Вхідні двері оформлені у вигляді кованого дерева життя з міфічними півнями, які його охороняють. Ручка зроблена у вигляді писанки. Всередині зала споруди спроектована так, що світло пробивається через вітражні вікна під склепінням. Над відвідувачами висять писанки, але вже керамічні, і відіграють роль світильників.

В центрі — скульптура бога Велеса, який тримає в руках ріг достатку. Ковані скульптури на стінах по колу розкривають всю коловерть життя і види діяльності прадавніх українців. Також схематично розкрита тема річного циклу. На стінах різноманітна оберегова символіка. Над входом зсередини — берегиня. В окремих залах для гостей також оригінальні інтерпретації на тему трипілля та наближених до нього епох.

Проект створювали архітектори Анатолій Петренко та Василь Безверхий, а також художник Валентин Сірий.  Крім цього, як видно з офіційної інформації, працювали такі майстри, як Ю. Карпушенко, Г. Калина та В. Власенко, і художники О. Сіра, Т. Куліш, Н. Лавріненко, І. Лавріненко та О. Коваль.

Сайт проекту veles.co.ua. Інформація про історію створення сайту тут.

P.S. Якщо Ви маєте приклади, подібних вдалих на Вашу думку прикладів подачі традиційної культури в інтер’єрах, листуйте на адресу «Рукотворів». Цікавлять не лише інтер’єри ресторанів чи схожих закладів, а й оформлення житла чи офісів.

Богдан Гдаль, «Рукотвори»

Легедзине розташоване за 235 км від Києва поблизу Умані. Із залізничного чи центрального автовокзалу у Києві можна вирушити маршруткою у напрямку Умані, а вже з уманського автовокзалу проїхати 35 км у напрямку Черкасів.

Майстриня ручного шиття, мереживоплетіння та малярства. Лідія Бебешко володіє багатьма видами вишивальних технік і технологій, які використовує при виготовленні виробів інтерʼєрного, обрядового, одягового призначення: рушників, скатертин, доріжок, фіранок, картин, чоловічих та жіночих сорочок, спідниць, суконь, жіночих головних уборів тощо. Зібрала і графічно відтворила більше 500 орнаментів і композицій уманських хрещатих рушників ХVІІІ — ХХ століть, що лягли в основу її авторських робіт.

Походження

Народилась 19 лютого 1952 року в селі Реутенці Кролевецького району Сумської області. Мешкає в Умані Черкаської області.

Освіта

1997 — закінчила Ленінградський технологічний інститут холодильної промисловості (механічний факультет). За фахом – інженер-механік у галузі «Конструювання та експлуатація машин і апаратів харчової промисловості».
1999 — закінчила курси підвищення кваліфікації керівних кадрів (вишивка, мереживоплетіння), що діяли ще десять років тому при Національній академії культури і мистецтв України.

Досвід

"Працювала у конструкторських бюро Світловодська та Умані. З 1978 по 2004 роки — старшим викладачем Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Викладала дисципліни технічного циклу, безпосередньо пов’язані з моїм фахом: нарисну геометрію, креслення, теоретичну механіку, опір матеріалів, теорію механізмів і машин, деталі машин та ін.

Останні десять років роботи паралельно з перерахованими вище навчальними дисциплінами викладала спецкурси з народних ремесел і декоративного мистецтва. Отже, за десять років викладання таких навчальних предметів, як «Український рушник», «Вишивка Східного Поділля», «Спецкурс з народознавства» долучила до таїни народних рукомесел (вишивання, малярства, писанкарства, лялькарства та ін.) понад півтисячі студентів. Серед моїх учениць такі вже нині відомі майстрині, як Наталія Некраса (м.Черкаси), Наталія Сусла (м.Умань), Валентина Кіщук (Росія), Олена Поліщук (м.Ананьєв), Наталія Осіпенко-Мамчур (м.Умань) та ін.

Слід підкреслити, що викладала я за авторськими навчальними програмами, схваленими Науковою радою Вузу і науковою громадськістю України (презентувались на всеукраїнських науково-педагогічних форумах) та за власною методикою. Окрім цього, була співзасновницею і заступником директора (на громадських засадах) регіонального науково-методичного центру «Вивчення художніх ремесел у школі», що тривалий час діяв на базі технолого-педагогічного факультету УДПУ. Відповідно, працювала з учителями-практиками у напрямку впровадження народних рукомесел в цикли трудового і професійного навчання школярів. Читала лекції для учителів трудового навчання в Черкаському обласному інституті післядипломної освіти під час проходження ними курсів підвищення кваліфікації.

В нагоді став один з трьох діючих вітряків, що як музейні експонати звезені з довколишніх сіл. Під час обертання колеса вібрація дайбоже. Таке враження, що ось-ось полетиш. Особливо, коли зубці великого обертального колеса, нерівномірно потрапляють у пази валу, який крутить жорнами.

Ще одну сцену знімали пізно ввечері. Сутінкові тіні створювали містику і відповідний казковий настрій. До слова, «Чорний козак» вже знімається режисером Владиславом Чабанюком кілька років поспіль. Більшу частину фільму вже зняли. Зокрема, серед іншого, фрагменти фільму знімалися на «Мамаєвій Слободі» у Києві, в «Українському селі» поблизу столиці та в Легедзиному на Черкащині.

Світлини та текст Богдана Гдаля, «Рукотвори»

Майстрині властиве вміння серцем відчувати красу української народної вишивки й відтворювати її в узорах панно, серветок, картин, рушників, сорочок, поясів, вбранні для ляльки, дитячому обрядовому одязі для хрещення тощо.

Головне призначення своєї роботи майстриня вбачає у поглибленні знань про історію розвитку вишивкарства, здійснення пошуково-експедиційної роботи, відтворення старовинних рушників, сорочок, удосконалення технології виконання старовинних вишивальних швів, дослідження етнолінгвістичного змісту українського рушника та сорочки, вивчення досвіду роботи майстрів вишивки, організації виставкової діяльності.

Інновацією у творчій діяльності Наталії Мамчур є відтворення рушникових композицій Уманщини у вигляді електронних схем за допомогою комп’ютерної програми PM Stist Creator 2.0 (Вишивка хрестом). Такий вид діяльності є неоціненним внеском у збереженні автентичного орнаменту вишитого рушника Східного Поділля. Варто відзначити, що Мамчур Наталія уже підготувала до друку перший випуск альбому кольорових схем «Старовинні рушники Уманщини», який вміщує понад п’ятдесят схем. На етапі сьогодення триває робота над подальшими випусками альбомів старовинних рушників та сорочок.

Колекція власних робіт вишивальниці нараховує вже не один десяток екземплярів, вона є учасницею багатьох виставок.
Витончений естетичний смак та творчу майстерність Наталії Мамчур продемонстровано в сорочках, вишитих для учасників народного гурту «ГОНТА», який є лауреатом Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів народної творчості.

Походження

Народилася 1980 року в селі Сатанівка Монастирищенського району Черкаської області. Мешкає в Умані.

Освіта

• 2002 – закінчила Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти, українська мова і література» та здобула кваліфікацію вчителя української мови та літератури, українознавства і зарубіжної літератури.
• 2008 – вступила до аспірантури за спеціальністю 13.00.07. – теорія і методика виховання, на даному етапі працює над дисертаційним дослідженням на тему «Виховання естетичних смаків у майбутніх філологів засобами народного декоративно-прикладного мистецтва в процесі позааудиторної діяльності».

Професійна діяльність

• З 2002 року працює в Уманському державному педагогічному імені Павла Тичини
• З 2004 року викладач «Української вишивки» та керівник майстер-класу «Український рушник» на кафедрі української літератури та українознавства факультету української філології УДПУ імені Павла Тичини.
• Співробітник науково-дослідної лабораторії «Етнологія Черкаського краю» УДПУ імені Павла Тичини
• З 2009 року очолює секцію української вишивки Малої академії народних мистецтв.

Участь у конференціях:

• Всеукраїнська науково-практична конференція «Другі читання Марка Грушевського» доповідь «Локально-територіальні особливості традиційного вбрання Східноподільської ляльки» (17 листопада 2008р. Державний музей іграшки м. Київ).
• Міжнародна наукова конференція «Українське народознавство на початку ХХІ ст. (теорія і методи та тенденції розвитку)», доповідь: «Вишивальні традиції села Кузьмина Гребля (за матеріалами фольклорно-етнографічної експедиції)» (17 грудня 2008р. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.Максима Рильського м. Київ).
• Міжнародна науково-практична конференція «Культурна спадщина України» доповідь: «Майстер-клас «Український рушник» в позааудиторній творчості студентів-філологів (15 – 16 травня 2009р. Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини).
• Третій Міжнародний конгрес «Українська освіта у світовому часопросторі» доповідь: «Гурток «Українська народна іграшка з тканини» у підготовці майбутніх учителів до естетичного виховання» (22 – 24 жовтня 2009 р. Науково-дослідний інститут українознавства МОН України м. Київ).
• Перша Уманська історико-біографічна конференція «Історія Уманщини в іменах», доповідь «Мисткині-вишивальниці Уманщини» (12 березня 2010 р. Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини).
• IV Міжнародна науково-практична конференція «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології» доповідь «Естетико-виховний потенціал традиційного декоративно-прикладного мистецтва» (14 –15 жовтня 2010 р. Міжнародний економіко-гуманітарного університет імені Степана Дем’янчука, м. Рівне).
• ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Сучасні технології розвитку професійної майстерності майбутніх учителів» доповідь «Виховання естетичних смаків майбутніх філологів під час вивчення та виготовлення традиційного обрядового рушника в процесі позааудиторної роботи» 29-30 жовтня 2010 р. Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини).

Нагороди

• Учень майстер-класу Наталії Мамчур «Український рушник» Олександр Черевченко посів І місце в номінації «Художня вишивка», став лауреатом конкурсу «Таланти багатодітної родини» в м. Умань та здобув І місце в номінації «Образортворче та прикладне мистецтво» в м. Черкаси у 2007 році.
• Диплом лауреата фестивалю Уманщини «Трипільська пастораль» в номінації «Свято рушника» за вагомий внесок у розвиток традиційних народних мистецтв (13 грудня 2008 р. село Громи Уманського району Черкаської області).
• Грамота за творчу діяльність та участь у культурно-громадському житті університету і з нагоди 75-річчя Уманського педагогічного університету імені Павла Тичини.

Виставки

• 23 серпня 2010 — Виставка творчих робіт, приурочена до відкриття музею Т.Г.Шевченка у м. Каневі.
• 18 листопада 2010 — Представлення робіт майстер-класу «Український рушник» на Міжнародній спеціалізовананій виставці «Освіта та кар’єра», м. Київ.
• Участь у святі «Вишивальниці та ткалі», Національний музей архітектури та побуту України с.Пирогово на Київщині.
• Щорічні виставки приурочені до дня міста Умань.

Публікації

1. Вишитий рушник у духовному житті української родини. Гумань. Зб. наук. праць. – АЛМІ – 2007. – С.86-90.
2. Вишиваний рушник в календарній обрядовості українців. // Боговиця. – Ч.2. – лютий. – 2007. – С.3.
3. Дитяча сорочка в народному світогляді. // Боговиця. – Ч.3. – березень. – 2007. – С.3.
4. Весільний рушник Уманщини. // Боговиця. – Ч.4 (30). – квітень. – 2007. – С.3.
5. Народне декоративно-прикладне мистецтво як засіб виховання естетичних смаків студентської молоді / Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 53. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2010. – С.180-184
6. Вишита ікона як засіб виховання естетичних смаків студентів-філологів / Вісник Черкаського університету. Педагогічні науки. Випуск 181. – Черкаси, 2010. – С. 133-137.
7. Естетичний смак як складова естетичної культури майбутнього педагога / Збірник наукових праць «Проблеми педагогіки сільської школи». Випуск 23. – Умань, 2010. – С. 22-27
8. Зміст позааудиторної творчості студентів-філологів / Науковий часопис Національного ім. М.П.Драгоманова. Серія 16. Творча особистість вчителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць – Вип. 12 (22). – К.: Вид-во НПУ імені Драгоманова, 2010. – С.152-154.
9. Мисткині-вишивальниці Уманщини. Регіональні проблеми української історії: Збірник наукових праць. – Умань: ПП Жовтий, 2010. – Вип. 3. – С.108-111.

З житньої соломи майстриня плете головні убори, прикраси, сумки, підвіски, квіти та інше. Весь час шукає нові ідеї для творчості.
Жито вирощує на власному городі.

Походження

Народилася 1 лютого 1980 року в селі Полянецьке Уманського району на Черкащині. В даний час проживає в місті Умань.

Освіта

Освіта середня спеціальна та педагогічна.

Досвід

Соломоплетінням займається з дитинства. Навчила цього мистецтва бабка-сусідка, на яку тоді ще маленьку Нілу залишала мати.

Виставково-ярмаркова діяльність

2010

• брала участь у весняному ярмарку в Пирогові у Києві
• в різних районних та місцевих виставках Черкащини
• участь в Міжнародному фестивалі «Сніп», що відбувся на Волині

Майстриня вже більше 20 років плідно працює в жанрі керамічної іграшки. Створила тисячі фантастичних, вигадливо розписаних звірят-свистунців. Віднайшовши свою власну техніку і власний стиль, вона творить не просто дитячу забавку. В її образах оживає казка, загадка, співанка, приказка, — той дитячий фольклор, що пережив тисячоліття і є відголоском українських прадавніх вірувань.

Походження

Народилася 23 березня 1962 року в містечку Кам‘янка Черкаської області в родині робітників, де дуже поважали мистецтво і батько був  художником-аматором. З 1983 року Ольга живе та працює в Черкасах.

Освіта

В 1983 році закінчила Київський інститут культури за спеціальністю «бібліотекар-бібліограф». Дванадцять років працювала методистом Черкаської обласної наукової бібліотеки.

Досвід

Творча біографія тоді ще бібліотекарки почалася в 1987 році, коли побачила роботи Марії Приймаченко. Жінка була вражена, зачудована фантастичним світом геніальної художниці. Перші роботи молодої майстрині з‘явилися під впливом цих вражень. Але поступово виник і викристалізувався власний стиль, де переплелися любов до фольклору з особистою міфотворчістю авторки.

Вдосконалюючи власну творчу майстерність, Ольга Отнякіна працювала керівником дитячих гуртків художньої кераміки при Палаці дитячої та юнацької творчості, клубі «Ровесник», в колегіумі «Берегиня». З 1999 по 2004 рік викладала мистецтво кераміки, народознавство, історію культури в Черкаському художньо-технічному коледжі.

Входить до Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
Заслужений майстер народної творчості України.

На 2009 рік Інститут Національного Державознавства видав настінний календар з роботами Ольги Отнякіної (Бердник).

Виставково-ярмаркова діяльність

З 2002 року майстриня проводить активну виставкову діяльність. Має 8 персональних виставок:

• 2002 — «Казка, яка завжди з нами» (м.Черкаси, м. Кам‘янка)
• 2005 – «Від Яйця-Райця» (м.Черкаси, м. Київ)
• 2008 — «Ігри в Задзеркаллі» (м.Черкаси)
• 2008 – 2009 – «До 100-річчя від дня народження М. Приймаченко» (м.Київ, м. Запоріжжя )
• 2009 – «Криниця мого дитинства» (м.Кам‘янка)

Бере активну участь в міжнародних, всеукраїнських, обласних фольклорних дійствах, ярмарках, фестивалях народної творчості, де проводить майстер-класи з виготовлення та розпису керамічної іграшки в містах України (Чернівці, Луцьк, Київ, Запоріжжя, Одеса, Черкаси, Чигирин, Канів, Кам‘янка, Іллічівськ, Євпаторія, Донецьк) та за кордоном:

• 2000 – фестиваль «Слов‘янський базар», м. Вітебськ, Білорусь.
• 2008 – Дні культури України в м. Сопот, Польща.
• 2008 – Дні культури України в «Європа-парк», м. Руст, Німеччина.

Роботи знаходяться в музеях м. Кам‘янка (Державний історико-культурний заповідник),Черкаси (Обласний краєзнавчий музей та  Художній музей), Запоріжжя (Обласний художній музей), м. Київ (Музей народної архітектури та побуту  НАН України в Пирогово).
Роботи майстрині є предметом колекціонування багатьох шанувальників народного мистецтва в Україні та за кордоном.

Публікації про майстриню

• Жива традиція: Майстри народного мистецтва Черкащини. – Черкаси, 2009.- С. 76 – 79.
• Кераміка України. – К.: Логос Україна, 2009. – С. 90.
• Таран Г.М. Художники Кам‘янки. — Місто на скелястих берегах Тясмину: Історичний нарис. — Черкаси. : Вертикаль, 2009. – С. 133-134.
• Теліженко О. Яйце – Райце. – «Народне мистецтво»,  № 3-4, 2006. – С. 52-53.
• Бондаренко Т. Від Лялі до Лелі. – «Народне мистецтво», № 1-2,  2009 . – С. 84.
• Колісник О. Казковий світ Ольги Отнякіної. – «Ритм України: Культура, мистецтво, туризм Черкащини», №2, 2009. – С. 18 – 19.
• Василега В. Шукайте свою «сродну працю». – «Ритм України: Культура, мистецтво, туризм Черкащини»,  №1, 2010. – С. 40.
• Джулай Т. Криниця мого дитинства. – «Сім муз: Культурно-мистецька мозаїка», № 6 – 2009. — С. 15.
• Народные художники не заканчивали вузов: Ольга Отнякина-Бердник, художник-керамист из Черкасс. – «Афиша /Запорожье», № 6, 2009.- С. 74.
• Юріна Н. Ольга Отнякіна – Бердник : «Я створюю власну міфологію…».- «Партнер – Черкаси», №6-7, 2009 .- С. 44-45.

Тематична палітра майстра витинанки широка: Голодомор, історичні постаті, фольклорні мотиви, пейзажі, політична сатира… Вже створив понад двох сотень витинанкових творів.

Походження

Народився 22 березня 1964 року на Черкащині, в невеличкому селі Поташ Маньківського району.

Освіта

• Уманський державний педагогічний інститут, факультет загально-технічних дисциплін та праці
• 1990 — закінчив Одеський педагогічний інститут, художньо-графічний факультет

Досвід

З ранніх років любив малювати, випилювати лобзиком або ж ліпити іграшки з пластиліну. Улюбленій справі віддавав більшу частину вільного часу. Першим вчителем вважає свою маму Поліну Максимівну — художницю-самоука, яка досить професійно для сільської жінки копіювала картини відомих російських та українських художників.

Під час навчання у вищих навчальних закладах Тарас не покидає займатись малярством. Наполегливо шукає людей, які б могли поглибити його знання та уміння з малювання. З особливим інтересом вивчає декоративно-прикладне мистецтво, зокрема українську витинанку. Цій темі присвячує курсову, а згодом і дипломну роботу.

Опісля педагогічна робота вчителем, а з часом директором школи приносить задоволення, але забирає чимало часу і сил. Більшість творчих задумів залишаються лише у вигляді власних замальовок та ескізів.

Перейшовши працювати до Жашківського Будинку дитячої та юнацької творчості керівником студії образотворчого мистецтва, Тарас Володимирович з новою енергією береться за улюблену справу. Особливий поштовх до творчої роботи дає знайомство та дружні стосунки з подружжям Миколи та Олександри Теліженків, Заслужених художників України та знаних майстрів народного мистецтва. Тарас Крамаренко починає експонувати свої роботи.

Звання

• Вчитель-методист образотворчого мистецтва, Відмінник освіти України
• З 2005 — Член Національної  Спілки майстрів народного мистецтва України

Виставки

2003

• виставка з ініціативи історико-культорологічного товариства ім. Докії Гуменної в м. Жашкові
• ювілейна виставка Черкаського осередку Національної Спілки майстрів народного мистецтва України “Тобі, Черкащино”, присвячену 50-річчю Черкаської області та 10 річниці створення осередку
• виставка обласного фестивалю народної творчості в рамках III Всеукраїнського конкурсу народної творчості та аматорів народного мистецтва (м.Черкаси)

2004

• виставка-звіт майстрів народної творчості та аматорів народного мистецтва Черкащини в палаці “Україна” (м. Київ)
• виставка претендентів у члени НСМНМУ в Національній Спілці майстрів народного мистецтва (м. Київ)

2005

• виставка, присвячена відкриттю музею Івана Гончара (м. Київ)
• дипломант «Свята витинанки 2005» (м. Могилів-Подільський)
• виставка “Черкащина --  інвестиційна” (Київ, Український дім)
• виставка претендентів у Національній Спілці майстрів народного мистецтва (м. Київ)

2006 — участь у виставці-конкурсі на кращий твір року (Київ)
2007

• участь у виставці «Спасівський гостинець» стипендіатів обласної державної стипендії (Київ, НСМНМУ)
• участь у симпозіумі народних майстрів України «Чигирин-Суботів – 2007»
• участь у виставці-конкурсі на кращий твір року (Київ)
• персональна виставка «Витинанки – мережені думи мої» у Черкаському художньому музеї

2008

• персональна виставка в музеї декоративно-прикладного мистецтва м. Канева
• участь у виставці «Художники Черкащини Тарасу» (Черкаський музей «Кобзаря»)
• участь у ювілейній виставці Черкаського осередку НСМНМУ (Черкаський художній музей)
• участь у «Всеукраїнському святі витинанки-2008», м. Могилів-Подільський; участь у симпозіумі народних майстрів України «Суботів – 2008»

• участь у виставці-конкурсі на кращий твір року (Київ)
• участь у Всеукраїнській виставці витинанки «Паперове мереживо українських художників», Музей Етнографії та Художнього промислу» (Львів)

2009

• участь у виставці «Черкаські художники у вінок шани Великому Кобзареві» (Черкаський музей «Кобзаря»)
• участь у симпозіумі народних майстрів України «Суботів – 2009»
• дипломат ХІІ міжнародного пленеру художнього текстилю «Витинанка» (Львів-Яворів)
• участь у виставці-конкурсі на кращий твір року (Київ)

2010

• участь у виставці «Черкаські художники у вінок шани Великому Кобзареві» (Черкаський музей «Кобзаря»)
• дипломат ХІІ міжнародного пленеру художнього текстилю «Рукотворні текстильні полотна –техніки й технології створення» (Яворів — Кривка)

При творенні ляльок майстриня використовує солому, рогіз, натуральні тканини, нитки, деревину для підставок.

А навчилася ляльки робити лише 2009 року. Підштовхнула до цього цікавість. «Коли побачила ляльки-мотанки в інтернеті, задалася питанням, чи зможу я створити щось подібне до цього. В мене все вийшло і зараз маю на своєму досвіді більше ста робіт».

Походження

Народилася 3 вересня 1973 року в селі Полянецьке Черкаської області. Там мешкає і досі.

Освіта

Освіта середня спеціальна. Закінчила Духовне училище. Зараз працює регентом при церкві свого рідного села.

Виставки

Брала участь у виставках у м. Чигирин (виставка була присвячена Дню козацтва), м. Черкаси.
Роботи виставлені в Уманському художньому салоні «Мальва» та у п'яти художніх салонах Львова.

Різьбяр працює переважно в напрямку ложкарства. Виробляє ложки, черпаки, михалики, ковші, коряки, великі і малі «Ладді», ступки та тарелі, цукерниці, хлібниці, дитячі іграшки.

Походження

Народився 26 липня 1958 року в м. Звенигородка Черкаської області.

Освіта

Закінчив Уманський державний педагогічний інститут.

Працював старшим викладачем кафедри теорії і методики трудової підготовки Уманського державного педагогічного університету, займався питаннями історії та розвитку народної деревообробки.

Досвід

З 1999 року — член Національної спілки майстрів народного мистецтва України

«З деревом знайомий з дитинства. Дід по матері, Стоколос М.Ф., на жаль, помер у 1943 році, залишив мені лише деякі інструменти та оригінальні меблі в українському стилі, які дещо перекликаються з меблями Амвросія Ждахи.

Всього навчився сам, черпаючи знання з наукових видань, а техніка прийшла з багаторічним досвідом роботи. Деревом серйозно почав займатися з 20-ти років. Тепер ми з ним нерозлучні: розуміємо потреби один одного, приносимо людям радість».

Виставкова та ярмаркова діяльність

Учасник обласних та всеукраїнських виставок, ярмарків народного мистецтва, серед яких:

1991 — Всеукраїнський фестиваль народного мистецтва «Хортиця», присвячений 500-річчю Запорозького козацтва;
1998 — Мистецький льох (м.Гданськ, Польща);
2004

• Лауреат обласного фестивалю народної творчості «Земля Богдана і Тараса — вкраїни вільної окраса»;
• Нагороджений за відродження і розвиток традицій української народної іграшки та активну просвітницьку діяльність;
• XIV Міжнародний гуцульський фестиваль «Путила-2004»

2005

• Міжнародне молодіжне свято «Дружба — 2005» в с.Сеньківка;
• Відзначення 40-річчя заснування ПРООН

2006

• організація "Не будь байдужим;
• XVIII Міжнародна агропромислова виставка -ярмарок «Агро — 2006»

2006—2008 — Щедрий Миколай;
2006—2009

• Печенізьке поле;
• Карпатський вернісаж;
• Покровський ярмарок

2007 — XXX міжнародний фольклорний ярмарок в м. Ангожево (Польща);
2008

• Трипільське коло «Вода»;
• виставка народних майстрів у м. Черкаси

2009

• Хмельницький вернісаж;
• Виставка в ТРЦ «Екватор» «Святкові мрії»; ; громадська

Персональні виставки:
2009

• «Козацький степ» (м.Черкаси);
• Персональна виставка в м. Умань

2010 — виставка в Державному історико-архітектурному заповіднику «Стара Умань»

Згадки у пресі

Роботи представлені в наступних виданнях:

1.  Шевченко М.І. Ярмарок майстрів. — Харків, 2009 . — С. 53-55
2. Жива традиція: майстри народного мистецтва Черкащини. — Черкаси, 2009. — С. 120-123
3. Черкащина — Духовності скарбниця. — К.:Книга, 2009. С. 61
4. Лідія Орел, Людмила Стонога. Народне мистецтво України на межі тисячоліть. — К.: Вістка. — С. 101