З печі – прямо на виставку довозив свої ще гарячі роботи київський художник-гончар Іван Бобков. 22 жовтня в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відкрилася перша персональна виставка митця, яка стала своєрідним звітом за 15 років творчої діяльності.
Над майже дев’ятьма десятками робіт, виставлених в експозиційному залі Музею, майстер трудився протягом року. Останні три-чотири місяці без відпочинку, як-то кажуть, нон-стоп. Кілька робіт виставив і з попередніх колекцій.
Глеки, горщики, макітри, тарелі, свічники, декоративні композиції та пластика – все народилося з рук майстра. «О, а ця робота прямо сьогодні з печі, – поділилася виробничим секретом Анастасія Косяченко, теж керамістка, працює з Іваном в одній майстерні. – Вночі Іван випалював, глазурував і сьогодні доставив. Це сама свіжа робота, новонароджена». За словами Анастасії, Іван працює без ескізів, ідею виношує в голові. Бере в руки глину і вже знає, що з неї буде, а по ходу виникають додаткові образи.
Леся Денисенко-Єременко, майстер народної творчості:
– У кожній речі скажеш, що це Іван Бобков. Де б мені не піднесли роботи Івана, я їх вгадаю. Впізнавана творчість – це вже ціле явище. Якщо почерк вгадується, значить майстер відбувся як митець. От як Приймаченко, якщо хтось і копіює її малюнки, то прізвище Приймаченко всеодно прозвучить.
Серед чудернацьких звірів, яких митець зображує в декоративних композиціях, найбільш помітні два образи – козака та птаха. «Постійно їх поєдную, тому що я намагаюся літати… Птах – це дух. А Мамай це найзагадковіший український персонаж, що нас захищає.», – каже художник-кераміст Іван Бобков.
Не забуває художник і про давній символ – сваргу, який був поширений в різних культурах світу. Особливо полюбляє його зображувати на тарелях. Та що насправді означає цей знак, не беруться розшифровувати навіть науковці.
Михайло Селівачов, доктор мистецтвознавства:
– Це такий полісемантичний символ і що він означав в тій чи іншій культурі однозначно не скажеш. Знаки свій зміст міняють залежно від часу і території. Але коли навіть візуально дивимося, то цей знак красивий, складний, динамічний…Коли мене студенти запитують, що означає той чи інший орнаментальний знак, я їм цитую Богдана-Ігора Антонича: «В ліснійі абетці дивні звуки, наприклад жолудь значить «у». У діалектів дятлів стукіт передає фонему цю».
Щойно відкрили виставку, а Іван Бобков вже думає про іншу. Каже, «якби зупинити час і піти зараз працювати, то зробив би зовсім іншу експозицію. Вже точно знаю, як вона буде виглядати».
Виставка гончарних творів Івана Бобкова триватиме до 14 листопада.
Текст та світлини Катерини Качур