Щиро вдячні народним майстрам-гончарям, художникам-керамістам, фольклорним колективам, депутатам і приватним підприємцям, інформаційним партнерам, також усім учасникам мистецьких заходів за підтримку й допомогу в творенні найкращого мистецького дійства в Україні – Національного Дня гончаря!

Будьте з нами й 2012 року, бо разом ми творимо майбутнє гончарної культури України!

ГОНЧАРоЛЮБНЕ Панство! У ніч Новорічну
Бажаємо щастя і слави довічно!
Щоб рід український прославив планету,
Бажаєм мистцям творчого злету!
Щоб кожну майстерню засіяли житом,
Щоб краще й заможніше стало всім жити!
Щоб музи мистецтва в майстернях крутились,
І з глини шедеври щотижня творились!
Щоб вишиванка квітками палала,
А руки трудящі утоми не знали.
Щоб пісня лунала на всю Україну!
Вітаємо кожну мистецьку родину!
Щоб радість у Вашому серці жила,
Добробуту, миру, здоров’я й тепла!

Славімо ГОНЧАРСТВО!

З повагою та сподіваннями на співпрацю,
Інститут керамології — відділення Інституту народознавства й
Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному

Мета: з'ясування місця й ролі глиняного посуду в культурі харчування народів світу від давнини до сьогодення, дослідження локальних і загальних особливостей його використання, виявлення міжетнічних взаємовпливів і взаємозв'язків у цій сфері матеріальної культури.

Основна проблематика: історія вивчення й сучасний стан наукових знань про глиняний посуд у культурі харчування // глиняний посуд як джерело керамологічних дослідженя // дефініції // локальна термінологія // асортимент // функції глиняного посуду // залежність форм посуду від його призначення // регіональні, етнічні традиції використання посуду в культурі харчування // особливості використання посуду в культурі харчування в різні історичні періоди // особливості декору кухонного, столового, тарного посуду // гігієна // санітарія // шкідливості використання посуду // введення посуду в господарство // правила поводження з посудом // особливості приготування страв у посуді // залежність форм посуду від способів приготування страв // теплотехнічні споруди для приготування страв у посуді // посуд у приготуванні й споживанні ритуальних страв // міжетнічні й міжрегіональні впливи і взаємовпливи у використанні посуду в культурі харчування у музейних експозиціях // культура харчування в образотворчому мистецтві // посуд у сучасній торговельній мережі // посуд у сучасній культурі приготування страв.

До участі в Симпозіумі запрошуються: керамологи, етнологи, археологи, історики, мистецтвознавці, краєзнавці, музеологи, колекціонери, наукові установи, мистецькі навчальні заклади.

Робочі мови Симпозіуму:
українська (для українських учасників), російська, англійська, німецька, польська (для чужоземних учасників).

Заяви на участь у Симпозіумі приймаються до 1 квітня 2012 року.

Початок пленарного засідання 22 травня 2012 року, о 10:00.

Матеріали Симпозіуму побачать світ у окремому томі Національного наукового щорічника «Українська керамологія».

Основні заходи

Організатори:

• Національна академія наук України
• Інститут народознавства НАН України
• Інститут керамології — відділення Інституту народознавства НАН України
• Міністерство культури України
• Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному
• Українське керамічне товариство

За довідками звертайтеся до куратора Симпозіуму Олени Щербань:
+ 3(05353) 42175, 42416, 42415
opishne_museum{равлик}poltava.ukrtel.net, ceramology_inst{равлик}poltava.ukrtel.net
www.opishne-museum.gov.ua

Богдан Пошивайло (світлини)

Про автора

Мисткиня належить до кращих представників львівської школи художників-керамістів. Вона отримала професійну мистецьку освіту в провідних українських вузах: Львівське училище прикладного мистецтва імені Івана Труша та Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (викладачі – Тарас Драган та Зеновій Флінта).

Уляна Ярошевич є віртуозним гончарем, в її роботах традиційний за формою посуд стає основою монументальних, переважно зооморфних та антропоморфних скульптур. Характерними рисами для творів художниці є вишукана лаконічність, пластичність форми, підкреслена рукотворність з акцентованими рисами архаїки. Мисткиня застосовує матову поливу, підкреслюючи рельєфну фактуру гончарного черепка.

Уляна Ярошевич йде своїм шляхом в мистецтві, залишаючись самою собою у житті і творчості. Через сміливий експеримент, переосмислення та інтерпретацію кращих здобутків гончарства вона досягає втілення яскравого індивідуального стилю у мистецтві кераміки. Її творчість є яскравим прикладом синтезу традиційних прийомів формотворення, декорування, сучасного світобачення та образного мислення.

Уляна Ярошевич є учасником багатьох міжнародних і вітчизняних виставок: Жешув і Вроцлав (Польща), Печ (Угорщина), Сідней (Австралія), Мюнхен (Німеччина), Львів (Україна); міжнародних симпозіумів кераміки: Дзинтарі (Латвія), Фаенца (Італія). Її роботи прикрашають експозиції багатьох музеїв та приватні колекції.

Виставка працюватиме до 10 вересня 2011 року.

«Працюю на інтерпретаціях народних форм (макітри, горнята, глеки, горщики, пугарики (чарочки), миски, шклянки, декоративні блюда, кавоварки, спецовниці (ємкості для спецій), свічники) і як художник намагаюсь дати більшого філософського наповнення виробу, ніж просто зробити його функціональною річчю.

Використовую давні неозначені символи для декорування виробів. Не люблю лейби, яких понавішували історики і мистецтвознавці. Цікавить і манить культова кераміка. Активно досліджую символіку рідної Волині, її декори та їх зміст. Я ще молодий, щоб конкретно зупинитись на чомусь, я в пошуку і розвитку.

Використовую різні глиняні маси і старі технології обробки глин, різні способи випалу. Обожнюю гончарне коло. Воно для мене є основним способом формотворення, менше використовую ручну ліпку.

Обожнюю експериментувати з різними матеріалами на основі їх технологічних особливостей. Гончарні вироби це мій офіційний фах і мрія з дитинства — фахово їх створювати».

Походження

Народився 21 вересня 1984 року в Луцьку на Волині. Живе та працює у Львові.

Освіта

• 1995—2000 — Луцька дитяча художня школа. Закінчив з відзнакою.
• Навчання в місцевому коледжі на графічному дизайні.  Середня спеціальна освіта (художник оформлювач, вітражист, дизайнер) теж з відзнакою.
• 2010 — закінчив Львівську національну академію мистецтв, відділ художньої кераміки.

Виставково-ярмаркова діяльність

1999 — Виставка «Весна». Луцьк, «Краєзнавчий музей»
2002 — Виставка до ювілею ВПУ-2 . Луцьк, «Галерея мистецтв»

2004

• Виставка студентів ЛНАМ. Острог,  “Острозька Академія”
• Виставка «Осінній салон». Луцьк, «Галерея мистецтв»

2005

• Перша персональна виставка. Луцьк, «Галерея мистецтв»
• Виставка “Шевченкові”. Львів, “Музей книги”

2006

• Виставка  “Молода Волинь”. Луцьк, «Галерея мистецтв»
• Виставка  “Чорнобиль 20 років потому”, диплом 3 місце. Львів, «Львівська Політехніка»
• Виставка  до 60-річчя ЛНАМ. Львів, «Палац Мистецтв»

2007

• Виставка “Молитва до Шептицького”. Львів, “Національний Музей ”
• Виставка “Гротеск у сучасному мистецтві”. Львів, “Музей етнографії”
• Міжнародний симпозіум “Міні-кераміка”. Львів, “Дзиґа”
• Проект “Свято сміху на Валовій”, Львів «Музей ідей»
• Виставка “пам'яті Корецького”. Львів
• Виставка студентів ЛНАМ «Передчуття нового». Львів, «Музей ідей»
• Міжнародний симпозіум кераміки “Більоне”, Литва
• ”Ягелонський ярмарок”. м. Люблін, Польща
• Виставка «Еко пейзаж». Львів, «Технопарк ЛЗТА»
• Проект “Фіолетове”. Львів, “Музей етнографії”

2008

• Проект “Ініціатива”. Чернівці
• Гончарний пленер димленої кераміки “Гаваретчина”, м. Золочів
• Організація і проведення міжнародного керамічного пленеру “Керамічні канікули”. с. Космач, Коломия
• “Варштати керамічні ”, “Літо Артистичне”.  м. Кшежова, м. Вроцлав,  Польща
• „Ягелонський ярмарок”. м. Люблін, Польща
• Виставка європейського мистецтва ”Рокосово”. Равіч, Польща
• Виставка «Мистецький ужинок». Львів, «Палац Мистецтв»
• Виставка «Львівська кераміка». Львів, « Музей ідей»

2009

• Виставка диплом захист «Жоден вітер не допоможе кораблю без цілі». Львів, «Палац Мистецтв»
• Проект синтез «Перехрестя». Полтава
• Організація і проведення міжнародного керамічного пленеру “Керамічні канікули”. с.Космач, Коломия
• “Варштати керамічні ”, “Літо Артистичне”. м. Кшежова, м. Вроцлав, Польща
• Керамічний пленер в рамках “Славське рок”, “Біле дерево”. м. Славсько
• “Ягелонський ярмарок”. м. Люблін, Польща
• Гончарний пленер димленої кераміки “Гаваретчина”, допомога в організації і проведенні.  м. Золочів
• Виставка “Дипломних робіт ДПМ”. Львів, «Музей скла»
• Міжнародна виставка кераміки “+2 па Грінвічу”. м. Мінськ

2010

• Виставка “Арт світло”. Львів
• Проект “Трикутник”. Львів, «Музей ідей»
• Виставка  “Розквітлий хрест”. Київ “Неф”
• Керамічний пленер в рамках “Славське рок”. м. Славсько, Львівська обл.
• Керамічний пленер. Коломия «Арт-гражда»
• Виставка «Осінній салон». Луцьк, «Галерея мистецтв»
• Проект «Молоко», Львів, Палац мистецтв

2011

• Виставка “Райські хатки”. Київ, Артхол “Кайрос”
• Фестиваль зимового ленд-арту «Міфогенез». Вінниця, м. Немирів
• Виставка «Купила мама коника». Галерея «P ART COM», Київ
• Виставка “Рибний день”. Львів
• Виставка “Гротеск у сучасному мистецтві”. Львів “Музей етнографії”

Бере участь у ярмарках Національного музею народної архітектури та побуту у Пирогові (Київ), у Львові; відвідує різні фестивалі.

Також майстер проводить майстер-класи з гончарства для дітей та дорослих.

Зі слів народного майстра Сергія Спасьонова, договір оренди спілка майстрів укладала з комунальним підприємством «Оренда» Подільського району. Його вже двічі пролонговували, а теперішній документ дійсний до 22 листопада 2011 року.

Сергій Тодорчук. Баклага. 2009. Світлина Ірини Бекетової

Але нещодавно кераміст дізнався, що був проведений аукціон, за яким приміщення вже продали. І тому вимагають передати ключі від нього. Виявилося, що 1 березня 2011 року Господарський суд Києва дозволив продати приміщення майстерні. А позов до Фонду державного майна Подільського району подала Світлана Макасевич, яка, зі слів місцевих мешканців, нібито є дружиною колишнього директора КП «Оренда» Сергія Гончара. А сам Сергій Гончар має доручення від її імені і безпосередньо вимагає у майстра віддати ключі від майстерні.

Спілку народних майстрів як орендатора про проведення судового засідання не повідомляли. Також, суддя, як зазначив Сергій Спасьонов, проігнорувала закон від 20 травня 2010 року, за яким заборонено виселяти творчі спілки з їхніх приміщень.

Самому майстрові вже погрожували, обіцяли «вгробити машину», приходили чоловіки міцної статури, вживали нецензурну лайку. Також, з його слів, приводили депутата, який наголошував, що «бабло переможе закон». Образи лунали і на адресу голови Національної спілки народних майстрів Євгена Шевченка в присутності мешканців будинку, які виступили на захист майстрів. З погрозами постійно телефонує, зокрема, вище згаданий Сергій Гончар і «ще якийсь Вадік», який, зі слів кераміста, називає себе орендатором вже ніби придбаного приміщення.

Родина майстрів. Ліворуч Сергій Спасьонов. Праворуч Сергій Тодорчук.

Зараз Сергій Спасьонов не працює в майстерні, а приходить час від часу, щоб перевірити цілісність замків на дверях. А місцевих мешканців просить дзвонити в чергову частину МВС у разі, якщо хтось спробує заволодіти приміщенням.

«Вони намагалися на мене дільничого нацькувати. Дільничий каже — дай мені довідку з прокуратури, а я кажу, телефонував, вони довідки не дають. Якшо хочете, зателефонуйте, він вам пояснить, що згідно адміністративного кодексу договір є чинним до 27 листопада 2011 року. І мене не мають права до цього часу чіпати» — каже кераміст.

16 травня 2011 року прокуратура Подільського району Києва отримала заяву, яку пообіцяла розглянути за 30-45 днів. Також, зі слів народного майстра, з приводу конфліктної ситуації листа голові Київської міськадміністрації Попову написав міністр культури, і Попов обіцяв допомогти. Крім цього, листа віднесли на ім’я Януковича з проханням, щоб з цим розібралась Генпрокуратура. Але, як наголошує автор гончарних виробів, «державна машина неповоротка, а вони за гроші дуже швидко це все вирішують».

Вироби родини Сергія Спасьонова в Музеї українського народного декоративного мистецтва. Світлина Ірини Бекетової

«Вони намагаються взяти тиском, хоча по суті у них фальшиві документи, бо голова районної держадміністрації Подолу в цьому році заборонив проводити будь-який продаж нерухомості та аукціони, бо він не може розібратися в тому, що напродавали до нього. Але вони мабуть знали про цю заборону і провели це через рішення суду. Нібито рішенням суд зобов’язав провести аукціон, бо від КП „Оренда“ ми отримали тільки папір, що він був проведений і змінився власник. Однак документа про розірвання договору у встановленому законодавством порядку немає» — наголошує народний майстер.

Приміщення, за яке ведеться боротьба, підвальне. Це колишня котельня в 5-поверховій «хрущовці». «Я коли туди прийшов, вона була на метр каналізацією залита. І зараз заливає, і я 3-4 рази на рік вичерпую воду. Але мешканців це влаштовує, бо я стежу за цим. Це глибоке приміщення з одним віконцем» — зазначає Сергій Спасьонов.

Ситуацію з приміщеннями майстрів на Костянтинівській 44-а також прокоментував голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець, повідомляє «Українська правда. Київ». З його слів, схожі ситуації вже траплялись з книгарнею «Сяйво» та галереєю «Грифон».

«Для мене очевидно, що продаж приміщення без відома самих митців відбувся з порушенням низки норм законодавства. Сподіваюсь, Прокуратура втрутиться в ситуацію і з'ясує наскільки законно була проведена процедура відчуження майна, яке орендували художники та яким законним нормам відповідають фізичні погрози, що отримують художники», — сказав депутат Київради.

Розмовляв Богдан Гдаль, «Рукотвори»
Світлини Сергія Тодорчука та Ірини Бекетової, МУНДМ

Майстер гончарної справи найчастіше творить з глини те, що, точно знає, щодня задіюватиметься в побуті. У роботах переважають форми українського традиційного гончарного посуду, такі як: макітри,  горщики, горнятка, глечики, мальовані тарілі, миски, декоративні вази та інші. Також шукає незвичайні форми чайничків, посуду для води, вина та інших напоїв. Оздоблює вироби стилізованими рослинними та геометричними орнаментами, давньою символікою та знаками стихій природи.

За словами майстра, творити йому допомагає сам матеріал, є спроби комбінувати його з деревом.

Походження

Народився 1982 року в селі Воскобійники Шишацького району на Полтавщині. Там і мешкає.

Освіта

2007 — закінчив Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, архітектурний факультет, кафедра образотворчого та декоративно-вжиткового мистецтва.

Виставки

2011 року вперше представляв свої роботи на весняному ярмарку в Пирогові.

Майстриня працює в стилі художньої кераміки, декоративної та вжиткової. Почерк мисткині сформувався під впливом наставників з Косівщини та Васильківського майолікового заводу, де мисткиня деякий час працювала.

Походження

Народилася 30 вересня 1961 року в селі Літинка Літинського району Вінницької області. Мешкає у місті Васильків на Київщині.

Освіта

Закінчила Косівський технікум народних художніх промислів ім. В.І.Касіяна за спеціальністю художник–майстер.

Досвід

1991 — вступила до Національної спілки майстрів народного мистецтва України

«З дитинства сприймала навколишній світ безмежно прекрасним і досконалим. В душі жила мрія стати художником. Я була зачарована творчістю Катерини Білокур. Кожна квіточка промовляла до нас з її полотен. Тож, мабуть, невипадково перша публікація про мою творчість мала назву «І оживають квіти на глині».

В мальовничому Прикарпатті розпочався мій творчий шлях. Тут я навчилася гончарювати, освоїла методи розпису, колоритної, як осінні гори, косівської кераміки. Коб’юк Анастасія Дмитрівна — це чудовий викладач, яка допомогла мені сформувати свій власний почерк серед розмаїття розписів.

Не перестаю дивуватись багатющими традиціями декорування глиняних виробів. Віртуозні фляндрівки братів Герасименків – це приклад поєднання техніки виконання і фантазії.

На Васильківському майоліковому заводі, куди я прийшла працювати в 1984 році, працювали чудові художники. Я з гордістю можу назвати їх своїми вчителями. Пам’ятаю слова Михайла Івановича Денисенка про те, що кожна лінія має бути живою. Добрими оченятами дивляться крізь роки звірі і птахи Надії Юхимівни та Валерія Семеновича Протор’євих і вчать нести добро через свою творчість. Тож і моє творче кредо — намагатись зробити світ добрішим».

Ярмаркова діяльність

Бере участь у всеукраїнських, регіональних виставках народного декоративного мистецтва, етнографічно-мистецьких святах, ярмарках. Роботи знаходяться в музеях і приватних колекціях в Україні та за кордоном.

Майстриня творить усі різновиди гончарного посуду — глечики, тарелі, горнятка до кави та чаю, вази, підсвічники; прикраси. Методом плетіння з глини створює унікальний посуд, оздоблений різноманітними орнаментами. Часто звертається до теми Трипілля, як у формах виробів так і в їхньому оздобленні.

Походження

Народилася 15 лютого 1964 року в місті Маріуполь. Виросла в селі Трипілля на Київщині. Звідти й походить увесь рід майстрині. У Трипіллі мешкає переважно влітку, а на зиму переїжджає до Києва.

Освіта

Має вищу технічну освіту, багато років працювала конструктором в інституті ім. Патона. Потім займалася бізнесом. Та коли захопилася глиною (приблизно у 1996 році), світ відкрився з нового боку. Прийшло розуміння важливості та необхідності для себе пізнання нового та вічного.

Досвід

«Кераміка — основне для мене заняття. В ній я відкриваю вічність. Багато читаю спеціальної літератури, і по Трипіллю також. Вважаю — це основою всієї світової кераміки. Вчусь самостійно.

Кераміка — дивовижний світ, в якому зійшлись усі стихії — Земля з Вогнем, Вода з Повітрям. Цей магічний настрій я і намагаюсь передати в своїх творіннях, ще й стан гармонії, яку шукаю».

Ярмаркова діяльність

Бере участь у багатьох фестивалях та ярмарках, зокрема «Країна мрій», Пирогів, «Трипільське коло», «Київська Русь», «Мамаєва Слобода» та ін.

«На ярмарках продаю свої роботи з рук в руки. Бо то найкраще, коли люди бачать майстра, розмовляють з ним та розуміють, що він хотів сказати, отримують відповіді на свої питання».

Першим гончарем у нас був Господь. Він виліпив з глини людину. А потім вже гончарство розвинулося.

За давніх віків першими гончарями були жінки. Чоловіки потім вже приєдналися. По історії знаємо, що чоловіки більше займалися полюванням на звірів, а жінки вдома поралися і займалися гончарством.

257 гончарів було в моєму селі до і після війни. Але поступово люди йшли в колгоспи. Гончар не міг вдень працювати в колгоспі, а увечері дома, тому що фізично це дуже виснажливо. Через те гончарство поступово затухло. У мене в селі зараз працюють до п’яти гончарів.

Я з роду гончарів, у мене батько працював гончарем і брати. Зараз моє завдання відновити гончарство – навчити дітей, дорослих, показати людям, що ця творчість потрібна.

Іван Гончар, майстер з Чернівеччини

Моїм завданням було створити великий гончарський музей. І я це зробив, створив Районний музей гончарства села Кобальчин Чернівецької області – єдиний на Буковині. Я можу сказати, що такого типу музею, як у нас, немає ніде в Україні. В музеї знаходяться старовинні вироби майстрів гончарів; їхні кола, приладдя, гончарні ножики, миски, в якій вони розтирали поливу чи ангоби. Є сила силенна портретів гончарів, які колись жили і працювали, а тепер з них беруть приклад вже діти. У мене вчаться внуки, правнуки дійсних гончарів. Це те, що в крові.

Я веду гурток при музеї гончарства. Займається там десять дітей. Я можу й більше навчити, але не можу за браком часу. Я ще й керівник місцевого народного хору. У нас при музеї працює ще гурток ткацтва.

Пробував працювати з глиною я ще з дитинства, років з восьми. Потім я по школах пішов, закінчив музично-педагогічне училище, потім фізкультурний інститут. 25 років працював вчителем музики, фізкультури і малювання.

Серйозно взявся за гончарство, коли пішов на пенсію. Мені вже 71 рік, але глина тримає. Мені кажуть, що я не відповідаю своєму віку, то оце вона, глина допомагає мені тримати себе у формі, я постійно рухаюся. Ми весь час шукаємо глину, копаємо її, збиваємо, перестругуємо.

Глина – це божий дар для людства. Ми ходимо по грошах. Тільки глину треба вміти перетворити в глечик, сувенір, вміти продати його.

У нас в сім’ї всі їдять з гончарного посуду. Чому наші батьки і діди були здоровими, зуби хороші мали? Тому що вони їли з глиняної миски, дерев’яною ложкою, спали на глиняній печі, ходили босими, був зв'язок з природою, космосом. Зараз багато людей вже це зрозуміли і від алюмінієвих каструль повертаються до екологічно чистого гончарного посуду.

Глину і їдять і п’ють. В ній є всі необхідні для організму речовини.

Глина використовується скрізь — і в авіації і в космосі. Колись я чув, що японці глину навіть в моторах використовували.

Чорнодимлена кераміка

Буваю на ярмарках у Пирогові, Чернівцях, Полтаві, Опішні. В Румунії торік чотири рази був, там теж ціниться натуральна глина. Замовляють багато. От я зараз роблю замовлення для одного ресторана в Кам’янець-Подільському. У них страви подаватимуть у посуді виключно з гончарської глини. 24 найменування посуду: салатниці, посуд для різних страв.

У глиняному посуді страви довше не киснуть. На ярмарках в основному беруть горщики, особливо макітри для тертя маку, горщики для чинахи (печеня – авт.), для борщу.

Колись носили воду в отаких баньках (на світлині — правий верхній виріб — авт.). Її закривали качаном від кукурудзи, викопували ямку, клали цю баньку з водою, закривали землею і вода в ній стояла свіжою холодною цілий день. Ще нашу баньку називають «український холодильник».

Колись у нас для молока робили глечики з «пупом». Спеціально посередині виліплювали виступ. Казали, що в таких глечиках гарно збирається сметана. Господині їх навіть спеціально замовляли.

Мій батько робив так і я це перейняв: коли сідав за роботу до глини або до гончарного кола, обов’язково перехрещувався сам, перехрещував коло і казав таку промову: «Допоможи мені, Господи, цілий день працювати з результатом». І Господь допомагав.

Щоб стати гончарем, потрібне тільки бажання. А любов може з’явитися навіть вже в ході роботи.

Глина дуже затягує. Я буває так працюю, що навіть їсти не хочу йти.

За день я найбільше можу зробити десь 100-120 горщиків. На виготовлення одного горщика йде півтори-дві хвилини, а є ще й електричні кола. Тоді гончар вже не думає, автоматично руками працює. Ви ж бачите, я з вами розмовляю, а руки роблять. Сильний гончар форму посуду придумує находу, ескізів не робить.

Горщик

Працюю в місцевій традиції. Переді мною зараз велике завдання –відновити чорнодимлену кераміку. Навчити цього дітей, поробити печі.

Беру участь у в різних проектах, можливо виграємо гроші. Бо все впирається в гроші. Треба щоб держава допомагала нам. Щоб я не стругав стружком глину в 70 років, а щоб мені допомогли купити агрегат, глином’ялку або вакуумний прес, та й тоді все швидше піде. А то ми говоримо в пусту: треба розвивати, треба розвивати. Гончар сам не може це купити, тому що прес коштує десь 50 з лишнім тисяч. Це якщо великий, а малий десь тисяч 20 гривень. Ці агрегати у нас колись випускав Слов’янськ, а зараз там, як і скрізь, все розбито. А от за кордоном їх випускають в Німеччині, Франції, Австрії, Японії.

Я щоб мав зараз японське гончарне коло, то це просто казка, це лялька. Правда, він з мотором, але й таке треба показувати людям, ми повинні рости. Я б поруч поставив електричне і ножне коло, показав, як працювати на цьому і на тому. Але електричне коло коштує біля двох тисяч доларів. А де гончар візьме такі гроші? Хоч би один бізнесмен, багаті люди, які мільярдами перекидаються, сказав: ану, дамо цьому чоловічку, скільки йому потрібно. Хай він закупить, хай він продовжить навчати дітей і показувати мистецтво людям.

Я писав листи і до Тимошенко і до Януковича, коли він прем’єр-міністром був. До кого я тільки не писав – відповіді нема. Відповідь на місцеві органи. Та добре, що в нас голова держадміністрації, Козак Василь Васильович, відгукується на любі питання, допомагає. Завдяки йому у нас і музей створений.

Текст та світлини Катерини Качур