Під час різдвяних свят українці звикли бачити перед очима ялинку, на столі мати 12 пісних страв, співати вдома щедрівки та слухати церковне богослужіння. А як святкують Різдво в інших країнах? Підбірка цікавих різдвяних традицій з усього світу. Читайте та дивуйтеся!
В Австралії Різдво – зовсім не зимове свято, але це не заважає австралійцям надсилати родині та друзям різдвяні картки з привітаннями, на яких зображені снігові пейзажі. Основним матеріалом для декорування є квіти. Однак деякі австралійці встановлюють справжнє деревце з гірляндами та іншими прикрасами. Погода на різдвяні свята зазвичай настільки спекотна, що люди не сидять перед телевізором, а прямують на пляж і влаштовують там вечірки. З цим якраз і пов’язано декілька цікавих традицій, як-от запалювання свічок, що з’явилася 1937 року. Цей процес збирає тисячі людей, які співають улюблені різдвяні пісні, освічуючи нічне небо свічками. Санта Клаус також не відстає у свої екстравагантності і, замість експлуатації північних оленів, прибуває зі сторони океану на дошці для серфінгу.
В Австрії – батьківщині зимових свят та відпочинку в горах – Різдво не тільки заохочує слухняних, але й карає бешкетників. Хлопці переодягаються в моторошних істот із цапиними рогами на голові, дзвіночком і різками, яких називають «крампусами». Саме такі молодики складають ескорт Святого Миколая. Добрий святий дарує подарунки та посміхається, натомість його антиподи крампуси погрожують та чіпляються до людей, але найбільше їхнє «бажання» – налякати маленьких діток. З давніх-давен у крампусів «перевтілювалися» розбійники (згадайте львівських батярів!), що могли безкарно розважатися у святкові дні.
Консервативна Британія також має свої цікаві різдвяні традиції. Діти у цій країні, написавши листа Отцеві Різдва (їхньому аналогові Святого Миколая), кидають листи не в поштову скриню, а в палаючий камін, сподіваючись, що з димом вони швидше долетять до Північного полюса. Якщо ж лист не встигне піднятися і загориться, дитині доводиться писати інший.
Як можна урізноманітнити різдвяний похід до церкви? Жителі Венесуели, які є надзвичайно релігійними, знають: варто приїхати на різдвяне богослужіння на роликових ковзанах. Ця традиція настільки популярна, що міська влада навіть спеціально розчищає дороги, аби забезпечити ролерам поїздку з вітерцем.
У Греції існує схожа з Україною традиція щедрування: 24 грудня діти виходять на вулиці з барабанами і дзвіночками, співаючи так звані каланди, за що отримують маленькі подарунки. Протягом 12 ночей для захисту від домових всюди запаленими залишають різдвяні вогні. Подарунки в ніч на 1 січня перед дитячими ліжечками кладе, замість українського Святого Миколая, Святий Василь. Дорослі ж отримують різдвяний пиріг із запеченою в нього золотою монетою. Хто знайде монету, той, за народними повір’ями, буде щасливий увесь рік.
Данці мають власного різдвяного персонажа – пустотливого ельфа на ім’я Ніссе, якого обов’язково потрібно нагодувати рисовим пудингом або кашею. Вважається, що якщо цього не зробити, Ніссе може вкрасти всі подарунки ще до того, як діти прокинуться.
В іспанській Каталонії, найбільш вільнолюбній провінції країни, існує традиція за декілька днів до Різдва встановлювати на спеціальних підпорах Різдвяне поліно. До самого свята діти дбають про нього, вкриваючи ковдрами вночі і годуючи вдень, щоб у Різдво, навпаки, побити палицями, щоб з нього посипалися маленькі подаруночки. Офіційний різдвяний сезон в Іспанії відкриває поява «гойдалок». Ця традиція символізує бажання змусити сонце в період зимового сонцестояння вище «розгойдуватися» в небі.
Йдемо далі за абеткою і переносимося до Китаю. Ті, хто потрапляють на Різдво у цю дивовижну східну країну, помічають, перш за все, «Дерева Світла» – аналоги нашої ялинки, прикрашені яскравими і вишуканими ліхтариками, квітами, гірляндами. Ці ж самі прикраси китайські християни використовують і в святковому оздобленні своїх будинків. На стіни маленькі китайці вивішують панчохи, куди Дун Че Лао Рен (Дідусь Різдво) кладе свої дарунки.
Мексика, як і інші латиноамериканські країни, є дуже релігійною. Саме тому до Різдва там починають готуватися ще з середини грудня, а багато мексиканців припиняють ходити на роботу. 16 грудня розпочинається урочиста хода, яка символізує біблійну історію про те, як Марія і Йосип з немовлям Ісусом шукали собі нічліг. Учасники процесії йдуть містом із запаленими ліхтариками і стукають у двері кожного будинку – так само, як і український мандрівний вертеп. Обов’язковою традицією на Різдво є биття тарілок – на щастя і на знак закінчення старого року.
У Нідерландах Святий Миколай приїжджає незвичним способом – на човні в останню суботу листопада разом зі своїм помічником Чорним Пітером. Діти вірять, що він – іспанець, який покарає усіх неслухняних хлопчиків і дівчаток. В Амстердамі Санта-Клаус приймає у королівському палаці дітей, що повинні відзвітувати перед ним за всі свої вчинки. Подарунками прийнято обмінюватися 5 грудня, а не на Різдво. Іноді їх ховають у підвалі та роблять підказки задля вдалого пошуку. Фермери в Нідерландах у різдвяний час щодня на заході сонця сурмлять у ріжки, сповіщаючи у такий спосіб про прихід Різдва.
Здогадайтесь, чим займаються норвежці у Святвечір? Вони ховають мітли! Жителі цієї країни вірять, що у Різдво в небі снують відьми та інші злі духи, для яких мітла – найкомфортніший засіб пересування.
Святкування Різдва у Сербії, як ніде у світі, зберегло традиції і звичаї, що нагадують про стародавні часи. У Святвечір люди рано вранці йдуть до лісу, аби знайти та зірвати гілочки дуба зі збереженим жовтим листям. Вдома, додавши до них пучок соломи, роблять різдвяний букетик – «бaдняк», що уособлює собою гілки, зібрані Віфлеємськими пастухами, щоб зігріти в печері новонародженого Ісуса. Потім господар в обов’язковому порядку підпалює дубову гілочку від полум’я свічки і, коли гілочка спалахує безліччю іскорок, проголошує: «Скільки іскорок, стільки в будинку щастя, грошей, достатку, здоров’я і веселощів». Господиня ж куховарить та пече прісний святковий коржик (чeсніцу) з надрізами у вигляді хреста нагорі, в якому запікає монетку. Звісно, тій людині, якій дістанеться шматочок з монеткою, буде у новому році посміхатися доля. Після різдвяного богослужіння серби зазвичай не розходяться, а запалюють біля церков вогнища. Кожен повинен спалити в різдвяному вогні свій бадняк та разом із ним усі свої проблеми і хвороби.
Фінське святкування Різдва, перш за все, пов’язане з вшануванням предків. Тому фіни всією родиною в цей день відвідують кладовище. Однією з неодмінних і «дуже фінських» різдвяних звичаїв є Вечір сауни, після якого вся родина сідає за стіл. Окрім самого Різдва, фіни відзначають так зване «маленьке Різдво» – ця традиція з’явилася в 20-х роках минулого століття, коли жіночі організації влаштовували різдвяні базари, для яких робили різні прикраси, збираючись разом грудневими вечорами. Такі посиденьки і прийнято вважати першими різдвяними святами. «Маленьке Різдво» часто відзначається як святкова корпоративна вечеря в ресторані – з урочистими промовами, музичними виступами, підготовленими співробітниками компанії. На такі свята зазвичай дружин і чоловіків не запрошують.
Відправляючись спати в Різдвяну ніч, французькі діти не розвішують панчохи, як їхні китайські ровесники, а залишають взуття біля каміна. Коли Pere Noel (французький Дід Мороз) приносить подарунки, то розкладає їх у черевички і чобітки, а маленькі іграшки, фрукти та горіхи розвішує на ялинці.
Різдвяні свята для чехів – сезон ворожінь. Найулюбленіший спосіб – на яблуках. Їх розрізають упоперек, і, якщо всередині виявляється правильна зірочка з кісточок, прийдешній рік буде щасливим. Деякі люблять пускати по воді запалені свічки в шкарлупах від волоських горіхів. Якщо свічка не потоне, щастя на весь рік забезпечене. Незаміжні чеські дівчата на початку грудня ставлять у воду гілку вишні. Якщо вона зацвіте на Різдво, значить, у новому році на дівчину чекає заміжжя.
Різдво по-шведськи триває місяць: з 13 грудня по 13 січня. Подарунки приносить не звичний добрий дідусь із бородою, а різдвяний гном, трохи схожий на українського домовика, який живе в підвалі кожного шведського будинку. Серед святих, яких шанують на Різдво шведи, почесне місце також відводиться Святій Люсії. Її ще називають Королевою Світла, тому що вона надягала корону із запаленими свічками, коли носила їжу гнаним християнам, які були змушені ховатися в темних підземних печерах.
На батьківщині Карлсона існує дивна різдвяна традиція, що з’явилася порівняно недавно. У 1966 році влада портового міста Евле, що за 150 кілометрів на північ від Стокгольма, спорудила на центральній площі як різдвяний атракціон солом’яного козла висотою 13 метрів. Невідомі спалили його. Відтоді солом’яного велетня встановлюють щороку, і між поліцією та добровольцями, які його охороняють, та місцевими шукачами пригод, котрі намагаються спалити чудовисько, ведеться постійна гра. За цей період мешканцям досить часто вдавалося приспати пильність поліції і спалити козла. Інколи підпалювачі використовували навіть ракетниці. Поліція рідко ловить «жартівників».
Завершуємо різдвяний марафон традицій Японією, у якій, замість Святого Миколая, основний персонаж свята – страшний ззовні, але добрий всередині бог Хотейошо, котрий має очі на потилиці. Аби відігнати злих духів від своєї оселі, які особливо активізуються на Різдво, японці розвішують на високих жердинах пучки соломи і підпалюють їх.
Рукотвори