Шукаємо приміщення у центрі Києва Більше не показуватиX

Михайло Тафійчук: Я робив трембіти для Руслани

Михайло Тафійчук: Я робив трембіти для Руслани

Гуцул без трембіти – не гуцул. Принаймні, саме з цим музичним інструментом у всі часи зображували на картинах та в кіно корінних мешканців Карпат. Попри плинність часу та еволюцію моди традиція збереглася. 70-річний М.Тафійчук з Карпат майстер двічі – віртуозний музикант та досвідчений виробник музичних гуцульських інструментів…

Історія одного гуцула

Я сам з родом Буковця і моя мама буківська. Так склалось, що мама жила сама. Тато мій був ковалем. Нас було в мами 4 синів. Один помер маленьким, а другий помер в 35 років, а третій, старший за мене, ще живе. Нас два осталось. Я робив спочатку в тата у кузні, великі роки я там проробив. Але потім мені то надоїло, я вженився. Свою першу сопілочку я зробив в 6 років і зразу навчився на ній грати. Я той день ніколи не забуду, так він мені запам’ятався. Через 2 дні вже не було моєї сопілки, але я зловив вже своє. Я пішов горами, знайшов бузину, виштовхав стержнем серце з середини і зробив з того сопілку – денцівочку. Спочатку, стягнув кору трубкою і зробив дирочки, але вона скоро зсохлася. Я не давав собі спокою. А потому мама бачила, що зі мною біда.

Я скрипки собі робив такі: з дощок вирізав форму скрипки, набивав цвяшки і так то ушпановував, би то менше-більше звучало. Смичок, то був кусок прута. Згинав, в’язав нитками, так як лук, намазував смолою і то вже мені рипіло там. Мама мене за це і сварила і била, бо була з богачів і хотіла, щоб дбав про господарство, про коров, але зі мнов не було ради.

Один дід Василь казав мамі: «Анно, не муч ти дитину. Він собі має до музики охоту. Ти дивись, щоб він не крав, щоб нічого злого не робив, але допоможи йому. З него буде чоловік». А мама йому у відповідь казала: «Аєєє, з коваля та з музиканта ніколи газди не буде». Але мама вздріла вже, що я свого не попускаю і купила скрипку. Мама спочатку дала мому старшому брату скрипку, бо я ще був малий. Каже мама брату: «Васильку пробуй шось грати». Мені не дає, бо мені тоді 7 років було, то мама думала, що я мале і дурне, то не вмію грати. А я тільки  в брата скрипку побачив, то хапнув в нього з рук, та й побіг далеко на горб і там сидів до ночі – вчився грати. Але вже до хати увійшов іграючи. І як почав, в 6 років грати, так граю і до сьогодні. Всьо самоук.

Дмитро ТафійчукА дудки (волинки) почав робити в 25 років. Тут був Михайлюк Іван, що робив дудки і попросив його зробити мені дудку. Через якийсь час приходжу до Івана, а моя дудка вже є. А я нічого не знаю від дудки. Як я ту дудку взяв, то пів року не давав собі спокою, бо я дуже впертий. І за зразком Іванової дудки почав робити дудку сам. Першу дудку, яку я зробив, я зразу викинув у піч, бо не получилась. Друга вже була файна, я на ній навчився грати, а потім продав. Зробив потім і трету. Через рік думаю, іду я знову до того Михайлюка. Свою дудку йому зразу не показую, граю на його дуді. Потім все-таки не стримався, приніс йому показати свою дуду. Він так здивовано дивився, що навіть не кліпав. Я почав грати на дуді та й даю йому подивитись. Іван вже мав 82 роки. Оглянув він дуду, та й помахав головов. Я питаю: «Чого це ви Іванку махнули головою? Певно, я лихо зробив? Ні, каже Іван, я махнув через те, що я вже так зробити не годен».

На мене часто казали Павлів, бо мого діда звали Павлом. Так і тепер інколи називають. Кажуть люди, що Павлів то є дідко, а не чоловік. Він може всяке створити.

Які інструменти ви робите і на яких граєте?

Я граю на всіх інструментах, що вмію робити. Телинка, сопілка, денцівка, сопілка «музикальна» на 6 дірок, роги, трембіти, цимбали, ліри.

Розкажіть трохи про трембіти.

Трембіта, то є простий духовий інструмент. Почав  я робити трембіти вже давно. Якось прийшов до мене чоловік і просив зремонтувати стару трембіту. Я сказав йому, що знаєте пане, тут нема що ремонтувати. Все дерево під корою просто струхло. Все прогнило. І по тій старій трембіті, я зробив нову. Дірочка для губ має бути шириною 6 мл і потім до кінця отвір розширяється.

Яка повинна бути довжина трембіти?

У нас, на Гуцульщині, роблять 3 метри. Хоча я чув, що була одна на 2.5 метри. Може бути і 2.8 м. Але трембіта робиться з двох кусків по 1.5 метра, для зручності в транспортуванні та зберганні. Часто трембітають на похоронах гуцулів.

Скільки трембіт повинно бути для гри на похороні?

Переважно 2. Десь багатші заказували і три і чотири трембіти. Хоча в більшості дві. Одна басує, друга грає. В колядниках грає одна трембіта.

А як же вас Руслана знайшла? Ви їй робили трембіти?

Так, так. Приїжджали за Львова, казали для Руслани. Я зробив їй 8 трембіт. Спочатку мене просили 3 трембіти зробити. Потім приїхали ще за трьома. І ще раз за двома. Потім і сама продавала ті трембіти, грошей не мало заробила, але пожертвувала ті гроші на добре, собі не забрала. То її справа. Вона заплатила, що я сказав.

Дмитро ТафійчукЧи багато часу йде, щоб зробити трембіту?

Від початку треба дерево заготовити. Треба чистенького, щоб не було сучків. Стовбур дерева ділиться на 4 частини, щоб була гітівка. Потім паличку робиш кругленьку, а потім шкіблею (різець – авт.) вибираєш середину. Десь близько тижня треба проробити. Зараз, вже ніхто ті трембіти не робить. Старі не можуть, а молоді не хочуть. Я роблю все з гуцульських інструментів. Навіть було, що я зробив кларнет румунського розміру, з дуба. Проварив за спеціальним рецептом. Згодом продав. Я всяке роблю,  в кузні і коня підкую, сверла, сокири роблю. Я ж коваль. Я не знаходив такого, що я би не зробив. Син вже навчився в мене цимбали робити. Вже зробив кілька гарних штук. В цимбалах роблять спідню дошку з явора, верх зі смереки. Скрипка і ліра робиться так само.

Для скрипки потрібний добрий лак. Де ви його берете?

То не лак, то давня політура. Я роблю по давному, а зараз чув, що дійсно є такий лак для скрипки, що пензлем полакував і все готово. Вона однотонна така, хоча і має блиск, але не має тих відтінків, що з палітурою. Я байцую собі, мені один з Москви дістав ще трохи палітури, бо важко зараз знайти. Байцом потім наводиться відтінки, колір, а політурою полірується до блиску.

Я ніде не вчений. Тільки три класи школи. Після війни, треба було мамі помагати. Був такий у Франківську Магдій, який керував різними ансамблями, то він приїхав два рази до нас, щоб мене якось забрати до Франківська. Казав, що будете в нас у філармонії робити і давали мені п’ятикімнатну квартиру. Але я не хотів і жінка не хотіла. Ще я кузню дуже люблю.

Розкажіть про свою сім’ю. Кому ви передасте свої знання і уміння?

В мене було 5 синів і 3 дочки. Мій син Михайло, помер від хвороби в 35 років. Він теж сильно грав на скрипці, на дуді, на кларнеті. А Юра, Василь, Дмитро і Микола — є. Вони всі вміють грати, їздять на фестивалі, але Василь чогось не хоче музиков заніматись. Він газда дома.

На яких фестивалях ви виступали?

Я багато де виступав. Ще почав їздити за радянських часів і грав по всьому Союзі. В Москві був 2 рази. В 1971 році, там був Всесоюзний фестиваль, де було по-одному представнику з кожної країни. Я там ж, звичайно, представляв Україну. Я годину грав, так що ледве встояв. То граю, то співаю. У Ленінграді був, в Києві та Львові. Після проголошення Незалежності  України вже не хотів нікуди їхати. Дуже кликали мене в Бельгію, в Мексику. Я був тільки в Польщі. В Польщі навіть записали мій диск. Також диск записали вже і в Києві. Це зробив пан Мельник. Нещодавно, їхали ми з синами на «Країну Мрій». Олег Скрипка мене запросив. Він був у мене дома, ночував.

Ми називаємося «сімейний ансамбль Тафійчуків». Три сини і я.

Вам сподобалось на «Країні Мрій»?

Сподобалось, чому ні? Просто я вже старший, я не дуже хочу їхати, бо змучуюсь. Олег Скрипка купляв тут різні інструменти гуцульські, дримбу шукав. Я дримбу вмію робити, але не хочу, не люблю її.

А на якому інструменті найважче грати?

В мене таких інструментів нема, на яких би я не грав. На дуді важко вчитися, бо від дихання часто в голові кружляє.

А як робиться дуда (гуцульська волинка)?

А це шкіра таки з кози, треба облупити її, але не обрізати. Треба стягнути шкіру, як сорочку. Задні ножки напорюються, а голову відрізують.

Дмитро ТафійчукЯка повинна бути коза молода чи стара?

Може бути і 6-7 місяців і рік, може і 2 роки.

А з якого дерева потрібно робити дерев’яні деталі до дуди?

Нарамиця може бути з явора, з груші, сливки. Мунштук для надування повітря може бути з коров’ячого рога, але то важко. Я більше роблю з пластику.

А ви і з коров’ячих рогів робите інструменти?

Взагалі, не роблю. Але одному у Крашникові зробив. Він десь дістав великий, біля 70 см, воловий ріг і попросив зробити дірку та вкласти мунштук. Буває роблю дерев’яні роги, але зараз не маю. Залізні роги не добрі, бо вони штучні і не мають того звуку, що дерев’яні.

А на яких святах грають на дуді?

Колись, дуду дуже поважали старші люди. На весілля, то обов’язково була дуда. І всіх інших забавах, вечорницях, святах церковних — кликали завжди дударя. Зараз, уже ні. Молоді не хотять ні дуди, нічого. Молоді навіть скрипку не питають.

Кажуть, що  п’яного дударя не буває?

Та бувало в мене різне. Так часто приходилось виливати горілку в дуду, особливо на весіллях. Я не хочу пити, бо грати не зможу. Гроші ж мені заплатили за гру, а не за п’янку. То таки треба до всього бажання, чим би чоловік не хотів займатись, то треба любити. Зі смаком його зачинати і кінчити. А як людина робить так, як на мус, то нічо не буде.

Навіть у мене були з Шотландії, то їх волинки простіші, ніж наші дуди. В них є бас і одна октава, а в нас дві. Тому їхні інструменти легше настроювати і легше грати.

Гостював у майстра Тарас Пасимок

Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter

7 відгуків

  1. Viterzgir says:

    Були декілька років тому у пана Тафійчука, придбали дуди (волинки), трембіти. Чудовий майстер і гостинний господар — навіть заночували у нього! А бринза домашнього приготування і чай із трав взагалі неперевершені!))

  2. Viterzgir says:

    Наразі не виступаємо — робота над новим альбомом.

  3. Артур says:

    Добридень!

    А де можна знайти контакти Тафійчуків? Хочу замобити в них бубон.

  4. максим says:

    як звязатись з майстром ?

Додати відгук

ОголошенняЯк замовити
Terra Incognita: подорожі, активний туризм, екскурсії Україною Творча майстерня Олександри Теліженко
Ярмарок до Миколая в Музеї Івана Гончара

Підпишіться на розсилкуЗгорнути
1131 людина вже підписалася
Що нового?Всі новини
Наші новини на Google+
Новини проектуДивитися всі
Свіжі відгуки
Рукотвори, 2009-2016.Власниками дописів, світлин або видива є його автори.
Вітаємо поширення змісту з обов’язковим посиланням на джерело.
Проект працює на двигунці Wordpress
Утнув та оздобив: Богдан Гдаль
Facebook livejournal RSS/Feed

Повідомте про помилку

Увага! Слід заповнити всі поля!
Email-адреса має бути справжньою!

Первинний текст:

Ваше виправлення:

Ваше ім’я:

Ваша email-адреса:

Надіслати
Закрити