Шукаємо приміщення у центрі Києва Більше не показуватиX

Андрій Пушкарьов: Витинанку ще треба розкручувати

Андрій Пушкарьов: Витинанку ще треба розкручувати
27 червня 2009 00:29

Вирізані мереживом з кольорового чи білого паперу квіти, дерева, птахи, тварини, козаки й дівчата – та й взагалі різні сюжетно й змістовно зображення здавна прикрашали хати – печі, вінка, сволоки, божники, мисники, стіни. Слугували вони за декоративну й оберегову річ. Перші паперові витинанки (які походять від слова витинати, тобто вирізати) з’явилися в Україні у 19 столітті й найбільш поширеними були на Поділлі, Подніпров'ї та Прикарпатті.

Знаний в Україні та за її межами художник-графік, витинанкар та писанкар Андрій Пушкарьов міркує про рівень розвитку витинанки в України та її особливості. 

— Писанка вже розкручена як бренд України, а витинанка ще тільки буде. Хоча зараз почали дізнаватися, що витинанка — це скіфська старовинна культура, коли візерунки вирізали на шкірі тварин, накладали потім на іншу шкіру і гарячим камінням з вогнища випалювали ці прорізні шматочки. Тобто це був прототип першої витинанки.

Андрій Пушкарьов, митець

Андрій Пушкарьов, митець

А потім коли з’являється папір у Китаї у 9 столітті, то витинанки з паперу починають різати по всьому світу – зокрема, Альбрехт Дюрер (німецький живописець, рисувальник, гравер, математик, теоретик мистецтва, XV-XVI ст.  — авт.), Пітер Рубенс (фламандський живописець, один з найвизначніших представників епохи бароко, XVI-XVII ст.  — авт.), наш Георгій Нарбут (визначний український та російський художник-графік, XIX-XX ст. — авт.) теж різав. А сам термін «витинанка» з’явився десь у 1913 році, від слова «тинати», тобто різати. Це симетрична різьба. Папір складається вдвоє і більше разів. А під словом «витинання» — вирізання, мається на увазі асиметрична різьба.

Взагалі, орнаментиці українських витинанок властива подвійна симетрія, як, наприклад, відомі горщики-близнюки, які дарували молодятам і в яких приносили в поле першу та другу страви. Але вони не зовсім симетричні, бо полива не буде повністю симетричною – форма загальна симетрична, а там вже є свої нюанси. Тому у симетричних витинанках я роблю якусь асиметрію.

Коли відбулося ваше знайомство з витинанками?

Вперше я побачив витинанки у свого вчителя Євгена Лещенка з Кривого Рогу. Він майстерно виклеював метелики. До речі, Чуан-хуан – культура китайська – так вони отаких маленьких метеликів різали і викладали по периметру вікна, а в Україні витинанкою завжди прикрашали хати, печі і між вікнами, світлиці.

new00101Коли я переїхав у Дніпропетровськ, то захворів і не міг прийти до майстерні, то взяв ножиці і почав різати. Як завжди у всіх починається зі сніжинки, якими прикрашають ялинки на Новий рік. У 80-ті роки я захопився витинанкою Петриківки, де використовують елементи з кольорового паперу. Але відмовився від такого методу, бо приходилося залежати від кольору фабричного паперу. Тоді за основу я взяв західно-українську витинанку, Могилів-Подільську, Галичанську — з цільного паперу, але від кольору я не відмовився. Я сам фарбую.

А чим фарбуєте?

З олійної фарби я витягую олію чи папером чи промокашкою, як була за радянських часів, щоб фарба як пігмент стала. А потім вже на обезжиреному скипидарі роблю такі кольори, як мені потрібно. В кінці я закріплюю фіксаторами, щоб не мазалось.

В минулому році був хороший симпозіум у Могилів-Подільському, багато було витинанкарів... 

Ну, багато, то ще не значить, що хороший. Звісно, такого масштабу було вперше – 40 учасників. Такого досвіду у нас ще не було. Ну, 20 було, ну 25. Серед тих сорока є дуже слабенькі, тобто з них можна було залишити від сили тридцять.

До речі, Могилів-Подільський ще Володимир Прядка (український художник монументально-декоративного мистецтва, педагог — авт.) назвав столицею української витинанки. Якщо Петриківка – це Петриківський розпис, там всі малювали, то тут всі вирізали – від малого до великого. У Могилів-Подільському засновано перший музей витинанок. Але що мені там не дуже подобається, що вони все підряд беруть. От навіть ви виріжете й принесете, то візьмуть. А коли я свій музей створю в селі Рубанівське (Дніпропетровська область — авт.), то там буде ретельніший відбір, тобто буде професійніша витинанка.

Ви казали, що витинанка ще недорозвинулася інформаційно до того рівня, на якому є писанкарство, але все ж таки погодьтеся, що останнім часом і витинанка займає належне місце і про неї говорять більше. 

Так, просто ще не всі знають, що це таке. До речі, мені один донецький банк замовив 5 творів, витинанок. Сам Донецьк, регіон такий, що він не знає, що таке писанка, а тут витинанка. Замовлення взагалі не дуже люблю, бо я вільна людина. Але все ж таки я за це взявся. Їм потрібно було, щоб дерево життя було, щоб форми були овальні, тільки червоний колір. І вони самі контролювали – малюнок, колір. То все супер вдалося! І гарно заплатили.

Андрій Пушкарьов, витинанкиІ ці витинанки, що я зробив, підуть на логотипи банку, на візитівки і взагалі на всі обкладинки. Тобто дуже гарна реклама буде і банку і зокрема витинанці як такій.

У вашому доробку понад 500 витинанок... 

Та я не знаю, скільки у мене взагалі тих витинанок. Якщо взяти усі витинанки, які я робив з фабричного паперу, то навіть і більше. Якщо таких дуже складних, то може 150-200. А якщо брати взагалі, то може й під тисячу.

Коли на вашу думку витинанка все-таки стане брендом України. Що для цього потрібно?

Витинанка вже плавно переходить до бренду. А коли ми видамо альбом «100 років Української витинанки», який вже кілька років готується, то це може бути останньою крапкою в питанні витинанки як якогось бренду. В цьому альбомі буде більше 300 сторінок. Але на видання потрібні чимало коштів, десь 70 тисяч доларів. Зараз вони шукаються.

На якому етапі сама підготовка? 

Вже повністю зібраний матеріал з усієї України. Ще повинна зібратися рада з науковців і мистецтвознавців для обговорення й узгодження.

«Рукотвори»

Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter

12 відгуків

  1. Lilja коментує:

    Хочу додати, що мені настільки сподобалися витинанки пана Андрія, що маю на меті згадати про них у своїй наступній статті на студентському сайті ПОГЛЯД.

    Дорогі РУКОТВОРИ і пан Андрій, позичу з цієї статті фото, ви не проти?

    Дуже дякую!

  2. Катерина коментує:

    А я читала, що тільки два народи на всій земній кулі мають такий вид мистецтва — українці та японці. До Японії воно, певно прийшло з Китаю, але прижилося краще, ніж на батьківщині.

    Була кілька років тому на виставці японської витинанки (японську назву я забула) і мене вразила подібність мотивів — солов"ї, квіти сакури та яблунь, хризантеми...

  3. анна коментує:

    привіт мені дуже сподобалося та моїй мамі тещо з деревом.

  4. Олена коментує:

    Я займаюсь витинанкою з 8 років, але більше у природницькому напрямку....заняття надзвичайно захопливе... всім раджу спробувати

  5. Lilja коментує:

    Перепрошую, стало цікаво — що то значить «природницькому напрямку»? Десь можна це побачити?

  6. Галина коментує:

    Я тоже думала, что вытинанки только в Украине делают. Но есть и в Германии, в Прибалтике.

  7. Інна коментує:

    Красиві витинанки, хороша стаття.

    Але якби хто-небудь дав посилання чи схеми витинанок для дітей.

    Так мало практичної інформації в інеті, дитині задали в школі зробити витинанку, а прикладів простеньких немає.

    • Елена коментує:

      Могу Вам посоветовать замечательную книгу «Узоры из бумаги»(белорусская выцинанка) на русском языке.В ней много простых и очень красивых образцов вытынанки. А вообще в последнее время литературы по этому виду творчества печатаеся вполне лостаточно.

  8. галина коментує:

    Дуже гарно. Дякую. Витинанку широко практикують білоруси, до речі. Але авторська завжди неповторна.

    Творчого натхнення й надалі.

  9. nataliya коментує:

    Skazhit, bud laska, yaki osoblivosti u virisanni vitinanok.Tomu shcho ye malo liudei, yaki xochut dilutsia dosvidom. Diakuu sa vidpovid

  10. Елена коментує:

    Думаю неэтично критиковать народный музей вытынанки в Могилеве-Подольском. Если у людей есть интерес к подобному творчеству и работы сделаны на уровне, то почему бы их не принять. Работникам музея виднее, какие работы принимать, так как критерии прфессионализма очень спорны. Иногда профессионал бывает скучен, работа без души, а аматор может поразить искренним отношением, свежим взглядом на вещи.

  11. віка коментує:

    привіт, Андрію! Ми зустрічалися на Всеукраїнському пленері! Я в захопленні від твоїх робіт! успіхів тобі і натхнення!

Додати відгук

ОголошенняЯк замовити
Terra Incognita: подорожі, активний туризм, екскурсії Україною Творча майстерня Олександри Теліженко

Підпишіться на розсилкуЗгорнути
1131 людина вже підписалася
Що нового?Всі новини
Наші новини на Google+
Новини проектуДивитися всі
Свіжі відгуки
Рукотвори, 2009-2016.Власниками дописів, світлин або видива є його автори.
Вітаємо поширення змісту з обов’язковим посиланням на джерело.
Проект працює на двигунці Wordpress
Утнув та оздобив: Богдан Гдаль
Facebook livejournal RSS/Feed

Повідомте про помилку

Увага! Слід заповнити всі поля!
Email-адреса має бути справжньою!

Первинний текст:

Ваше виправлення:

Ваше ім’я:

Ваша email-адреса:

Надіслати
Закрити