На ярмарку у Пирогові ятка Віктора Андрощука привернула увагу своєю багатолюдністю. Навколо його виробів постійно купчилися люди, які щось дивилися, запитували, тримали в руках та просто посміхалися. Коли підійшли ближче, й собі відчули тепло, яке йшло від глиняного посуду гончара. Відчувалася якість та чорно лощений шарм виробів.
– Дід був Мар’ян Бокуцевич. Він вже покійний нині, але був останнім гончарем на Гавареччині (село в Україні, Золочівському районі Львівської області – авт.). Я в нього якийсь час жив та вчився. Закохався в гончарство. Перейняв у діда традиції виготовлення виробів з глини.
Ваша кераміка користується великою популярністю за рахунок чого?
Тоді була не стільки ефектна форма, скільки якість. Дід обов’язково цінував товщину стінки, сам випал, бо від того дуже багато залежить. І найголовніше – лощення. Ви напевне бачили чорну кераміку у майстрів, вона зазвичай темна і матова, у них нема такого блиску як в мене. А чого оцей блиск? Це все полірується вручну камінчиками. Цей процес дуже довгий. Якщо зліпити горщик можна, наприклад, за 5 хвилин, то лощити треба в 5 разів довше. Уявіть собі! Але разом з цим ущільнюється черепок і покращується вигляд. Ну і це мене практично відрізняє від всіх майстрів.
Віктор Андрощук, гончар з Рівненщини
Таке є російське слово «кожетвьордоє состояніє» – стан коли черепок трохи вже підсох, але не геть висох.
Я бачу у вас дуже багато давніх виробів з глини – козацькі фляги, зокрема.
Так. Фляги, барильця, куманці, глечики. Без минулого майбутнього не буде ні в мистецтві ні в житті. І щоб знати як має розвивається форма, треба, щоб було і коріння, а форма це і є коріння.
Гончарство ваше основне заняття?
Я чисто професійно займаюся тільки цим. Я підприємець і займаюся чисто гончарством.
Самі ліпите, чи є у вас помічники?
У помічниках є одна дівчина, яка виконує функцію лощення, бо я б сам не встиг. Буває, що вона й ліпить – я роблю заготовки, а вона потім їх стулює.
Якщо займатися гончарством якісно і професійно, тоді можна прожити?
О, якщо якісно і професійно, тоді так. Однозначно. Бо я вам скажу, в Біблії написано, що «добре ім’я – краще великого багатства». І якщо допустимо дбати не про тимчасовий заробіток, а про якість, то тоді воно, якщо не через день, то через рік все-таки зіграє правильну службу. Тобто мені подобається, що приходять люди, які брали рік і більше тому, і кажуть, що ми й досі користуємося вашим посудом і дуже подобається. Приємно це чути. І крім того вони приводять інших людей. І це також грає на те, щоб за щось жити.
Де можна придбати ваші горщики?
Я роблю і на Кам’янець і на Одесу, і в Києві є магазини, і в Трускавці, і на Полтавщині. Всіх я не пригадаю. По Україні возять.
Ми працюємо щодня, у нас ненормований робочий день. І ця дівчина, коли мені треба завтра випалювати, буде сидіти цілу ніч, добу і лощити вироби. Ми мінімум 12 годин працюємо.
Тобто можна сказати, що ви знайшли себе в цій справі?
Так, мене тішить, що мені подобається ця робота. Колись вона мені прибутку не приносила, але я ліпив, бо мені це подобалося. Коли я оженився і пройшло пару місяців, то мій тесть каже, це тебе задавить, ти почав, але воно не твоє – треба робити щось реальніше. Але мені це подобалося. І потім вже через пару років з’явилися, як-то кажуть, дивіденди. У мене вже стало виходити.
А коли стався оцей перелом – між вашим хобі без грошей і прибутковою роботою?
Коли з’явилося перше реальне замовлення, яке принесло прибуток. Отоді я зрозумів, що це справді може годувати. Таке велике замовлення було, що я прикинув, що б ніколи за 
місяць стільки не заробив, якби десь працював. Ну, і тоді починаєш дбати про своє ім’я, усі замовники знають, що у мене якісний посуд. От вони приходять і беруть.
У вас широкий асортимент виробів, що найбільше користується попитом?
Зараз тенденція більше до ужиткових речей. Ну, традиційно люди п’ють каву, то джези беруть завжди. Традиційно люди варять борщ, то дуже смачно в тому всьому варить. На молоко беруть. Менше стали брати традиційно святкового посуду, скажімо, куманці. Але разом з тим, дякувати Богу, все беруть.
До речі, наша фішка – це ворона. І якщо говорять про чорні ворони, то це про нас.
Чому саме ворони?
Ворони взагалі дуже цікавий персонаж. По-перше, їх пов’язую з біблійним персонажем – Ной випустив з ковчега першу ворону. Друге те, що ворон під керівництвом Бога дбав про пророка. І в Новому Заповіті вже написано, що подивіться на воронів – не сіють, не жнуть, але Бог турбується про них. Ворона в народі символ мудрості, довгожитель. Ну, однозначно цікавий птах, мудрий, хитрий.
“Рукотвори”