В рамках святкування міжнародного жіночого дня в одному зі столичних музеїв відкрилася виставка витинанок та вириванок майстрині Ольги Шинкаренко. Пані Ольга є активним учасником багатьох всеукраїнських виставок образотворчого мистецтва. З 1994 року вона є дійсним членом національної спілки майстрів декоративного мистецтва України. Нині ж вона, окрім образотворчої діяльності, двічі на тиждень передає власний дорогоцінний досвід, дещо забутого українцями народного мистецтва, молодому поколінню майстрів.
Захоплення витинанкою до Ольги Шинкаренко прийшло коли мисткині виповнилося п’ятнадцять років. Причому воно її знайшло саме в тих стінах, де зараз знаходиться її теперішня персональна виставка. Захопившись кольорами робіт визнаних українських майстрів витинанки, майстрині дуже закортіло самій створити серію власних шедеврів. В українському традиційному побуті витинанка з явилася в середині дев’ятнадцятого століття. Нею селяни прикрашали полиці, вікна та стіни хат. Нині це ремесло чомусь не є досить популярним серед поціновувачів українського мистецтва.
Майже всі з п’ятдесяти представлених на виставці робіт створені за українськими традиціями. Тобто зроблені переважно із червоного та зеленого паперу. Саме ці кольори в давнину найчастіше використовували наші пращури для розпису писанок та витинанок. Хоча для витинанок зазвичай були притаманні всі кольори природи. Аби папір на витинанках не змінював пластичність майстриня використовує клей для резини. Фігури на роботах закріплюються лише в декількох місцях, причому таким чином щоб кінчики роботи не були до кінця приклеєні. Робиться це для того щоб витинанка могла ніби вільно дихати.
Окрім традиційних та сучасних витинанок майстриня презентувала на виставці серії робіт із вириванок та аплікацій. Кожна представлена у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва серія робіт має власну поетичну назву, яку Ольга Шинкаренко вигадує надихнувшись черговою подією у своєму житті.