Шукаємо приміщення у центрі Києва Більше не показуватиX

Наталка Фіцич: На комерційних каналах, щойно почувши про культуру, кричать: “Ні-ні-ні-ні-ні!”

Наталка Фіцич: На комерційних каналах, щойно почувши про культуру, кричать: “Ні-ні-ні-ні-ні!”
9 лютого 2011 15:09

22 січня на Першому національному стартує новий проект «Майстер-клас із Наталкою Фіцич», присвячений народним ремеслам. Її автор і ведуча, генеральний продюсер продакшн-компанії «Закрита зона», розповіла «Телекритиці» про ідею та формат проекту, а також ситуацію з культурними програмами на українському телебаченні.

— Наталко, розкажіть, будь ласка, про що ваш новий проект.
— Проект про культуру, про народних майстрів, які бережуть і передають наступникам давні українські ремесла. Формат почасти ігровий: у кожному новому випуску я йтиму до когось із майстрів — ліжникаря, коваля, гончаря — і проситиму навчити мене їхньої справи. У процесі навчання подаватиметься історія майстра, загальні відомості про ремесло тощо.

Хронометраж програми — 22 хвилини, що дає можливість показати майстра і встигнути перелічити хоча б основні позиції процесу ремесла. Хоча викувати щось чи сплести ліжник — це значно довше, ніж 22 хвилини. Зйомок ми робимо набагато більше, а потім, у кінцевому варіанті, збираємо найцікавіші моменти. Ми вже відзняли п'ятнадцять випусків і продовжуємо зйомки.

— Чим зумовлений саме такий вибір теми?
— Я давно займалась народними ремеслами — років із п'ятнадцяти полюбила робити щось своїми руками. До того ж, подібних телепроектів на українському телебаченні немає. А майстри, особливо старші, які зберігають передане від діда-прадіда вміння, відходять. І якщо їхнє мистецтво не зафіксувати сьогодні, більше такого шансу нам може не трапитись...

Наприклад, ми готували сюжет про Івана Тимошенка з Лубен — останнього майстра в Україні, який виготовляє гребінці з коров'ячого рогу. Йому вже за вісімдесят. Я так розумію, що після зйомок проекту я стала єдиною жінкою в Україні, яка вміє пиляти роги 🙂 Невдовзі по зйомках у діда Івана трапилась оказія — він відрубав собі пальці на руці. Тепер уже ніхто не зніме його ремесло.

Часто я спостерігаю, як на святах чи народних гуляннях, куди приходять майстри, біля них, як у вулику, починають крутитись діти і дорослі, які хочуть спробувати писати писанки, щось виткати, вишити. На щастя, інтерес до подібних речей повертається. Й мені цікаво показати це в екранному форматі, адже така програма приверне увагу і людей, обізнаних із народною культурою, і тих, хто нічого про неї не знає, але хотів би дізнатись.

Ми розповідатимемо не тільки про національні українські ремесла, але й про творчість інших народів, які живуть в Україні — кримських татар, росіян (уже зняли ткалю-росіянку на Луганщині), караїмів, циган, євреїв. Адже ці народи віками жили в Україні, їхня культура перепліталась з українською, співіснувала і взаємодіяла з нею. Ми намагатимемось охопити Україну від Луганської області до Львівської, від Чернігівської до Криму, усі місця, де збережено народні ремесла. Наприклад, Луганщина: здавалося б, чи багато ми знаємо про народні ремесла цього краю? А вони там є, причому дуже цікаві.

— Як ви знаходите героїв для програми?
— Нас консультує етнограф Олексій Доля, який уже років із двадцять займається народними ремеслами. Він організовував містечка майстрів для «Країни мрій» та інших етнофестивалів, дуже добре знає цю тематику і людей, які цим займаються. Часто він бере участь і у зйомках програми.

— Які ремесла будуть для вас пріоритетними?
— Оскільки це телебачення, на екрані цікавіше виглядають більш рухливі, дієві, динамічні ремесла: ковальство, гончарство, ліжникарство. Та ми зніматимемо і більш «сидячі» — писанкарство, вишивання. Просто для них треба шукати особливі художні прийоми.

— Хто ввійшов до команди цього проекту?
— Його виробляє продюсерський центр «Закрита зона». Це та сама команда, що робила «Відкриту зону»: режисер Сергій Цимбал, оператори Юрій Радик і Олексій Олександров та інші.

— Чому саме Перший національний?
— Пробували потрапити на інші, але на комерційних центральних каналах, щойно почувши про культуру, кричать «Ні-ні-ні-ні-ні!» або «Нам це не цікаво!». Або варіант: «Нам дуже цікаво, але ми переживаємо, що нашому глядачеві це не буде цікаво». Я так не вважаю. Як на мене, глядачеві це потрібно, а телеменеджери часто не розуміють цінності такого іміджевого продукту. Самі не знають, що таке культура, тому неспроможні зацікавити нею глядачів. Шоу-бізнес — це не культура. Культури — не лише традиційної, але й класичної, сучасної, — немає ні на центральних, ні на менш комерційних каналах.

Є програми на каналах «Рада» і «Глас», є щось на Першому національному — і все. 90% культурних подій не потрапляє сьогодні на екрани телевізорів і взагалі в медіапростір. Де наші програми про книги? Є нашумілі книги, про які глядачі українських каналів можуть навіть не дізнатися, хіба що інформація передаватиметься з уст в уста. Де огляди театральних прем'єр? Де трансляції концертів класичної музики? Народних етноколективів?

Я не претендую на те, що охоплюватиму всю культуру. Ми беремо лише один аспект — первинне народне мистецтво. Тому для інших журналістів, що працюють із тематикою культури, роботи в цій царині просто маса.

— Телеменеджери покладаються на рейтинги, а оскільки існує думка, що проект про культуру рейтинговим бути не може, відповідно, зацікавленості немає. Ви згодні з тим, що культура не може принести високих показників?
— Вочевидь, так. Всякі «гоці-дроці» зберуть більше рейтингу, піпл сидітиме біля екранів, жуватиме чіпси і казатиме «ги-ги-ги». Та є ще потреба у формуванні певного іміджу — і каналу, і країни, і держави. У підтримці патріотизму. Такі програми є не тільки в Європі — ввімкніть російське телебачення, побачите, що там вони теж наявні. Хай би вже наш медіапростір орієнтувався на російський і в цьому, але ні, він бере з російського тільки найгірше, ігноруючи найкраще. У Росії є дуже потужний канал «Культура», на центральних програмах є культурні й освітні програми, але саме цього українське телебачення й не запозичує.

— Якому глядачеві адресований проект? На яку аудиторію розраховуєте?
— На найрізноманітнішу. Мені здається, це буде цікаво і батькам, і дітям — абсолютно різній аудиторії. Я сама в захваті від того, якими оригінальними і незвичними бувають майстри.

— Ставите собі за мету якісь рейтингові показники?
— Я не ставила. Такого продукту на екранах або немає, або дуже мало, а часто програму про культуру ставлять на першу ночі. Про які показники може йтися? Якби були інші подібні проекти, їх можна було б порівнювати за показниками. Але порівнювати нема з чим. Для мене річ не в показниках, я дивлюся на проект набагато ширше і сподіваюся, що Перший, який поставив проект на прайм вихідного дня (субота, 18.40), розцінюватиме його як іміджевий продукт. Такий проект і має виходити на національному каналі, який пропагує народну культуру.

Тетяна ВеремчукТелекритика

Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter

6 відгуків

  1. Людмила says:

    Ви влучили саме в десятку. Я давно вишукувала, хоч яку інформацію, по зернині про народні ремесла. А тут такий подарунок, цілий прект. Нам час дарує ще шанс побачити і почути Майстрів і обовязково зберегти ці знання. Це дуже цікаво і потрібно. Творчих вам успіхів.

  2. Олег says:

    Дуже цікаво!

    Я купував би й диски з такими передачами. А ще кящо там би була й інша інформація на тему...

    Чи не плануєте? Було би добре!

    Успіхів Вам !!!!!!!!!!!!!

  3. Всеволод says:

    І я б купив збірку усіх програм по даній тематиці!

    Щиро дякую за унікальну, потрібну і актуальну тему.

  4. Всеволод says:

    І я б купив збірку усіх програм по даній тематиці!

    Щиро дякую за унікальну, потрібну і актуальну тему.

  5. MsPysanka says:

    На YouTube відкрився канал про Писанки.

    Популярність писанки, завдяки інтернету, зростає з дивовижною швидкістю, що позбавляє від необхідності ходити в бібліотеки або у книжкові магазини, будь кого хто шукає про неї інформацію.

    Таке її поширення інформації через інтернет, дає можливість не тільки познайомитися з давнім звичаєм написання писанки у будь-якому куточку земної кулі, але й отримати інформацію про все, що з нею повязанне.

    Ї хоча, археологи знаходять писанки в першу чергу на території сучасної України, користовачі інтернету це роблять прямо у себе в дома, біля свого компьютера.

    Відео-цикл налічує 50 коротких сюжетів про Писанку і її історію, а також дає можливість «пройтись» по Музею Писанка в режимі онлайн.

    Адреса каналу — www.youtube.com/user/MsPysanka.

  6. Олена says:

    Однозначно така програма потрібна, адже унікальних майстрів не так і багато залишилось. Тільки розвиваючи культури, можна посіяти щось добре в людях, відновити духовність українців, підняти самооцінку, бо її таки бракує громадянам...

Додати відгук

ОголошенняЯк замовити
Terra Incognita: подорожі, активний туризм, екскурсії Україною Творча майстерня Олександри Теліженко
Ярмарок до Миколая в Музеї Івана Гончара

Підпишіться на розсилкуЗгорнути
1130 людей вже підписалися
Що нового?Всі новини
Наші новини на Google+
Новини проектуДивитися всі
Свіжі відгуки
Рукотвори, 2009-2016.Власниками дописів, світлин або видива є його автори.
Вітаємо поширення змісту з обов’язковим посиланням на джерело.
Проект працює на двигунці Wordpress
Утнув та оздобив: Богдан Гдаль
Facebook livejournal RSS/Feed

Повідомте про помилку

Увага! Слід заповнити всі поля!
Email-адреса має бути справжньою!

Первинний текст:

Ваше виправлення:

Ваше ім’я:

Ваша email-адреса:

Надіслати
Закрити