Шукаємо приміщення у центрі Києва Більше не показуватиX

Рубель і качалка, якими «прасували» сорочки та штани

Рубель і качалка, якими «прасували» сорочки та штани
16 березня 2012 16:12

Ці рубель і качалку зробив мій покійний дід. Випрану сорочку чи рушник намотували на качалку й рублем із «зубами» прокачували, доки полотно аж блищало. На одежі зникали зморшки, ставала ніби випрасувана.

— Рубель був у каждого вдома свій, — розповідає моя 83-річна баба Ганна Левченко із села Строкова Переяслав-Хмельницького району на Київщині. — З берези рубель виходив кращий, міг і 10 років прослужити, вербовий коловся раніше.

Одежу «качали» на полу — помості з дощок коло печі. На ньому ж спали та їли.

— Нас 10 було в мами. Качали тільки дівчата. Але спершу мати вчили шить да прясти, сапать. А качать — то таке, самі мимоходом училися. Це одна з найлегших робіт. Почиргикав сорочку чи підштаники на одну сторону, на другу, склав аку­ратненько — і на припічок. Воно не дуже було що й гладить. Мати покійна казали: «Штани одні, а сорочок ще й менше». Якась хусточка, спідничка, сорочечка одна — й та на мені. Якщо людина виходила в непокачаному одязі, ніхто на те не зважав. Сміялися з драного й грязного. А що некачане, — то таке. Більше дивилися на те, що в полах вишите. Я пам'ять мала таку, що могла в когось на вулиці замітити узор і дома таке ж вишити.

Качалкою розкачували тісто для галушок, вареників і локшини.

На кутку тітка Катерина лупцювала свого чоловіка качалкою. Він плохенький чоловічок був, а вона — жінка повна, велика, сильна. Як уперіщить його по хребті, аж тріщить. Била, бо пив. Усі про це знали, але дядько Йван хорохорився: «Оце я, той, свою Катерину в руках держу, щодня качалка по її спині так і гуляє». А колись їй підвернувся рубель, швирнула в чоловіка. Дядько Іван пригнувся, рубель лишився цілий, а шматок одвірка так і відскочив.

Чавунної праски баба не мала. Аж до середини 1960-х, коли купила електричну, увесь одяг качала.

— А сусідка моя Тетяна, доки жива була, — це вже її роки три нема, — то вона до смерті все качала рублем і качалкою. До неї баба Двірська 90-річна ходила: «Оце побула Тетяни, покачали мені одежку», — казала.

Наталія Павленко, Володимир Набок (фото), журнал «Країна», №10 (113) 15 березня 2012 року

Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter

Додати відгук

ОголошенняЯк замовити
Terra Incognita: подорожі, активний туризм, екскурсії Україною Творча майстерня Олександри Теліженко

Підпишіться на розсилкуЗгорнути
1131 людина вже підписалася
Що нового?Всі новини
Наші новини на Google+
Новини проектуДивитися всі
Свіжі відгуки
Рукотвори, 2009-2016.Власниками дописів, світлин або видива є його автори.
Вітаємо поширення змісту з обов’язковим посиланням на джерело.
Проект працює на двигунці Wordpress
Утнув та оздобив: Богдан Гдаль
Facebook livejournal RSS/Feed

Повідомте про помилку

Увага! Слід заповнити всі поля!
Email-адреса має бути справжньою!

Первинний текст:

Ваше виправлення:

Ваше ім’я:

Ваша email-адреса:

Надіслати
Закрити