слободу святкувати завершення «Всеїдного тижня»! Запевняємо, що Ви не тільки зможете понюхати солодкого диму печеної на відкритому вогні свинини та птиці, але, якщо забажаєте, то й скуштуєте її та візьмете участь спільно з фольклорним колективом у народних гуляннях, покатаєте дітей на фургалці (прототип каруселі), спільно з козаками проїдетесь на запряжених кіньми санях або ж постріляєте з лука.

Народні гуляння з нагоди завершення «Всеїдного тижня» відбудуться на ярмарковому майдані «Мамаєвої Слободи» 26 та 27 лютого 2011 року.

Більше на mamajeva-sloboda.ua
Світлина  basik.ru

Традиційно останнє весілля справляли на Михайла. Недаремно кажуть: «Перебирала дівка до Дмитра, а після Михайла за якогось шкандибайла заледве пішла». Святий Михайло не тільки приїжджав на білому коні (тобто приносив сніг), але й замикав на ключ останнє весілля й танці. Адже з 28 листопада заходить Пилипівський піст — «Пилипівка». Парубоцька та дівоцька громади 27 листопада справляли «Запусти», або «Пущення» — «останні» танці. Ввечері ходили парубки з музиками від хати до хати і з пошаною запитували: «Пане, господарю, чи є у вас в хаті парубок, чи дівка? Відпускайте на «Запусти!».

Тож і ми вас просимо:
На останньому весіллі цього року гуляти,
Коровай куштувати,
Кулішем заїдати,
Ще й під бубон танцювати.

У програмі заходу:

18.00 Показ весільної обрядовості Вінниччини:

• народний аматорський фольклорний колектив «Берегиня» Оратівського краєзнавчого музею (керівник Євдокія Колосенко);
• родинний ансамбль «Весільні музики» з с. Балабанівка (керівник Віктор Шпорталюк).

19.20 Забава.Танці

20.00 «Кухарчене весілля» — козацький фольклорно-обрядовий гурт «Вольниця» (керівник Володимир Яремчук).

20.30 Частування кулішем

Вхід у Музей
для дорослих — 15 грн., для дітей та пенсіонерів — 3 грн.

Про гурт «Буття»:

Гурт автентичної музики «Буття» створено у 2000 р. Виконувані твори записані членами ансамблю у фольклорних експедиціях. Понад 10 років експедиційної діяльності дозволило учасникам обстежити близько 300 сіл з Київщини, Черкащини, Вінниччини, Полтавщини, Сумщини, Чернігівщини, Харківщини, Полісся, Поділля, Бойківщини, Гуцульщини та Закарпаття. Назва ансамблю походить від першого слова в ряду синонімів: буття, існування, матерія, природа, що на противагу небуттю є образом життя. Також у гурті грає і співає четверо Бутів: Олег Бут, Оксана Бут (керівники), Василь Бут та Анастасія Бут. Метою сім'ї Бутів та інших учасників гурту «Буття» є збереження споконвічних традицій українців та нове життя сільської культури так званого «автентичного» напрямку в умовах сучасного міста.

У творчості «Буття» кожен регіон розкриває своє неповторне обличчя. Східна Україна, Слобожанщина і Полтавщина вражають контрастом між простими безтурботно-веселими танцями і тужливою, протяжною, на кілька голосів виспіваною лірикою; консервативне Полісся найкраще зберегло календарно-обрядові наспіви – ритмічні та прадавні звертання до Бога та пращурів; граційні, майже салонні польки та вальси з Тернопільщини контрастують із емоційно-напруженою мелодикою і ритмікою закарпатських коломийок, що нагадує багатьом драйв сучасного року; Бойківщина, Волинь, Гуцульщина, Поділля – годі перелічити самі лиш регіони, представлені у творчості гурту.

На сьогодні «Буття» є універсальним колективом, діяльність якого набагато ширша за традиційне уявлення про музичний колектив і фольклорний гурт: тут одночасно представлені інструментальна музика, чоловічий та жіночий вокал, побутові танці й обряди. З 2009 р. гурт «Буття» започаткував «школу українських побутових танців» (щовівторка о 19.00 за адресою вул. Червоноармійська, 14). Центральна Україна, Поділля, Полісся й Східна Україна мають багатющу танцювальну культуру, яка відрізняється від західної лаконічністю й простотою рухів, Західна Україна в свою чергу може похвалитися танцями майже постановочної складності, яка, втім, ніколи не сягає недосяжних висот для пересічної людини. За останні 5 років гурт «Буття» провів близько півсотні весіль та дівич-вечорів у повністю традиційному стилі.

Головним у своїй творчості «Буття» вважає безпосередній контакт зі слухачами. Тому музики часто сходять зі сцени, розпочинають танці й ігри в колі, які одразу перетворюють кожного глядача на співучасника. Невимушена та приязна атмосфера колових забав – хіба не цього часто бракує в сучасному житті, шаленому та напруженому!

Буття – учаcник практично всіх чільних фестивалів в Україні: Країна Мрій, Шешори, Трипільське Коло, Етноеволюція, Рожаниця, Ростоки, Київська Русь та безліч інших. Відмітимо участь й у закордонних фестивалях: Skamba Skamba Kankliai, Viljandi, Mykolajki Folkowe.

Секрет успіху «Буття» полягає в природній красі живої акустичної музики. Скрипка, бас, цимбали, барабан за тарілочкою, сопілка, чоловічий та жіночий автентичний спів – все це є самодостатнім й природнім у звучанні гурту.

Українська народна музика – це наше сільське минуле чи одвічна цінність? Досвід гурту «Буття» показує, що це – сучасна та затребувана міська музична течія.

Програма заходу:

Вечір матиме невелику офіційно-концертну, інтерактивно-танцювальну (поділ короваю, майстерклас для всіх охочих з українських побутових танців), вітальну частини, гостину та вільне спільне музикування. Початок о 18.00, завершення – о 22.00.
Розташування:
Етноклуб «Музей Івана Гончара».
Адреса Музею І.Гончара: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: від м. Арсенальна авт.№24, трол.№38, м/т №№ 406, 470, 520 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою.

Фотографія:
У світлиці музею І.Гончара зліва направо: Василь Бут, Оксана Бут, Олег Бут, Анастасія Бут.

Про творче натхнення задуму вечора:
Мої батьки, як і багато інших міських жителів, у вихідні поспішали їхати в село, щоб дати лад городині. Сільські жителі, що мають інший темпоритм життя та більш вільний графік сільсько-господарчих робіт часто дорікали цим, «міським»: «Не дотримуєтесь ви традицій, довбаєтесь у землі на свята та неділю всьому селу на сором». Якось і моя бабуся вийшла на город і сумно хитаючи головою, схилилася на ціпок. Мати вже почала виправдовуватися, що іншого часу в них немає, а роботи непочатий край… Бабуся відповіла: «Доню, я тебе не засуджую, бо працювати взагалі не гріх. Але ж мені тебе шкода, що ти ніколи не відпочиваєш. Неділю ж Бог створив для спочинку».

Постійне відчуття робочих буднів для українців – нормативне. У нас багато календарних свят, але які з них ми по-справжньому святкуємо? Традиційно просиджуємо вільний від роботи час за телевізором або комп’ютером. Ми не уявляємо свята без застілля з алкогольними напоями. А музиканти у вихідні і святкові дні часто найбільше працюють – створюють свято для інших. Якось під час фольклорної експедиції спитала в гуцула, чому після двотижневої виснажливої праці – (колядування в Карпатах відбувається по 3-4 години в одній оселі) розколяда – гуляння з танцями до світанку влаштовується в музиканта-скрипаля. Відповідь була такою: «Два тижні родина його майже не бачила, тому скучила дуже. Та й музѝці рідко коли вдається гуляти, але якщо вже він гуляє – то від душі». От і наші душі бажають свята. Наперекір складнощам життя, роботі, хворобам та перемінам влади і погоди. То ж ми запрошуємо всіх бажаючих розділити з нами радість свята. Приходьте – потанцюємо і поспіваємо. Пожартуємо і пригадаємо минулі пригоди. Вигадаємо нові пригоди і переживемо їх разом. Спільно, як кажуть, легше … Ні, батька бити не будемо. Це він буде бити! У свій гуцульський барабан. А мені, як і завжди, по цимбалам, але цього разу натхненно. Від душі і серця.

Керівник гурту «Буття» Оксана Бут

Тримаймо зв’язок за тел. 410-73-58, 066 1721849
mail: oksana_but@ukr.net
Більше інформації на офіційному сайті гурту «Буття»: www.buttia.kiev.ua

У Центрі народознавства «Козак Мамай» вирішили не відставати від гетьмана й кілька років тому висадили також шість кущів черемшини поряд із кам’яницею козацького старшини (сотника). Садженці привезли з лісу поряд із Суботовим.

Костянтин Олійник, директор Центру народознавства "Козак Мамай:
— Щоб уславити Богдана Хмельницького не варто робити пафосні речі, а варто прийти і понюхати квітку черемхи, згадати, що наші козаки чимось схожі на японських самураїв, які кохалися в сакурі... В яру села Монастирище на Черкащині, де я народився, росла одна черемха, але здавалося, що весь яр нею просочений, такий густий духмяний запах був. Я думаю, що козакам на полі бою бракувало отого жіночого запаху, який якраз давала квітка черемхи. Їм бракувало жіночої уваги. Це пов’язано з козацькою цнотою, оскільки нареченою козака була шабля, а Богдан Хмельницький був кращою шаблею Речі Посполитої. Він, будучи романтичною натурою, поєднував свої внутрішні погляди на життя з квіткою черемхи.

Вшанувати цвіт черемхи прийшли учасники гурту старовинної музики "Хорея Козацька" на чолі з Тарасом Компаніченком

А кобза грає...

Слобідська фауна

..і флора

На Мамаєвій Слободі є й інші дерева та рослини, що походять зі знакових козацьких місць України. Для прикладу, із того ж Суботова, окрім черемхи, привезено ще й кілька дубів, дикі груша, яблуня, черешня. З Богуслава, з Корсуня — майже дві сотні кущів калини, з Канева, з Чернечої гори на Слободі посаджені мальви.

Костянтин Олійник, директор Центру народознавства "Козак Мамай:
— Щоб енергетика козацьких земель передалася Слободі, біля Мамая, біля Скіфської баби на кургані є дуже багато землі привезеної із Базавлука, з Чортомлика, із Мелітополя… Ми намагалися Мамаєву Слободу наситити тими рослинами, тою флорою, де була пролита наша кров і це робили без пафосу – просто садили. А сьогодні вирішили започаткувати свято черемхи з тим, аби українці згадували, що вони українці, а не ходили і казали, що давайтє в імпєрію об’єднуватися.

Квіти черемхи квітнуть від початку травня до червня. Тож хто не встиг насолодитися пахощами цього дерева, має вдосталь часу це зробити.

Дівчина на виданні

Цвітуть вишні

Майстер-різьбяр Іван Приходько скрізь зі своїм бубном

Гуляння з нагоди цвітіння черемхи

Танцювали всі - і великі...

.. і малі

Рукотвори

Це свято на Мамаєвій Слободі планують зробити традиційним і щорічним.

В програмі заходу поруч із садибою козацького старшини за участі Заслуженого артиста України Тараса Компаніченка та гурту старовинної музики «Хорея козацька»:

• Відбудеться концерт шляхетсько-козацьких пісень українського середньовіччя
• Виконуватимуться вірші на похвалу Гетьману Богдану Хмельницькому
• Читання маніфесту Війська Зопорозького до королівств, республік, маєстатів
• Давні танці шляхетські
• Козацький герць (майстер-клас із фехтування на шаблях)
• Стрільба з лука (майстер-клас)
• Шляхетський етикет (дегустація старопанських хмільних напоїв)
• Змагання з піїтики на тему: «Духовний світ козаків та їх сприйняття образу духмяної квітки черемхи»  (переможцю змагань приз – вечеря на 2 осіб в «Шинку – коса над чаркою»)

Також в програмі: виступи фольклорних самодіяльних колективів, козацькі забави, жарти, народні танці, частування  звареними у казанах на відкритому вогні варениками з різноманітною начинкою (вишня, мак, сир, суха груша, капуста) та вечорниці до третіх півнів.

Більше на mamajeva-sloboda.ua
Світлина hottay.intwayblog.net

Цього року великодній звичай презентує мальовнича Яворівщина – край здавна відомий своїми глибокими народними традиціями та самобутнім мистецтвом народних майстрів.

На відкритті виставки «Великодня Яворівщина» Ви зможете не лише ознайомитися з мистецькими виробами цього краю, але й власноруч спробувати виготовити і розписати яворівську іграшку, вирізьбити тарілку, скриньку, сплести вироби з рогози. А також, щоб все було у Вас гаразд, ковалі запропонують Вам викувати підкову на щастя.

Під час свята Ви зможете:

• покуштувати 12 освячених пасок, що гарантує неодруженим дівчатам шлюб у цьому році;
• навчитися моргати до хлопців;
• пограти у жартівливі весняні ігри та поводити криві танці;
• навчитися пекти та куштувати «жайворонків» з тіста.

В програмі заходу:

• майстер-класи з 12:00 до 18:00;
• відзначення переможців та вручення нагород учасникам Всеукраїнського родинного конкурсу великодньої атрибутики та писанок «Нумо, нумо, заплетемо шума» — 14:00-15:00;
• відкриття виставки «Великодня Яворівщина» — 15:00-16:00;
• Великодні забави: веснянки, гаївки, риндзівки, гостина пасками – з 16:00 до 18:00

Вхід в Музей для дорослих — 15 грн,  для дітей та пенсіонерів — 3 грн.

Також унікальною особливістю фестивалю є проведення у його рамках фестивалю борщу «Борщ’їв», який відбудеться тільки на Борщівщині. Кожне село регіону представлятиме на розсуд та смак відвідувачів власний тип борщу – близько 50 видів. Борщ готуватимуть упродовж свята у двох 100-літрових казанах на багатті. Його варитимуть Лілія Сандулеса, Григорій Драпак, гурти «Гайдамаки», «Тінь сонця», Роман Солило, «Ганя Полупанцева» та інші.

Окрім цих заходів, у рамах фестивалю проведуть  виставку декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва, де будуть представлені роботи вишивальниць району. Гості фестивалю матимуть можливість ознайомитися із зразками традицій вишивання, збереженими в усіх селах Борщівського району, та придбати вишиванки, які сподобаються.

Для науковців проведуть ІІІ етнографічну науково-практичну конференцію «Борщівська вишита сорочка в контексті українського національного костюма».

Історія фестивалю

Фестиваль «В Борщівському краї цвітуть вишиванки» започаткований у 2007 році Борщівською РДА.

У 2008 році це свято відвідали понад 25 тисяч борщів’ян і жителів інших областей України. Серед гостей були голова наглядової ради міжнародного фонду «Україна 3000» Катерина Ющенко, народні артисти України Н. Матвієнко, І. Попович, квартет «Гетьман», гурти «Гайдамаки», «Плач Єремії», тріо «Солов’ї Галичини» та інші.

Борщівщина – унікальний край, особливістю якого є сорочка, вишита чорними нитками, яка стала своєрідною візиткою краю. Борщівська вишивка є унікальним і неповторним народним мистецтвом. Вона відома не лише в Україні, але й поза її межами. Мистецтвознавці стверджують, що на сьогодні залишились два найбільш популярні види вишивки: полтавська та борщівська, як феноменальне явище, в якому закарбовані фрагменти трипільської культури.

ЗІК

1. Київська Академія Флористики (10 флористичних студій м. Дніпропетровська)

• Конкурси та майстер-класи
• Оформлення квітами автомобіля, керамічних та кованих виробів
• Виготовлення квіткових капелюхів, сумок, парасольок; композиції в кабаках; флористичні дерева.

2. Керамічна майстерня Сергія Горбаня
3. Майстерня кованих виробів «Птах»
4. Майстерня фюзінгу (інсталяція Скляне місто) Дениса Штилюка
5. Салон краси «Времена года»
6. Аліна та Каріна Гаєві: Авторські ляльки (майстер клас), декорування та модні аксесуари мовою квітів
7. Майстерня авторського батіка Лідії Ульянової (авторський розпис тканин, виставка картин з батіку)
8. «Дом мод — флористичний Fashion-parad»
9. Дитячий музичнийй театр «Чарівний міст»
10. Авторська Кавярня «У Бекіра»

• чайна церемонія
• малюнки на рисовому папері

11. Салон краси «Viva Rosa»

• Боді-арт

12. Студія живої фотографії Олександра Кузьмюка

• Фотосесія з флористичними аксесуарами

13. Ландшафтне освітлення від «Студії садового світла» (арт-підсвітка скульптур, горщиків, арок)

Арт-Вертеп

Світлина з media.photobucket.com

Свято, що відбудеться 12 липня в музеї-садибі, поєднає дві культурні грані життєтворчості Івана Семеновича. Відкриє його Народна хорова капела «Дніпро» Київського національного університету ім.Т.Шевченка, бо саме в стінах університету свого часу відбувся творчий дебют Співака. Духовна музика українських композиторів (О.Кошиць, К.Стеценко, Б.Березовський, В.Бортнянський) прозвучить у мар’янівському храмі Пресвятої Богородиці.

Світлини в садибі зберегли пам’ять про те, як Іван Семенович разом з мар’янівськими дівчатами водив танки і співав купальські пісні. Сьогодні, в час, коли природа набуває найбільшого розквіту, садиба Співака потопає в цвіті мальв, зелені яблуневого саду та плакучих верб, ми вшановуємо пам’ять Івана Козловського. Народна пісня, духовна музика, український романс, і зрештою, опера – жанри, вилиті голосом та душею видатного співака України.

У програмі свята:

• Молебень у храмі Пресвятої Богородиці
• Виступ народної хорової капели «Дніпро» Київського національного університету ім.Т.Шевченка
• Зустріч з Голосом Івана Козловського
• Фольклорні гурти «ГуляйГород», «Кралиця», «Роксоланія», «Рожаниця»
• Майстри народної творчості
• Купальське обрядодійство
• Виготовлення Марени та Купала
• Очищення купальським вогнем
• Традиційні народні танці
• Майстер-класи: плетіння купальських вінків, ляльки з сіна, трави, квітів, ниток, вироби з глини
• Магічні купальські напої
• Козацький куліш
• Прогулянки на човнах і на возі з музиками

Програма гулянь:

1. З 13:00 — ярмарково-кулінарна частина:

• сакральна українська страва БОРЩ від президентських кашоварів,
• виставка-продаж української книги,
• виставка-продаж національного одягу,
• виставка-продаж від майстрів кераміки,
• дегустація цілющих напоїв з полтавських і кримських трав. 

2. 17:00 — мистецько-обрядова частина:

• запалення Священного Вогню,
• колективні ігри та козацький КУЛІШ для всіх учасників,
• народні співи, сільська музика, обрядові купальські пісні,
• уроки танців, казкарі та кобзарі і розваги взагалі для малечі й дорослих...

КУПАЙЛО – прадавнє Свято індоєвропейських народів, що припадає на кульмінаційну точку Літа – День літнього сонцестояння. У Києві це 20-21 червня.

Традиційне купальське дійство починається з видобування Священного Купальського Вогню. Далі всі події відбуваються саме біля Вогню: стрибки, очищення, танці, пісні, дарунки освячення Води Вогняним Колесом (поєднання Стихій) та ін. У Купальську ніч у всіх живих істот спостерігається найвища амплітуда росту, тож цей день є найкращим часом зачати дитину (поєднати Стихії). У цю ніч найсприятливіший час для ворожіння та збору лікарських трав – купальського зілля. Кульмінація Свята – пошук Квітки Папороті – прообразу людського Щастя. За давнім повір’ям ця Квітка зацвітає лише один раз на рік – саме на КУПАЙЛА...

Вхід вільний! Приходьте з дітьми в етнічному вбранні!

На центральному вході парку Вас зустрінуть волонтери від Голосіївського осередку Пласту національної скаутської організації України.

Рекомендується взяти з собою «лісовий набір»: карімат, покривало, намет і  доброзичливий настрій.