Шукаємо приміщення у центрі Києва Більше не показуватиX

Олександр Ковальчук: Кожен художник повинен мати свого Мамая

Олександр Ковальчук: Кожен художник повинен мати свого Мамая
13 червня 2009 03:55

Козак Мамай завжди зачіпає глибинні струни душі. Приворожують будь-які його візуалізації. Та іноді майстрові вдається настільки виразно передати образ цього характерника, що оминути його поглядом просто неможливо. Олександр Ковальчук з дружиною Іриною вперше винесли своє дітище на загал в День Києва. Скульптура з дерева та міді попри дощ збирала охочих її порозглядати. На запитання, скільки коштує, автори казали, що не продається. Але мати витвір у себе вдома мріяв мабуть кожен, хто побачив його у той день. Виріб складається з понад трьохсот деталей. Фігура Мамая має сотню. 15 складових пішло на саму шапку.

Скульптуру створював три місяці

Творче подружжя: Олександр та Ірина Ковальчуки

Творче подружжя: Олександр та Ірина Ковальчуки

Олександр Ковальчук: 
— Я напевне тільки з рік виношував саму ідею, концепцію, як це все має виглядати. Можливо мені вдалося відсотків на дев’яносто втілити те, що було замислено. Але судити звичайно глядачам.

Замислив Мамая, бо як і душу кожного українця, мою зачіпають думки про своє коріння і хочеться привернути увагу до того, звідки ми, українці, для чого і як живемо, і як треба жити. Мені здається, у цього Мамая є багато відповідей на філософські питання.

А на втілення пішло ще близько трьох місяців роботи. У спілку художників хочу цю скульптуру винести. А далі галерея мистецтв.

Дружина Ірина Ковальчук-Пастернак: 
— Унікальна скульптура і унікальна техніка пайки з листових металів, в якій кожна робота буде неповторною. Використовується мідь, латунь, в деяких інших роботах – мельхіор, але всі ці метали листові, тобто з рівного листа металу робиться об’єм, робляться очі, обличчя, ручки, листки.

Але повірте мені, що не було так, раз і все. Це зранку до ночі і кожен день робилася ця робота в плані вже технічному. А потім ми разом сідали і підбирали деталі. Бо треба було їх ще розмістити так, щоб вони були органічні, логічні.

У кожного художника свій Мамай

Скульптура з металу та дерева "Мамай"

Скульптура з металу та дерева "Мамай"

Олександр Ковальчук:
— В житті кожного художника повинен бути свій Мамай. Серед живописців, скульпторів, різьбярів з дерева, тобто, всіх тих людей, які займаються декоративно-прикладним мистецтвом, мало не кожен колись та й зачіпав тему Козака Мамая. І кожен бачить її по своєму.

У мене сам дуб символізує дерево життя, мужність і силу. Верхів’я у нас нагадує ікону Покрови, яка оберігала все козацтво. Я так стилізовано її зобразив – без обличчя, без рук. Сам рушник і оці німби підказують, що це є Покрова. Вона над Мамаєм, ніби оберігає не тільки все козацтво, але й увесь український народ. Мамай сидить у своїй канонічній позі. По гілках дуба розміщені всі атрибути, з якими його завжди зображували народні художники – і пляшка з чаркою, порохівниця, шапка трофейна, зброя, мушкет, шабля, герб, на якому зображений кінь, як символ волі і вільного духу, тобто він нікому не служив і не підкорявся, але був знатного роду і в цьому всі впевнені – і науковці і художники і митці.

Під Мамаєм розташований напис: «Козак Мамай на кобзі грає, що задумає, все має!» Автор пояснює, звідки він виник.

Олександр Ковальчук:
— Це з народної пісні. Здається, бандуристи співали одну із дум. То я взяв ці чотири рядочки і вони якраз, мені здається, підкреслюють ще одну рису його характеру, «що задумає, все має», тобто він же ж і характерник і чаклун. Це дуже позитивний образ українського воїна, охоронця. Подібні Мамаї в кожній хаті, сім’ї повинні бути. Раніше вони зображувалися не тільки як картини на стіні, а й на вхідних дверях хати вішали цю картину від злих духів, злих людей.

Інструмент забирає 40 відсотків мого прибутку

Гості Андріївського узвозу розглядають "Мамая"

Гості Андріївського узвозу розглядають "Мамая"

Олександр Ковальчук:
— Для мене це основний вид праці. З дитинства і малював і ліпити з пластеліну любив. Навчався у Вижницькому училищі прикладного мистецтва. В армії теж був художником військової частини. В Києві в інституті литва працював модельником, робив моделі, по яких потім з бронзи виливали вироби. Ще в приватних фірмах працював. Але потім прийшов до того, що бути вільним художником набагато приємніше і як приватний підприємець, сам собі директор, голова і виконавець.

Зараз ми живемо на дачі, там же і приватна майстерня є. Бо в Києві це проблемно дуже. А в мене обладнання таке, що поруч з іншими людьми важко вжитися. Шумно і різні запахи, бо хімія там і вогонь весь час. Все паяється твердими припоями, це більше 1000 градусів, бензинові пари. Шкідливе виробництво, тому воно все на природі. Я з 9-ї до 21-ї години працюю, то коли відчуваю, що мені вже важко, то вийшов кругом хати погуляв, там і ставок і ліс поруч, то легше стає і можна далі продовжувати працювати.

У мене у майстерні є речі і ковальські і такі печі, як у керамістів і емальєрів, бо це техніка змішана, вона потребує і ювелірного інструменту. В основному паяю бензиновим пальником, але можливе і зварювання і мультипласт. Це вже обладнання сучасніше, універсальне. Треба бути готовим до будь-якого завдання. Так що інструмент забирає до 40 відсотків мого прибутку.

Витвори мистецтва не можуть бути дешевими

Творець унікального "Мамая"

Творець унікального "Мамая"

Олександр Ковальчук:
Основні покупці – наші українські багаті люди – бізнесмени, депутати, поціновувачі мистецтва. Слава Богу, що вони є, дай Бог, щоб їх було більше. Бо не кожного цікавить мистецтво, мушу сказати, на жаль.

Я пробував і через галереї реалізовувати вироби, але це не давало швидкого результату. Узвіз – це таке місце, де мене знаходять замовники і тут в основному контактуємо по вихідних днях.

А закордонні наші гості скупуваті, скажемо так. Вони вважають, що раз вони приїхали в Україну, то тут для них має бути все дешевше, ніж на їхній батьківщині. А я іншої думки. Дуже дивно, але китайці останнім часом проявили підвищений інтерес і практично не торгуючись, дві роботи вже поїхали до Китаю і вони мені пропонували організувати виставку в Пекіні. Якщо прийде запрошення, то поїдемо напевне, чому б і ні?

Прикраси з міді

Прикраси з міді

Ірина Ковальчук-Пастернак: 
— Дехто каже, що наші вироби надто дорогі, але якщо стільки душі і праці вкладається в кожну роботу, то вона не може бути дешева. Дешева може китайська підробка бути.

Ми вже прийшли до того, що не тільки дорогі роботи створюємо, бо не тільки для бізнесменів і депутатів треба. Почали робити доступні кожному прикраси жіночі, всякі візитниці, кабінетні прикраси, щоб могли люди привітати з днем народженням.

Олександр Ковальчук:
— Я ще не визначився щодо вартості Мамая, щоб сказати конкретно. Починаючи з 10 тисяч доларів, я б його поставив на аукціон. А там би було видно.

«Рукотвори»

Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter

6 відгуків

  1. Ліза says:

    ого!!!!10 тис. дол!!

    але приємно, що навіть за такою ціною на ваші роботи є попит

  2. Грибан Світлана says:

    Така файна і творча родина, дуже талановиті і добрі люди. Олександр — чудовий майстер, його роботи не залишають байдужими- чи то жабка в прикрасах, чи монументальні скульптури, в яких не є другорядного. Привіт великий Ірині, прекрасній музі і не тіко...

  3. Нестор says:

    Дуже... Навіть не знаю, яке слово підібрати!

    Тому наразі просто: ДУЖЕ!!!)))

    Сам починаю бавитися з міддю, сподіваюся, що якось буде нагода порадитися, а й навіть трохи повчитися у Вас, Олександре. Технічне запитання: чому використовуєте бензиновий пальник? Чи не краще газовий?

    • Привіт. Вибачаюсь за довге мовчання. Обмаль вільного часу, тому і до написання відповіді не доходять руки.

      Бензиновий пальник тому, що я звик до нього. Його потужності достатньо для створення скульптури малих форм.

      Можливо паяти і газовим.

  4. Олексій Тищенко says:

    Десь у степу

    Десь у степу, в Україні, стоїть Біла Скеля. В ній захована Золота Колиска, колиска життя Всесвіту. Хто віднайде її, відродить свй рід, а хто знехтує її, той буде проклятий навіки…

    Біла Скеля, за віки зовсім загрузла в землю, зверху її не побачити.

    Кажуть, Білу Скелю, можна віднайти лише по тому, що там на Великдень, голуб та голубка горлиці справляють своє весілля.

    А місце те береже досі якийсь козак. Кажуть то козак Мамай…

Додати відгук

ОголошенняЯк замовити
Terra Incognita: подорожі, активний туризм, екскурсії Україною Творча майстерня Олександри Теліженко
Ярмарок до Миколая в Музеї Івана Гончара

Підпишіться на розсилкуЗгорнути
1130 людей вже підписалися
Що нового?Всі новини
Наші новини на Google+
Новини проектуДивитися всі
Свіжі відгуки
Рукотвори, 2009-2016.Власниками дописів, світлин або видива є його автори.
Вітаємо поширення змісту з обов’язковим посиланням на джерело.
Проект працює на двигунці Wordpress
Утнув та оздобив: Богдан Гдаль
Facebook livejournal RSS/Feed

Повідомте про помилку

Увага! Слід заповнити всі поля!
Email-адреса має бути справжньою!

Первинний текст:

Ваше виправлення:

Ваше ім’я:

Ваша email-адреса:

Надіслати
Закрити