Майстриня вишивки з Черкащини. Відшиває старовинні рушники, сорочки, відтворює автентичні орнаментальні композиції у вигляді електронних схем, досліджує вишивку у всіх її проявах.
Майстриня вишивки з Чернівеччини. У плетиво з червоних, чорних, зелених, жовтих буковинських кольорів вдягає жіночі та чоловічі сорочки, рушники, серветки, подушки та картини.
Майстриня вишивки та писанкарства з Черкас. І не просто так, а є головою Черкаського осередку народних майстрів. Разом з ними відроджує місцевих традицій рушники та сорочки, а також традицію писанкування.
Майстер художньої вишивки з Черкас. Досліджує й відроджує традиційну народну хустку. Створила серію сучасних модернізованих хусток. Тісно співпрацює з українськими дизайнерами.
Майстриня вишивки з Івано-Франківщини. За допомогою голки та нитки творить протягом життя. Вишиває традиційний одяг, рушники, серветки, образи, картини.
Попри молодечий вік майстриня з Тернополя вже має чималий досвід у рукодільній справі - вишиває, виготовляє з тканини вузлові ляльки в національному вбранні, займається реконструкцією старовинних українських народних прикрас з бісеру.
Відомий вишивальник, родом з Тернопільщини. Володіє великою кількістю вишивальних технік, якими прикрашає сорочки, рушники, серветки, доріжки. Окрім того, майстер має одну з найбільших колекцій узорів народної вишивки Поділля, Буковини, Гуцульщини, Бойківщини.
Рідні сестри – Наталка та Тетяна разом творять маленькі дива – прадавні обереги української родини – ляльки-мотанки. Тетяна поєднує кольори й створює обличчя, Наталя – вигадує дивовижні візерунки та вишиває їх лічильною гладдю.
Художниця і лялькарка з Дніпропетровщини. Творчу діяльність почала з розмальовувань глиняних іграшок в одного майстра. А згодом так захопилася народною творчістю, що почала творити власні ляльки-мотанки, вишивати рушники й серветки, виготовляти намиста.
Майстриня вишивки з Івано-Франківщини, а також студентка, громадська діячка, депутат Городенківської районної ради, матір трьох дітей, дружина священника. І як ця жінка справляється з усім цим?! Але як каже сама майстриня, щоб вона не робила, вишиванка завжди на умі.
Ще одна учасниця тернопільського творчого об'єднання "Берегиня", до якого входять до десяти місцевих майстринь-вишивальниць. Сама ж Марія Максимів вишивальною справою займається понад 60 років, за голку й нитку взялася ще в ранньому дитинстві.
Ця майстриня є справжньою берегинею тернопільського вишиття. З 2005 року очолює однойменне творче об'єднання, до якого входять знані місцеві вишивальниці. Разом вони беруть участь у виставках та фестивалях, експериментують з вишивкою та відроджують давні орнаментальні зразки.
Одразу й не сказати, ким ця майстриня з Луганщини є більше – писанкаркою чи вишивальницею. У неї однаково добре виходить і писанки писати і сорочки з рушниками вишивати.
У творчому доробку вишивальниці з Тернополя є чимало робіт, в яких вона поєднує різні техніки вишивання: колодки, ланцюжок, козлик, низинка, лічильна гладь, хрестик, мережка, штапівка, солов’їні вічка, болгарський хрестик. Продовжувати можна й далі.
Майстриня з Маріуполя Донецької області у 42 роки вперше взялася за вишиття, тобто вже дев'ять років, як не випускає з рук заправлену ниткою голку. Вишиває звичайні та весільні рушники, сорочки, серветки та картини. Веде у своєму місті студію аматорів традиційної народної вишивки.
Майстриня вишивки з-під Донецька, з міста Ясинувата. Рушники, сорочки та картини вишиває з середини 90-х років. Свого часу самостійно опанувала вишивку, тепер навчає цього традиційного мистецтва інших.
Майстриня з Мелітополя вишиває на домотканому полотні дивовижні "козацькі рушники". Досвід створення яких перейняла у запорізької вишивальниці Світлани Ігнатченко, яка свого часу їх відродила. Окрім цього пані Надія вишиває сорочки та в'яже з вовни теплі накидки.
Завдяки віртуозному володінню голкою з-під рук майстрині з Тернополя народжуються вишивані рушники, сорочки, серветки до різних свят, зокрема Великодня, скатертини до столу, а також різносюжетні картини.
Без цієї майстрині не відбувається жодних гулянь та вечорів в музеї Івана Гончара у Києві. Там пані Лариса і працює як реставратор тканин і навчає усіх охочих розписувати кольоровими оберегами Великодні яєчка.