Шукаємо приміщення у центрі Києва Більше не показуватиX

Між автентикою та бізнесом

Між автентикою та бізнесом

Для більшості майстрів, які займаються писанкарством, така справа є чи не єдиним способом заробити на хліб. Зазвичай люди неохоче дають великі гроші за писанки, однак є і справжні цінителі давнього мистецтва, котрі шукають насамперед оригінальні, автентичні узори. Найбільшою популярністю користуються космацькі писанки, які є не просто витвором, а своєрідною вервечкою традицій багатьох поколінь.

Коломийський писанкар Олег Кіращук надає перевагу бізнесу, а не колекціонуванню. Його захоплення приносить чоловікові непогані прибутки, а віднедавна – і світове визнання. Його писанки розкуповують по цілому світі. За вироби «від Кіращука» колекціонери готові платити сотні доларів.

Від бажання до визнання

Писанкарство для Олега Кіращука – родинна справа. Спочатку хлопець до останнього відмовлявся від цієї роботи, вважав, що вона не чоловіча. Але мати таки переконала сина вчитися писанкарству, бо потрібна була копійчина. Олег почав навчатись у художній школі. Після перших спроб вирішив продавати писанки на базарі. Соромився, але згодом побачив, що то приносить хороший заробіток.

Також мама порадила Олегові взяти участь у родинній виставці, яка відбулася в Івано-Франківську. Потім – персональна виставка в обласному науково-методичному центрі народної творчості, Українському домі, Києво-Могилянській академії, пізніше – в Естонії.

То був його перший виїзд за кордон. У 2001 та 2002 роках Олег перебував у Таллінні на запрошення місцевої УГКЦ і за рекомендацією обласного осередку Спілки народних майстрів – як автор значної частини писанок Гуцульщини та Покуття. Крім того, Кіращук проводив там екскурсії для туристів і охочих познайомитися із писанкарством, яких було чимало. Брав участь у популяризації української писанки на естонському радіо й телебаченні.

З конкурсу на аукціон

Його стиль не можна назвати справжньою гуцульсько-покутською класикою. Це скоріш суміш образів Марії Приймаченко та петриківського розпису. В Коломиї писанкаря помітили одразу, запропонували викладати. Олег Кіращук давав уроки у Будинку школяра і в Коломийській гімназії ім. Грушевського. Працюючи в гімназії, разом зі своїми учнями взяв участь у всеукраїнському конкурсі народної творчості.

Немалу вагу мав для нього американський конкурс міжнародного рівня, де змагалися писанкарі з усіх країн. Там коломиянин, на його здивування, здобув високе дев’яте місце. Потім знайшов інтернет-аукціон, який дає змогу заробляти гроші. Викладені писанки Кіращука одразу привернули до себе немалу увагу знавців, закордонних покупців чим раз більшало. Олег каже, що в Україні люди менше готові віддати велику суму за писанки, ніж іноземці.

Чиє «Гуччі»?

Олег загорівся бажанням об’їздити всі села Прикарпаття, щоб якомога більше дізнатися про гуцульську й покутську символіки. Розпитував у селян про писанкарок, відвідував сільських майстрів. У поїздках Кіращукові пощастило зустріти й декількох жінок, вік яких досягав ста років. Саме від них він дізнався про найдавніші традиції писанкарства. Олег зберігає всі писанки, які тоді встиг назбирати. На тлі тих орнаментів придумує власні. Каже, що найважливіше в його писанках – це малюнок. До прикладу, олені, баранчик, сонце, дощ, церква, дерево життя. Останнє найбільш полюбляють закордонні покупці, адже малюнок символізує дерево роду.

Не так давно Олег Кіращук заявив, що відомий у світі фешн-бренд «Гуччі» використав для своєї осінньо-зимової колекції візерунки його писанок. До цієї події писанка називалася «Оленем», тепер – «Гуччі».

«Коли я почав отримувати листи із вітаннями від колекціонерів на кшталт «Вітаємо із «Гуччі!», то тільки сміявся, – розповідає писанкар. – Не вірив до останнього, поки не переглянув глянець із моделями. Після такої величної події ціни на онлайн-продажах помітно зросли».

«Я вважаю, не можна стверд­жувати, що «Гуччі» взяв його мотиви, – каже відома українсько-канадська писанкарка Світлана Борисенко, яка добре знайома з Олегом Кіращуком і його творчістю. – Адже вони, як ніхто, знають, яким боком обертається будь-яке копіювання, з плагіатом самі борються. Скоріш за все, «Гуччі» знайшов красиві писанки пана Олега (а вони в нього справді дуже гарні) для того, щоб показати суть колекції, джерело натхнення, себто українську писанку».

Світлина з колекції Gucci

Світлина з колекції Gucci

Олег Кіращук щодня пише п’ять писанок. Зараз працює над замовленням жіночки з Японії, яка хоче зробити там грандіозну виставку. У його найближчих планах – видавництво книги про писанки.

…Незалежність, на жаль, не змінила ставлення нашої влади до автентики та культури. І це сумно. Натомість, народні майстри вже навчилися виживати самостійно. Кажуть, що натхнення творити, зберігати, примножувати традиції предків зазвичай закінчується там, де закінчуються гроші. На щастя, це не вирок, і більшість тих же писанкарів працюють, не ганяючись за надприбутками й не помираючи з голоду. Таких майстрів, музейників, етнографів, краєзнавців знають, цінують і поважають. А межу між творчістю й бізнесом кожен визначає сам.

Олена Козаченко, Євген Гапич (фото)report.if.ua
Світлина колекції Gucci зі сторінки: trenddelacreme.com

Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter

10 відгуків

  1. Андрій Деревенко says:

    «Скоріш за все, «Гуччі» знайшов красиві писанки пана Олега (а вони в нього справді дуже гарні) для того, щоб показати суть колекції, джерело натхнення, себто українську писанку»

    Ну звісно, і чисто випадково недобачили сказати про це йому, забулися — з ким не буває, нє?

    А ще тут чудово: "Адже вони, як ніхто, знають, яким боком обертається будь-яке копіювання, з плагіатом самі борються. " Це все пояснює, раз так — вони не могли нічого (вкрасти) запозичити без відома автора. Тільки щира реклама з любові до невідомого митця.

    • Лара says:

      Он собирает элементы для своих работ у бабулек и тем самым продливая жизнь этому искусству....Гучи берёт элементы для своих работ у него...И кто тут из них Ван Гог в будущем...Увидим!

  2. Nadia says:

    Яка майстерність! Ніколи не бичила нічого навіть подібного.

    • Олег Кіращук says:

      Приємно було почитати Ваш комплімент. Дякую! Але, на самому ділі, є ряд талановитих писанкарів в Україні і за кордоном. З-поміж них найбільш відома- So Jeo (канадка корейського походження).

      З повагою- Олег

  3. Юлія says:

    Ромби — це одвічний загальний символ у писанкарстві і не лише. З якого часу він став «приватизованим» Олегом Кіращуком, не ясно...

    • Олег Кіращук says:

      Ви неуважно читали статтю і погано володієте інформацією про народні символи. Окрім ромба є ще маса інших символів (які згадуються у цій статті і є на фото, до речі). А щодо «приватизації»... Вибачте- нісенітниці не коментую.

      Є одне уточнення щодо останнього фото з писанкою на бордовому тлі- саме ця писанка- не моя (іншого автора). Мої писанки- ті, котрі сфотографовані на їдучому зеленому тлі (вони є на тому фешн-сайті).

      Я давно пройшов цей етап в своєму житті, тому охочих до критики я попросив зайнятись більш корисними справами.

  4. Анна Чумак says:

    Это просто шедевры! Я в восторге! Не устаю пересматривать их вновь и вновь и каждый раз находишь что то новое, интресное. Таланту мастера нет предела! Это просто Дар Божий! А какие насыщеные и яркие цвета?! Я увлекаюсь писанкарством, но сколько не бьюсь не могу добиться хорошего цвета.

    Мое восхещение автору и пожелание дальнейший свершений!!! То что Вы делаете должно жить! Процветания Вам и вдохновения!!!

    • Олег Кіращук says:

      Пані Анно, я щиро дякую Вам! На самому ділі я дещо критично відношусь до моєї роботи- із сотні писанок я можу бути задоволеним лише однією. Більше того, я більш-менш розумію- що саме бракує моїм писанкам, але виразити це на писанці не можу. І в той же час є ряд надзвичайних писанкарів, перед якими я схиляю голову 🙂

      З повагою- Олег

  5. Олег Кіращук says:

    Ну і- як доповнення до статті (пишу, поки загріється віск)... Цей «піар» з Гуччі особисто мені аж ніяк не потрібен- з 1995 року я і так працюю абсолютно без вихідних (Великдень- єдиний вихідний день). Я вже не святкую навіть днів народжень- я люблю писанки і увесь час віддаю їм.

    Історію про Гуччі я почув лише тоді, коли англомовні сайти вже давно гуділи про це, а за ними почали писати про це і україномовні сайти (хронологію цих подій легко відслідкувати в Інтернеті). І не я в 2008 надзвонював журналістам, а саме вони шукали мої телефони через «Однокласники», «Вконтакті», «Фейсбук» (хоча зворотнє мені недавно доводив один художник, до якого я ставився з повагою, згадував про нього у інтерв"ю)... Я до цих пір незнаю конкретно деталей цієї історії (та і нецікаво воно мені- я займаюся більш цікавими речами). Була позитивна згадка про Україну на іноземних ресурсах? Була! Українцям би тішитись- так ні, завжди знайдеться хтось, хто позаздрить (як не прикро). Тому, мабуть, друзів-художників із-за океану у мене втричі більше, ніж з України. Це прикро, звичайно...

  6. Маряна says:

    Ви надихаєте мене! Дякую!)

Додати відгук

ОголошенняЯк замовити
Terra Incognita: подорожі, активний туризм, екскурсії Україною Творча майстерня Олександри Теліженко
Ярмарок до Миколая в Музеї Івана Гончара

Підпишіться на розсилкуЗгорнути
1131 людина вже підписалася
Що нового?Всі новини
Наші новини на Google+
Новини проектуДивитися всі
Свіжі відгуки
Рукотвори, 2009-2016.Власниками дописів, світлин або видива є його автори.
Вітаємо поширення змісту з обов’язковим посиланням на джерело.
Проект працює на двигунці Wordpress
Утнув та оздобив: Богдан Гдаль
Facebook livejournal RSS/Feed

Повідомте про помилку

Увага! Слід заповнити всі поля!
Email-адреса має бути справжньою!

Первинний текст:

Ваше виправлення:

Ваше ім’я:

Ваша email-адреса:

Надіслати
Закрити