«Коли баба вносила свіжі сінники (колишні прототипи ортопедичних матраців) в хату – це було просто щастя. Ніякі сучасні ароматизатори і поруч не стоять. А сон – не передати… Вдосвіта прокидалися без будильників, бадьорі. Хворіли рідко», – згадує моя мама.
При нинішніх еко-тенденціях у сіна почався процес реінкарнації. Власне в селах про цю чарівну субстанцію ніколи не забували. Бо вона, насамперед, призначалася для вигодівлі домашньої худоби. Сіном вистеляли долівки та прикрашали оселі. Причому свідомо чи підсвідомо люди використовували рослини, що мали антибактеріальну дію, наприклад аїр (в народі лепеха) чи деревій. Але крім безпосередньо споживацького мала (та й досі має) майже сакральне значення.
«Старе сіно», 2010 р., полотно, темпера. Автор – Тарас Данилич.
«В ясла положила, сінцем підстелила», – щороку звучить у християнській колядці. Та ще зі значно раніших часів з останнього снопа українці робили дідуха – символ врожайності та зв’язку поколінь.
Власне, сіно як використовувалось, так і повернулося у двох іпостасях – декоративній та прикладній.
Експерименти з духмяного плетива все частіше можна зустріти на фестивалях, в етно-крамничках. Фантастичні фігури за мотивами творів Марії Приймаченко чи героїв казок набули шаленої популярності. За 300 гривень в інтернеті придбати можна навіть плетеного мамонта.
Більш практичні речі – це здебільшого елементи посуду, як-то підставки під гаряче, тарелі, вази, корзини для хліба чи чарівних дрібничок.
Лляні подушки, наповнені сіном. Автор – Ольга Костюченко (Чернігів)
Подушки з будь-яким дизайном можуть містити всередині еко-начиння – сіно
Класичних сінників уже не виготовляють, а от подушки з сіна в лляних наволочках – останній тренд. Однак особисто в мене ставлення до них двояке, бо тут сучасна мода не співпала з архаїкою. До сьогоднішніх днів подушку з сіном кладуть у труну померлим. Почути: чому? у селах на Волині не вдалося. Старші люди посилались на традицію. Можна лише припускати, що за аналогією з дідухом – це межа між поколіннями.
З іншого боку, така ж подушка – визнаний засіб від безсоння, нервового перевантаження та головного болю. Трави для наповнення повинен підібрати спеціаліст. Алергікам потрібно бути обережними та уважно стежити за реакцією організму.
Відпочинок на сіні
Ще варто додати, що романтичнішої пригоди для закоханих, аніж ніч на сіновалі годі й уявити. Тоді як наші бабусі шукали такі місцинки для інтиму з необхідності (раніше хати були однокімнатні, а сім’ї – багатодітні), то нині – це «фішка». І багато комплексів в еко чи українському стилі пропонують її задорого.
Як ся з ним вести (кілька порад):
- у подушку ні в якому разі не класти отруйних чи надто запашних рослин, як-то багно чи черемшина (можна заснути і не прокинутись);
- натомість корисними в невеликих кількостях до основного наповнення стануть ромашка, лаванда, чебрець, м’ята, рута, квіти материнки;
- найкраще для сінників чи подушок використовувати молоде сіно першого покосу;
- замінювати його потрібно не рідше, ніж раз на рік, а при можливості двічі (раніше сінники наповнювали свіжою висушеною травою восени та перед Великоднем);
- уважно слідкувати, щоб на сінник чи на подушку з сіном не потрапила волога (вода, піт…) – суха трава дуже сприятлива для паразитів типу кліщів, личинок мух чи бліх. Знаю, що в наш час це звучить дико, але ретельне просушування на свіжому повітрі має бути, як правило, раз на місяць;
- Наволочки чи чохли для сінників мають бути з натуральних «дихаючих» тканин.
Наталка Макогон, для “Рукотворів”
Cвітлини euro-art.com.ua, varosh.com.ua та Катерини Качур