24 Тра 2011 22:48 Огляди

З яких матеріалів дівчата робили собі вінки на весілля?

З яких матеріалів дівчата робили собі вінки на весілля?

Вінок із сухого кукурудзиння та пір’я менш як сто років тому одягала дівчина, коли виходила заміж. Плела його самостійно. Він робився на багатство. Зараз подібних головних уборів на наречених не побачиш. Та й не кожна здатна вимудрувати щось подібне.

Навіть досвідчена майстриня Надія Химиченко до своєї четвертої персональної виставки, яка у травні експонувалася в Музеї гетьманства, вінок з кукурудзи зробила вперше. Відтворила його за весільною фотографією своєї матері 1933 року. У такому вінку матір майстрині виходила заміж.

Надія Химиченко, майстриня вінків та Обухівських рушників:

– Я згадала, як мама робила. То кукурудзиння у мене не було, то часу. А це я взяла і зробила, вийшов оригінальний вінок. Він обов’язково із пір’ячком повинен бути. Навіть із самого пір’я робили вінки. Бо колись же не було з чого робити. А робили з того матеріалу, який попадався під руки – із піря, з дерев’яної стружки, з паперу, потім пізніше з парафіну.

Весільний вінок з кукурудзиння. Відтворений за фото 1933 року. Матеріали: листя кукурудзи, намисто, куряче пір'я, дріт, стрічка, папір

Надія Химиченко

Попри те, що використовували матеріал простий і доступний, цінність весільного вінка була неабияка. Відігравав він насамперед оберегову роль. Кожна квітка мала своє значення. За словами майстрині, ромашка та волошки – це символ здоров’я. Троянди – символ кохання. Барвінок – вічність. Мак – символ туги. Ставилися до цього головного убору з особливою пошаною.

– Вінок – дівочий оберіг. Кажуть, як не вмієш вінка вити, то не вмієш життя цінити. Цей вінок не можна ні викидати, ні дарувати, ні комусь давати на прокат. Це сімейна реліквія. Його раніше в образах тримали. Образи розбирали, туди клали весільний віночок і так він зберігався все життя. А зараз бачте…, отак розхристано і живуть.

Виставка віночків та рушників

Майстриня за роботою

У білому вінку Надія Химиченко виходила заміж

Весільний вінок. Відтворений за фото 1968 року. Матеріали: папір, парафін, фольга, дріт, стрічка, тканина

На виставку Надія Химиченко підготувала з півсотні віночків, виготовлених з усе можливих матеріалів: ниток, намистин, паперу, пір’я, фольги, дротиків, стрічок, тканини, а також з дерев’яної стружки та парафіну. Чимало зразків відтворила з музейних фондів.

– Оцей вінок із запасників музею в Пирогові. Вони дали мені, щоб я його реставрувала. Але реставрувати його було неможливо, тому що він зроблений із паперу і весь був зіжмаканий. То я його трохи розрівняла і поробила такі самі квітки. Такий вінок їм і собі зробила.

А цьому вінку сто років. Знайшли його в старій іконі і привезли мені, щоб я його повторила. В такому вінку ходили дружки.

А цей вінок з Музею Івана Гончара. Він походить з села Осички Одеської області. Я його повторила.

Весільний вінок зроблений з дерев'яних стружок

Цей вінок зроблений з дерев’яної стружки, потім вона фарбується і скручується. Зараз Китай заполонив всю Україну, а наш народ все вміє. У мене немає жодної китайської квітки, все зроблено своїми руками.

Віночки на будь-який смак

Весільний вінок для дружки з Івано-Франківщини. Відтворений за фото 1937 року.

«Плести» вінки Надія Омелянівна навчилася у своєї матері, а та у свою чергу перейняла вміння від своєї.

– Моя мама навчилася у своєї мами. Моя бабуся йшла заміж у вінку з білого бузку. Я пробувала зробити вінок з білого бузку, але він у мене загинув, бо я не знала, що з ним зробити, щоб він не в’янув. Він почорнів і пропав. Тепер я, як наступного разу робитиму, то квітки форми бузкових зроблю з тканини. І буде бузок із тканини.
Середня вартість простих вінків, зроблених з тканини біля 300 гривень, ускладнені з рідкісним пір’ям павича – біля тисячі.

Обухівські рушники

Обрядовий рушник

Майстриня показує рушничок для зв'язування рук при вінчанні

Окрім вінків, виставкова зала музею була завішена кількаметровими рушниками Обухівського краю. На кожен з них Надія Омелянівна витратила рік, а то й більше часу.

– У мене навіть вже є намальований рушник, але все часу немає за нього взятися. Такий рушник на домотканій тканині біля 5 тисяч коштує. Робота тут ювелірна. Коли шиєш весільний рушник, то як хочеш ший, але пороти не можна. Як почав гарно вишивати, так і продовжувати треба, щоб життя молодих, як почалося так і добре продовжувалося.

Попри поважний вік свою виставкову діяльність Надія Химиченко розпочала лише в минулому 2010 році. Першу виставку відкрила в Музеї Івана Гончара.

Текст та світлини Катерини Качур, Рукотвори