Художниця є винахідником унікальної техніки гобелену, де взаємодіють складні фактури розташовані у різних площинах створених за допомогою нитки різної фактури. Якщо в традиційному народному ткацтві малюнок гобелена створюють геометричні чи рослинні візерунки, то у Олени Чорногуз — ні візерунків, ні рослин в конкретному їх образі. Це щось асоціативне, ви відчуваєте магію кольору й настрою.

Свою техніку художниця винайшла в 70 роках минулого сторіччя досліджуючи властивості нитки і удосконалює її техніку вже більше 25 років.

Крім гобелену, художниця малює на склі, та є автором буковинської ляльки де поєднує дерево з ниткою.

Походження

Народилася 15 червня 1949 року в місті Вашківці Вижницького району Чернівецької області.
Була наймолодшою, п'ятою дитиною в родині. Нині мешкає в батьківському домі.

Чоловік, Кирилов Роман Миколайович, — різьбяр.

Освіта

1963—1968 — Вижницьке училище прикладного мистецтва. Відділ художнього моделювання одягу. Спеціальність: художник модельєр.

Досвід

Після закінчення Вижницького училища прикладного мистецтва працювала в Чернівецькому обласному художньому фонді.

1977 — Член національної Спілки художників України.

Навчалася спеціальності «Моделювання одягу». Навчання було серйозне — викладали в Вижниці фахівці, яких запрошували з Києва, Москви, Ленінграда. Але, як каже сама, «Кому в 70-ті роки у Чернівцях були потрібні модельєри?» Отож отримала направлення на роботу в Обласний художній фонд на прикладну дільницю. А що таке прикладна дільниця? Місце, де створюють і виготовляють різноманітні сувенірні вироби. Олена, творча натура, в душі — справжній модельєр, вирішила проблему свого фаху самостійно: вона створила дерев’яну ляльку. А її, природно, треба одягнути...

Саме тоді, вочевидь, розпочалися пошуки тієї техніки, яка наприкінці 80-х принесе їй справжню популярність, — техніки «намотування».

«Хотілося робити щось неординарне, інше, — каже Олена Іванівна, пригадуючи, свою першу «картинку». — Великі традиційні гобелени — то досить довго, а тут думка якась майне, народиться ідея, образ — хочеться швидше зробити. А як? Квартира маленька, живемо в готелі, верстат не поставиш — він займе всю кімнату».

Як майже завжди буває у справжніх митців, мінімум можливостей дають простір для виявлення таланту. Коли Олена Іванівна показала людям оту свою «картинку», виготовлену цілком оригінальною технікою, ніхто не міг здогадатися, яким чином це зроблено. Зрозуміло: нитки, але ж це зовсім не ткацтво в традиційному тлумаченні цього слова. І в нетрадиційному також. На «картинках» Олени Чорногуз жив світ природи, світ почуттів. Але якщо в традиційному народному ткацтві малюнок гобелена створюють візерунки — геометричні чи рослинні, то у Олени Чорногуз — ні візерунків, ні рослин в конкретному їх образі. Це щось асоціативне, і ви відчуваєте магію кольору й настрою. Серед особливо вдалих її робіт — триптих «Купальська ніч». Навіть не знаючи назви, ви при першому погляді на цю роботу відчуваєте якийсь особливий її магнетизм, якесь чаклунство. Ось там, можливо, зараз зацвіте папороть. А це Басаврюк продирається крізь хащі, щоб забрати собі таємничий скарб.

Розроблена власна авторська техніка нетрадиційного текстилю, надала нові можливості створення зображення ниткою. Поверхня робіт створюється щільним рельєфним та фактурним викладенням нитками. Працює в галузі художнього текстилю, ткацтва та живопису на склі.

Однак час від часу і у власній техніці Олені стає «тісно», отож вона звертається до живопису на склі. Та й авторську вдосконалює, оздоблюючи тло «легковажними» пелюстками, приміром.

Виставки

Олена Іванівна – учасник багатьох виставок. Традиційно раз на 5 років робить собі подарунок – влаштовує персональну виставку в Києві. Минулоріч виставила там серію дивовижних робіт.

Головні виставки:

• 1973 — Республіканська виставка «Молоді художники Радянської
• України» (Київ)
• 1975 — Республіканська виставка декоративно-прикладного
• мистецтва (Київ)
• 1982 - Міжнародна виставка мінігобелену (Чехословаччина)
• 1996 - Персональна виставка (м. Чернівці, м. Київ, м. Коломия та м. Рід в Австрії)
• 2001 — Виставка «Різдвяний салон» (Київ)
• 2001 — Персональна виставка гобеленів та малюнку на склі (м.Чернівці)
• 2005 — Різдвяна виставка (Київ)
• 2008 - Великодня виставка (м. Дніпропетровськ)
• 2009 — Участь у благодійному аукціоні Віденського балу в Національному оперному театрі (Київ)
• 2010 — Персональна виставка гобеленів та малюнку на склі (м. Чернівці)
• 2010 — Персональна виставка гобеленів у Національному будинку художника (Київ)

Нагороди та відзнаки

2009 — Лауреат літературно-митецької премії ім. О. Кобилянської

Поширення творів

Твори Олени Чорногуз розійшлися по Україні й Європі. Вони зберігаються у колекціях Міністерства культури України, Чернівецького художнього музею, Коломийського музею народного мистецтва, в приватних колекціях США, Австрії, Ізраїлю, Польщі, Канади, Франції, Японії, Угорщини та Росії.

Будуть експоновані килими, гобелени, ліжники, верети, виконані з вовни в техніці ручного ткацтва. Твори художниці відтворюють багатобарвність довколишнього світу і продовжують традиції українського килимарства. 2007 року майстрині за працю присуджено премію імені Катерини Білокур.

Виставка працюватиме до 20 лютого 2011 року.

Художниця створює розписи по шовку, гобелени, килими і живописні картини гуашшю. Для її творчості притаманне лірико-філософське осмислення української й слов’янскої історії (від трипільського та мезинського періодів) в асоціаціях з міфами народного фольклору й сучасністю. Це зумовлює оригінальність її художнього стилю, основні риси якого поєднання узагальнених форм та ритмо-колірної характерності.

Походження

Народилася 21 січня 1969 року у Києві. Тут мешкає та працює.

Освіта

1992 — закінчила Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (факультет художнього текстилю, керівник проф. І. Боднар), асистентуру-стажування при Українській академії мистецтва (майстерня проф. Т. Голембієвської).
Є доцентом Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну.

Досвід

Леся Майданець — онука відомого майстра монументально-декоративного мистецтва Олександра Саєнка. Успадкувавши талант від діда, випрацювала власний стиль та манеру подачі кольору і форми.

Твори

Батики — “Фантазія” (1989), “Півень” (1993), “Благовість” (1998), “Чумацький шлях” (1998), “Із чорнобильської яблуні” (1999), “Різдвяна ніч”, “Гармонія” (обидва — 2000).

Гобелени -  “Присвята Олександру Саєнку” (1992), “Трипільська легенда” (1993), “Осениця” (1999), “Передчуття” (2004), “Вирій” (2006), “Слов’янська мелодія” (2008), “Моя Україна” (2010).

Твори зберігаються в 8 музейних колекціях України, національних і зарубіжних приватних збірках.

Виставки

Учасниця українських та міжнародних художніх виставок (Австралія, Канада, США, Франція, Німеччина, Бельгія, Греція, Китай, Польща, Угорщина, Росія).

Преса

Авторка статті “Творчість Олександра Саєнка у контексті розвитку монументально-декоративного мистецтва першої третини ХХ століття” // НТЕ, 2006, № 1.

Згадки у пресі: 
Медвідь Л. Жива гілка мистецького роду // Час. 1994, 4 серп.;
Федорук О. Міфи та реалії перехідного періоду. Імена: Олександр Саєнко. Ніна Саєнко. Олеся Майданець // Родовід. 1994. № 9;
Чегусова З. Київські вернісажі батика // Мист. обрії: Альм. К., 1999;
Чегусова З.А. Декоративне мистецтво кінця ХХ століття. 200 імен. Альбом-каталог.  К.,2002;
Майданець Леся: Каталог виставки. К., 2002;
Золото роду: Олександр Саєнко, Ніна Саєнко, Леся Майданець: Каталог виставки. К., 2002;
Художньо-меморіальний музей  ”Садиба народного художника України Олександра Саєнка”: Путівник, К., 2002;
Мистецька студія імені Олександра Саєнка: Альбом-каталог, К., 2005.

Майстер килимів, гобеленів та мозаїк соломкою. У творчості орієнтується на народні традиції та художню спадщину батька — Олександра Саєнка, збагачуючи їх тематично. Для творів художниці характерні чітка композиція, ритмізована орнаментика, розмаїття кольорових гам від нюансовано-пастельних до контрастно-барвистих.

Походження

Народилася 24 січня 1944 року в місті Борзна Чернігівської області. Мешкає у Києві.

Освіта

1970 — закінчила Київський університет.
Майстерності навчалася в батька: 1975 року закінчила мистецьку студію Олександра Саєнка.

Досвід

Від 1996 року — завідувач галереї «Аліпій» та куратор арт-проектів Палацу мистецтв «Український дім», Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Брала участь у формуванні музейних колекцій Музею українського народного декоративного мистецтва, Хмельницького та Чернігівського художніх музеїв, Художньо-меморіального музею-садиби О. Саєнка та ін.

Засновник і педагог Мистецької студії імені Олександра Саєнка для глухонімих дітей і сиріт, консультант Київської дитячої академії мистецтв.

1989 — Член Національної спілки художників України
1993 — Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України
1995 — Член Європейської текстильної асоціації
1999 — Заслужений діяч мистецтв України
2005 — кавалер ордена княгині Ольги
2009 — нагороджена орденом Святої великомучениці Варвари

Твори

Гобелени: “Купальська ніч” (1990), “Козацька балада” (1991), “Серпанок” (1992), “Осінь”(1992), “Берегиня” (1994), “Терновий цвіт” (1997).

Килими: “Святковий” (1989), “Рожевий цвіт” (1991), “Рай-дерево” (1993), “Весільний” (1999), “Княгині” (2008), “Срібляста мелодія” (2010).

Мозаїки соломкою: “Золоті ворота” (1988), “Зустріч” (1993), “Тече вода з-під явора” (1994), “Древо життя” (1995) “Чар-зілля” (1999), “Лісова рапсодія” (2006), “Свята трійця” (2008).

Твори зберігаються в 15 музейних колекціях України, національних і зарубіжних приватних зібраннях.

Виставки

Учасниця українських та міжнародних мистецьких виставок (Австралія, Канада, США, Франція, Німеччина, Бельгія, Греція, Китай, Польща, Росія).

Преса

Ніна Саєнко є авторкою

• статей “Незавершений портрет (Про М. Стельмаха). К., 1987; “Сонячний світ у спадок” // Берегиня України. К.,1995;
• путівника “Художньо-меморіальний музей “Садиба народного художника України Олександра Саєнка”. К., 2002;
• книги-альбому “Олександр Саєнко: до становлення і розвитку українського монументально-декоративного мистецтва ХХ ст.”. К., 2003;
• книги “Олександр Саєнко: мистецька спадщина і сучасність” . К., 2009;
• а також низки статей у наукових  виданнях тощо.

Згадки у пресі:

• Сингаївський М. Майстриня // Злагода. 1994, № 7;
• Шум А. Виставка “Родовід Саєнків у Торонто” // Гомін України. 1996, 7 лют., № 4;
• Чегусова З.А. Декоративне мистецтво кінця ХХ століття. 200 імен. Альбом-каталог. К., 2002;
• Ніна Саєнко: Каталог виставки. К.,2002;
• Золото роду: Олександр Саєнко, Ніна Саєнко, Леся Майданець: Каталог виставки. К., 2002;
• Художньо-меморіальний музей ”Садиба народного художника України Олександра Саєнка”: Путівник. К., 2002;
• Велігоцька Н. Ритми любові Ніни Саєнко // Образотворче мистецтво. 2004, №4;
• Мистецька студія імені Олександра Саєнка: Альбом-каталог. К., 2005.

Інструментом для втілення ідей для цієї майстрині є ткацька рама. За допомогою неї Ольга тче гобелени. Темами робіт стають природа, звичаї, обрядові події краю, цікаві персонажі. За словами мисткині, вона не працює з сакральною тематикою, бо вважає, що для цього необхідно вести відповідний спосіб життя та творити у відповідній атмосфері.

Походження

Народилася 11 жовтня 1976 року в с.Корнич, що на Івано-Франківщині. Мешкає у Тернополі.

Освіта

• 1996 — закінчила місцевий коледж прикладного та декоративного мистецтва
• 1996 – 2002 — Львівська академія мистецтв

Виставки

Окремі роботи виставляла на виставці «Інтер дизайн ХХІ» у Львові 2004, 2006, 2007 роках (учасник Творчої майстерні «Гзимс»).

Малювання на склі – традиційний жанр українського народного мистецтва, який поширився й набув популярності у ХІХ столітті на Закарпатті, подекуди – на Поділлі. Тематика розпису на склі у ті часи здебільшого релігійна. Понад століття ікони на склі були пріоритетними видами народної образотворчості. Зазвичай, такі роботи зустрічалися у селянських хатах, оскільки церква не визнавала подібного роду малювання ікон.

Хатня ікона

На тлі гобелену "Райський сон"

В експонованих скляних полотнах художник Олександр Ковальчук пропонує своє бачення національної традиції, зображуючи шанованого у народі персонажа народної картини — козака Мамая та біблійну тематику. Майже кожен сюжет має прототип попередньої ікони. Як професійний художник, Олександр Ковальчук іноді вносить до нього свої корективи.

— Ви бачите хатню ікону. В її оригінальний сюжет втручаюся лише трішки. Я дуже багато років копіював, наслідував традиційну ікону, внаслідок чого набув певних здібностей, а з часом почав по троху дозволяти собі певні зміни в композиції, кольорі.

Якщо говорити про гобелен «Райський сон», то я його зробив на основі ікони «Успіння Богородиці». Але гобелен не є іконою. Просто сам сюжет ікони слугував для втілення ідеї в нитці.

"Святий Юрій", зліва:2008, справа:2006. Скло, темпера, олія, сусальне золото

Тема Юрія Змієборця – моя найулюбленіша. На основі ікони Святого Юрія ми можемо прослідкувати відношення українців до теми боротьби Добра і Зла. Бачте, зло переможене, але ж воно не вбите. Добро і Зло – це поняття вічні. Юрій сидить зверху на коні, перемагає зло, але в нього на обличчі немає оскалу зубів, а в змія кров не хлище. Це є символічна перемога. Він перемагає зло силою духу. Білий кінь – це дух, за допомогою якого Юрій перемагає зло.

Гобелени, зіткані на ткацькій рамі

На виставці з-поміж інших представлені два гобелени під назвою «Дерево життя» — один на темному фоні, а інший — на білому. Першу роботу майстер зіткав у 2008 році, а ту, що на світлому тлі — ще 2003. Так само дві, на перший погляд, однакові ікони Святого Юрія (про які йшла мова) писані двічі — 2006 і 2008 років відповідно.

— Це є певне внутрішнє незадоволення попередньою роботою. Та мрія, яку я хотів виконати у матеріалі, була не досягнута, тому той матеріал хочеться якимсь чином поправити, щоб досягнути тої феєрії, тої думки.

На відвідувачів чекають біля 20-ти гобеленів, зітканих руками на ткацькій рамі — з вовни, льону та штучних волокон. Приблизно стільки ж картин, мальованих на склі. Триватиме виставка до 26 березня 2010 року.

Текст та світлини Катерини Качур
Додаткова інформація 20minut.ua

Майстер гобелену, живопису на склі (малює ікони та українські народні картини, часто із зображенням Козака Мамая).

У розписі ікон використовує традиційні сюжети біблійної тематики, створює сюжети з великою кількістю персонажів. В малюнку та кольорі його композиції нагадують саме барокову українську ікону 18 століття. Яскравими барвами за власною технологією художник відтворює своє бачення національної традиції. Картини на склі Олександра Ковальчука тяжіють до народного примітиву, але з професійним підходом до малюнка й особливо декоративною виразністю (За характеристикою Надії Юрченко, мистецтвознавець).

Деякі твори, виконані у гобеленовій техніці, нагадують мотиви подільського вишиваного рушника чи народного килима. Однак, трансформовані у творчій уяві художника, вони виглядають як сучасні, цілком самостійні твори (Ніна Саєнко, заслужений діяч мистецтв України).

Походження

Народився 9 червня 1962 року. Мешкає у Вінниці.

Освіта

1989 — закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (відділення художнього текстилю).

Досвід

Такий вид українського малярства як ікона на склі художник почав вивчати ще за студентські роки у Львівському музеї етнографії. А у Львівському музеї національного мистецтва видатна дослідниця української ікони Віра Іларіонівна Свенцицька надала можливість Олександру не тільки бачити, а й копіювати давні образи. З того часу минуло понад 20 років, і домашнє захоплення майстра стало професійною потребою створення ікони на склі.
Окрім того, Олександр Ковальчук є відомим майстром гобелену та батику (ручний розпис по тканині).

2009 — заслужений художник України
1990 — член Національної спілки художників України

Виставки

З 1987 — учасник багатьох всеукраїнських і міжнародних виставок.

Поширення світом

Роботи майстра зберігаються у багатьох музеях України: Києві, Сумах, Донецьку, Севастополі, Херсоні, Вінниці, Луганську, а також у приватних колекціях як в Україні, так і за кордоном.

Творчий талант Олександра Ковальчука виявився в кількох напрямках: художній текстиль, ікона та народна картина на склі. На виставці буде представлено понад 100 творів, виконаних в техніці гобелена та розпису на склі. Експозиція виставки поділена на тематичні цикли: Богородичні ікони, ікони з образом Георгія Змієборця, серія «Козак Мамай», народна картинка. Окрему залу присвячено гобелену.

Олександр Ковальчук – учасник багатьох всеукраїнських і міжнародних виставок. Роботи художника зберігаються у багатьох музеях України: Києві, Сумах, Донецьку, Севастополі, Херсоні, Вінниці, Луганську Кіровограді, а також у приватних колекціях як в Україні, так і за кордоном.

Виставка працюватиме до 26 березня 2010 р.

Майстер-класи

А також в рамках програми 6, 7 та 8 березня о 13:00 відбудуться майстер-класи з виготовлення традиційних жіночих прикрас з тканини та бісеру і створення весняного букету в техніці «фунтик». На всі майстер-класи попередній запис за телефоном: 280-36-93.

На світлині фрагмент картини-гобелену з вовни, льону та штучного волокна
Світлина УРОК

Займається художнім текстилем, працює в його різних галузях: гобелени (винайшла авторську техніку — ткацтво на склі), ткані аксесуари (зокрема, сумки), тканий одяг, також рушники, хоругви, працює над театральними костюмами в рамках Фестивалю української середньовічної культури «Ту Стань!». У своїй творчості опирається на традиції українського мистецтва різних епох: Українське бароко, Київська Русь, Скіфське мистецтво, Трипілля.

Творчість для Мирослави — це постійний пошук. Пошук сенсу і змісту, пошук можливостей їх вираження в творах, пошук несподіваних ефектів і вражень у способах і техніках виконання. Ось як художниця експериментувала з нитками і склом:
— В якийсь момент в процесі роботи мені захотілось підкреслити властивості ткацтва (м'якість, текстильність) контрастними якостями скла (прозорістю, холодним блиском). Результатом цих експериментів стала серія робіт, виконаних нетрадиційним способом. Характерним є те, що ажурне ткацтво виконується з обох сторін скла, залишаючи деякі площини скла незаповненими і це надає твору враження просторової перспективи.

Походження

Народилася 7 лютого 1982 року в містечку Дубляни Жовківського району Львівської області. Тут мешкає і досі.

Освіта

• 1990—1997 — навчання в Дублянській дитячій школі мистецтв ім. С.Турчака по спеціальності образотворчого мистецтва та гри на бандурі;
• 1997—2003 — навчання у Львівському державному коледжі декоративного і ужиткового мистецтва ім. І.Труша. Здобула кваліфікацію бакалавра художника художнього ткацтва;
• 2003 — 2005 — навчання у Львівській національній академії мистецтв. Здобула диплом магістра за спеціальністю «художній текстиль»

Досвід

Ткацтвом Мирослава захопилася змалку. Їй 13-річній на Миколая батьки подарували ткацький верстат. Навчаючись у Львівській академії мистецтв, через друзів знайшла ще два. Тепер у кімнаті дівчини стоять три дерев’яні верстати, призначені для ткацтва різних видів текстильних виробів — килимів, рушників, гобеленів та сумок. Для виготовлення виробів, зокрема сумок, Мирослава використовує вовну, бавовну, льон, синтетичні волокна, інколи — шовк.

Працює в Дублянській дитячій школі мистецтв ім. С.Турчака.

Творча діяльність

• 2001 — виготовлення костюмів для театру Нова мета, до вистави Івана-Купала, Львівська обл.
• 2005 — оформлення експозиції виставки «Фортеця: Особистість, Тустань, Експедиція», Львів
• 2006 — оформлення експозиції виставки «Тустань. Карби вічності», Львів
• 2006 — художник по костюмах Фестивалю української середньовічної культури «Ту Стань! — 2006», Львівська обл.
• 2007 — художник Фестивалю «Ту Стань! -2007», Львівська обл.
• 2008 — художник Фестивалю «Ту Стань! — 2008», Львівська обл.
• 2009 — художник Фестивалю «Ту Стань! — 2009»,  організатор мистецького пленеру «костюм Тустані 2009», Львівська обл.

Виставки

• 2003 — учасник пленеру land-art «Купальський ідол» в рамках Мистецького молодіжного проекту «Купала — 2003», Львівська обл.
• 2004 — участь у виставці «Щось таке»
• 2004 — участь у виставці-конкурсі «Текстильний шал — 4», Львів
• 2005 — учасник пленеру land-art «Купальський ідол» в рамках Мистецького молодіжного проекту «Купала — 2005», Київ
• 2007 — персональна виставка «Спогади про осінь», Київ
• 2009 — участь у конкурсі на здобуття премії PinchukArtCentre
• 2009 — персональна виставка «Дерева як сни», Львів
• 2009 — участь у ХІІІ Міжнародному малярському пленері «Pulawy 2009», Польща, м. Пулави

На відміну від актуальних у наш час текстильних трансформацій, гобелени Оксани Петращук мають класичне обличчя. Тематично у них прослідковується дві основні лінії: тема природи («Пори року), «Арніка» тощо) та сакральний пошук «Голод і спрага», «Голгофа», «Юда»). Якщо перша з них має переважно текстильно-пластичне, виразно живописне трактування, то у творах на сакральну тему здебільшого домінує образна лапідарність.

Художній розпис по тканині увійшов у творчість Оксани Петращук разом із навчанням в академії мистецтв. Тут вона тяжіє до техніки гарячого батику, що дозволяє вільно оперувати зображенням («Легенда про пісню»). В батику художниця продовжує розвивати тему природи.

Новою практикою у майстерні Оксани Петращук стало лялькарство. Звернутися до народної ляльки її спонукала викладацька робота у Вижницькому коледжі декоративного мистецтва. Вже перші роботи засвідчили високий професіоналізм мисткині, вона відмовилась від так званої модельної — псевдофольклорної ляльки і звернулась до вивчення народної традиції. У межах цих знань Оксана Петращук використала досвід майстра ткацтва та розпису по тканині, оскільки більшість одягових тканин її казкових етно-героїнь є авторськими розробками.  

Опис творчості мисткині — Ольга Ямборко, мистецтвознавець

Походження

Народилася 26 вересня 1974 року в Вижниці Чернівецької області в родині майстра-різьбяра та бухгалтера.

Освіта

1995 — закінчила  училище прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка;
2001 — закінчила Львівську Національну академію мистецтв, відділення текстилю у Михайла Григоровича Кукоша

Досвід

Оксана ще під  час навчання в школі вирішила, що покликання її життя – вишивка. Навчилася від бабусі, сама часто бралася за голку й вигадувала нові візерунки й теми. Родина жила в Вижниці, то ж сама доля привела її в тодішнє училище прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка (у 70-і роки його закінчив батько Оксани Яків Пантелейович). Але в приймальній комісії дівчині сказали, що до документів треба ще принести зобов’язання від роботодавця, який по отриманні диплома візьме її на роботу. На той час фабрика імені Юрія Федьковича в Чернівцях таких фахівців уже не потребувала, а інших підприємств поблизу не було. Вихід знайшли в сусідній Івано-Франківській області – у Косові, на фабриці «Гуцульщина», але там потребували ткаль. Традиційні гуцульські вовняні килими цієї фабрики дотепер купують далеко за межами самого Косова та, власне, України. В радянські часи саме за килими, продані в Канаду й США тамтешнім українцям, держава отримувала чимало валюти.

Оксана принесла відповідний документ і вступила на відділ ткацтва. Тоді вона думала, що це тимчасово, що все ж стане вишивальницею. І навіть думки не припускала, що колись сама буде навчати студентів ткацтва і завідувати відділом!

Але прийшов  час, коли першокурсників повели в ткацьку майстерню. Оксана побачила ткані гобелени викладачів училища та його випускників, що прикрашали величезне приміщення майстерні, вони настільки захопили її, адже так відрізнялися від традиційних килимів, які вона знала, що душа дівчини прихилилася до ткацтва: «Я теж так зможу робити», — подумала тоді Оксана.

Велику роль у становленні молодої мисткині відіграли викладачі Любов Дмитрівна  Столєтова та брат і сестра Володимир  й Інна Баричеви. Їх батько Іван Баричев  був засновником відділу ткацтва. Інна Баричева (нині живе в Москві) – людину високого творчого польоту, експериментатор у галузі ткацтва, вона й показувала студентам неймовірні можливості, які має звичайна нитка. Оксана добре засвоїла уроки свого улюбленого викладача, згодом розвинувши це у своїй творчості.

З 2004 по 2007 працювала викладачем у Косівському коледжі прикладного мистецтва, а з 2007 -  вже у своєму рідному Вижницькому коледжі, нині – завідувач відділу ткацтва.

Виставки

2002

• персональна виставка у Чернівецькому обласному меморіальному музеї Володимира Івасюка (гобелен, батик, сумки). Схвальні відгуки у місцевій пресі.

2003

• обласна виставка «Барви Буковини» (декілька робіт)
• виставка у США  (штат Вісконсин)  – гобелени, батик,  сумки

2004

• виставка «Планета пісень» (Київ) – батик

2007

• «Різдвяна виставка» (Київ,Спілка художників України)
• Трієнале (Київ), перша премія за роботу «Голод і спрага»

2009

• всеукраїнська виставка «Світ Божий, як Великдень (Одеса)
• всеукраїнська виставка «Укрфолькмодерн-2009»  (Чернівці) – з нагоди 20-річчя  фестивалю «Червона рута».
• брала участь у виставках-ярмарках на День Києва, фестивалі «Країна мрій» та в місті Українка Київської області.