У Словенії існує так званий Slovenija rokodelstvo art & craft certificate – сертифікат, який видається крамницям і майстрам, що виробляють і торгують традиційними або зробленими на основі традиційного народного мистецтва виробами. Усе, що бачили під таким лейблом мало абсолютно якісний вигляд, який хотілося розглядати, торкатися і купувати. Крамничку з таким логотипом бачили у Замку в центрі Любляни і в містечку Піран на Адріатичному узбережжі країни.
Сувенірна крамничка у місті Піран, Словенія
Сувенірна крамничка в столиці Словенії – Любляні
За словами продавчині в одному сувенірному магазині, відродження традиційного мистецтва Словенії розпочалося 10 років тому. Зараз ним займаються як старші майстри, так і молоде покоління. Взятися за це людей змусив елементарний брак робочих місць, тому люди розпочинають власну справу.
На диво, в центрі Словенії існує ринок з до болю схожим крамом, як на Андріївському узвозі у Києві. Та сама штучність з китайським присмаком. Навіть вирази облич продавців подібні.
Але поряд з цим ринком є місце з мобільними прилавками, де торгують виключно самі митці. Сезон у них з травня по жовтень, залежно від погодних умов. На жаль, ми приїхали до Любляни на місяць раніше, тому зустріти “живого” майстра не вдалося.
Асортимент виробів традиційного мистецтва
Кераміка. Часом дуже нагадує опішнянську. Для порівняння фото двох свищиків з Опішні на Полтавщині і з Південної частини Любляни.
Словенські свищики
Свищик з Опішні, Полтавщина
Подібну до української за формою та орнаментикою чорно-димлену кераміку бачили в Національному музеї Словенії.
А отакі статуетки, як сказала продавчиня в магазині, недавно почала відтворювати одна художниця. Статуетки абсолютні копії зразків, бачені в Національному музеї Любляни. Випадково їх уздрівши у крамниці, хотіли купити, але продавець сказала, що жінка-митець до них тільки сьогодні звернулася по співпрацю і про продаж її виробів вони ще тільки домовляються.
Плетені мережива. Продаються в усіх сувенірних магазинах – у будь-яких виглядах – від магнітиків до картин.
Ручне ткацтво. Проводять майстер-класи в Словенському етнографічному музеї. Продають виткані речі з обов’язковою позначкою “ручне ткацтво”.
Писанки. Є у вигляді розписаних звичайних курячих, воскових свічок та сувенірних дерев’яних.
Вироби з лози. Широко вживані у побуті – від столиків у кав’ярнях до жіночок сумочок і невеликих корзинок, прикріплених перед чи за сидінням велосипедів. Словенці, що мешкають навколо Рибниці (регіон у Словенії — авт.), займаються плетінням з лози протягом кількох століть. Якість їхніх виробів добре знана у західній Європі.
Ляльки з кукурудзи. Технологічно зроблені як українські, але по вигляду відображають етнографічні особливості словенців.
Мед. Каштановий, смерековий – й не уявляли що такі існують. Широко представлений в усіх крамницях.
Коротка довідка
Туризм. Перше враження від Словенії – дуже туристично дружня. В будь-якій ситуації можеш самостійно дати собі раду, а як щось не допетраєш, то будь-хто готовий охоче допомогти, більшість абсолютно на хорошому рівні володіють англійською.
Велокультура – свіже повітря. Попри транспорт не відчувається загазованість повітря. Може й тому, що значна кількість населення не гребує велосипедами – від великого до малого крутять педалі. Як не маєш свого, запросто можна взяти на прокат, парковки розташовані на кожних 300-500 метрах. Поряд з основною дорогою є велодоріжки, позначені спеціальною розміткою. Та й послуга відносно недорога – за євро зареєструвавшись, годину катаєшся безкоштовно, за наступну сплачуєш 1 євро, за третю годину – 2, а за четверту й далі – по 4 євро (ціни на 2012 рік).
Річка. Столицю ділить вузька річка Любляниця. Її обидва береги через кожні сто метрів з’єднують невеликі мости. Над річкою звисають верби, є спеціальні місця для відпочинку й кавування, прогулянок і вже згаданого катання на велосипеді.
Архітектура. Загальна архітектурна атмосфера нагадує Львів, але охайніша, якась ніби привітніша, кольоровіша та креативніша. Є й обшарпані будинки, але вони доволі органічно вписуються в загальну ошатність й ніби не дають забути про історичну плинність часу.
Катерина Качур, Богдан Гдаль, Рукотвори