Козацька Масляна (Колодій) на «Мамаєвій Слободі»

Більше відомостей:

Гасло нашої козацької Масляної (Колодія), як і минулого року, залишається незмінним – «Вареники проти «блинов»! Наші прадіди Запорозькі козаки, кепкуючи над москалями, казали, що на Масляну «… і турки вареники їдять!». А про нас, православних християн, і мови не може бути! Тож запрошуємо на «Козацьку Масляну» в «Мамаєву Слободу»!

З нагоди свята українського вареника з сиром, як головної страви на Масляну по обох берегах Дніпра, господинями «Мамаєвої Слободи» буде виліплено понад 20 000 вареників із солоним та солодким сиром!

Крім відтворення давнього українського обряду «Колодія», на слобідському ярмарковому майдані вже традиційно відбудуться командні змагання на найшвидше поїдання українських вареників із сиром та російських «блінов».

Дружні змагання відбудуться під козацьким гаслом: «Вареники чи Бліни»?

Початок заходів як 01 так і 02 березня 2014 року о 12-00.

Історична довідка:

Ось як описує зрозумілими для росіян термінами свято Масляної (Колодія) на українських землях, ще у далекому 1850 році, себто 163 роки тому, видатний український етнограф та громадський діяч М.Маркевич в газеті «ПЕТЕРБУРЖСКИЕ ВЕДОМОСТИ»: «В конце февраля приходит Масляница; женщины волочат колодку, т.е. идут по домам и привязывают парубкам и дивкам небольшую колодку к ноге, в наказание за то, что не вступили в брак в прошлый Мясоед. Эту колодку можна снять не иначе как за некоторый выкуп; на собраные деньги пируют и вместо блинов московских подают вареники со сметаною; на маслянице это главное блюдо».

У нас в козацькому селищі «Мамаєва Слобода» все буде точнісінько так, як у 1850 році в газеті «Петербуржские ведомости» описав для росіян етнограф М.Маркевич. Гурт дівчат, троїсті музики та козаки допоможуть Вам відчути колоритну атмосферу козацької Наддніпрянщини.

Отож кожна неодружена дівчина чи парубок отримають на «Мамаєвій Слободі» колодку, яку їм прив’яжуть до лівої руки. «Власники» колодок будуть змушені «викуплятись» (затанцювати спільно з фольклорним колективом). Народні гуляння 01 та 02 березня 2014 року будуть проводитись як на вигоні, поруч із «свинячим перелазом», що веде до «Шинку – коса над чаркою», так і на Слобідському ярмарковому майдані, де варитимуться в здоровезних казанах вареники з сиром та козацька каша «Тетеря».

Однак, аби росіяни відчули себе в нас у козацькій Вкраїні в гостях, як «у себе вдома на території від Валдайської височини і до Уралу» – для них будуть пропонуватись млинці (блины) з різноманітною начинкою, які в угрофінських племен цієї смуги Росії мають екзотичну назву «пачат»…

Тож скуштувавши українських вареників із сиром чи млинців та запивши їх звареним на відкритому вогні козацьким хмільним напоєм «мусулєс» (глінтвейн), або ж медовухою чи вишневою наливкою, охочі зможуть гайнути вулицями «Мамаєвої Слободи» на запряжених кіньми санях, покатати своїх дітей на гойдалці чи поторгуватись із перекупками, придбавши собі традиційні українські сувеніри на Слобідському ярмарковому майдані.

Масляна, або ж проводи зими (проводжати на той світ, тобто хоронити, для православних росіян, що мешкають на величезних обширах російських губерній між сучасним Петербургом та північним Уралом) – є нічим іншим, як реконструкцією язичницького поховального обряду угро-фінських племен, що населяли ці області до прийняття християнства. Саме про них у «Повісті врем`яних літ» згадує Нестор Літописець. Ці літописні язичницькі угро-фінські племена північної Росії: Пермь, Мєря, Корела, Мещора, Мурома, Ям, Водь, Чемериси, Твер, Марі, Мордва та інші, тобто прадіди сучасних росіян, за своїми давніми традиціями не хоронили покійників у землю, а спалювали на ритуальних вогнищах, як спалюють і донині їхні сучасники «чучело Зими». Таким чином «проводи Зими» є нічим іншим, як давнім поховальним обрядом угро-фінських племен північно-східної Московії. Під час похорон та поминок у предків сучасних росіян було прийнято роздавати всім присутнім поховально-обрядову їжу – «бліни», які вони ще називають «русскими блинами». Ось як про це написано в російських джерелах: «…блины были, очевидно, обрядовой, а точнее — поминальной едой (видимо, в связи со своей архаичностью). Это проявилось в том, что блины являются частым атрибутом поминок у русских и других славянских народов. По той же причине блины являются непременным атрибутом праздника Масленицы. В наше время блины уже практически не воспринимаются как обрядовая еда, и заняли своё место в обыденном русском рационе». Російські автори звичайно лукавлять, або ж хитрують, адже, наприклад у українців та білорусів, які безперечно є слов`янами – «поховальною» чи «поминальною» обрядовою стравою є «коливо» (пісна каша на зразок куті) і ніяк не «блины»…

Ми за те, щоб росіяни пам`ятали і шанували обряди своїх прадідів, але в Україні є свої давні дідівські традиції та обряди. І ми будемо до того часу українцями, поки будемо їх пам`ятати та відтворювати. Це, зокрема, стосується і давнього свята східних слов`ян Колодія, за свідченнями того ж таки Нестора Літописця: полян, уличів, дулібів (білих хорватів, або ж сучасних галичан), волинян, тиверців, древлян, дреговичів, кривичів та сіверян…

«Любителі» відзначати Масляну «московським робом» мають знати, що термін «колодій» увійшов до середньовічних українських писемних джерел більш, ніж 400 з лишком років тому, а саме в добу розквіту козаччини…

В 1860 році в Російській імперії була видана книга видатного українського етнографа та громадського діяча М.Маркевича «Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян». В своїй книзі М.Маркевич сповіщає російським читачам про «простонародну кухню», десерти і напої України. В ній наведено 90 рецептів різних страв, серед яких значна кількість, що виготовлялась із борошна. Це, зокрема, буханці з кав`яром, баба-шарпанина, бублики, вареники, варяниці, гилуни, галушки, галушки в квасі, гречаники, книші, коржі, кулики, коровай, лемішка, локшина, медовий шулик, паляниці, пундики, перепічка, плесканка, пасха, сластьони, стовпці, соломаха, тетеря, хоми, пампушки та інше. Як бачите, панове, жодної згадки чи вказівки на млинці в даному чималому переліку страв із борошна немає. Але про російські млинці трохи згодом, а зараз про наші смачнючі українські вареники, які на Масляну, як Ви вже знаєте «і турки їдять…»

Вареники – обрядова страва давніх українців, яка дійшла до нас, напевне, з часів «трипільської культури». Молодий місяць символізував собою жіноче начало, а вареник був його уособленням. З появою на небі молодого місяця наші прадіди конче мусили помолитись, аби щастило цілий місяць. Аби місяць сприяв добробуту людей, йому робили дарунок у вигляді вареників. Начинка вареників символізувала собою вагітну жінку, а відтак, продовження роду. Наприклад, вареники, начинені пшоняною кашею, сприймались прадідами як символ майбутнього врожаю; начинка з грибів сприяла чоловічій силі, з риби – жіночій; вареники, начинені посічененими вареними курячими яйцями та зеленню, наділялися великою життєтворчою силою; вареники з маком уособлювали багатоманітність світів та зоряного світу; вареники з вишнями або дикими черешнями вважались чарівними… Особливе ж місце займали вареники з сиром, адже сир – це є продукт переробки молока, а молоко в уявленнях наших прадідів було символом примноження та достатку.

У народних казках та замовляннях «Молочна ріка з кисільними берегами» уособлює собою земний рай. Тож побажання «Щоб ти жив, як вареник у сметані» було побажанням доброї хатньої магії, з тим, аби в тебе, в твоїй родині і в твоєму краю все було в цілковитій гармонії і достатку.

Саме тому, головною стравою на Масляну, тобто Колодій, на Україні споконвіку і був вареник, а тиждень коли їли вареники з сиром, називався «бабським», бо вареник з сиром символізував собою вагітну жінку, продовжувачку великого Роду.

Тож не дивно, що наші прадіди кепкували, що на Масляну «і турки вареники їдять…». Малось на увазі буквально наступне: «Хіба хтось собі ворог? Хоча б і ті ж турки? Хто ж собі побажає поганого? На думку наших прадідів, і турки були б не проти того, аби у них були великі та багаті родини, що живуть у повному достатку, принаймні так, як український вареник із сиром у сметані…». Отака козацька магія…

Костянтин Олійник – козак Левушківського куреня Війська Запорозького Низового (рука власна)

Докладніше на mamajeva-sloboda.ua