А наймолодшому умільцю минуло двадцять літ. Та справа зовсім не в кількості прожитих років, а у майстерності й відданості тому чи іншому ремеслу. А також у вірності місцевій традиції, бо саме це є чи не найголовнішим критерієм прийому до Спілки (або Асоціації) народних майстрів у Польщі, – розповідає Павел Онохін, заступник директора ради правління головного офісу Асоціації народних майстрів.
Зустріти пана Павла пощастило під час цьогорічного Ягелонського ярмарку, що відбувся у самому серці Старого Любліна, під його кам’яними старовинними будинками, які туляться один до одного на вузеньких затишних вуличках.
На одній з таких центральних вулиць, а саме на Ґродській 14, і розташовується головний офіс Спілки. До слова, Асоціація майстрів заснована і досі осідає саме в Любліні, роблячи його своєрідною столицею народного мистецтва Польщі. Поряд з офісом працює крамничка з якісними виробами майстрів. Чого тут тільки немає: всеможливі дерев’яні скульптури, ікони, паперові прикраси для дому, витинанки, гончарні вироби, тематична література, дитячі іграшки, писанки, усілякі дрібнички. Також у цьому приміщенні проводять майстер-класи для дітей, семінари, виставки та влаштовують зустрічі з митцями.
Природньо, що Спілка співорганізувала відомий на всю Європу Ягелонський ярмарок, запросивши до участі кращих майстрів та щоразу допомагаючи в організації ярмаркової експозиції, виставок, майстер-класів, що відбувалися в рамках свята.
За офіційними даними, до польської мистецької Спілки входить 2500 майстрів, тоді як українська нараховує до тисячі членів. Усі ті кілька тисяч рукотворців є атестованими і визнаними спеціальною науковою радою кращими у своїй справі і такими, що працюють в рамках традиції. Щороку подають заявки все нові майстри, бо бути членом Спілки – це не тільки престижно, а й приносить свої дивіденди – безкоштовні місця для торгівлі, участь у виставках, тощо. Однак творчість далеко не всіх кандидатів відповідає вимогам, – каже Павел Онохін. За його словами, зі 150 майстрів, які хотіли цього року вступити до організації, позитивну відповідь отримали менше половини, 50-60 майстрів. Інші не відповідали критеріям або мусили дещо поправити у своїй творчості. “Це не має бути аматорська творчість, вона повинна відповідати глибокій традиції того чи іншого регіону”, – резюмує заступник директора польської Асоціації народних майстрів.
Однак попри велику кількість майстрів, у Польщі, як і скрізь у світі, є ті напрямки ремесел, що занепадають і потребують спеціальної уваги задля збереження й відродження. Зокрема, ковальство, гончарство, боднарство, ткацтво, які колись були популярними на селах, зараз у Польщі кволо розвиваються. Вироби майстрів цих ремесел слабо купують, бо на ринку достатньо замінників схожої продукції з дешевших матеріалів.
“На Любельщизні ще 10 років тому було 25-30 ткаль, а зараз активних залишилося всього шість, – бідкається пан Онохін. Але от інші напрямки народного мистецтва, наприклад витинанкарство, писанкарство, плетіння з лози, виготовлення ялинкових прикрас, – процвітають, бо ці твори є затребуваними, їх добре купують для декорування приміщень, під час святкування релігійних свят. Тобто народне мистецтво адаптується під потреби сьогодення”.
Середній вік членів спілки 60-70 років. Але в деяких регіонах Польщі досі живуть сім’ї, де збереглися родові традиції і ремесла передаються з покоління в покоління, а інколи трапляється, що в тому чи іншому ремеслі задіяна навіть вся сім’я. Мій співбесідник, для прикладу, називає Подхале, Бескид Живецький, Підляшшя та Любельщизну – регіони, де такі позитивні явища ще можна віднайти.
Спілка народних майстрів працює в Польщі вже 45 років, була створена 1968 року в Любліні. Має представницькі осередки в кожному регіоні, які ведуть самостійну діяльність на місцях. Організація є незалежною і не має постійного фінансування. Часом отримують ґранти на реалізацію мистецьких програм. Додаткові надходження приносять також магазин, проведення майстер-класів, семінарів та зустрічей з майстрами. Більшість людей в організації волонтери, а кошти отримують тільки в рамках реалізації того чи іншого проекту.
З українською стороною Польська Спілка майстрів взаємодіє спорадично. Кажуть, ще не мали нагоди для довготривалої співпраці, лише час від часу траплялися проекти на рівні найближчих до кордону міст-побратимів, як-то Львів та Луцьк. Зате поляки тісно співпрацюють з Литвою, мають навіть спеціально підписану угоду. В результаті вони разом пишуть програми на отримання ґрантів, організовують довготривалі виставки, майстер-класи, виїзди майстрів. Там є схожа до польської Асоціація майстрів, що слідкує за чистотою народної традиції і всіляко цьому сприяє. Але про неї вже у наступному матеріалі…
Катерина Качур, Богдан Гдаль, Рукотвори