Фольклорний фестиваль «Жили-були…» обіцяє бути дійсно феєричним, адже на нього запрошені фольклорні колективи багатьох народностей – творчої еліти різних етносів, які упродовж кількох десятиліть, а то й століть, проживаючи поряд із українцями на території нашої козацької землі, все ж таки зуміли зберегти давні традиції своїх предків.

Поляки, цигани, білоруси, росіяни, румуни, татари, угорці, греки, болгари, азербайджанці, ассірійці, афганці, башкири, буряти, гагаузи, грузини, дагестанці, естонці, євреї, казахи, караїми, корейці, курди, народи фіно-пермського угрупування, осетини, узбеки, чехи, німці, молдовани та литовці 12 травня 2012 року, спільно з українськими козаками презентуватимуть свої самобутні народні танці, пісні, ремесла та ігри.

Під час виступів народних фольклорних гуртів відбуватиметься презентація головних страв сусідніх з Україною народів.

У великих та малих казанах на відкритому вогні варитиметься та пектиметься, поряд із козацьким кулішем, польський біґус, кримськотатарський плов, єврейський цимес, російські щі, молдавська мамалига, мадярський гуляш, болгарська манджея, білоруський кисіль, литовська каша з буряком, гагаузька шорпа, а також тушковані із польовою зеленню перепілки від наших вільнолюбивих побратимів циган …

Невід`ємною складовою наукових заходів фестивалю буде виставка-ярмарок традиційних виробів народних майстрів та зразків народного малярства. На різних садибах козацького селища відбуватимуться майстер-класи із народних ремесел.

Також програмою заходу передбачені наукові дискусії:

• Казкознавство в Україні: історія, сучасність, перспективи розвитку
• Фольклористика в Україні: здобутки, проблеми методології, перспективи розвитку
• Фольклор України як націєтвірний чинник
• Місце і значення автохтонної традиції в історії та сучасності
• Фольклорний процес у сучасному інформаційному просторі
• Етномозаїка традиційних культур населення України
• Фольклор та фольклористика етнографічних регіонів України
• На перехресті двох культур: взаємодія народнопоетичної та художньої творчості
• Етномузикознавство: історія дослідження та нові методологічні підходи
• Україна і світ: полілог культур

План заходів фестивалю «Жили-були…»:

7.00 -9.00 – Прибуття учасників фестивалю

10.00-10.30 – Спільна молитва в козацькій церкві Покрова Пресвятої Богородиці на «Мамаєвій Слободі»

10.40 – Офіційне відкриття фестивалю, розгортання одного з найбільших Державних прапорів України площею 900 м²

11.00 — Салют із козацьких гармат на честь представників народів учасників фестивалю

11.10-13.00 – Пленарне засідання конференції (приміщення войскової скарбниці «Мамаєвої Слободи»)

10.00-17.00 – Виставка-ярмарок народних майстрів

10.00-17.00 – Майстер-класи з традиційної дитячої гри, народного танцю, народних ремесел (ярмарковий майдан «Мамаєвої Слободи»)

11.00-17.00 – Виступи самодіяльних фольклорних колективів та гуртів на сцені ярмаркового майдану

14.00-16.00 – Робота секцій конференції (приміщення садиб «Мамаєвої Слободи»)

16.30-17.30 – Підведення підсумків науково-мистецької акції на центральному майдані «Мамаєвої Слободи»

18.00-18.30 – Виступ кращого в Європі кінного козацького каскадерського підрозділу під орудою Наказного Отамана Олега Юрчишина

18.30-21.00 – Гала-концерт на воді: виступи українських народних колективів та фольклорних гуртів – репрезентантів етнічних традицій народів, що населяють Україну (сцена на острові озера Красавиця, з якого бере початок річка Либідь)

Організатори фестивалю своєю ініціативою хочуть ще раз підтвердити, що Україна виконує положення Європейської хартії регіональних мов та мов етноменшин, і ця позитивна акція сприятиме підтриманню шляхетного іміджу України у світі, як демократичної Держави котра твердо стоїть на шляху повернення до спільних європейських цінностей.

Науково-мистецька акція «Жили-були...», запланована в межах відзначення 20-річного ювілею спеціальності «фольклористика» в Україні. Зокрема в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, наріжною складовою якої є традиційні фольклористичні читання, присвячені професору Лідії Дунаєвській, котра була засновником кафедри, фольклористом, літературознавцем, поетесою, педагогом. Її діяльність у цих царинах мала всеукраїнське значення для фольклористичної науки.

Лідія Дунаєвська (28.06.1948 – 16.05.2006) у різний час була членом експертної ради Вищої атестаційної комісії України, експертної ради Державної акредитаційної комісії при Міністерстві освіти та науки України. Упорядником та науковим редактором понад 20 збірок українських казок і казок народів світу, 4 збірок народної прози і народної пісні, 4 збірок поезій. Автором і співавтором 2 підручників з фольклору для університетів, сценаріїв науково-навчальних фільмів та діафільму, укладачем понад 20 навчальних програм. Членом редколегії видавництва «Веселка», журналу «Київська старовина». Лауреатом премії ім. Ф. Колесси НАН України (2001), нагороджена Почесними грамотами ВР України (2005) та Київського міського голови (2006).

Більше на mamajeva-sloboda.ua

Хто не полінувався і поїхав у знаний Пирогів, спочатку потрапляв у світ ткацтва та вишивки. Там чи не сотня майстрів з різних куточків країни винесли на показ та продаж свої творіння. Хто купував, а хто прицінювався. Якщо добре придивитися, то за цією метушнею стежили з усіх усюд. Ткані ляльки допитливо виглядали з-за огорожі, рушники в тісняві гойдалися на вітрі, а килими впевнено та поважно красувалися на спеціально збитих жердинах. Вироби справжнього майстра, як і люди, живі, енергетично сильні, здатні надихати та дарувати радість.

Та пройти трохи далі, вглиб Музею, і на співочому полі вирувало дещо інше життя. Майстри з дітьми ділилися своїм вмінням – навчали охочих різних видів народної творчості. Особливо цікавило малечу – малювання на склі та ліплення пташок з тіста. Перше привабило своєю новизною, а інше – смаком.

«Спершу дітей слід навчити малювати, а вже потім усього іншого» — переконаний Іван Приходько, художник та майстер-різьбяр з села Дударків, що на Київщині. Спеціально на фестиваль він привіз роботи своїх учнів.

Іван Приходько, художник, майстер-різьбяр:
— Я дітям показую Марію Приймаченко, Ганну Собачку-Шостак, також свої вироби з дерева приношу. Коли вони подивилися мої  вироби, я кажу: «Запам’ятовуйте ці обриси. Запам’ятали? А тепер вдома намалюйте»... Дитина вчиться на образах малюнків… А починається все з сонечка, квіточки, коника. І все це в кольорах. Основних є шість кольорів – зелений, синій, червоний, жовтий, чорний, а білий як тло.

Олекса Ткачук, що прийшов на дитячий фестиваль разом з дружиною та маленьким сином, Івана Приходька знає ще зі шкільних часів:
— Я цього діда побачив ще в школі. Ми ходили на скрипку, на фізкультуру, волейбол, а він на вулиці збирав дітей, давав їм крейду і казав: малюйте, діти. А що малюйте? Що хочете малюйте! Ну, мої друзі, однокласники — всі малювали танки, ракети, космос – все ж таки виросли на радянських темах. А дід підійшов до мого танка і в нього на дулі квіточку намалював і каже: «О, диви, який гарний танк, він квітками стріляє». І потім пояснював нам, що треба малювати квіти, природу, дерева так, як ми це бачимо, а не зброю, бо це війна.

Під час фестивалю діти не тільки вчилися творити руками, а й співати та танцювати. Власне, автентичний спів та народні танці – основний стержень фестивалю «Орелі». Цього року на сцену вийшли двадцять три дитячі колективи з різних областей України, зокрема з Одеської, Миколаївської, Донецької, Харківської, Волинської, Рівненської тощо. Були й такі, кому їхати до Києва задалеко.

Мирослава Вертюк, координатор фестивалю:
— Не представлена Західна Україна. Виявилося, що їм легше їхати на фестивалі за кордон (значно простіше і фінансово і організаційно), ніж їхати до нас. Тому що у сусідів за кордоном проводиться дуже багато фестивалів і це вже така напрацьована практика…
Ми ставили за мету не лише запросити найкращих, а також й тих, кому ще треба вчитися… Якщо не брати киян, то насправді більшість дитячих колективів до нас саме з сіл приїхали. Це дає надію, що ці обряди матимуть продовження в житті…

Хто хотів втрапити на фестиваль, надсилав організаторам відео своїх виступів. Фольклористи натомість давали рекомендації щодо виконавства та костюмів. Вже на фестивалі було видно, хто дотримався порад, а хто проявив самодіяльність.

— З тим гуртом, який себе найкраще показав на фестивалі, місяць тому ми дивилися відео й одразу оргкомітет вказав на недоліки.  Після того, розповідали, що вони протягом місяця не раз зустрічалися з автентичними колективами свого краю, з бабцями з іншого села, яких спеціально до них привозили і вони в них вчилися...
Стало очевидним, що мало ведеться роботи в правильному напрямку саме на державному рівні. Майже всі колективи жаліються на одне: що ми, окрім вас, мабуть, більше нікому й не потрібні… До речі, на фестивалі, виявився великий відсоток російськомовної публіки, але цікаво, що щось їх сюди таки кличе. Це дає нам в руки якийсь важіль — ми можемо когось переконати не просто там говоріть українською чи робіть по-українськи, а зачіпати зсередини.

Учасників фестивалю нагороджували подарунками та водили на екскурсії.

Наступного разу приходьте у Пирогів 12-13 червня, тоді святкуватимуть День різьбяра та майстра плетіння, а 26-27 червня — День гончаря та коваля.

Рукотвори

Світлина орнаменту з рушника тернопільської майстрині Марії Максимів

Також передбачається організація виставки «Скарби Поділля», на якій представлять різні напрямки народного декоративно-прикладного та ужиткового мистецтва.

В експозиції виставки, зокрема буде представлено народне малярство – роботи Івана Геробчука з м. Вінниці, Тетяни Філь з смт. Липовця та Олександра Свіргуна з с. Стрижавки Вінницького району, а також різьба по дереву – роботи Юрія Дяченка з м. Гайсина.

Кияни та гості міста зможуть побачити верета та тернові хустки, традиційне подільське народне вбрання та костюми, об’ємні роботи з дерева Петра Пипи з с. Андрушівки Погребищенського району, приклади робіт з лозоплетіння (майстер-клас проводять Володимир Ігушев з с. Гущенці Калинівського району (лоза темного кольору) та Людмила Ніколаєнко з м. Могилева-Подільського (лоза світлого кольору).

Загалом будуть представлені майже всі напрями традиційного народного мистецтва:

• вишивка
• ткацтво
• кераміка
• гончарство
• народне малярство
• різьба по дереву
• соломоплетіння
• лозоплетіння
• писанкарство
• витинанка
• ковальство
• живопис
• фотовиставка
• гобелени
• виставка короваїв від кожного району області

Мінкульт

Світлина Мистецької сторінки

• роботи (гобелени, шовкографія, батік) талановитого подружжя Шнайдерів, молодих митців О. Бринцевої, О. Катиніної, О. Ковача, Н. Логачової, О. Ульянової;
• декоративний розпис на папері майстрів народної творчості М. Гусак, Л. Вітковської, В. Семенюк, Л. Петрової, роботи художника-аматора, майстра народної картини Олени Рибальченко;
• твори скульптора Івана Мердака: «Княгиня Ольга», «Бандурист», «Лемко», «Ярослав Мудрий» та інші.

Окремо буде представлена експозиція «Українське весілля на Херсонщині кін. ХІХ століття», де відвідувачі зможуть побачити домоткані рядна, рушники, глечики, жіноче та чоловіче весільне вбрання (поч. ХХ століття), приклади виготовлення місцевого традиційного весільного хлібу (круглі паляниці, оздоблені квітами, шишками, пташками з тіста), весільні гільця, жіночий та чоловічий короваї.

Виставка «В степу козацькому» представить автентичні історичні предмети (зброя, побутові речі ХVІІ-ХVІІІ ст.), які разом з сучасними архітектурно-художніми засобами створюють опоетизовані символи козацької епохи.

Також під час виставки триватиме майстер-клас відомої вишивальниці О. Маркової, лунатимуть автентичні весільні твори виконані в традиційній манері, а також сценічні дійства козацького та весільного обрядів.

Мінкульт

Світлина з Мистецької сторінки

Харківщина мистецька

Харківська область є одним із центрів культури і мистецтва України, де збереглися традиції народної творчості. Розмаїття барв слобожанського стилю, історія української культури, самобутність самодіяльної художньої творчості, яскрава палітра майстрів живопису – усе це знаходить своє втілення в різноманітних творах народних майстрів Слобожанщини.

У Харкові та Харківській області активно відроджуються народні звичаї, обряди, а також декоративно-ужиткове мистецтво. Багато майстрів працюють у різних жанрах народного мистецтва: вишивка, кераміка, різьблення по дереву, ткацтво, гобелен, декоративний розпис, лозоплетіння, вироби з соломки, флористика, наївний живопис, народна картинка тощо.

У своїх роботах вони використовують стародавні орнаменти та символіку Слобідської України, привносять своє особисте бачення народного мистецтва. Їх роботи можна побачити на виставках Харківського обласного центру народної творчості, у музеях та художніх галереях міста й області, у районних і сільських будинках культури.

Вивчаючи національну культурну спадщину, науковці, професійні художники, мистецтвознавці, співробітники Харківських музеїв, закладів культури, аматори та майстри народної творчості знаходять цікаві форми її втілення в сучасне життя і таким чином зберігають традиції.

В основу експозиції покладено ідею висвітлення широкої палітри творчого буття Слобожанського краю в хронологічних, історичних та персоніфікованих виявах, які створюють образ Слобожанщини в минулому, сучасному та майбутньому.

Додатковим показником втілення народного мистецтва у сучасне життя є майстер-класи провідних діячів народної творчості Харківщини. Досягнувши високого рівня майстерності у своєму жанрі кожен з них допомагає доторкнутися до світу народних традицій.

Мінкульт

Світлини Мистецька сторінка