Шукаємо приміщення у центрі Києва Більше не показуватиX

Післямова, або Роздуми організатора конкурсу української ляльки в Черкасах

Післямова, або Роздуми організатора конкурсу української ляльки в Черкасах

Завершився відкритий заочний конкурс української народної ляльки для учнівської молоді в Черкаській області. Від зародження ідеї його проведення минув майже рік. Підведено підсумки, нагороджено переможців… Чим він запам’ятався тим, хто долучився до його організації?

Огляд робіт переможців конкурсу (фото)

Лідія Колесник: “Нові знайомства, щира підтримка, дружні поради, зустрічі й листування. Перші заявки, перші ляльки. Ось конкурсні твори у залі бібліотеки. Обговорення журі. Коли випадкові невдачі збивали з ніг, підхоплювали крила і несли вперед. Нарешті – відкриття виставки кращих робіт і вручення нагород. Радість переможців і… німий докір в очах тих, хто не отримав відзнаку: “Хіба ж моя лялька не краща?” Тоді відчула, що ні подяка за участь, ні можливість бачити свою ляльку у залі обласного художнього музею, а її світлину в каталозі конкурсних робіт, не здатні жодному компенсувати гірке відчуття неперемоги.

Але з власного досвіду знаю, що в житті немає випадкових перемог, як і випадкових невдач. Якби мої ляльки не були б серед кращих за підсумками І всеукраїнського конкурсу української народної ляльки, певно, не повірила би у власні сили. Проте, лише наступного року, коли моя робота не отримала відзнаку журі, зародилась ідея проведення обласного дитячого конкурсу. Тоді й виросли крила…

Галина Дудар, Лідія Колесник, Алла Шушкевич з онукою

Галина Дудар, Лідія Колесник, Алла Шушкевич з онукою

Участь у цих заходах стала знаковою не лише для мене, але і для інших майстринь. “Ви пам'ятаєте про перший конкурс від Рукотворів. Моєму здивуванню не було меж: мої ляльки на виставці у відомому київському музеї…” – згадує Алла Шушкевич. Для Галини Дудар важливо було заявити про себе, як майстриню: “Я не ставила собі за мету перемогти, а робила ляльки для задоволення. Тож якби такий конкурс знову оголосили, взяла б у ньому участь з радістю”. Були мені відомі й імена Ольги Собкович, Вікторії Філь, проте особисто познайомилась із лялькарками завдяки черкаському конкурсу, в якому учасниками стали їхні вихованці”.

Наталія Кузьменко, член журі, майстер автентичної народної ляльки: “Ось і завершився довгостроковий творчий марафон. Визнаю, непроста це справа – “конкурс”. Якщо говорити про “кухню” – була проведена величезна підготовча робота, яка в основному лягла на плечі Лідії Колесник.

Варто відмітити, що в основному думки членів комісії збігалися, хоча виділити переможців було дуже складно. Відчувався брак інформації деяких юних майстрів, щодо відтворювання справжньої автентичної ляльки, грубо змішувались стилі, був використаний занадто сучасний штучний текстиль…

Прикро, але мені, людині, постійно практикуючій у цій сфері, була дуже помітна “допомога” дорослих, особливо, у моделях учнів-гуртківців. А це дуже ускладнювало оцінювання. Виходить, більшість робіт треба було представити у номінації “колективні”?

Конкурс ляльок

До зали художнього музею за браком місця потрапили тільки найкращі роботи. Виставка вийшла компактною і цікавою, за що окрема вдячність працівникам музею.

Підведені підсумки, вручені відзнаки, подарунки. Але думається мені, що не варто заганяти магічно-ритуальний процес у вузьке поняття спортивного суперництва, адже кожен витвір дитячої ДУШІ заслуговує найвищої оцінки – неперевершеного, безпосереднього ДИВА...”

Михайло Коваль

Михайло Коваль

Михайло Коваль, член журі, кобзар, майстер виготовлення автентичної крайки: “Конкурс – справа потрібна, це серйозний поштовх до відродження традиційної ляльки. Думаю, варто було давати чітке пояснення, якою має бути традиційна вузлова лялька, за якими канонами створюватись, а якою – авторська, бо представлені у цих номінаціях ляльки мало чим відрізнялися. Вразило, як багато дітей взяло участь у конкурсі. У невеличкому залі усім учасникам, що приїхали на відкриття, було затісно. Але враження про конкурс лишились найкращими. Ще кілька років тому на виставках мало було ляльок-мотанок, тепер, бачимо, це мистецтво стрімко відроджується”.

Вікторія Кобиляцька, відповідальний редактор Інтернет-видання “НародUA”: “Конкурс вдався на славу. Було чимало унікальних робіт, які хотілося довго-довго роздивлятися. Цікаво також, що до кожної лялечки діти писали таку собі “пояснювальну записку” – детально розповідали, як вони її створювали. Мене найбільше захопили ляльки з кукурудзиння – є в них щось таке справжнє і крихке. Власне, тому й наполягла, щоб ми відзначили саме роботу Діани Мурашко із Корсунь-Шевченківського. До всього хорошого швидко звикаєш, тож дуже хочеться, щоб конкурс став традиційним, і щоб у наступному році ляльки з усієї України знову помандрували до Черкас”.

Олександр Солонець, “НародUA”, автор світлин конкурсних робіт, використаних у каталозі: “Для мене конкурс став ще однією можливістю зробити щось хороше”.

Юлія Чабаненко, видавець: “Це – цікава подія і здивування, наскільки популярною є народна лялька. Це радує, бо лялькою-мотанкою захоплюється і моя донька!”

Нехай сьогоднішні переможці не перестають вдосконалюватись. Нехай ті, які не здобули перемогу тепер, стають кращими в наступних змаганнях. Конкурс завершено. Проте для мене він озивається і досі – радістю і сумом, спогадами і думками про те, що вдалося і що лишилось нездійсненим.

Лідія Колесник, майстриня ляльок, організатор Всеукраїнського конкурсу української народної ляльки серед дітей (Черкаси), для «Рукотворів»

Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter

4 відгуків

  1. "думається мені, що не варто заганяти магічно-ритуальний процес у вузьке поняття спортивного суперництва, адже кожен витвір дитячої ДУШІ заслуговує найвищої оцінки – неперевершеного, безпосереднього ДИВА...”. Як я згідна з п. Наталею! Мене так тішило, що під час нагородження не забули про жодного маленького творця. Для дитини це так важливо. Навіть якби наші ляльки не вийшли переможцями, а були так відзначені як багато робіт інших діток, гадаю, навіть впевнена, це було би здорово! Як згадаю, з якою впертістю, натхненням робились наші ляльки, як не все виходило. як допомагали і вчили одна одну мої дівчатка. Це того вартує! Середи чекали як свята, бо знову будемо займатись лялькою. І так від грудня! Тепер з натерпінням чекатимемо нового конкурсу. Сподіваюсь, він стане справді Всеукраїнським, якщо є такі енергійні, закохані у народну ляльку, молоді люди як Ліда Колесник, і стільки людей, котрі підтримали її у цьому. Велике спасибі вам.

  2. Оксана Смерека-Малик says:

    Все вірно, дуже складно оцінювати дитячі роботи. Можливо, в майбутньому робити фестиваль на зразок львівської Етноляльки, тільки для дітей і вручати всім диплом за участь? Хоча і конкурс потрібен, хай звикають, вчаться і прагнуть вдосконалення, формують лідерські якості. А пані Ліда — молодець, дуже гарну ідею реалізувала. Здоров'я Вам, Лідусю, і нових ідей!

  3. Лідія Колесник says:

    Приєднуюсь до подяк пані Галини тим людям, за чиєї підтримки відбувся конкурс! Вдячна Наталії Рєбяковій, через руки якої пройшли усі посилки та передачі із ляльками, без чиєї допомоги неможливо було б у скорочені терміни систематизувати 150 конкурсних робіт, Тамарі Бондаренко, без допомоги якої екпозиція в музеї не виглядала б настільки органічно...

    Якби зібрати вислови усіх, хто відгукнувся підтримати конкурс, неможливо було б обмежитись форматом статті...

  4. Алла Шушкевич says:

    Підтримую пропозицію пані Оксани, про дитячий фестиваль народної ляльки. Це і знайомство з різними напрямками творчості і національне виховання школярів Чимало цікавих заходів щодо розвитку дитячої творчості проводиться на обласному рівні. Черкаський конкурс, завдяки Лідії Колесник, став всеукраїнським і тому він особливий. Конкурс, що проводився в цьому році в Києві в державному музеї іграшки не приніс стільки задоволення, як фінальні зустрічі в Черкасах. Дякуємо організаторам заходів і особливо Лідії Колесник. На сьогодні робота щодо розвитку творчих здібностей кожної дитини триває, набуває нових форм, удосконалюється. Однак для досягнення найбільшого ефекту необхідна спільна робота органів влади, батьків, педагогів, творчих спілок і всіх небайдужих громадян нашої держави. Адже діти – це майбутнє України.

Додати відгук

ОголошенняЯк замовити
Terra Incognita: подорожі, активний туризм, екскурсії Україною Творча майстерня Олександри Теліженко
Ярмарок до Миколая в Музеї Івана Гончара

Підпишіться на розсилкуЗгорнути
1130 людей вже підписалися
Що нового?Всі новини
Наші новини на Google+
Новини проектуДивитися всі
Свіжі відгуки
Рукотвори, 2009-2016.Власниками дописів, світлин або видива є його автори.
Вітаємо поширення змісту з обов’язковим посиланням на джерело.
Проект працює на двигунці Wordpress
Утнув та оздобив: Богдан Гдаль
Facebook livejournal RSS/Feed

Повідомте про помилку

Увага! Слід заповнити всі поля!
Email-адреса має бути справжньою!

Первинний текст:

Ваше виправлення:

Ваше ім’я:

Ваша email-адреса:

Надіслати
Закрити