Сьогодні добре малювати чи різьбити – це ще мало. Вимагається, щоб митець був творчим у сучасному розумінні, щоб він відчував свою добу йшов паралельно з її темпом. Тарас Стринадюк належить до нової генерації українського мистецтва. Молодий художник студіював школу художньої кераміки при Косівському інституту мистецтв.
Тарас – художник-горянин, сформований в родині різблярів серед монументальної і «чаклунської» карпатської природи. Тарас працює в техніці пластичної різьби по дереву. В його активі десятки робіт, які вражають технічним виконанням деталей, одухотвореністю образів та професійним задумом. Митець бере активну участь в різноманітних мистецьких українських та міжнародних проектах. Зокрема його твори бачили глядачі Франції, Канади, Греції та Чехії. До того ж він ще і реставратор – рятує знищені гуцульські хрести, старі ікони та інші старожитності, даруючи їм друге життя. Нещодавно, в новозбудованій Косівській греко-католицькій церкві відбулося урочисте посвячення запристольного образу Святого Василія Великого, який виготовив Тарас. Ми вирішили детальніше розпитати про роботу та життя митця.
Запрестольна ікона Св. Василія Великого
– Розкажіть детальніше про образ для церкви. До вас хтось звертався чи це була ваша власна ініціатива?
Я рік тому прийшов до отця пароха Романа Іванюлика, з бажанням зробити ікону для церкви. Порадившись з отцем було вирішено зробити запрестольну ікону Св. Василія Великого. З благословення отця Романа взявся за неї. Ікона складалась із трьох пластів, які вже в мене вдома склеювали разом. Ззаду монтували на чотири поздовжні швелера, які йдуть під невеликий конус, не на клей, а насухо. Залежно від перепадів температур дерево може звужуватись чи розширюватись, але за час, що я різьбив її зовсім не покрутило – це напевно Боже Проведіння, я був цьому радий. Робота технічно складна. Я не мав права на помилку, бо працюю в стилі мікропластики, де перепад висот мінімальний, то кожна доля міліметра дуже важлива. Спочатку було дуже важко, бо надзвичайно великий пласт, але думка про святий образ додавала сил.
Миті творення
Готовий образ
– Скільки часу і сил пішло на виготовлення образу?
Десь 6 місяців. Це інтерпретація не гуцульської різьби, а пластичних кривих ліній. Так, як я вчився на відділі кераміки, то 5 років навчання позначились на моїй творчості. Я не сприймаю правильну геометрію під лінійку, але люблю щось живе: квіти чи орнамент, щоб тішило око. Мій тато навчив мене працювати із деревом. Також, мої два старші брати вчилися в нашому Косівському технікумі і теж мене багато чому навчили. Я дивився на їхні роботи і вчився ще від маленького. Потім підріс і пробував їм допомагати. Дуже багато мені дала сім’я. Я хотів бути скульптором і коли в мене був вибір при поступленні в КТНХП ІМ В. І. Касіяна, то я вибрав відділ художньої кераміки.
Я спеціально стараюсь робити такі лінії, щоб вони не були рівні – по всій площині в одному стилі. Це не є неакуратність, а такий авторський стиль виконання.
Образ я повоскував натуральним бджолиним воском. Дерево живе і від перепадів температур рухається – тому я віддав перевагу воску, а не лаку. Важче і довше натирати воском, ніж лакувати, але зате ікона буде довговічна і красива з приємним блиском. В мене власний рецепт приготування цього воску, а варіантів його є безліч. Це є природній матеріал, який не боїться води чи пороху – його легко чистити бархатом.
За роботою
– Розкажіть трохи про свої інші роботи.
З маленького віку пам’ятаю, що мій дідусь весь час ходив до церкви. Коли я був малий, то до церкви не ходив, це було за Союзу, і в школі забороняли. Але з роками відчув духовну потребу, почав молитися зранку і ввечері. Тому навіть мої ранні роботи були пов’язані з християнством.
Також я цікавився антикваріатом. Коли приїжджав в нові міста, завжди відвідував в храми та музеї. Мені то було цікаво. Пізніше, я почав товаришувати з людьми, які серйозно займались антикваріатом. З часом в них з’являлись роботи, які треба було відреставрувати. Я зголосився допомогти, а собі з їхнього дозволу залишав зроблені власноруч копії тих стародавніх робіт. Робив це для свого захоплення, без думки, що буду колись професійно цим займатись.
– Скільки років професійно ви у цій сфері? Чи замовляли твори відомі люди?
Різьбити я почав ще десь в класі шостому, але то були початкові шкільні роботи. А так десь років десять вже займаюсь професійно. Був одного разу цікавий випадок. Друзі, які їздять на фестивалі, часто беруть мої роботи, в тому числі і мої копії стародавніх хрестів. Віктор Ющенко хотів їх купити, як оригінальні, бо не розпізнав, що це імітація. Проте його попередили, що це лише копії, то він був здивований. А пізніше Ющенко замовив в мене оригінальну форму для сиру, у вигляді зрізаної піраміди, а коли розкладається, то виходить хрест. В середині форми вирізьблені ікони. Це була досить оригінальна і цікава робота. Звісно замовляли багато відомих людей, але залишимо їх інкогніто. Я роблю ікони, підсвічники, ручні та нагрудні хрести, які стилізую під старовину.
– Ви робите речі на замовлення чи люди купляють ваші власні творіння?
Якщо людина знає чого вона хоче, то я звісно роблю роботи на замовлення. Спілкуючись з людиною, я стараюся зрозуміти її бажання і втілити їх в дереві. Також мені подобається створювати нові цікаві роботи, поєднуючи в них різні стилі. Я стараюсь так робити, щоб кожна робота була оригінальна.
Тарас Пасимок, sensar.if.ua
Світлини vk.com