Головна сторінка
Вишукуємо роблене душею!
свіжина

Країна Мрій 2009. Фотопогляд

Країна Мрій 2009. Фотопогляд
29 червня 2009 року о 23:20


Вночі, перед початком «Країни мрій», Печерські пагорби трохи потрусила гроза. З боку Дніпра лежала купа поламаного гілля. Не оминула негода й головну сцену фестивалю. Одна з конструкцій упала. Її перевстановлювали знову. Та свята негода не зіпсувала. Весь день «Країну Мрій» супроводжувало палюче сонце і багато позитивного настрою.

Головна сцена фестивалю

Алея майстрів

Місце розкошування рукотворностей цього року розрослося майже в два рази. Кількість майстрів  була чи не найбільшою за всі роки існування фестивалю. Творці зі своїм крамом стояли від Лаврської брами аж до кобзарської сцени. Гаряче було як у прямому, так і в переносному значенні слова.

Миттєвості замріяної країни

Безлюдні схили Співочого поля
 

Таким літньо-недоторканим Співоче поле було ще за півгодини до початку дійства. За мить все змінилося і вирувало до пізнього вечора.

«Рукотвори»

Поділися прочитаним:
  • Twitter
  • Facebook
  • Google Bookmarks
  • FriendFeed
  • LinkedIn
  • PDF
  • Print
  • email
  • Vkontakte
  • i.ua

6 відгуків

  1. Таня says:

    Класні фото:)

  2. Ірина Суліковська says:

    Е-гей! Відбулося свято! Все було чудово! Слава Україні!

  3. Ірина says:

    дякую, чудовий репортаж :)

  4. Переплутали ім'я мого сусіда Ігоря Рачка (4-те фото у нижньому блоці), назвали Іваном. У мене є також гарна добірка знимок, робив мій син. Думаю, де б розмістити.

    Василь Кирилич

  5. Увидел здесь, на «Аллее мастеров», свои черепки, — последнее фото с маленькими горшочками. Было очень приятно увидеть! Спасибо!!!

Додати відгук

Spam protection by WP Captcha-Free

Реклама
Спільнота на Facebook
Свіжі відгуки
Свіже на сайті
Рукотвори, 2009. Власниками дописів, світлин або видива є його автори.
Вітаємо поширення змісту з обов’язковим посиланням на джерело.
Ресурс працює на двигунці Wordpress

Ми на Facebook Ми на livejournal RSS
Стежте за свіженьким! Підпишіться!
Завантаження...Завантаження...
Утнув та оздобив: Богдан Гдаль