Київ

Усі традиційні обереги, якими послуговувалися в давнину українці, витворює із соломи киянка Раїса Павленко. Особливу славу здобули поважні дідухи майстрині, яких вона створює щороку до Різдвяних свят. Також полюбляє плести янголів та пташок, яких вважають символами святого духу.

Вишивані краватки, метелики та чоловічі хустинки для фраку - вже давно стали авторськими візитівками творчості київської майстрині. Ці аксесуари до ділового одягу пані Тетяна розробила сама - шиє їх з канви для вишивки хрестиком та власноруч оздоблює традиційними візерунками.

Народна майстриня вишиває та робить іграшки. Годинами готова розповідати про родину своїх ляльок, кожна з яких має ім'я та призначення. За словами майстрині, творіння ляльок - нелегка справа і дуже серйозна, потребує любові та усвідомлення того, що і для чого ти робиш.

Про солому та її творчі видозміни народна майстриня знає, напевне, все. Із золотистими житніми стеблами працює і на роботі і вдома. З них вона виплітає багаті на образи обереги та навчає цьому мистецтву інших.

Ляльки-мотанки майстрині живуть вже у восьми країнах світу. Серед них дві - в Африці: Ефіопії та ПАР. Вдома велику колекцію мотаних дівчат/жінок/бабусь не тримає, робить або на замовлення або на подарунок.

Майстриня вишивання створила справжній культ, здавалося б, таких простих вжиткових речей як закладинки до книжок (щоб читалося веселіше) та торбинки для мобільних телефонів (щоб спілкувалося вільніше).

Різьбяр з Києва робить потужні воли та коні з дерева. До цього він майстрував меблі і гадав, що іграшки нікому не потрібні. Але зробив кілька робіт на виставку. І став отримувати численні іграшкові замовлення.

Майстриня є засновницею нового напрямку виготовлення ляльок-мотанок. Дріт, нитки, клаптики тканини - все, що потрібно для пані Варвари, щоб зробити свою авторську ляльку. Охоче навчає цього ремесла дівчат та на навіть хлопців на своїх майстер-класах, які часто проводить по музеях та школах столиці.

У глині київський майстер кидає виклик всьому світу та бореться за правду. Творить за покликом душі, але не забуває про своє традиційне українське.

У цього майстра життя зіткане - з глини. Щодня він або когось навчає ліпити або сам допізна гончарить у своїй "козацькій" майстерні. За глинотворенням Анатолія зі стіни спостерігає Мамай, намальований ним власноруч.